13. Законодавство про адміністративні правопорушення

13.1. Адміністративне правопорушення й адміністра­тивна відповідальність. Відмежування адміністративного правопорушення від злочину. Юридична допомога в адмі­ністративних справах.

Відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КпАП) від 7 грудня 1984 р. № 8073-X, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи без­діяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи грома­дян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені КпАП, на­стає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Адміністративне правопорушення може бути вчинено як умисно, так і через необережність. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим через необережність, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість на­стання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розрахову­вала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.

До осіб віком від 16 до 18 років, які скоїли адміністративні правопорушення, застосовуються такі заходи впливу:

зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого;

попередження;

догана або сувора догана;

передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам за їх проханням.

Посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністра­тивні правопорушення, пов'язані з недотриманням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здо­ров'я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов'язків.

Військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані, а також особи рядового і начальницького складів органів внутрішніх справ несуть відповідаль­ність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За по­рушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорож­нього руху, санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм, правил полювання, рибальства та охорони рибних запасів, митних правил, вчи­нення корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних із корупцією, порушення тиші у громадських місцях, неправомірне використання державного майна, незаконне придбання або зберігання спеціальних технічних засобів для зняття інформації з каналів зв'язку, інших засобів негласного отримання інфор­мації, невжиття заходів щодо окремої ухвали суду чи окремої постанови судді, щодо подання органу дізнання, слідчого або протесту, припису чи подання прокурора, ухилення від виконання законних вимог прокурора, порушення законодавства про державну таємницю, порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави, ці особи несуть адміністративну відпові­дальність на загальних підставах. До зазначених осіб не може бути застосовано виправні роботи і адміністративний арешт.

Інші особи, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів або спеціаль­них положень про дисципліну, у випадках, прямо передбачених ними, несуть за вчинення адміністративних правопорушень дисциплінарну відповідальність, а в інших випадках — адміністративну відповідальність на загальних підставах.

При порушенні правил дорожнього руху водіями транспортних засобів Збройних Сил України або інших, утворених відповідно до законів України військових формувань — військовослужбовцями строкової служби, штраф як адміністративне стягнення до них не застосовується. До зазначених осіб як захід адміністративного стягнення застосовується попередження.

Іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України, підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах з грома­дянами України. Питання про відповідальність за адміністративні право­порушення, вчинені на території України іноземцями, які згідно з чинними зако­нами та міжнародними договорами України користуються імунітетом від адміністративної юрисдикції України, вирішуються дипломатичним шляхом.

Обставинами, що виключають адміністративну відповідальність, є:

вчинення правопорушення у стані крайньої необхідності;

вчинення правопорушення у стані необхідної оборони;

вчинення правопорушення у стані неосудності.

Так, відповідно до КпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена у стані край­ньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Не є адміністративним правопорушенням також дія, яка хоч і передбачена КпАП або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адмініст­ративні правопорушення, але вчинена у стані необхідної оборони, тобто при захисті державного або громадського порядку, власності, прав і свобод громадян, установленого порядку управління від протиправного посягання шляхом заподіяння посягаючому шкоди, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони. Перевищенням меж необхідної оборони визнається явна невідповідність захисту характерові і суспільній шкідливості посягання.

Не підлягає адміністративній відповідальності особа, яка під час вчинення протиправної дії чи бездіяльності була у стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану.

Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, звільняється від адмі­ністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи правопорушника до нього доцільно застосувати захід громадського впливу.

Стаття 22 КпАП передбачає можливість звільнення від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення. При малозначності вчине­ного адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідаль­ності і обмежитись усним зауваженням.