Головна Монографії та посібники Адвокатура Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката Ч.2 15.18. Правовий статус територій, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Юридичний захист громадян, що проживають на цій території, їхні пільги, гарантії.

15.18. Правовий статус територій, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Юридичний захист громадян, що проживають на цій території, їхні пільги, гарантії.

Адвокатура - Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката Ч.2
335

15.18. Правовий статус територій, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Юридичний захист громадян, що проживають на цій території, їхні пільги, гарантії.

Правовий статус територій, що постраждали внаслідок Чорнобильської ката­строфи, передбачено Законом України «Про правовий режим території, що за­знала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27 лютого 1991 р. № 791а-ХІІ.

У преамбулі цього Закону зазначено, що Чорнобильська катастрофа створила на значній території України надзвичайно небезпечну для здоров'я людей і на­вколишнього природного середовища радіаційну обстановку. Україну оголошено зоною екологічної катастрофи. Усунення наслідків цієї катастрофи залежить від законодавчого визначення правового режиму різних за ступенем радіоактивного забруднення територій і заходів щодо його забезпечення. Закон регулює питання поділу території на відповідні зони, режим їх використання та охорони, умови проживання та роботи населення, господарську, науково-дослідну та іншу діяльність в цих зонах. Закон закріплює і гарантує забезпечення режиму викори­стання та охорони вказаних територій з метою зменшення дії радіоактивного оп­ромінення на здоров'я людини та на екологічні системи.

До територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорно­бильської катастрофи, в межах України належать території, на яких виникло стійке забруднення навколишнього середовища радіоактивними речовинами по­над доаварійний рівень, що з урахуванням природно-кліматичної та комплексної екологічної характеристики конкретних територій може призвести до опромінен­ня населення понад 0,1 бер за рік, і яке потребує вжиття заходів щодо радіаційно­го захисту населення та інших спеціальних втручань, спрямованих на необхідність обмеження додаткового опромінення населення, зумовленого Чорнобильською катастрофою, та забезпеч

ення його нормальної господарської діяльності.

Залежно від ландшафтних та геохімічних особливостей ґрунтів, величини перевищення природного доаварійного рівня накопичення радіонуклідів у навколишньому середовищі, пов'язаних з ними ступенів можливого негативного впливу на здоров'я населення, вимог щодо здійснення радіаційного захисту насе­лення та інших спеціальних заходів, з урахуванням загальних виробничих та соціально-побутових відносин територія, що зазнала радіоактивного забруднен­ня внаслідок Чорнобильської катастрофи, поділяється на зони.

Такими зонами є:

зона відчуження — це територія, з якої проведено евакуацію населення в 1986 р.;

зона безумовного (обов'язкового) відселення — це територія, що зазнала інтенсивного забруднення довгоживучими радіонуклідами, з щільністю забруд­нення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 15,0 Кі/кв. км та вище, або стронцію від 3,0 Кі/кв. км та вище, або плутонію від 0,1 Кі/кв. км та вище, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з ура­хуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 0,5 бер за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період;

зона гарантованого добровільного відселення — це територія з щільністю за­бруднення фунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 5,0 до 15,0 Кі/кв. км, або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/кв. км, або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/кв. км, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищи­ти 0,1 бер за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період;

зона посиленого радіоекологічного контролю — це територія з щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 1,0 до 5,0 Кі/кв. км, або стронцію від 0,02 до 0,15 Кі/кв. км, або плутонію від 0,005 до 0,01 Кі/кв. км за умови, що розрахункова ефективна еквівалентна доза опромі­нення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів перевищує 0,05 бер за рік понад дозу, яку вона одержувала у до­аварійний період.

Додаткові критерії забрудненості ґрунту радіонуклідами можуть встановлюва­тись Національною комісією радіаційного захисту населення України з наступ­ним затвердженням Верховною Радою України. Критерії, за якими проводиться розмежування категорій зон, встановлюються національною Комісією радіацій­ного захисту населення України.

