Головна Монографії та посібники Адвокатура Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката Ч.2 15.5. Плата за землю. Земельний податок. Застава земельних ділянок і земельні торги. Спори з цих питань, порядок вирішення, правова допомога адвоката.

15.5. Плата за землю. Земельний податок. Застава земельних ділянок і земельні торги. Спори з цих питань, порядок вирішення, правова допомога адвоката.

Адвокатура - Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката Ч.2
301

15.5. Плата за землю. Земельний податок. Застава земельних ділянок і земельні торги. Спори з цих питань, порядок вирішення, правова допомога адвоката.

На сьогодні діє Закон України «Про плату за землю» від 3 липня 1992 р. № 2535-ХІІ.

Відповідно до цього Закону, використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визна­чається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділян­ки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в по­рядку, визначеному цим Законом.

Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів — учасників угоди про розподіл продукції, сплачу­ють земельний податок.

Справляння земельного податку за земельні ділянки, надані в користування у зв'язку з укладенням угоди про розподіл продукції, замінюється розподілом виробленої продукції між державою та інвестором на умовах такої угоди.

За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Плата за землю запроваджується з метою формування джерела коштів для фінансування заходів щодо раціонального використання та охорони земель, підвищення родючості ґрунтів, відшкодування витрат власників землі і землеко­ристувачів, пов'язаних з господарюванням на землях гіршої якості, ведення зе­мельного кадастру, здійснення землеустрою та моніторингу земель, проведення земельної реформи та розвитку інфраструктури населених пунктів.

Ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім Закону України «Про плату за землю». Зміни і доповнення до цього Закону вносяться не піз

ніше ніж за три місяці до початку нового бюджетного року і на­бирають чинності з початку нового бюджетного року.

Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земель­ної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Застава землі регулюється відповідно до загальних положень про іпотеку, які встановлюються Законом України «Про іпотеку». Згідно з цим Законом іпоте­ка — це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що зали­шається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановлено­му цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду і до неї засто­совуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено Законом.

Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним дого­вором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. У разі іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, взаємні права і обов'язки іпотекодав­ця та іпотекодержателя виникають з дня вчинення відповідного правочину на підставі якого виникає іпотека, або з дня набрання законної сили рішенням суду.

Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задо­волення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до при­пинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на пе­редане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відпо­відно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою ви­мог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому зако­ном порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом — у черго­вості їх державної реєстрації.

Особливості іпотеки земельних ділянок. Іпотека земельних ділянок здійснюється відповідно до Закону України «Про іпотеку» від 5 червня 2003 p. № 898-IY.

Заборони та обмеження щодо відчуження і цільового використання земельних ділянок, встановлені ЗК України, є чинними при їх іпотеці.

Реалізація переданих в іпотеку земельних ділянок сільськогосподарського призначення при зверненні стягнення на предмет іпотеки здійснюється на при­людних торгах. Покупцями земельних ділянок сільськогосподарського призна­чення можуть бути особи, визначені ЗК України.

Дія Закону «Про іпотеку» не поширюється на земельні ділянки, які перебува­ють у державній чи комунальній власності і не підлягають приватизації.

Земельні торги — продаж на конкурентних засадах земельних ділянок держав­ної або комунальної власності, призначених для продажу суб'єктам підприєм­ницької діяльності під забудову. Земельні торги проводяться у формі аукціону або конкурсу. У земельних торгах можуть брати участь громадяни і юридичні особи, які сплатили реєстраційний та гарантійний внески і можуть бути покупцями відповідно до законодавства України.

Форма проведення земельних торгів (аукціон або конкурс) визначається влас­ником земельної ділянки, якщо інше не передбачено законом. Земельні торги можуть проводитися за рішенням суду.

Органи державної влади або органи місцевого самоврядування, державні органи приватизації уповноважені приймати рішення про відчуження земель, що перебувають у державній або комунальній власності, визначають переліки земельних ділянок, призначених для продажу суб'єктам підприємницької діяль­ності під забудову та на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, на земельних торгах.

Земельна ділянка, призначена для продажу суб'єктам підприємницької діяль­ності під забудову, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, на земельних торгах, виставляється на земельні торги після:

а) визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками;

б) виготовлення технічного паспорта земельної ділянки.

У технічному паспорті земельної ділянки містяться відомості про:

а) розмір земельної ділянки;

б) місце розташування (адресу);

в) належність до державної чи комунальної власності;

г) грошову оцінку земельної ділянки та її стартову ціну;

ґ) природний і господарський стан земельної ділянки;

д) цільове призначення земельної ділянки.

Положення про технічний паспорт земельної ділянки, яка виставляється на земельні торги, визначається Кабінетом Міністрів України.

Земельні торги проводяться не раніше ЗО днів з моменту опублікування у пресі офіційної інформації про виставлення на земельні торги земельних ділянок, а та­кож розміщення на таких земельних ділянках рекламних щитів з офіційною інформацією про виставлення на земельні торги земельних ділянок.

Офіційна інформація про виставлення земельних ділянок на земельні торги повинна включати відомості про:

а) розмір земельної ділянки;

б) цільове призначення;

в) стартову ціну;

г) місце і час проведення торгів;

ґ) назву та адресу установи, прізвище та посаду, номер телефону особи, у якої можна ознайомитися з технічним паспортом земельної ділянки.

Організатором земельних торгів є орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, уповноважений здійснювати відчуження земельної ділянки, призначеної для продажу під забудову, або державний виконавець відповідно до рішення суду, державний орган приватизації при продажу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації. Проведення земельних торгів здійснює юридична особа, яка має дозвіл (ліцензію) на проведення земель­них торгів, на підставі договору з відповідним органом державної влади чи орга­ном місцевого самоврядування.

Організатор земельних торгів має право відмовитися від їх проведення не пізніше, ніж за 10 днів до їх проведення з обов'язковою публікацією офіційної інформації про скасування земельних торгів із зазначенням причини скасування.

Земельні торги проводяться у порядку, встановленому законом.

Земельні торги визнаються такими, що не відбулися, у разі:

а) відсутності покупців або наявності тільки одного покупця;

б) якщо жоден із покупців не запропонував ціну, вищу за стартову ціну земель­ної ділянки;

в) несплати в установлений термін переможцем земельних торгів належної су­

ми за придбану земельну ділянку.

У разі звернення стягнення на земельну ділянку, що перебуває у власності гро­мадянина чи юридичної особи, земельна ділянка підлягає продажу на земельних торгах, що проводяться у формі аукціону.

Звернення стягнення на земельні ділянки, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, допускається у випадках, коли у власників таких ділянок відсутнє інше майно, на яке може бути звернене стягнення, якщо інше не запропоновано власником земельної ділянки.

 

< Попередня   Наступна >
 
Авторизація
Пошук