Головна

Відшкодування завданої шкоди малолітнім та неповнолітнім як форма захисту порушених майнових прав Ж. Чорна©


Відшкодування завданої шкоди малолітнім та неповнолітнім як форма захисту порушених майнових правЖ. Чорна©Львівський національний університет імені Івана Франка, вул. Університетська, 1, 79000 Львів, Україна

Відшкодування шкоди, завданої малолітнім та неповнолітнім складається із щомісячних платежів, компенсації додаткових витрат, одноразової допомоги, відшкодування витрат на поховання, відшкодування моральної шкоди.

При відшкодуванні шкоди, завданої неповнолітнім, враховується вина останніх.

Ключові слова: відшкодування шкоди, завданої малолітнім та неповнолітнім, підстави відшкодування шкоди, розмір шкоди.

Життя, здоров’я, працездатність є тими найсуттєвішими благами особи, які дають їй можливість повноцінно працювати і приймати активну участь в громадському житті. Вони охороняються нормами різних галузей права. Істотна роль по захисту матеріальних інтересів осіб, які втратили працездатність чи годувальника, належить і цивільному праву, зокрема нормам, які регламентують зобов’язання, які виникають внаслідок завдання шкоди особі, спрямованих на попередження нещасних випадків і на компенсацію шкоди, яка виникає у випадку пошкодження здоров’я.

Звичайно, дана проблема не є новою для цивільного законодавства. Нею займалися такі видатні вчені-цивілісти як Свердлов Г.М., Флейшиц Є.А., Куз

нєцова Л.Г., Шевченко Я.Н., Орлов В.С. та інші.

Метою нашого дослідження є аналіз норм нового цивільного законодавства та судової практики з даної теми.

Що стосується проблеми захисту інтересів дітей, то вона знаходить свій вираз в цивільно-правових питаннях, які пов’язані із відшкодуванням шкоди, як завданої дітьми іншим особам, так і шкоди, завданої дітям. До таких питань можна віднести:

1) про юридичне значення поведінки самого малолітнього чи неповнолітнього при відшкодуванні завданої йому шкоди;

2) про значення вини осіб, зобов’язаних здійснювати нагляд за малолітніми чи неповнолітніми при відшкодуванні завданої дітям шкоди;

3) про відшкодування шкоди малолітнім чи неповнолітнім при втраті годувальника;

4) про те, з яких виплат складається відшкодування шкоди, коли шкода завдається здоров’ю малолітнього чи неповнолітнього [6, с.120].

Підставою виникнення права на відшкодування шкоди, завданої малолітньому чи неповнолітньому, є протиправна поведінка особи, яка порушує суб’єктивні права дитини, що тягне за собою настання негативних наслідків майнового чи немайнового характеру або створює загрозу настання таких наслідків. Таким чином, підстава відповідальності внаслідок завдання шкоди і підстава застосування способу захисту співпадають. Потерпілий набуває права на відшкодування шкоди у випадку порушення його майнових чи немайнових прав. Право на відшкодування шкоди слід розуміти як юридичну можливість малолітнього чи неповнолітнього вимагати від зобов’язаної особи, в тому числі шляхом звернення до уповноваженого органу держави, повного відновлення порушеного майнового чи особистого немайнового права, компенсації понесених або майбутніх витрат і можливості задоволення цих вимог.

Під шкодою, завданою життю або здоров’ю дитини, розуміють негативні наслідки у вигляді пошкодження чи розладу здоров’я (каліцтво, хвороба, в тому числі і професійна, психічний розлад), фізичні і моральні страждання; смерть годувальника, смерть самої дитини, а також зменшення пов’язаних із життям та здоров’ям матеріальних благ; втрату заробітку (повністю або частково), додаткові витрати на лікування, харчування (ч.1 ст.1199 нового ЦК України).

