15.9. Відповідальність за порушення ветеринарно-санітарних норм. її види, органи, уповноважені розглядати справи про правопорушення у галузі ветеринарної медицини, порядок розгляду. Юридична допомога адвоката.

На сьогодні діє Закон України «Про ветеринарну медицину» від 25 червня 1992 р. № 2498-ХІІ, який визначає загальні правові, організаційні та фінансові засади функціонування ветеринарної медицини, вимоги щодо ветеринарно-санітарної якості та безпеки продукції тваринного, а на ринках і рослинного по­ходження, охорони довкілля, а також повноваження державних органів, права і обов'язки юридичних та фізичних осіб у сфері забезпечення ветеринарного і епізоотичного благополуччя, карантину тварин, здійснення державного ветери­нарно-санітарного контролю та нагляду

Основними завданнями ветеринарної медицини є:

охорона території України від занесення з території інших держав або з ка­рантинної зони збудників інфекційних хвороб тварин;

профілактика і діагностика інфекційних, інвазійних і незаразних хвороб тварин та їх лікування;

державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд за якістю та безпе­кою продукції тваринного, а на ринках і рослинного походження; переміщенням, у тому числі експортом, імпортом, об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду; додержанням ветеринарно-санітарних вимог, встановлених законодавством;

захист населення від хвороб, спільних для тварин і людей;

ветеринарно-санітарна експертиза продукції тваринного, а на ринках і рос­линного походження, що використовується для харчування або виготовлення харчових продуктів, а також готових кормів, кормів рослинного і тваринного по­ходження та кормових добавок;

державний ветеринарно-санітарний контроль за якістю ветеринарних пре­паратів, субстанцій, готових кормів, кормових добавок та засобів ветеринарної медицин

бактеріологічний, радіологічний, паразитологічний і токсикологічний кон­троль на підприємствах переробки продовольчої сировини тваринного поход­ження (далі — переробні підприємства) всіх форм власності: м'ясокомбінатах, птахокомбінатах, холодильниках, базах заготівлі, зберігання та реалізації про­дукції тваринного походження, а на ринках — продукції рослинного походження;

сприяння підвищенню кваліфікації спеціалістів ветеринарної медицини;

сприяння впровадженню в практику досягнень ветеринарної медицини. Державний ветеринарно-санітарний контроль здійснюється лікарями держав­них установ ветеринарної медицини.

Державний ветеринарно-санітарний контроль на об'єктах Міністерства обо­рони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та Державної прикордонної служби Ук­раїни здійснюється підрозділами ветеринарної медицини цих органів.

Посадові особи, які здійснюють державний ветеринарно-санітарний кон­троль, мають право:

перевіряти додержання суб'єктами господарювання ветеринарно-санітар­них правил транспортування об'єктів державного ветеринарно-санітарного кон­тролю та нагляду і вимог щодо оформлення ветеринарних документів;

перевіряти якість та безпеку продукції тваринного походження на всіх стадіях виробництва, її відповідність вимогам, визначеним законодавством;

проводити відбір проб продукції тваринного походження для ветеринарно-санітарної експертизи;

брати участь у проведенні оцінки зразків нових видів продукції тваринного походження та інших об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду з метою додержання ветеринарно-санітарних вимог і норм якості;

перевіряти санітарний стан виробничих приміщень та умов зберігання про­дукції тваринного походження;

перевіряти якість та безпеку виготовлення, умови зберігання та реалізації ветеринарних препаратів, субстанцій, готових кормів, кормових добавок, засобів ветеринарної медицини;

перевіряти експортні, імпортні, транзитні об'єкти державного ветеринар­но-санітарного контролю та нагляду.

Посадові особи, які здійснюють державний ветеринарно-санітарний кон­троль, зобов'язані:

додержуватися вимог нормативно-правових актів з питань ветеринарної медицини та охорони праці;

негайно доповідати керівникам відповідних державних установ ветеринар­ної медицини про виявлені порушення ветеринарно-санітарних вимог, встанов­лених законодавством.

