Головна

ВИДАТНИЙ ЦИВІЛІСТ ЮРИДИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ ЛЬВІВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ ЕРНЕСТ ТІЛЛЬ (1846–1926) В. Кахнич


ВИДАТНИЙ ЦИВІЛІСТ ЮРИДИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ

ЛЬВІВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ ЕРНЕСТ ТІЛЛЬ (1846–1926)

В. Кахнич

Львівський національний університет імені Івана Франка

вул. Університетська, 1, 79000 Львів, Україна

 

 

 

 

 

У статті досліджено розвиток цивілістичної науки на юридичному факультеті

Львівського університету.

Ключові слова: Львівський університет, юридичний факультет, правова наука,

освіта, Ернест Тілль.

З-поміж представників юридичного факультету Львівського університету є

імена всесвітньо відомих учених, які значно вплинули на розвиток європейської та

світової науки. Яскравий приклад – видатний цивіліст, вчений, юрист, редактор,

організатор правової науки і кодифікатор Ернест Чарльз Ентоні Джозеф Френсіс

(повне ім’я) Тіль – народився 4 січня 1846 р. в м. Бережанах (сьогодні Тернопільська

область). Він був єдиним сином Йосипа і Марії фон Винклера Шіфілз [1]. Батько –

державний службовець, – помер через кілька років після народження Ернеста. Мати

після цього переїхала доЛьвова, де Ернест пішов навчатися до школи.

Після закінчення середньої школи 1865 р. він вступив на юридичний

факультет Львівського університету. Через два роки після закінчення навчання він

у 1871 р. навчався в Ягеллонському університеті для отримання докторського

ступеня (кандидата наук) з прав людини [2]. Через рік опублікував першу наукову

роботу “O podmiocie praw i prawach bez podmiotu” (“Про суб’єкти права і права без

суб’єктів”) вжурналі “Юрист” 1872 року.

Праця, яку написав Ернест Тілль за аналогією збігалася зідеями Рудольфа фон

Ієрінга. Тому Ернест Тілль був змушений відмовитися від своїх ідей та через кілька

років заявив, що не має бажання продовжувати цю працю [3].

Після закінчення навчання в Ягеллонському університеті він працював у суді,

а згодом у прокуратурі, де успішно втілював свої теоретичнізнання на практиці. Та

всежосновною мрією для молодого Ернеста Тілля була наукова діяльність.

Отож, 1872 р., він подав заяву до групи професорів Львівського університету з

проханням виділити окремим предметом австрійське цивільне право на основі

вищезазначених слухань “O podmiocie praw i prawach bez podmiotu” (“Про суб’єкти

права і права без суб’єктів”). Однак їхня відповідь ґрунтувалася на тому, що робота

була недостатньою за обсягом для виділення її окремим предметом, а також те, що

його тема більшою мірою була пов’язана з філософією права, ніж з цивільним

правом [1, с. 397–398] Зважаючи на це, в 1873–1874 рр. Ернест Тілль почав викладати

юриспруденцію в коледжі сільського господарства вДублянах.

У 1874 р. він став частиною команди редакторів журналу “Prawnik”, де працював

протягом наступних двох років. У 1876 р., після консультацій з друзями, прийшов до

висновку, що журнал “Prawnik” має занадто вузьке коло читачів. Тому, разом із

Августином Баласітсем, Каролем Строменгерським і Владиславом Косинським вони

створили новий юридичнийжурнал, орієнтований на широке коло читачів Галичини –

“Przegląd Sądowy i Administracyjny” [4]. З 1886 р. журнал почав виходитищомісяця.

У 1892 р. було змінено назву журналу на “Przegląd Prawa i Administracji”

(“Огляд права та управління”) [3, c. 35].  Того самого року, коли було засновано журнал “Przegląd Prawa i Administracji”,

Ернест Тілль подав заяву до групи професорів юридичного факультету

Ягеллонського університету для прийняття його в доктори (кандидати наук).

Підставою для такого зарахування мала служити його наукова праця: “O

znaczeniu posiadania przy nabyciu nieruchomości” (“Значення володіння при набутті

нерухомості”). Група професорів, очолювана проф. Максиміліаном Заторським та з

проф. Фредріком Золем (старшим) написали позитивні відгуки на неї [5].

