ФУНКЦІЇ ЕКОЛОГІЧНОГО ПРАВА ЯК ОСНОВНІ НАПРЯМИ ЙОГО ВПЛИВУ НА СУСПІЛЬНІ ВІДНОСИНИ Х. Чопко
ФУНКЦІЇ ЕКОЛОГІЧНОГО ПРАВА ЯК ОСНОВНІ
НАПРЯМИ ЙОГО ВПЛИВУ НА СУСПІЛЬНІ ВІДНОСИНИ
Х. Чопко
Львівський національний університет імені Івана Франка
вул. Університетська, 1, 79000 Львів, Україна
Категорія функцій є однією із центральних категорій теоретичної науки, за
допомогою якої в науковій літературі розкриваються питання сутності, соціального
призначення явищ, висвітлюється спрямованість впливу [16, c. 324]. Функціональний
аспект завжди наявний у характеристиці таких глобальних явищ, як право, держава,
правова система.
У перекладі з лат. мови “функція” – functio означає виконання, звершення,
здійснення, тобто діяльність. Водночас в енциклопедичній літературі простежується
тенденція до поширеного тлумачення цього терміна.
Категорія функції не є власне політичним поняттям. Цей термін був введений
швейцарським математиком Бернуллі. У подальшому розвитку науки до поняття
функції як до однієї з фундаментальних категорій зростає філософський інтерес. У
найбільш розгорнутій формі функціональний підхід обґрунтував німецький учений
Е. Кассірер (1874–1945), який розробив “теорію функцій”, що значно вплинуло на
філософське уявлення про цю категорію.
Термін “функція” у вітчизняній і зарубіжній літературі далеко неоднаково
тлумачиться. У загальносоціологічному плані його розглядають як “зовнішнє
відображення властивостей будь-якого об’єкта в даній системі відносин”; як
сукупність звичайних чи специфічних
природою чи необхідністю виживання; як наявність в окремої особи чи групи осіб
специфічних обов’язків, виконання яких їм приписується в процесі виконання
службової діяльності.
В юридичній літературі цей термін з’явився сто років тому для характеристики
соціального призначення права в суспільстві, його місця і ролі у сфері соціального
регулювання [10, c. 120]. Його використовують у багатьох значеннях, але серед
вчених немає єдності щодо застосування цього терміна, його поняття, назви ізмісту
окремих функцій та їх класифікації.
Функції, поряд з методом правового регулювання і принципами права,
становлять категорії, які відображають елементи змісту сучасного права і характеризують його загалом [3, c. 15]. Аналізуючи функції права, варто з’ясувати
важливість цієї категорії та необхідність її існування.
Функції права є предметом дослідження здебільшого представників теорії права
С.С. Алексєєва, В.В. Лазарєва, П.М. Рабіновича, Т.Н. Радько, І.Е. Фарбера,
В.Г. Смирнова а також представників галузевих юридичних наук В.І. Андрейцева,
Д.В. Бобрової, В. Коростей, В. Синюкова, Б. Сташківа.
Метою дослідження є з’ясувати теоретичні проблеми функціонування
екологічного права, його втілення у суспільних відносинах.
Варто погодитися, що призначення функцій права полягає в тому, щоб
визначити активність й багатогранність права в суспільствіз позицій його впливу на
суспільні відносини. Одну зі спроб розкрити необхідність існування поняття
“функції права” зробив В. Синюков. На його думку, цінність категорії “функції”
полягає як в описі реальних дій суб’єктів зі здійснення цілей правового
регулювання, так і у виявленні залежностей між нормами права, правовими
відносинами, юридичними актами та іншим соціальним контекстом.
Професор П.М. Рабінович, характеризуючи функції права, зазначає, що через
пізнання функцій права усвідомлюється соціальна значущість юридичної
професійної діяльності, а також діяльності тих посадових осіб, чия робота
“вплетена” у процес правового регулювання [11, c. 76].
Отож, функціональна ефективність права, тобто досконалість законів залежить
від професіоналізму законотворців, від досягнутого рівня юридичної техніки.
Існують суттєві розбіжності щодо формулювання поняття “функції права”.
Один з найвідоміших теоретиків С.С. Алексєєв розглядав функції права “як
юридичне призначення права для тих чи інших суспільних відносин, котре
виражається головним чином в результаті правового регулювання”. Професор
В.Г. Смирнов вважає, що поняття функції права в однині виражає соціальне
призначення правового регулювання, оскільки відображає в своїй сукупності
предмет, метод правового регулювання Дефініції функції права формулюють не лише теоретики, але й представники
окремих галузей юридичної науки. На думку В. Коростей, поняття функції містить
значення роботи (діяльності) явища, яке залежить від іншого явища та змінюється
під його впливом [5, c. 26]. Таке формулювання означає, що функції права – це
“робота” права у суспільстві, яка залежить від того ж суспільства та змінюється в
процесі його розвитку.