Межі зон встановлюються та переглядаються Кабінетом Міністрів України на основі експертних висновків Національної комісії радіаційного захисту населен­ня України, Академії наук України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту насе­лення від наслідків Чорнобильської катастрофи (далі — міністерство), Міністер­ства сільського господарства і продовольства України, Міністерства охорони на­вколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державного комітету України по гідрометеорології за поданням обласних рад і затверджують­ся Верховною Радою України. Карти зазначених зон, перелік населених пунктів віднесених до цих зон, друкуються в центральній та місцевій пресі для загально­го відома і зберігаються у центральних та місцевих органах влади.

Радіаційно небезпечні землі — це землі, на яких неможливе подальше прожи­вання населення, одержання сільськогосподарської та іншої продукції, продуктів харчування, що відповідають республіканським та міжнародним допустимим рівням вмісту радіоактивних речовин, або які недоцільно використовувати за екологічними умовами.

Радіоактивно забруднені землі — це землі, які потребують проведення заходів радіаційного захисту та інших спеціальних втручань, спрямованих на обмеження додаткового опромінення, зумовленого Чорнобильською катастрофою, та забез­печення нормальної господарської діяльності.

Україна визначає правовий режим зон, що зазнали радіоактивного забруднен­ня внаслідок Чорнобильської катастрофи, укладає договори на проведення робіт з іншими державами, міжнародними організаціями. Кабінет Міністрів України визначає всю господарську міжнародну діяльність у зоні відчуження.

Координацію робіт у зонах здійснює міністерство.

Фінансування робіт для подолання наслідків Чорнобильської катастрофи здійснюється за рахунок державного бюджету України, а також інших фінансових надходжень. Для цього в системі банків України створюється кредитно-фінансо­вий банк «Чорнобиль».

Розпорядником коштів є Кабінет Міністрів України. Планування, матеріаль­но-технічне забезпечення, обсяги фінансування робіт, а також умови оплати праці в зоні відчуження визначаються Кабінетом Міністрів України за поданням міністерства незалежно від відомчої підпорядкованості та форм власності підприємств, залучених до робіт по подоланню наслідків Чорнобильської катаст­рофи та виведенню Чорнобильської АЕС з експлуатації.

Землі зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення виводяться з господарського обороту, відмежовуються від суміжних територій і переводяться до категорії радіаційно небезпечних земель.

У зонах відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення забороняється:

постійне проживання населення;

здійснення діяльності з метою одержання товарної продукції без спеціаль­ного дозволу Міністерства;

перебування осіб, які не мають на це спеціального дозволу, а також залучен­ня до роботи осіб без їх згоди;

вивезення за межі зон без спеціального дозволу міністерства землі, глини, піску, торфу, деревини, а також заготівля і вивезення рослинних кормів, лікарсь­ких рослин, грибів, ягід та інших продуктів побічного лісокористування, за ви­нятком зразків для наукових цілей;

винесення або вивезення із зон будівельних матеріалів і конструкцій, ма­шин і устаткування, домашніх речей тощо без спеціального дозволу Міністерства і дозиметричного контролю;

ведення сільськогосподарської, лісогосподарської, виробничої та іншої діяльності, а також будівництво без спеціального дозволу міністерства;

випасання худоби, порушення середовища, перебування диких тварин, спортивне та промислове полювання і рибальство;

перегін тварин, сплав лісу. В'їзд на територію зони і виїзд з неї здійснюється тільки за спеціальними перепустками з обов'язковим дозиметричним контролем людей та транспортних засобів. Транзитний проїзд усіх видів транспорту здій­снюється за спеціальними перепустками, що видаються Адміністрацією зони;

будь-яка інша діяльність, яка не забезпечує режим радіаційної безпеки;

перебування осіб, які мають медичні протипоказання для роботи в контакті з джерелами іонізуючого випромінювання або щодо яких встановлено причин­ний зв'язок інвалідності з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорно­бильській АЕС, оскільки вони є професійно хворими.