При відшкодуванні шкоди, завданої здоров’ю дитини, до уваги береться, як правило, фізична (тілесна) шкода і майнові втрати. Разом з тим, протиправні дії завдають не лише тілесної шкоди, а також можуть викликати недоліки розумового, морального і затримку психічного розвитку. Тому при пошкодженні здоров’я дитини необхідним є проведення судово-медичних і психолого-психіатричних експертиз. Вони дозволять визначити рівень інтелектуальної, моральної, фізичної шкоди і період часу, необхідний для відновлення стану повного фізичного і іншого благополуччя дитини. В залежності від цих обставин суд може визначити розмір майнової компенсації, який буде складатися із всіх витрат на відновлення здоров’я, повну реабілітацію малолітнього чи неповнолітнього. З цього приводу наведемо приклад із практики. 29 грудня 1998 року під час гри у баскетбол в спортивному залі однієї із загальноосвітніх шкіл м. Хмельницького між учнями школи К.С. і П.С. виникла бійка, яка була припинена викладачем. Після закінчення гри в роздягальні П.С. побив К.С., завдавши йому тілесні ушкодження, що відносяться до категорії легких, які потягнули за собою короткочасний розлад здоров’я та втрату працездатності. К.В. звернулася за позовом до суду в інтересах неповнолітнього сина К.С. до П.С., П.А., П.Г. про відшкодування шкоди, завданої здоров’ю К.С. Свої вимоги вона мотивувала тим, що П.С. заподіяв її синові умисні тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, пухлини в області ока, подряпин слизової губ, травматичної ампутації двох зубів. К.С. на протязі 10 днів знаходився на стаціонарному лікуванні в Хмельницькій дитячій лікарні. Крім матеріальної шкоди вона просила стягнути і моральну шкоду. Позов було задоволено частково. З П.С. на користь К.В. в інтересах К.С. суд вирішив стягнути матеріальну шкоду в розмірі 2680 грн. 85 коп., моральну в розмірі 600 грн. Обов’язок по відшкодуванню шкоди до досягнення повноліття П.С. покласти на його батьків П.А. і П.Р. [5].

В даному прикладі зміст права на відшкодування шкоди складають правомочності малолітнього чи неповнолітнього як потерпілого. Крім права на відшкодування шкоди вони можуть мати право вимагати повного відшкодування шкоди; право звернутися до компетентних органів держави з вимогою про відшкодування шкоди; право на задоволення вимог, шляхом відшкодування понесених витрат; сплати одноразових чи (або) щомісячних платежів, додаткових виплат; у випадку смерті годувальника однією із правомочностей може стати визнання утриманцем.

Реалізувати більшість правомочностей, які складають зміст цього права малолітній чи неповнолітній власними діями не може, оскільки немає належного об’єму дієздатності. В таких випадках в реалізації цього права приймають участь батьки (законні представники). Батьки зобов’язані звернутися з вимогою про відшкодування шкоди до зобов’язаної особи, а у випадку відмови у задоволенні вимоги – в суд. Самостійно дитина може реалізувати таке право лише після досягнення 18 років (за винятком набуття повної цивільної дієздатності відповідно до ст.35 ЦК України). В тому випадку, коли батьки не виконують цей обов’язок, з вимогою в суд може звернутися представник дитини, який призначається органом опіки та піклування або орган (організація) на яких покладено обов’язок по захисту прав малолітніх та неповнолітніх (наприклад, прокуратура).

Шкода здоров’ю неповнолітнього може бути завдана як при виконанні ним договірних зобов’язань так і при відсутності таких зобов’язань. Для правильного вирішення спору необхідно визначити об’єм і види відшкодування шкоди, завданої здоров’ю малолітнього чи неповнолітнього; викликаного смертю годувальника; завдану життю дитини.

В свою чергу об’єм і види відшкодування шкоди, яка завдана здоров’ю, життю неповнолітнього або виникла у зв’язку із смертю годувальника, визначається віком дитини, наявністю або відсутністю трудових чи інших договірних зобов’язань, розміром заробітної плати, яку отримував чи міг би отримувати неповнолітній або розміром місячної оплати праці, ступенем непрацездатності, наявністю утриманців і іншими умовами.

Що ж до пошкодження здоров’я малолітньої особи, яка не має заробітку на час заподіяння шкоди, тобто, знаходиться на утриманні у своїх батьків, особа, яка завдала цієї шкоди, зобов’язана відшкодувати витрати на лікування, протезування, постійний догляд, посилене харчування (п.1 ч.1 ст.1199 ЦК України). Зрозумілим є те, що до певного періоду вказані витрати будуть відшкодовуватися потерпілому його батьками. Згодом, відповідно до п.4 ст.512 ЦК України може відбутися зміна кредитора у зобов’язанні, внаслідок виконання обов’язку боржника третьою особою. Тобто батьки дитини можуть звернутися в суд з позовом про відшкодування зазначеної шкоди до особи, яка завдала цієї шкоди їхній дитині. І хоча потерпілим буде залишатися малолітній – шкода буде відшкодовуватися його батькам.