Цивіліст Д.В. Боброва зазначає, що функції сучасного цивільного права разом з
методом цивільно-правового регулювання суспільних відносин і галузевими
принципами виражають соціальне призначення сучасного цивільного права.
Отже, більшість вчених, які досліджують функції права під останніми
розуміють зазвичай соціальне призначення права [12, c. 18].
Не погодитись з таким твердженням не можна, оскільки розглядати
функціонування права у суспільстві без його соціального призначення неможливо.
Проте зміст поняття функції права не можна звести лише до соціального
призначення права, якщо керуватися із самою природою права доведемо це на
прикладі екологічного права.
Екологічне право як галузь права – це система правових норм, які регулюють
відносини з приводу використання, відтворення і охорони природних ресурсів, гарантування екологічної безпеки, забезпечення якості навколишнього природного
середовища. Суб’єктами цих відносин є індивіди, колективи людей, держава (через
уповноважені нею органи).
Що стосується об’єкта екологічного права, то в літературі не сформульовано
окремого поняття “об’єкт екологічного права”, а виділяються конкретні категорії
цих об’єктів: інтегровані, тобто навколишнє природне середовище;
диференційовані, тобто окремі його компоненти; і такі, що підлягають особливій
охороні [2, c. 12; 1, c. 16].
Законодавство України про охорону навколишнього природного середовища
наводить досить детальний перелік вищезгаданих об’єктів, включаючи до списку:
навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних
умов і процесів; природні ресурси; території та об’єкти, що підлягають особливій
охороні; здоров’я іжиття людей.
Об’єкти екологічних відносин мають, зазвичай природне походження:
насамперед, природні ресурси є об’єктом екологічних відносин без відриву від
навколишнього природного середовища; по-друге, об’єкти екологічних відносин розвиваються за законами природи, що
зумовлює особливість цієї групи суспільних відносин.
Щодо чіткого окреслення кола суспільних відносин, що підлягають
врегулюванню екологічним правом, то найоптимальнішим буде поділ суспільних
відносин, які запропонував В.І. Андрейцев – це відносини, що виникають у галузі
використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища,
забезпечення екологічної безпеки. Обґрунтованість цього твердження можна
довести. Як відомо, взаємодія людини і природи є об’єктивно закономірним
явищем, яке полягає у тому, що людина як істота біологічна не може існувати
окремо від природи, оскільки природа слугує засобом задоволення життєво
необхідних потреб, зокрема естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних,
водночас і природа потребує втручання людини, яке полягає у використанні,
відтворенні й відновленні природних ресурсів.
Усе це в сукупності зумовлює необхідність в особливому правовому
регулюванні цієї групи суспільних відносин, що і буде соціальним призначенням
екологічного права.
Однак, кількість і особливість екологічних відносин, які мають бути
врегульовані екологічним правом, потребує і відповідної кількості напрямів впливу
на ці суспільні відносини, інакше кажучи функцій.
Професор І.Е. Фарбер під функціями права розуміє соціальне призначення
права чи основні напрями його впливу на сфери суспільних відносин. Недоцільність
першого твердження ми довели, що ж стосується визначення функцій екологічного
права тільки як основних напрямів впливу екологічного права на суспільні
відносини, то губиться з поля зору висхідний момент такого впливу. Оскільки,
головні напрями впливу екологічного права на відносини з приводу використання,
відтворення і охорони природних ресурсів, гарантування екологічної безпеки,
забезпечення якості навколишнього природного середовища відповідно до
соціального призначення екологічного права, а саме – забезпечення правопорядку у
сфері цих відносин [12, c. 19]. Твердження професора І.Е. Фарбера не підтримує і В.В. Лазарєв, на його думку
“розуміння функцій права пов’язане з тим, що як і соціальне призначення, так і
напрям його впливу на суспільні відносини, окремо взяті, не розкривають повністю
поняття функції права. Якщо під функцією права розуміти лише його соціальне
призначення, то таке поняття матиме загальний характер. При розумінні функції
права тільки як напряму правового впливу на суспільні відносини [15, c. 115],
зникає передумова виникнення такого впливу” [10, c. 155].