Це дало підставу для призначення 14 березня 1877 р. Ернеста Тілля

професором австрійського цивільного права на юридичному факультеті

Ягеллонського університету [1, c. 399–400]. Того ж року право викладання цього

предмета перейшло до Львівського університету.

Через рік після здачі адвокатського іспиту док. Ернеста Тілля було прийнято

до колегії адвокатівЛьвова.

У 1884 р. помер проф. Андрій Фангор, який викладав цивільне право на

юридичному факультеті Львівського університету. Через це, на початку 1885 р.,

лекції з цивільного права було доручено Ернестові Tілльові як доценту кафедри

австрійського цивільного права [2, c. 223].

Група професорів звернулася до Міністерства у справах релігії та освіти у Відні

про призначення Е. Тілля завідувачем кафедрою цивільного права, на що міністерство

не погодилось, і обґрунтовувало свою позицію тим, що Ернест Тілль очолює

адвокатську організацію, і що є також причетний до “Banku Krajowego Królestwa

Galicji i Lodomerii wraz z Wielkim Księstwem Krakowskim” (“Крайового банку

Королівства Галичини іЛодомерії разомзВеликимКнязівствомКраківським”).

Зокрема, у листі міністерства від 10 червня 1885 р., йшлося про те, що робота

адвокатом і в банку не може розвиватися паралельно з професорською діяльністю.

“Таким чином, кандидат у професори (доктори наук) Ернест Тілль зобов’язувався

не пізніше двох років після призначення його професором австрійського

цивільного права на юридичному факультеті Львівського університету піти у

відставку з банку і адвоката. Якщо ж Ернест Тілль відмовиться від цього

зобов’язання, то група професорів подасть кандидатуру нового кандидата” –

написано у листіз міністерства [4].Ернест Тілль протягом багатьох років не поспішав залишати адвокатську

діяльність і роботу в банку, а це відбилося на повільному рості його

університетської кар’єри.

Після відставки викладача сімейного і канонічного права проф. Едварда

Ріттнера в 1886 році і передчасної смерті українського професора-викладача

цивільного права Олександра Огоновського 1891 р. проф. Е. Тілль був єдиним

викладачем австрійського цивільного права уЛьвівському університеті.

У 1905 р. Ернест Тілль повідомив, що завершує свою адвокатську діяльність і

працю в банку.

Отож, 21 січня 1905 р. видано імператорський указ, яким Ернеста Тілля було

призначено професором (док.) права уЛьвівському університеті [6].

Менш ніж за два місяці по тому, в березні 1905 р. у Львові палата адвокатів

заявила про припинення своєї діяльності. Це стало підсумком того, що із

залишенням палати Ернестом Тіллем палата завершила свою діяльність.

Причиною стало те, що не було такого керівника, який би зумів належно

налагодити роботу палати, так як це робив Ернест Тілль [7].

У 1906–1907 рр., Ернест Тілль обіймав посаду декана юридичного факультету,

а 1907–1908 рр. – заступника декана [8]. Однією з найбільших наукових цілей проф. Ернеста Тілля було видати повну

збірку австрійського цивільного права польською мовою. Робота над збіркою

потребувала великих знань і самовідданості. Ніхто раніше, навіть серед німецьких

та австрійських авторів, не досліджував всієї системи австрійського цивільного

права. Ця праця була визнана як пам’ятник юридичної літератури та стимул для

наступних дослідників цієї галузі. Зокрема, вчений Йосиф Унтер в 1856 р.,

досліджував лише частину австрійського цивільного права [9].

Отож, те дослідження, яке зробив Ернест Тілль, було актуальним не один

десяток років, тому що перший том найбільшої праці проф. Е. Тілля, присвячений

австрійській системі цивільного права, з’явився аж 1884 р. [10].

Другий том охоплював речове право, право власності і був опублікований

чотири роки потому [11].

У 1895 р. було надруковано третій том, що охоплював загальні положення

договірного права [12], а в 1897 р. було видано четвертий том, який стосувався

загальних зобов’язань [13].

У 1901–1902 рр. у двох частинах було видано п'ятий том, який включав у себе

сімейне право [14], а в 1904 р., шостий том, присвячений праву правонаступництва

[15].

Комплексним та системним дослідженням була праця 1907 р., яка стосувалася

закону про конкуренцію в Австрії [16]. Це дослідження було одним з найкращих

пам’яток польської правничої літератури.

