12.4. Шлюб його укладення та розірвання. Права та обов'язки подружжя. Провадження справу пов'язаних з розірванням шлюбу.

СК України визначає шлюб як сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрова­ний у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя. Релігійний обряд шлюбу не є підставою для виникнення у жінки та чоловіка прав та обов'язків подружжя, крім випадків, коли релігійний обряд шлюбу відбувся до створення або відновлення державних органів реєстрації актів цивільного стану.

Право на шлюб мають особи, які досягли шлюбного віку. Шлюбний вік для жінки встановлюється у сімнадцять, а для чоловіка — у вісімнадцять років. Осо­би, які бажають зареєструвати шлюб, мають досягти шлюбного віку на день реєстрації шлюбу.

З цього правила є виняток: за заявою особи, яка досягла чотирнадцяти років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам.

Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі. Повторний шлюб можливий лише після припинення попереднього шлюбу.

СК України закріплює певні обмеження щодо укладення шлюбу між певними категоріями осіб. Так, у шлюбі між собою не можуть перебувати:

особи, які є родичами прямої лінії споріднення;

рідні (повнорідні, неповнорідні) брат і сестра (повнорідними є брати і сес­три, які мають спільних батьків, неповнорідними є брати і сестри, які мають спільну матір або спільного батька);

двоюрідні брат та сестра, рідні тітка, дядько та племінник, племінниця;

усиновлювач та усиновлена ним дитина.

За рішенням суду може бути надане право на шлюб між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною, а також між дітьми, які були усинов­лені ним. Шлюб між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною може бути за­реєстровано лише в разі скасування усиновлення.

СК України передбачений порядок державної реєстрації шлюбу. Державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства. Державна реєстрація шлюбу проводиться уро­чисто і засвідчується Свідоцтвом про шлюб, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.

Заява про реєстрацію шлюбу особисто подається жінкою та чоловіком до будь-якого державного органу реєстрації актів цивільного стану за їхнім вибором. Якщо жінка і (або) чоловік не можуть через поважні причини особисто подати заяву про реєстрацію шлюбу до державного органу реєстрації актів цивільного стану, таку заяву, нотаріально засвідчену, можуть подати їх представники. Якщо реєстрація шлюбу у визначений день не відбулася, заява про реєстрацію шлюбу втрачає чинність після спливу трьох місяців від дня її подання.

Орган державної реєстрації актів цивільного стану зобов'язаний ознайомити осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, з їхніми правами та обов'язками як майбутніх подружжя і батьків та попередити про відповідальність за приховання перешкод до реєстрації шлюбу.

СК України передбачає необхідність взаємної обізнаності осіб, які подали за­яву про реєстрацію шлюбу, про стан здоров'я. Особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, повинні повідомити одна одну про стан свого здоров'я. Держава забезпечує створення умов для медичного обстеження осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу. Такий порядок встановлює Кабінет Міністрів України. Результати медичного обстеження є таємницею і повідомляються лише особам, які подали заяву про реєстрацію шлюбу. Приховання тяжкої хвороби, а також хвороби, небезпечної для другого з подружжя, їхніх нащадків, може бути підставою для визнання шлюбу недійсним.

Особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, вважаються зарученими. Зару­чини не створюють обов'язку вступу в шлюб. Особа, яка відмовилася від шлюбу, зобов'язана відшкодувати другій стороні затрати, що були нею понесені у зв'язку з приготуванням до реєстрації шлюбу та весілля. Такі затрати не підлягають відшкодуванню, якщо відмова від шлюбу була викликана протиправною, амо­ральною поведінкою нареченої, нареченого, прихованням нею, ним обставин, що мають для того, хто відмовився від шлюбу, істотне значення (тяжка хвороба, наявність дитини, судимість тощо). У разі відмови від шлюбу особи, яка одержа­ла подарунок у зв'язку з майбутнім шлюбом, договір дарування за вимогою дарувальника може бути розірваний судом. У разі розірвання договору особа зобов'язана повернути річ, яка була їй подарована, а якщо вона не збереглася — відшкодувати її вартість.

