Деякi малозгадуванi нюанси складання реєстру вимог кредиторiв (екзотичнi кредиторськi вимоги)
Комерцiйне права - Банкрутство: практичнi аспекти |
Деякi малозгадуванi нюанси складання реєстру вимог кредиторiв (екзотичнi кредиторськi вимоги)
Вiдмiтимо, що вимоги працiвникiв пiдприємства банкрута щодо заборгованостi по заробiтнiй платi, по вiдшкодуванню командировочних, господарських та iнших витрат (за винятком повернення внескiв членiв трудового колективу до статутного фонду пiдприємства) вiдносяться до другої черги тiльки у випадках, коли ця фiзична особа є працiвником боржника на момент опублiкування оголошення про порушення справи про банкрутство в офiцiйному друкованому органi. Якщо фiзична особа була ранiше (до моменту опублiкування оголошення) звiльнена, її вимоги вiдносяться до четвертої черги задоволення вимог. Але виникає питання : "До якої черги вiднести вимоги пенсiонерiв, що пiшли на пенсiю до моменту опублiкування оголошення про початок провадження у справi про банкрутство?". Якщо керуватися суттю Закону України “Про пенсiйне забезпечення” та Кодексу законiв про працю України, то слiд вважати, що у випадку виходу на пенсiю за наказом по пiдприємству такий пенсiонер має всi права працiвника пiдприємства.
До маловивчених нюансiв складання Реєстру треба вiдне-сти i вимоги, якi виникли внаслiдок заподiяння шкоди життю та здоров’ю громадян. Безперечно, у переважнiй бiльшостi справ про банкрутство про таких кредиторiв не забувають, але “забувають” правильно, повно капiталiзувати вiдповiднi платежi. Враховуючи передбачену Законом не рiвнiсть перед Законом та обов’язок розпорядника майна по складанню Реєстру, вважаємо, що розпорядник майна самостiйно зобов’язаний здiйснити розрахунок цього виду заборгованостi, взявши за основу данi облiку боржника у повнiй вiдповiдностi до Порядку капiталiзацiї платежiв для задоволення вимог, що виникли iз зобов’язань пiдприємства банкрута перед громадянами внаслiдок заподiянню шкоди життю i здоров’ю, затвердженого постановою Кабiнету Мiнiстрiв Укр
До зовсiм екзотичних вимог можна вiднести вимоги, що виникли iз зобов’язань банкрута перед мешканцями вiдом-чого житлового фонду-банкрута шляхом капiталiзацiї вiдповiдних платежiв згiдно з положеннями Закону України “Про приватизацiю державного житлового фонду”, Порядком участi в органiзацiї та фiнансуваннi ремонту приватизованих житлових будинкiв їх колишнiх власникiв та Правил користування примiщеннями житлових будинкiв i при будинковими територiями, затвердженими постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 8 жовтня 1992 року № 572. Наприклад, якби обраховувалася сумарна заборгованiсть за вищенаведеними нормативними актами у справi про банкрутство вiдкритого акцiонерного товариства “Одеське виробничо-торговельне шкiргалантерейне пiдприємство “Вiкторiя”” (автор приймав участь у якостi помiчника лiквiдатора) по жилому фонду боржника, то боржник мав би внести до Реєстру суму заборгованостi перед мешканцями вiдомчого жилого фонду, яка складала понад мiльйон гривень. За пiдсумками ж лiквiдацiйної процедури до бюджету була перерахована сума на порядок менша вiд цiєї, а мешканцi взагалi не отримали нiякої компенсацiї за май-бутнi витрати на поточний та капiтальний ремонт житла.
Ще один екзотичний тип вимог - це вимоги акцiонерiв та учасникiв господарських товариств по належних їм акцiях та паях у статутних фондах пiдприємств-боржникiв. Автору не вiдомий жодний випадок, коли б акцiонери чи учасники товариства заявили хоча б якiсь вимоги до пiдпри-ємства-боржника щодо повернення внескiв до статутного фонду. Право на таку вимогу безпосередньо передбачене згiдно з пунктом 5 частини 1 статтi 31 Закону, абзацом 2 статтi 20 Закону України “Про господарськi товариства”. На такi вимоги поширюється право нарахування втрат на знецiнення грошових коштiв, упущеної вигоди тощо, передбачене чинним законодавством України. Такi вимоги вiдносяться до шостої черги, за винятком тих, якi вiднесенi Законом до п’ятої черги вимог. На жаль, нi фiзичнi, нi юридичнi особи, а тим паче держава як значний акцiонер у пiдприємствах-боржниках не використовують свого права отримання грошових компенсацiй при банкрутствi, а най-головне, свого природного права – права голосу, права ак -тивної участi у провадженнi справи про банкрутство власного пiдприємства.
Аналогiчно з байдужим спостерiганням власникiв пiдприємства-боржника за ходом провадження у справi про банкрутство, про яке йшлося в попередньому абзацi, повнiстю самоусунулися вiд “справ банкрутських” мiсцевi громади. За Законом (статтi 42, 43 та 44) останнi є учасниками провадження у справi про банкрутство певної категорiї пiдприємств, хоча, при бажаннi, будь-яке пiдпри-ємство може стати екологiчно небезпечним, або його закриття може призвести до екологiчно негативних наслiдкiв. Бiльш того, саме на мiсцевi громади, на мiсцевi бюджети лягає основний тягар прямих збиткiв, викликаних лiквiдацiєю пiдприємств, вже не враховуючи всiх можливих збиткiв, не напряму пов’язаних iз лiквiдацiєю. Якщо вже “жiнка шляпку та скандал може зробити з нiчого”, то забор-гованiсть пiдприємства-боржника перед собою мiсцева громада просто зобов’язана створити i, як то кажуть, “в особливо великих розмiрах”. Як це зробити, тема окремої розмови. Але включення до Реєстру мiсцевої громади вельми важливий момент впливу на хiд банкрутства, мож-ливiсть реприватизацiї того чи iншого пiдприємства на користь мiсцевої громади та, у подальшому, джерело нефiскальних методiв формування мiсцевого бюджету.
< Попередня Наступна >