Головна Монографії та посібники Адвокатура Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката Ч.2 9.18. Досудове врегулювання господарських спорів: суть, значення, порядок, строки, наслідки. Робота адвоката в таких справах. Судові витрати.

9.18. Досудове врегулювання господарських спорів: суть, значення, порядок, строки, наслідки. Робота адвоката в таких справах. Судові витрати.

Адвокатура - Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката Ч.2
284

9.18. Досудове врегулювання господарських спорів: суть, значення, порядок, строки, наслідки. Робота адвоката в таких справах. Судові витрати.

Досудовий порядок вирішення спорів між суб'єктами господарювання може застосовуватись виключно за бажанням суб'єктів господарювання. Можливі два варіанти. Перший — якщо сторони передбачили у договорі, що досудовий поря­док врегулювання спору є для них обов'язковим, і тільки у разі неможливості вре­гулювати спір у досудовому порядку вони звертаються до суду. Другий — якщо такої вказівки договір не містить, але суб'єкт господарювання має бажання спробувати вирішити спір без звернення до суду. Як ви розумієте, відсутність у договорі вказівки на обов'язковість досудового врегулювання спорів не виключає можливості сторін звернутися до контрагента з претензією, але робити таке звер­нення жодна зі сторін не зобов'язана. Отже, сьогодні досудовий порядок врегулю­вання будь-яких господарських спорів є виключно правом господарюючих суб'єктів, а не їх обов'язком.

З цього правила є два виключення. Перше стосується тих господарських від­носин, щодо яких законодавством встановлено спеціальний, відмінний від передба­ченого ГК України і ГПК України порядок вирішення спорів у досудовому порядку. Законодавчими актами, що передбачають такий порядок, зокрема, є постанова Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. № 457 «Про затвердження Стату­ту залізниць України», Наказ Міністерства транспорту України від 14 вересня 1997 р. № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» та ін.

Другий виняток полягає в тому, що ГПК Україні закріплює виключний пе­релік господарських спорів, на які не поширюється досудовий порядок їх вирі­шення. Це спори про визнання договорів недійсними, спори про визнання недійсними актів державних та інших органів, підприємств та організацій, які

не відповідають законодавству і порушують права та охоронювані законом інтереси підприємств та організацій, спори про стягнення заборгованості за опротестова­ними векселями, спори про стягнення штрафів Національним банком України з банків та інших фінансово-кредитних установ, а також на спори про звернення стягнення на заставлене майно. Ці спори вирішуються виключно у судовому по­рядку.

Зобразимо вищевикладене у вигляді схеми

У претензії необхідно зазначити:

повне найменування і поштові реквізити заявника претензії та під­приємства, організації, яким претензія пред'являється;

дату пред'явлення і номер претензії;

обставини, на підставі яких пред'явлено претензію;

докази, що підтверджують ці обставини;

посилання на відповідні нормативні акти;

вимоги заявника;

сума претензії та її розрахунок, якщо претензія підлягає грошовій оцінці;

платіжні реквізити заявника претензії;

перелік документів, що додаються до претензії, а також інших доказів.

Документи, що підтверджують вимоги, надаються в оригіналах чи належним чином засвідчених копіях. До претензії про сплату грошових коштів додається платіжна вимога-доручення на суму претензії. Якщо цього не зробити, визнання претензії буде практично неможливим.

Претензія має бути підписана повноважною особою підприємства, організації або їх представником та надіслана адресатові рекомендованим або цінним листом чи вручена під розписку. Доказом виконання цих вимог може бути поштова кви­танція про те, що за адресою іншої сторони прийнято рекомендованим або цінним листом відправлення. Коли претензія здається під розписку, то особа, яка її прий­має, повинна залишити на примірнику заявника розписку про прийняття претензії і засвідчити її печаткою (за наявності у суб'єкта господарювання останньої).

Претензія має бути розглянута в місячний строк, який обчислюється з дня одержання претензії. У тих випадках, коли обов'язковими для обох сторін прави­лами або договором передбачено право перепровірки забракованої продукції (товарів) підприємством-виготовлювачем, претензії, пов'язані з якістю та ком­плектністю продукції (товарів), розглядаються протягом двох місяців.

Якщо до претензії не додано всі документи, необхідні для її розгляду, вони мають бути витребувані із зазначенням строку їх подання, який не може бути менше п'яти днів, не враховуючи часу поштового обігу. При цьому перебіг стро­ку розгляду претензії зупиняється до одержання витребуваних документів чи закінчення строку їх подання. Якщо витребувані документи у встановлений строк не надійшли, претензія розглядається за наявними документами.

Про результати розгляду претензії сторона має бути повідомлена у письмовій формі.

У відповіді на претензію інша сторона спору повинна зазначити:

повне найменування і поштові реквізити підприємства, організації, що да­ють відповідь, та підприємства чи організації, яким надсилається відповідь;

дата і номер відповіді; дата і номер претензії, на яку дається відповідь;

коли претензію визнано повністю або частково — визнана сума, назва, номер і дата розрахункового документа на перерахування цієї суми чи строк та засіб задо­волення претензії, якщо вона не підлягає грошовій оцінці;

коли претензію відхилено повністю або частково — мотиви відхилення з по­силанням на відповідні нормативні акти і документи, що обґрунтовують відхи­лення претензії;

перелік доданих до відповіді документів та інших доказів.

Відповідь на претензію підписується повноважною особою підприємства, ор­ганізації, іншого суб'єкта господарювання або їх представником та надсилається рекомендованим або цінним листом чи вручається під розписку.

ГПК України передбачено, що якщо претензію про сплату грошових коштів, до якої додано платіжну вимогу-доручення, визнано повністю або частково, у платіжній вимозі-дорученні зазначається визнана сума.

Судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпе­чення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету Ук­раїни у порядку і розмірі, встановлених законодавством України. В разі збільшен­ня розміру позовних вимог недоплачена сума державного мита доплачується чи стягується згідно з новою ціною позову. До заяви про збільшення розміру позов­них вимог додається документ, що підтверджує сплату державного мита у вста­новленому порядку і розмірі, за винятком випадків звільнення від сплати цього мита, відстрочки або розстрочки його сплати.

Державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством. В рішенні, ухвалі, постанові чи довідці господарського суду за­значаються обставини, що є підставою для повного або часткового повернення державного мита. Розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судово­го процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого гос­подарського суду України.

Витрати, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги пе­рекладача, визначаються господарським судом. Судовим експертам і переклада­чам відшкодовуються витрати, пов'язані з явкою до господарського суду, в розмірах, встановлених законодавством про службові відрядження. Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Державне мито покладається:

у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, — на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, — на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільне­ний, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової екс­пертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову — на відповідача;

при відмові в позові — на позивача;

при частковому задоволенні позову — на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

 

< Попередня   Наступна >
 
Авторизація
Пошук