СК України встановлює час і місце реєстрації шлюбу. Шлюб реєструється після спливу одного місяця від дня подання особами заяви про реєстрацію шлю­бу, але із-за наявності поважних причин керівник державного органу реєстрації актів цивільного стану дозволяє реєстрацію шлюбу до спливу цього строку. У разі вагітності нареченої, народження нею дитини, а також якщо є безпосередня за­гроза для життя нареченої або нареченого, шлюб реєструється у день подання відповідної заяви.

Якщо є відомості про наявність перешкод до реєстрації шлюбу, керівник дер­жавного органу реєстрації актів цивільного стану може відкласти реєстрацію шлюбу, але не більш як на три місяці. Рішення про таке відкладення може бути оскаржене до суду.

Шлюб реєструється у приміщенні державного органу реєстрації актів цивіль­ного стану. За заявою наречених реєстрація шлюбу в урочистій обстановці може бути проведена в іншому місці; за місцем їхнього проживання, за місцем надання стаціонарної медичної допомоги або в іншому місці, якщо вони не можуть з по­важних причин прибути до державного органу реєстрації актів цивільного стану.

В момент реєстрації їхнього шлюбу є обов'язковою присутність нареченої та нареченого. Реєстрація шлюбу через представника не допускається.

Одним з прав наречених є право на вибір прізвища. Наречені мають право об­рати прізвище одного з них як спільне прізвище подружжя або надалі іменувати­ся дошлюбними прізвищами. Наречена, наречений мають право приєднати до свого прізвища прізвище нареченого, нареченої. Якщо вони обоє бажають мати подвійне прізвище, за їхньою згодою визначається з якого прізвища воно буде починатися. Складення більше двох прізвищ не допускається, якщо інше не вип­ливає із звичаю національної меншини, до якої належить наречена і (або) наре­чений. Якщо на момент реєстрації шлюбу прізвище нареченої, нареченого вже є подвійним, вона, він має право замінити одну із частин свого прізвища на прізви­ще другого.

Шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя. Шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією і законами України.

Шлюб є правозгідним, крім таких випадків:

шлюб, зареєстрований з особою, яка одночасно перебуває в іншому за­реєстрованому шлюбі;

шлюб, зареєстрований між особами, які є родичами прямої лінії споріднен­ня, а також між рідними братом і сестрою;

шлюб, зареєстрований з особою, яка визнана недієздатною;

шлюб визнаний недійсним за рішенням суду.

СК України закріплено порядок припинення шлюбу. Підставами припинення шлюбу є:

смерть одного з подружжя або оголошення його померлим;

розірвання шлюбу.

Якщо один із подружжя помер до набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу, вважається, що шлюб припинився внаслідок його смерті. Якщо ж у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу один із подружжя помер, вважається, що шлюб припинився внаслідок його розірвання.

Шлюб може бути розірваний або через звернення до органів реєстрації актів цивільного стану, або до суду.

Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за спільною заявою подружжя або одного з них на підставі постанови державного органу реєстрації актів цивільно­го стану, якщо подружжя не має дітей. Державний орган реєстрації актів цивільного стану виносить постанову про розірвання шлюбу після спливу одно­го місяця від дня подання такої заяви, якщо вона не була відкликана. Шлюб розривається незалежно від наявності між подружжям майнового спору. Шлюб розривається державним органом реєстрації актів цивільного стану за заявою од­ного із подружжя, якщо другий із подружжя:

визнаний безвісно відсутнім;

визнаний недієздатним;

засуджений за вчинення злочину до позбавлення волі на строк не менш як три роки.

Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за спільною заявою подружжя на підставі рішення суду. Подружжя, яке має дітей, має право подати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із письмовим договором про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей. Договір між подружжям про розмір аліментів на дити­ну має бути нотаріально посвідчений. У разі невиконання цього договору алімен­ти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса. Суд постанов­ляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розір­вання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу після спливу одного міся­ця від дня подання заяви. До закінчення цього строку дружина і чоловік мають право відкликати заяву про розірвання шлюбу.

Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. З цього правила є виняток: позов про розірвання шлюбу не може бути пред'явле­ний протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження ди­тини, крім випадків, коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки злочину, щодо другого з подружжя або дитини. Чоловік, дружина мають право пред'явити позов про розірвання шлюбу протягом вагітності дружи­ни або до досягнення дитиною одного року, якщо батьківство зачатої дитини виз­нане іншою особою або за рішенням суду відомості про чоловіка як батька дити­ни виключено із актового запису про народження дитини. Опікун має право пред'явити позов про розірвання шлюбу, якщо цього вимагають інтереси того з подружжя, хто визнаний недієздатним.

Крім того, ще однією формою припинення формальних шлюбних відносин є визнання шлюбу фіктивним. Шлюб може бути визнаний фіктивним, якщо буде встановлено, що жінка та чоловік продовжували проживати однією сім'єю і не мали наміру припинити шлюбні відносини. На підставі рішення суду актовий запис про розірвання шлюбу та Свідоцтво про розірвання шлюбу анулюються державним органом реєстрації актів цивільного стану.

Якщо це не суперечить моральним засадам суспільства, суд, розглядаючи справу про розірвання шлюбу, може вживати заходи щодо примирення по­дружжя.

Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

У разі розірвання шлюбу державним органом реєстрації актів цивільного ста­ну шлюб припиняється у день винесення ним відповідної постанови. У разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішен­ням суду про розірвання шлюбу.

Розірвання шлюбу, здійснене за рішенням суду, має бути зареєстроване в дер­жавному органі реєстрації актів цивільного стану, за заявою колишньої дружини або чоловіка. Розірвання шлюбу засвідчується Свідоцтвом про розірвання шлю­бу, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.

Після розірвання шлюбу та одержання Свідоцтва про розірвання шлюбу осо­ба має право на повторний шлюб.

Жінка та чоловік, шлюб між якими було розірвано, мають право подати до су­ду заяву про поновлення їхнього шлюбу за умови, що жоден із них не перебував після цього у повторному шлюбі. На підставі рішення суду про поновлення шлю­бу та анулювання запису акта про розірвання шлюбу державний орган реєстрації актів цивільного стану видає нове Свідоцтво про шлюб, у якому день реєстрації шлюбу, за вибором подружжя, може бути визначений днем першої його реєстрації або днем набрання чинності рішенням суду про поновлення шлюбу.

Якщо особа, яка була оголошена померлою, з'явилася, і відповідне рішення суду скасоване, її шлюб з іншою особою поновлюється за умови, що ніхто з них не перебуває у повторному шлюбі. Якщо особа, яка була визнана безвісно відсут­ньою, з'явилася, і відповідне рішення суду скасоване, її шлюб з іншою особою може бути поновлений за їхньою заявою, за умови, що ніхто з них не перебуває у повторному шлюбі. У названих вище випадках державний орган реєстрації актів цивільного стану анулює запис акта про розірвання шлюбу та відповідне свідоцтво, видане на його підставі.

За заявою подружжя або позовом одного з них суд може постановити рішення про встановлення для подружжя режиму окремого проживання у разі неможли­вості чи небажання дружини і (або) чоловіка проживати спільно. Режим окремо­го проживання припиняється у разі поновлення сімейних відносин або за рішен­ням суду на підставі заяви одного з подружжя.

Встановлення режиму окремого проживання не припиняє прав та обов'язків подружжя, які встановлені цим Кодексом і які дружина та чоловік мали до встановлення цього режиму, а також прав та обов'язків, які встановлені шлюб­ним договором.

У разі встановлення режиму окремого проживання:

майно, набуте в майбутньому дружиною та чоловіком, не вважатиметься набутим у шлюбі;

дитина, народжена дружиною після спливу десяти місяців, не вважатиметь­ся такою, що походить від її чоловіка;

дружина, чоловік можуть усиновлювати дитину без згоди другого з подружжя.