Державний ветеринарно-санітарний нагляд здійснюється Головним держав­ним інспектором ветеринарної медицини України, його заступниками, головни­ми державними інспекторами ветеринарної медицини АРК, областей, міст Києва та Севастополя, міст, районів, їх заступниками, головними державними інспек­торами ветеринарної медицини регіональних служб державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті, їх заступ­никами та державними інспекторами ветеринарної медицини.

Голова Державного департаменту ветеринарної медицини може надавати по­вноваження державних інспекторів ветеринарної медицини іншим спеціалістам ветеринарної медицини.

Головний державний інспектор ветеринарної медицини України координує здійснення державного ветеринарно-санітарного нагляду.

Посадові особи, які здійснюють державний ветеринарно-санітарний нагляд, забезпечуються форменим одягом за рахунок спеціального фонду Державного бюджету України.

Зразки форменого одягу і знаки розрізнення посадових осіб, які здійснюють державний ветеринарно-санітарний нагляд, затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Посадові особи, які здійснюють державний ветеринарно-санітарний нагляд, мають право:

безперешкодно відвідувати об'єкти державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду всіх форм власності на відповідній території, одержувати інформацію, необхідну для встановлення епізоотичного стану, виявлення причин захворювання тварин і оцінки ветеринарно-санітарної якості та безпеки про­дукції тваринного походження, перевіряти стан здійснення державного ветери­нарно-санітарного контролю;

видавати обов'язкові для виконання розпорядження про здійснення проти-епізоотичних і ветеринарно-санітарних заходів (забій, вимушений забій тварин, знезараження продукції тваринного і рослинного походження, її переробка, утилізація або знищення у разі виявлення заразних хвороб, виникнення підозри щодо наявності особливо небезпечного захворювання тварин чи підвищеного вмісту токсинів, радіонуклідів);

забороняти експорт, імпорт, транзит, внутрішньодержавні перевезення та реалізацію продукції тваринного, а на ринках і рослинного походження та пере­робку продовольчої сировини тваринного походження, що не відповідають вете­ринарно-санітарним вимогам, а також — ветеринарних препаратів, субстанцій, готових кормів та кормових добавок, що не відповідають вимогам щодо їх належ­ної якості та безпеки;

обмежувати, тимчасово припиняти або забороняти будівництво (реконст­рукцію) тваринницьких ферм, підприємств, що здійснюють забій тварин, переробних підприємств, складських приміщень, ринків, інших об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, що не відповідають ветеринарно-санітарним вимогам;

утворювати у разі потреби комісії з числа спеціалістів ветеринарної медици­ни із залученням спеціалістів профільних науково-дослідних установ і вищих на­вчальних закладів для встановлення причин захворювання і загибелі тварин;

повідомляти органи ліцензування в галузі ветеринарної медицини про по­рушення суб'єктами господарювання ліцензійних умов;

обмежувати, забороняти або припиняти діяльність суб'єктів господарюван­ня у разі порушення ними ветеринарно-санітарних вимог, встановлених законо­давством, яке може спричинити загрозу життю і здоров'ю людей та тварин;

залучати суб'єктів господарювання, які займаються ветеринарною практи­кою, до виконання протиепізоотичних заходів;

накладати адміністративні стягнення у встановленому законодавством порядку.

Посадові особи, які здійснюють державний ветеринарно-санітарний нагляд, зобов'язані:

вносити протягом однієї доби у разі виявлення осередків (спалахів) гострих інфекційних захворювань або масового отруєння тварин до відповідного органу виконавчої влади подання про запровадження особливого режиму та правил, до­держання яких сприятиме припиненню поширення збудників інфекційних за­хворювань, у тому числі спільних для тварин і людей, забезпечуватиме вироб­ництво продукції тваринного походження належної якості та безпеки, охорону довкілля;

брати участь у діяльності державних комісій з прийняття в експлуатацію об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду.