Розглянемо запропоноване Б. Сташківим визначення “функцій права” через
призму екологічного права “як правової характеристики соціальної ролі
(призначення) цієї галузі права у житті суспільства та головних напрямів впливу її
норм на поведінку людей з метою реалізації цілей і завдань держави” [13, c. 66]. У
цьому випадку йдеться про ототожнення ролі екологічного права і його
призначення, яке своєю чергою є недоцільним, якщо керуватися змістом понять
“роль екологічного права”, “соціальне призначення екологічного права”.
Поняття роль екологічного права – це значення екологічного права у житті
суспільства, держави взагалі чи на відповідному етапі їх розвитку чи у вирішені тих
чи інших завдань. Поняття завдання екологічного права свідчить про постійну чи
тимчасову, кінцеву ціль, досягненню котрої повинно сприяти право.
Без реалізації функцій екологічного права не може вирішуватись жодне із
завдань, що стоять перед цією галуззю права. Можна стверджувати, що відповідні
завдання, зокрема врегулювання раціонального використання природних ресурсів,
забезпечення екологічної безпеки, потребують і відповідних функцій. Однак їхнє
співвідношення не настільки однозначне, оскільки саме завдання екологічного права
не є першоосновою його функцій. Річ і тім, що завдання екологічного права
залежать від потреб суспільства у сфері екології на відповідному етапі розвитку і
визначається історичною обстановкою.
Взаємозалежність завдань і функцій екологічного права є чітко визначеною і
полягає в такому: – завдання інодізумовлюють існування функцій;
– завдання визначають зміст функцій екологічного права;
– завдання екологічного права суттєво впливають на форми і методи реалізації
функцій екологічного права, визначають конкретні напрями еколого-правового
впливу.
Соціальне призначення екологічного права – це виконання екологічним правом
специфічної ролі, а саме – ролі регулятора відносин з приводу використання,
відтворення і охорони природних ресурсів, гарантування екологічної безпеки,
забезпечення якості навколишнього природного середовища. Ця роль своєю чергою
є передумовою виникнення функцій екологічного права. М.Н. Марченко зазначає,
що для визначення активної і багатогранної ролі права в життєдіяльності
суспільства з точки зору його призначення служить поняття функції права [9, c. 68].
Своєю чергою, зіставлення функцій екологічного права з роллю і завданнями
екологічного права наочно засвідчує, що найбільш характерними рисами функцій як
основних напрямів впливу екологічного права є їх відносна самостійність і сталість
(стійкість), тобто функції екологічного права – це відносно самостійні і сталі
напрями впливу, тоді як завдання екологічного права можуть мати як постійний, так
і тимчасовий (змішаний) характер. Самостійність напрямів впливу екологічного права, іменованих його функціями
полягає в тому, що вони охоплюють, зазвичай, визначені об’єктивно сформовані
суспільні відносини й суттєво відрізняються один від одного, тобто є об’єктивно
відособленими напрямами впливу екологічного права.
Не менш важливою рисою функцій екологічного права як основних напрямів
впливу є також їх відносна, порівняно з іншими подібними явищами стійкість,
сталість. Тобто, це такі напрями діяльності екологічного права, що властиві йому
протягом усього існування екологічного права.
Професор Н.В. Андрейцев дає таке визначення: “функції екологічного права –
це основні напрями впливу норм екологічного права на волю і поведінку суб’єктів
екологічних правовідносин і забезпечення правопорядку в галузі використання
природних ресурсів, охорони навколишнього природного, гарантування екологічної
безпеки” [1, c. 15]. Отже вчений підтримує найпоширеніше серед теоретиків
[6, c. 116; 14, c. 225] визначення функцій права як основних напрямів впливу права
на суспільні відносини з метою їх урегулювання. В.М. Карташова, характеризуючи функції права як основні напрями впливу,
зазначає, що це завжди цілеспрямований вплив.
На нашу думку, твердження Н.В. Андрейцева є найближчим до істини, оскільки
екологічне право має впливати не тільки безпосередньо на відносини з приводу
використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного
гарантування екологічної безпеки, але й на свідомість, психологію їх учасників. З
приводу виділення свідомості як окремого об’єкта впливу права відомий вчений-
адміністравіст І. Голосніченко зазначає: “дуже важливу роль у механізмі правового
впливу відіграє правосвідомість. Вона посідає проміжне становище серед елементів
правового впливу” [7, c. 111–112]. Тому предметом впливу є і самі екологічні
відносини, і екологічно-правова свідомість як специфічний об’єктивно існуючий
спосіб організації і розвитку людського стану, що виявляється у матеріальному та
духовному способі життя, в системі природоохоронних і духовних цінностей,
ставленні людини до природи і самої себе, тобто поведінка і воля суб’єктів
правовідносин.