Цікавим є питання про те, чи повинна враховуватись поведінка самого малолітнього при відшкодуванні завданої йому шкоди. Думаємо, що відповідь на це питання нам може дати ч.1, 2 ст.1193 ЦК України, в якій зазначено, що, якщо шкода завдана потерпілому внаслідок його умислу, то вона не відшкодовується. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, – також в залежності від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом. Разом з тим інша норма закону говорить про те, що малолітній ще не досяг того рівня усвідомлення своїх дій, коли б він міг належним чином сприймати наслідки своєї протиправної поведінки. Малолітній не несе відповідальність за шкоду, завдану іншим особам, а тому на нього не може бути покладена відповідальність і за дії, які завдають шкоди йому самому. Наведемо приклад із практики. Р.Н. звернулася до суду з позовом до Державного управління екології та природних ресурсів в Хмельницькій області про відшкодування матеріальних і моральних збитків. В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка посилалася на те, що 14 липня 2001 року в м. Хмельницькому сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої водій автомобіля ВАЗ (автомобіль належав вказаному управлінню) С.М. вчинив наїзд на Р.І., 1993 року народження, яка перетинала проїзну частину дороги у невстановленому місці. Внаслідок наїзду Р.Г. отримала тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток лівої гомілки. Позивачка просила стягнути з Державного управління екології та природних ресурсів 105 грн., які вона витратила на лікування дитини, 800 грн., які позивачка не змогла отримати не працюючи за наймом протягом півтора місяця, оскільки здійснювала нагляд за дитиною, 1200 грн. моральних збитків, які отримала позивачка та її малолітня дочка внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Суд вирішив позов задовольнити частково в сумі 1560 грн. 80 коп. Стягнути з Державного управління екології та природних ресурсів в Хмельницькій області на користь Р.Н. матеріальні збитки в сумі 60 грн. 80 коп. і моральні збитки в сумі 1500 грн. [5]. На нашу думку суд правильно оцінив всі обставини справи і не врахував вину малолітньої особи, оскільки діти у такому віці не здатні повністю розуміти значення своїх дій та настання можливих негативних наслідків.

Що ж до неповнолітніх, то особа віком від 14 до 18 років самостійно відповідає за шкоду, яку вона завдає іншим особам і немає ніяких підстав звільняти її від шкоди, коли така шкода завдана її власними діями. Інакше кажучи, якщо в тій шкоді, яку зазнав неповнолітній є доля його власної вини, то ніхто не повинен нести тягар цієї вини крім нього самого.

Ще одним спірним і не врегульованим залишається питання про те, чи повинна враховуватись вина осіб, які зобов’язані здійснювати нагляд за малолітніми при відшкодуванні шкоди останнім.

Якщо погодитись з висновком про те, що у випадку пошкодження здоров’я малолітнього та неповнолітнього, потерпілими в цивільно-правовому смислі є батьки, то питання про врахування вини батьків у відсутності нагляду не викликає сумнівів. Так, праву дитини на відшкодування майнової шкоди кореспондує обов’язок батьків по вихованню і утриманню неповнолітніх дітей. Якщо останні неналежним чином виконують цей обов’язок, вони відповідно до п.2 ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України [2] можуть бути позбавлені батьківських прав. Зазначимо, що особи, позбавлені батьківських прав не звільняються від обов’язку по утриманню своєї дитини (ч.2 ст.166 СК України). За таких обставин, на нашу думку, потерпілий може отримати від батьків засоби на утримання відповідно до ст.1183 ЦК України. Тому ми пропонуємо внести зміни до зазначеної норми і викласти її в такій редакції: "Батьки зобов’язані відшкодувати шкоду, завдану дитиною, а також шкоду, завдану дитині, внаслідок неналежного виконання ними своїх батьківських обов’язків, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав, протягом трьох років після позбавлення їх батьківських прав, якщо вони не доведуть, що ця шкода не є наслідком невиконання ними батьківських обов’язків".

По-іншому треба вирішувати питання в тому випадку, коли поруч із виною особи, яка завдала шкоди, виступає вина в неналежному здійсненні нагляду за дитино з боку осіб, які не є батьками дитини. В цьому випадку мова йде про осіб, не наділених по відношенню до малолітнього або неповнолітнього батьківськими правами та не пов’язаних з дитиною сімейними відносинами. Взаємовідносини таких осіб з дитиною у зв’язку із завданою дитині шкодою, повинні розглядатися на загальних підставах цивільного права. Якщо ж буде встановлено, що шкода завдана дитині не лише сторонньою особою, але й тією особою, яка зобов’язана здійснювати нагляд за неповнолітнім (при умові, що це не батьки), то може ставитися питання про майнову відповідальність такої особи перед дитиною поруч із стороннім завдавачем шкоди за принципом солідарної відповідальності.

Перейдемо до питання про захист інтересів малолітніх та неповнолітніх при матеріальному відшкодуванні шкоди, завданої смертю годувальника. Відповідно до п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" особами, які мають право на відшкодування такої шкоди є: діти, які не досягли 18 років, вихованці, учні, діти віком до 16 років; дитина (діти) потерпілого, яка народилася після його смерті. Розмір відшкодування шкоди визначається виходячи із вимог законодавства і виду відшкодування. При цьому дітям пенсії призначаються незалежно від того чи були вони на утриманні годувальника.

До складу доходів потерпілого включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду) та інші аналогічні платежі, які він одержував (ч.2 ст.1200 ЦК України). Треба також зазначити, що розмір відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника не підлягає подальшому перерахунку крім випадку народження дитини, зачатої за життя і народженої після смерті годувальника.