У зонах відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення спеціалізова­ними підрозділами здійснюються обов'язкові заходи щодо:

запобігання винесенню радіонуклідів з території зон і радіоактивному забрудненню навколишнього середовища;

моніторингу стану природного середовища та медико-біологічного моніто­рингу;

утримання території в належному санітарному і пожежобезпечному стані;

застосування методів фіксації радіонуклідів на місцевості.

Всі види діяльності повинні проводитись з обмеженням загальної колективної дози радіоактивного опромінення, а також з обмеженням кількості залучених осіб.

У зонах відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення забезпечується суворий природоохоронний режим, охорона територій, природних, історичних та етнокультурних пам'яток відповідно до чинного законодавства.

Охорону громадського порядку, протипожежну безпеку на територіях зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, контрольно-пропускний режим при в'їзді та виїзді з таких зон забезпечують спеціалізовані органи Міністерства внутрішніх справ України.

Контроль за виконанням зазначених заходів здійснюється на території зони відчуження Адміністрацією зони, зони безумовного (обов'язкового) відселен­ня — відповідними обласними радами.

Земельні ділянки, розташовані у зоні гарантованого добровільного відселен­ня, належать до радіоактивно забруднених і використовуються в порядку, що виз­начається Кабінетом Міністрів України.

Якщо за економічними та екологічними умовами подальше використання цих земель неможливе, вони переводяться до категорії радіаційно небезпечних.

У зоні гарантованого добровільного відселення забороняється:

будівництво нових, розширення діючих підприємств, безпосередньо не пов'язаних із забезпеченням радіоекологічного, соціального захисту населення, а також умов його життя та праці;

будь-яка діяльність, що погіршує радіоекологічну ситуацію;

природокористування, яке не відповідає вимогам норм радіаційної безпеки;

внесення пестицидів, гербіцидів, отрутохімікатів без спеціального дозволу відповідних органів Кабінету Міністрів України;

залучення школярів, учнів і студентів до робіт, які можуть негативно впли­нути на стан їх здоров'я.

З метою зниження ризику захворюваності населення та зменшення доз радіоактивного опромінення у зоні гарантованого добровільного відселення дер­жавою гарантується:

добровільне переселення людей із зони;

перепрофілювання виробництв на випуск екологічно чистої продукції;

постійний дозиметричний контроль радіоактивного забруднення ґрунту, води, повітря, продуктів харчування, сировини, жилих і виробничих приміщень, а також медико-біологічний та радіоекологічний моніторинг;

проведення суцільної щорічної медичної диспансеризації населення та за­безпечення ранньої профілактики захворювань;

забезпечення населення в необхідній кількості та асортименті медичними препаратами, питною водою, чистими продуктами харчування, у тому числі та­кими, які мають радіопротекторні властивості, сприяють виведенню з організму радіонуклідів;

у разі доцільності дезактивація території спеціалізованими підрозділами;

проведення суцільної газифікації населених пунктів і будівництво доріг з асфальтовим та бетонним покриттям;

надання громадянам, які проживають у зазначеній зоні, пільг та компен­сацій, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та іншими актами чин­ного законодавства.

У зоні посиленого радіоекологічного контролю забороняється:

будівництво санаторіїв, піонерських таборів, баз і будинків відпочинку, а та­кож будівництво нових підприємств, які шкідливо впливають на здоров'я насе­лення і навколишнє середовище;

будь-яка діяльність, що погіршує радіоекологічну ситуацію;

природокористування, яке не відповідає вимогам норм радіаційної безпеки;

внесення пестицидів, гербіцидів, отрутохімікатів без спеціального дозволу відповідних органів Кабінету Міністрів України;

залучення школярів, учнів і студентів до робіт, які можуть негативно впли­нути на стан їх здоров'я.

