200

---

Які порушення вважаються порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції?

Розділ VIII Закону "Про захист економічної конкуренції" встановлює перелік порушень законодавства про захист економічної конкуренції, а також і санкції за їхнє вчинення.

Згідно зі ст. 50 Закону порушеннями законодавства про захист еко­номічної конкуренції є:

антиконкурентні узгоджені дії;

зловживання монопольним (домінуючим) становищем;

антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самовряду­вання, органів адміністративно-господарського управління та кон­тролю;

невиконання рішення, попереднього рішення органів Антимоно­польного комітету України або їх виконання не в повному обсязі;

здійснення учасниками узгоджених дій - суб'єктами господарю­вання - дій, заборонених згідно з ч. 5 ст. 10 Закону;

делегування повноважень органів влади чи органів місцевого са­моврядування у випадках, заборонених згідно зі ст. 16 Закону;

вчинення дій, заборонених згідно зі ст. 17 Закону;

обмежувальна та дискримінаційна діяльність, заборонена згідно з ч. 2 ст. 18, ст. ст. 19 і 20 Закону;

обмежувальна діяльність, заборонена згідно з ч. 1 ст. 18 Закону;

недотримання умов, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 22 Закону;

порушення положень, погоджених з органами Антимонопольного комітету України, установчих документів суб'єкта господарювання, створеного в результаті концентрації, якщо це призводить до об­меження конкуренції;

концентрація без отримання відповідного дозволу органів Анти­монопольного комітету України у разі, якщо наявність такого доз­волу необхідна;

неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимоно­польного комітету України, головою його територіального відділення ч

и нормативно-правовими актами строки;

подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його те­риторіального відділення чи нормативно-правовими актами строки;

подання недостовірної інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню;

створення перешкод працівникам Антимонопольного комітету України, його територіального відділення у проведенні перевірок, огляду, вилученні чи накладенні арешту на майно, документи, предмети чи інші носії інформації;

надання рекомендацій суб'єктами господарювання, об'єднаннями, органами влади, органами місцевого самоврядування, органами адміністративно-господарського управління та контролю, що схи­ляють до вчинення порушень законодавства про захист еко­номічної конкуренції чи сприяють вчиненню таких порушень;

обмеження в господарській діяльності суб'єкта господарювання у відповідь на те, що він звернувся до Антимонопольного комітету України, його територіального відділення із заявою про порушен­ня законодавства про захист економічної конкуренції;

невиконання учасниками узгоджених дій, концентрації вимог і зо­бов'язань, якими було обумовлене рішення про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію;

обмежувальна діяльність об'єднань, заборонена згідно зі ст. 21 За­кону.

Яка відповідальність передбачена законодавством за порушення законодавства про захист економічної конкуренції?

Порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Виходячи зі змісту Закону України "Про захист економічної конку­ренції", за порушення законодавства про захист економічної конкуренції можливо застосування засобів адміністративної, цивільно-правової відповідальності, а також двох специфічних санкцій у вигляді штрафів, що накладаються Антимонопольним комітетом, і примусового поділу монопольних утворень.

Найбільш поширеною санкцією за порушення антимонопольного за­конодавства в Україні є накладення штрафів на підприємців Антимонопольним комітетом України.

Згідно зі ст. 52 Закону органи Антимонопольного комітету України на­кладають штрафи на об'єднання, суб'єктів господарювання: юридичних осіб; фізичних осіб; групу суб'єктів господарювання - юридичних та/або фізичних осіб, що відповідно до ст. 1 Закону визнається суб'єктом госпо­дарювання, у випадках, передбачених ч. 4 ст.52 Закону.