Але чому основні напрями впливу, а не правовий вплив і правове регулювання?
Варто розмежувати значення та співвідношення цих правових категорій. Правовий
вплив – це не лише нормативний, але й психологічний, ідеологічний вплив права на
почуття, свідомість і поведінку людей. Правове регулювання – це здійснюване за
допомогою правових засобів (юридичних норм, правових відносин, правових
приписів) упорядкування суспільних відносин. Правове регулювання є однією з
форм правового впливу і співвідносяться з останнім як частина і ціле [12, c. 23].
Отож, найдоцільнішим буде застосування такого поняття, як правовий вплив
екологічного права, зміст якого охоплюватиме як суспільні відносини, так і волю,
поведінку суб’єктів цих відносин.
Проаналізувавши функції екологічного права з позиції сутності функцій права
загалом, предмета екологічного права, його соціального призначення, можна
зробити такі висновки:
Предмет екологічного права – це комплекс природоресурсних, природо-
охоронних і антропоохоронних відносин. Поняття функції права має подвійний, але внутрішньо узгоджений зміст: роль,
яку виконує право, як один із соціальних регуляторів суспільних відносин, та
конкретні напрями правового впливу на ці відносини.
Під функціями екологічного права важливо розуміти основні напрями
правового впливу на відносини з приводу використання природних ресурсів,
охорони навколишнього природного середовища, гарантування екологічної безпеки,
які мають самостійний і сталий характер. Це формулювання відображає
основоположні аспекти функцій екологічного права, а саме:
1) функції екологічного права випливають із сутності екологічного права як
регулятора суспільних відносин з приводу використання природних ресурсів,
охорони навколишнього природного середовища, гарантування екологічної безпеки;
2) функції екологічного права – це такий правовий вплив, потреба в здійсненні
якого породжує необхідність існування екологічного права як соціального явища;
3) функції екологічного права – це напрями активної дії, які забезпечують
правопорядок в екологічній сфері;
4) функції екологічного права відображають основні риси екологічного права, а
саме присутній як в об’єкті, так і у відносинах екологічний фактор;
5) постійність як необхідна ознака функцій екологічного права характеризує
стабільність, безперервність, тривалість його дії. 1. Андрейцев В.І. Екологічне право: Курс лекцій: Навч. посібн. для юрид. фак. вузів. –
К.: Вентурі, 1996. – 208 с.
2. Барбашова Н.В. Екологічне право України. – Донецьк, 2003. – 20 с.
3. Боброва Д.В. Цивільне право України (глава 1). – К., 2000. – 864 с.
4. Загальна теорія держави і права. Навч. посібник / А.М. Колодій, В.В. Копейчиков –
К., 2000. – 320с.
5. Коростей В. Про функції права // Право України. – № 9. – 2004. – С. 124–127.
6. Кравчук М.В. Теорія держави і права. Навч. посібник. – 3-тє вид., змін. й доп. –
Тернопіль: Карт-бланш, 2002. – 247 с.
7. Лазаренко Я. Формування еколого-правового світогляду суспільства як засіб
подолання кризового стану природного середовища (етапи та їх особливості). //
Право України. – № 9. – К., 2006. – С. 111–113.
8. Лисенков С.Л. Загальна теорія держави і права. Навч. посібник. – К.: Юрисконсульт,
2006. – 355 с.
9. Марченко М.Н. Теория государства и права: учеб. – 2-е узд., перераб. и доп. – М.: ТК
Велби, Изд-во Проспект, 2006. – 640 с.
10. Общая теория права и государства / Под. ред. В. Лазарева. – М., 1999. – 520 с.
11. Рабінович П.М. Основи теорії держави і права. – Л., 1996. – 236 с.
12. Радько Т.Н. Основные функции социалистического права. – Волгоград, 1970. –
142 с.
13. Сташків Б. Функції права соціального забезпечення: вимоги сьогодення // Право
України. – № 7. – К., 2001. – С. 66–68.
14. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник. – 2-е вид. / Пер. з рос. – Харків:
Консум, 2005. – С. 225.
15. Трофимов З.В. Теория государства и права. – Донецк, 2004. – 176 с.
16. Функция государства в независимых странах Африки. – М., 1972. – 324 с.
< Попередня Наступна >