Відповідальність за правопорушення у галузі ветеринарної медицини. Суб'єкти господарювання — будь-які юридичні особи, діяльність яких пов'язана з утриман­ням, транспортуванням та реалізацією тварин; зберіганням, переробкою, транс­портуванням та реалізацією продукції тваринного, а на ринках і рослинного похо­дження; виробництвом та реалізацією ветеринарних препаратів, субстанцій, гото­вих кормів, кормових добавок, здійсненням лабораторної діагностики та надан­ням ветеринарних послуг, несуть відповідальність у формі штрафу за:

порушення ветеринарно-санітарних правил, інструкцій щодо профілакти­ки та ліквідації інфекційних хвороб тварин — у розмірі від трьох до шести неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян;

невиконання заходів щодо карантину тварин або інших карантинних обме­жень — у розмірі від шести до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

переміщення через митний кордон без обов'язкового проведення ветеринар­но-санітарної експертизи підконтрольних ветеринарному нагляду об'єктів — у розмірі від двадцяти п'яти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

реалізацію ввезених на територію України продукції тваринного і рослин­ного походження, кормів для тварин, що не пройшли в Україні ветеринарно-санітарної експертизи, — у розмірі від двадцяти п'яти до сорока неоподатковува­них мінімумів доходів громадян з вилученням такої продукції та кормів;

реалізацію на території України ветеринарних препаратів, субстанцій, гото­вих кормів, кормових добавок та засобів ветеринарної медицини, не зареєстрова­них в Україні, — у розмірі від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з вилученням таких засобів, кормів та кормових добавок відповідно до закону;

ухилення від пред'явлення або непред'явлення тварин для проведення ве­теринарного огляду, обов'язкових заходів (дослідження, щеплення, обробки) що­до профілактики хвороб тварин, а також незабезпечення надійної фіксації тварин для проведення огляду (заходів) — у розмірі від п'яти до десяти неоподатковува­них мінімумів доходів громадян;

виготовлення харчових продуктів із сировини тваринного походження, за­бороненої для використання, у тому числі з м'яса трупів тварин, уражених елект­ричним струмом, отруєних хімікатами, утоплених, а також вимушено забитих (дорізаних), що не пройшли ветеринарно-санітарної експертизи, тощо — у розмірі від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з ви­лученням таких харчових продуктів відповідно до закону;

ухилення від обов'язкової ветеринарно-санітарної експертизи продукції тваринного, а на ринках і рослинного походження — у розмірі від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

надання власником (уповноваженою особою) торговельних об'єктів дозво­лу на реалізацію тварин і продукції тваринного, а на ринках і рослинного поход­ження, що не пройшли ветеринарно-санітарної експертизи, — у розмірі від соро­ка до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

ухилення від виконання або неналежне виконання приписів державних інспекторів ветеринарної медицини — у розмірі від десяти до двадцяти неоподат­ковуваних мінімумів доходів громадян.

Сплата штрафів не звільняє суб'єктів господарювання від усунення допуще­них порушень і відшкодування завданих збитків у порядку, встановленому зако­нодавством.

Справи про правопорушення, передбачені цим Законом, розглядають Дер­жавний департамент ветеринарної медицини, його територіальні органи і регіональні служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні — два місяці з дня його виявлення.

Накладати штрафи від імені Державного департаменту ветеринарної медици­ни, його територіальних органів і регіональних служб державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті мають право головні державні інспектори ветеринарної медицини, їх заступники, дер­жавні інспектори ветеринарної медицини.

Рішення про накладення штрафів за правопорушення у галузі ветеринарної медицини оформляються постановами.

Штраф підлягає сплаті суб'єктом господарювання у місячний строк з дня от­римання постанови. У разі порушення цього строку штраф стягується у судовому порядку.

Рішення у справах про правопорушення у галузі ветеринарної медицини можуть бути оскаржені у судовому порядку.