244

---

5.3. Правові наслідки вчинення правочину малолітньою та неповнолітньою особою за межами їх цивільної дієздат­ності.

Правові наслідки вчинення правочину дієздатною фізич­ною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.

Правочин, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздат­ності, може бути згодом схвалений її батьками (усиновлювачами) або одним з них, з ким вона проживає, або опікуном. Правочин вважається схваленим, якщо ці особи, дізнавшись про його вчинення, протягом одного місяця не заявили пре­тензії другій стороні. У разі відсутності схвалення правочину він є нікчемним.

На вимогу заінтересованої особи суд може визнати такий правочин дійсним, якщо буде встановлено, що він вчинений на користь малолітньої особи.

Якщо правочин з малолітньою особою вчинила фізична особа з повною цивільною дієздатністю, то вона зобов'язана повернути особам, вказаним у ч. 1 ст. 221 ЦК України, все те, що вона одержала за таким правочином від малолітньої особи. Дієздатна сторона зобов'язана також відшкодувати збитки, завдані укладенням недійсного правочину, якщо у момент вчинення правочину вона знала або могла знати про вік другої сторони. Батьки (усиновлювачі) або опікун малолітньої особи зобов'язані повернути дієздатній стороні все одержа­не нею за цим правочином у натурі, а за неможливості повернути одержане в натурі — відшкодувати його вартість за цінами, які існують на момент відшко­дування.

Якщо обома сторонами правочину є малолітні особи, то кожна з них зобов'язана повернути другій стороні все, що одержала за цим правочином, у на­турі. У разі неможливості повернення майна відшкодування його вартості прова­диться батьками (усиновлювачами) або опікуном, якщо буде встановлено, що вчиненню правочину

або втраті майна, яке було предметом правочину, сприяла їхня винна поведінка.

У разі вчинення неповнолітньою особою правочину з малолітньою особою настають наслідки, передбачені щодо правочинів, вчинених неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності.

Правочин, який неповнолітня особа вчинила за межами її цивільної дієздат­ності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальника, може бути згодом схвале­ний ними. Правочин вважається схваленим, якщо ці особи, дізнавшись про його вчинення, протягом одного місяця не заявили претензії другій стороні. У разі відсутності схвалення правочину він є нікчемним.

Правочин, вчинений неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздат­ності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальників, може бути визнаний су­дом недійсним за позовом заінтересованої особи.

Якщо обома сторонами недійсного правочину є неповнолітні особи, то кожна з них зобов'язана повернути другій стороні усе одержане нею за цим правочином у натурі. У разі неможливості повернення одержаного в натурі відшкодовується його вартість за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у непо­внолітньої особи відсутні кошти, достатні для відшкодування, батьки (усиновлювачі) або піклувальник зобов'язані відшкодувати завдані збитки, якщо вони своєю винною поведінкою сприяли вчиненню правочину або втраті майна, яке 5уло предметом правочину.

Правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті — за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені. У разі наступного визнан­ня фізичної особи, яка вчинила правочин, недієздатною позов про визнання пра­вочину недійсним може пред'явити її опікун. Сторона, яка знала про стан фізич­ної особи у момент вчинення правочину, зобов'язана відшкодувати їй моральну шкоду, завдану у зв'язку із вчиненням такого правочину.

 

< Попередня   Наступна >