З метою зниження ризику захворюваності населення та зменшення доз радіоактивного опромінення у зоні посиленого радіоекологічного контролю дер­жавою гарантується:

перепрофілювання виробництв на випуск екологічно чистої продукції;

постійний дозиметричний контроль радіоактивного забруднення ґрунту, води, повітря, продуктів харчування, сировини, жилих і виробничих приміщень, а також медико-біологічний та радіоекологічний моніторинг;

проведення суцільної щорічної медичної диспансеризації населення та за­безпечення ранньої профілактики захворювань;

забезпечення населення в необхідній кількості та асортименті медичними препаратами, питною водою, чистими продуктами харчування, в тому числі та­кими, які мають радіопротекторні властивості, сприяють виведенню з організму радіонуклідів;

в разі доцільності дезактивація території спеціалізованими підрозділами;

поетапне проведення суцільної газифікації населених пунктів і будівництво доріг з асфальтовим та бетонним покриттям;

надання громадянам, які проживають у зазначеній зоні, пільг і компен­сацій, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та іншими актами чин­ного законодавства.

Державний контроль за додержанням правового режиму в зонах, що зазнали радіоактивного забруднення, здійснюється обласними радами, їх виконавчо-роз­порядчими органами, а також уповноваженими на те державними органами в по­рядку, встановленому законодавством України.

Органом, відповідальним за здійснення державного контролю за додержан­ням правового режиму зони відчуження, є міністерство.

Прогнозні оцінки сумарної дози опромінення людей, а також контроль за додержанням норм радіаційної безпеки здійснюються Міністерством охорони здоров'я України.

Загальна оцінка радіаційної обстановки на території зон, що зазнали радіоак­тивного забруднення, радіоекологічний моніторинг території, методичне керів­ництво та координація робіт по визначенню радіаційної обстановки здійснюють­ся міністерством.

Радіаційний контроль за рівнем радіоактивного забруднення сільськогоспо­дарських угідь здійснюється Міністерством сільського господарства і продоволь­ства України, водних ресурсів — Державним комітетом України по водному гос­подарству; підземних вод та корисних копалин — Державним комітетом України по геології та використанню надр, атмосферного повітря на території населених пунктів — Державним комітетом України по гідрометеорології.

Радіаційний контроль за рівнем радіоактивного забруднення сільськогоспо­дарської продукції і продуктів харчування здійснюється Міністерством сільсько­го господарства і продовольства України та Міністерством охорони здоров'я України.

Радіаційний контроль за рівнями радіоактивного забруднення залізничного, водного авіаційного та автомобільного транспорту, їх складових частин, вирішен­ня питань про надання дозволу на його переміщення за межі зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення здійснюється міністерствами і відомст­вами, яким належать вказані транспортні засоби, за участю в необхідних випад­ках відповідних служб Міністерства внутрішніх справ України.

Радіаційний контроль за вивезенням домашніх і побутових речей, знарядь праці та будівельних матеріалів за межі радіоактивно забрудненої території, з якої передбачається відселення людей, здійснюється органами державного санітарно­го нагляду та відповідними службами міністерства, а домашніх тварин — органа­ми державного ветеринарного нагляду.

Контроль за достовірністю і об'єктивністю даних відомчих служб, що здій­снюють радіаційний контроль, незалежно від їх підпорядкування покладається на Державний санітарний нагляд Міністерства охорони здоров'я України, а метрологічний контроль — на Державний комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації.

Відомчий радіаційний контроль за рівнями радіоактивного забруднення про­дукції здійснюється підприємствами, об'єднаннями і організаціями, які її виго­товляють.

Особи, винні у порушенні встановленого правового режиму в зонах, що зазна­ли радіоактивного забруднення, а також у невиконанні приписів державних ор­ганів, які здійснюють контроль у цій галузі, несуть встановлену законодавством кримінальну, адміністративну, матеріальну чи іншу відповідальність.

Особи, з вини яких громадянам, підприємствам, установам і організаціям за­вдано майнової шкоди, пов'язаної з недодержанням встановленого цим Законом режиму в зонах, що зазнали радіоактивного забруднення, повинні відшкодувати завдану потерпілим майнову шкоду відповідно до чинного законодавства.

 

< Попередня   Наступна >
 
Авторизація
Пошук