Розміри штрафів диференційовані залежно від виду правопорушення. Так, за антиконкурентні погоджені дії, зловживання монопольним (домінуючим) становищем, невиконання рішення, попереднього рішен­ня органів Антимонопольного комітету України або їх виконання не в повному обсязі накладаються штрафи у розмірі десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накла­дається штраф. У разі наявності незаконно одержаного прибутку, який перевищує десять відсотків зазначеного доходу (виручки), штраф накла­дається у розмірі, що не перевищує потрійного розміру незаконно одер­жаного прибутку. Розмір незаконно одержаного прибутку може бути об­числено оціночним шляхом.

Штрафи, які стягуються Антимонопольним комітетом України відповідно до ст. 52 Закону, слід відрізняти від стягнення штрафів як міри адміністративної відповідальності відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення (КпАП). Їх відмінність можна просте­жити за декількома підставами. Вони розрізняються за суб'єктами право­порушення, на які накладаються штрафи. Штрафи відповідно до ст. 52 За­кону застосовуються лише до суб'єктів господарювання - юридичних осіб, а згідно з КпАП - до посадових осіб органів влади і управління, керівників підприємств, а також до громадян, що займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи (тобто до фізичних осіб - суб'єктів підприємництва). Відрізняються вони і за юрисдикційним органом, що накладає санкції. За ст. 52 Закону це - тільки Антимонопольний комітет і його органи, а стягнення штрафів як міра адміністративної відповідальності здійснюється у судовому порядку. Ор­ганами Комітету, що мають право накладати штрафи за порушення анти­монопольного законодавства, є Антимонопольний комітет України як вищий колегіальний орган, постійно діюча колегія Антимонопольного комітету України, що створена у складі державних уповноважених, тим­часові адміністративні колегії, а також одноосібно - державні уповнова­жені, голови територіальних відділень.

У практиці при визначенні розміру штрафів органами Антимонополь­ного комітету враховуються: істотність впливу на конкуренцію на кон­кретному ринку, розмір незаконно отриманого прибутку, розмір збитків, заподіяних внаслідок неправомірних дій відповідача, повторність і три­валість порушення, поведінка підприємця після виявлення ознак пору­шення, фінансове становище відповідача й інші обставини.

Наслідки несплати штрафів, що накладаються Антимонопольним комітетом, встановлені у п.5 ст.56 Закону: за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штра­фу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. У разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Ан­тимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Ст. 53 Закону передбачає таку специфічну санкцію, як примусовий поділ. Якщо суб'єкт господарювання зловживає монопольним (доміную­чим) становищем на ринку, органи Антимонопольного комітету України мають право прийняти рішення про примусовий поділ суб'єкта господа­рювання, що займає монопольне (домінуюче) становище.

Примусовий поділ не застосовується у разі:

неможливості організаційного або територіального відокремлен­ня підприємств, структурних підрозділів чи структурних одиниць;

наявності тісного технологічного зв'язку підприємств, структур­них підрозділів чи структурних одиниць (якщо обсяг продукції, яка використовується суб'єктом господарювання, перевищує трид­цять відсотків валового обсягу продукції підприємства, структур­ного підрозділу чи структурної одиниці).

Рішення органів Антимонопольного комітету України про примусовий поділ суб'єкта господарювання підлягає виконанню у встановлений строк, який не може бути меншим за шість місяців.

Реорганізація суб'єкта господарювання, що підлягає примусовому поділу, здійснюється на його розсуд за умови усунення монопольного (домінуючого) становища цього суб'єкта господарювання на ринку.

Цивільно-правова санкція у вигляді відшкодування збитків передбаче­на у ст. 55 Закону. Особи, яким заподіяно шкоду внаслідок порушення за­конодавства про захист економічної конкуренції, можуть звернутися до суду, господарського суду із заявою про її відшкодування.

Деякі порушення законодавства про захист економічної конкуренції можуть тягнути за собою відшкодування шкоди у подвійному розмірі -шкода, заподіяна порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченими п.п. 1, 2, 5, 10, 12, 18, 19 ст. 50 Закону, відшко­довується особою, що вчинила порушення, у подвійному розмірі завданої шкоди.

 

< Попередня   Наступна >