Мирова угода i кредитори, або “Не введи нас у спокусу”

Для кредиторiв мирова угода є вимушеною неминучiстю. Кредитори, у разi консолiдацiї в одних руках вирiшального па­кету при голосуваннi, можуть спекулювати погрозою переве­дення процесу банкрутства у стандартну лiквiдацiйну процеду­ру. Але слiд усвiдомлювати: якщо Ви постiйний постачальник, покупець, споживач, контрагент боржника, а майна боржни­ка, за експертною оцiнкою, менше, нiж вимог кредиторiв за реєстром з урахуванням лiквiдацiйних витрат, то Ви ризикуєте отримати менше, а втратити бiльше, нiж за мировою угодою. Скорiш за все, Вам прийдеться додатково здiйснити певнi вит­рати для того, щоб у майбутньому отримати хоч якiсь грошi. Тому оптимальна тактика для кредитора – це консолiдацiя ви­мог i постiйна погроза власникам та iнвесторам (санаторам) щодо змiни прав власностi на майно боржника на свою ко­ристь. Не заборгованiсть, а право власностi (бiзнес боржника безпосередньо) є тим важелем, який пiдштовхне iншу сторону на значнi поступки на Вашу користь.

Не спокушаєтеся малим, але вимагайте великого.