До видів відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, відносять щомісячні платежі утриманцям, в тому числі дитині–одноразову допомогу, витрати на поховання, компенсацію моральної шкоди (ст.ст.1200, 1201 нового ЦК України).

Шкода, завдана працюючому неповнолітньому в разі втрати працездатності при виконанні ним трудових обов’язків, проводиться відповідно до закону України "Про загально-обов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" [3;c.314]. Потерпілому виплачуються щомісячні платежі, компенсація додаткових витрат, одноразова допомога і компенсація моральної шкоди.

Якщо ж шкода завдана життю неповнолітнього віком від 14 до 18 років, то відшкодування складається із виплат щомісячних платежів утриманцям (дітям померлого неповнолітнього), одноразової допомоги (у тому випадку, коли неповнолітній працював), відшкодування витрат на поховання.

Ще одним цікавим питанням, що стосується відшкодування шкоди, завданої малолітньому чи неповнолітньому є питання про позовну давність у вказаних справах.

У відповідності до законодавства, якщо потерпілий без поважних причин не подав позову у випадках і в строки, вказані в законі, це може позбавити його права на отримання від суду примусового стягнення пов’язаного із відшкодуванням шкоди. Згідно із ст.257 нового ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Разом з тим, новелою в новому ЦК України є те, що розширено коло вимог, на які позовна давність не поширюється, а саме: на вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю (п.3 ч.1 ст.268 ЦК України); на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) (п.5 ч.1 ст.268 ЦК України).

Отже, у разі, коли виникає потреба у відшкодуванні шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю малолітнього чи неповнолітнього, останній, його законні представники можуть подати позов у день, коли було встановлено ступінь втрати працездатності після поступлення на роботу, а при повній втраті працездатності – при досягненні повноліття.

Якщо шкода завдана здоров’ю малолітнього або неповнолітнього, який ще не працює, то наявність шкоди слід розуміти в смислі шкоди, яка має місце на момент нещасного випадку.

Отже, порядок відшкодування шкоди, завданої малолітнім та неповнолітнім, пов’язаним із ушкодженням здоров’я та втратою працездатності, встановлений законом в залежності від завданої шкоди і втраченого заробітку. Проаналізувавши діюче законодавство та новий Цивільний кодекс України, ми мали змогу переконатися, що існують деякі розбіжності в регулюванні правовідносин, пов’язаних із відшкодуванням шкоди, завданої малолітнім та неповнолітнім. Тому для правильного застосування даної норми в судовій практиці, та відповідно до нового цивільного законодавства, ми вважаємо доцільним, внести зміни до п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" [4;c.207], та з врахуванням вказаних критеріїв, визначити наступний порядок відшкодування шкоди, завданої малолітнім та неповнолітнім. Так, у разі ушкодження здоров’я малолітнього, особа, яка завдала шкоди, пов’язаної з ушкодженням здоров’я, зобов’язана відшкодувати витрати на лікування, протезування, постійний догляд, посилене харчування малолітнього.

При досягненні потерпілим 14 років повинна відшкодовуватись шкода, пов’язана із втратою чи зменшенням його працездатності, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, а після початку трудової діяльності потерпілого він має право вимагати збільшення розміру відшкодування шкоди, пов’язаної із зменшенням його професійної працездатності, виходячи із заробітної плати працівників його кваліфікації.

Якщо неповнолітній на момент ушкодження здоров’я мав заробіток, то шкода відшкодовується виходячи з розміру його заробітку, але не нижче розміру мінімальної заробітної плати.

Якщо ж потерпілий, не набув певної кваліфікації і після досягнення повноліття продовжує залишатись непрацездатним, внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров’я, яке мало місце до повноліття, йому відшкодовується шкода в розмірі мінімальної заробітної плати.

––––––––––––––––––––

1. Цивільний кодекс України: Офіційний текст / Міністерство юстиції України. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 464с.

2. Сімейний кодекс України / Законодавство України про сім’ю: Зб. нормат. актів. – К.: Юрінком Інтер, 2002. –384с.

3. "Про загально-обов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" Закон України від 14.10.1992 р., із відповідними змінами і доповненнями від 22.02.2001 р. / Законодавство України про працю. Збірник законодавчих і нормативних актів. – К.: Атіка, 2003. – 944с.

4. "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. №6. / Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України в цивільних справах та з загальних питань. – Х.: "Одіссей", 2002. – 400с.

5. Судові рішення з цивільних справ з архіву Хмельницького міського суду.

6. Свердлов Г.М. Охрана интересов детей в советском семейном и гражданском и праве. Издательство академии наук СССР. М., 1955. – 160с.

© Чорна Ж., 2004

< Попередня   Наступна >
 
Авторизація
Пошук