Ернест Тілль був плідним автором. Доказом цього є велика кількість статей,

оглядів, спогадів і його доповідей, опублікованих у “Przeglądzie Prawa i

Administracji” (“Огляд права та управління”) [3, с. 30–35].

Він брав участь у дослідженнях, проведених австрійським урядом, а також у

реформах австрійського цивільного права [17].

На знак визнання його заслуг у галузі військового права 23 листопада 1911 р.

імператор призначив його Генеральним радником двору [18].

Професор був активним діячем у середовищі Львівських юристів. З 1912 р. він

був президентом Товариства юристів у місті Львові, а в 1886–1887 рр. – членом

Львівської міської ради.У 1897 р. Краківська академія наук присудила йому гідність члена-

кореспондента. На додаток до наукової та соціальної роботи Ернест Тілль був

такожвеликим любителем музики і мистецтва, спортивних змагань.

Брав участь у діяльності Львівського музичного товариства, товариства

витончених мистецтв під назвою “Dyrekcji Zakładu dla Ciemnych” (Дирекція

Управління для незрячих), (Ociemniałych) [19].

Коли проф. Ернестові Тіллю виповнилось 70 років 30 вересня 1917 р. його

викладацька діяльність завершилась. У тому ж році міністр у справах релігії та

освіти повідомив, що імператор надав йому гідності шляхтича, разом з “von

Kostryn” і герб іззображенням двох ректорських скіпетрів [20].

У 1918 р. Польща відновила свою незалежність. Створено низку нових

інститутів, у тому числі нові університети у Варшаві, Вільно, Любліні та Познані.

Львівський університет у 1919 р. був названий на честь польського короля-

засновника – Яна Казимира.

У відновленій після Першої світової війни Польщі за внесок у розвиток

польської науки та діяльність з кодифікації Е. Тілль був нагороджений Хрестом

Командира Ордена Відродження Польщі.  У 1919 р. Законодавчий сейм прийняв закон “Про створення польської комісії

з кодифікації” [21].

Проф. Тілль як віце-президент відповідав за гідність цієї комісії. Він працював

над проектом Цивільного кодексу. У 1921 р., він представив проект корпорації

[22], а 1923 р. проект загальних норм зобов’язального права [23]. Проекти детально

були підготовлені спільно з проф. Романом Лоншандом де Бер’є, але їх було

опубліковано після смерті професора Ернеста Тілля [24].

Роботу з кодифікації продовжив проф. Роман Лоншанд де Бер’є – відповідно

до прийнятого проекту закону “Про зобов'язання”, він набув чинності, як

зобов’язання за кодексом 1933 р., який дуже добре сприйняли на міжнародному

рівні [25].

Наприкінці свого життя проф. Ернест Тілль мав багато приємних сюрпризів. У

1921 році юридичний факультет Ягеллонського університету на 50-ту річницю

отримання ним докторського ступеня відновив його докторський ступінь.

Того ж року, на прохання Ради юридичного факультету у Львівському

університеті, міністром віросповідань і громадської освіти Ернеста Тілля

17 березня 1921 р. призначено почесним професором цивільного права на

юридичному факультеті.

З цим призначенням професор до самої смерті викладав цивільне право і

проводив семінарськізаняття.

9 грудня 1925 році Рада юридичного факультету Львівського університету

одноголосно прийняла резолюцію надати професорові Ернестові Тіллю з нагоди

його вісімдесятиріччя гідність доктора. Церемонія відбулася 15 січня 1926 р. про

що згадав у своїй доповіді проф. Пшемислав Домбковський [19, c. 4–10].

Проф. Ернест Тілль помер у Львові 21 березня 1926 р., всього через два місяці

після святкування свого ювілею в університеті. Він був похований в родинному

гробівці наЛичаківському цвинтарі [1, c. 426].

1. Sójka-Zielińska K. Ernest Till (1846–1926) // Kwartalnik Prawa Prywatnego – 1997. R. VI.

Z. 3, S. 396.

2. Стажинський С., Фінкель Л. Історія Львівського університету / С. Стажинський,

Л. Фінкель. – Львів, 1894. Т. 2, с. 222.

3. Лоншанл де Бер’є Р.. Ернест Тілль, як цивіліст – Львів, 1926. с. 3–4.

4. Мілевський С. Огляд права та управління – Львів надр, адвокат ініціативи (1),

"палестра". – 2004. – № 9–10, с. 135–138.

5. ДАЛО. Ф. 26, Оп. 5, Спр. 1874. Арк. 91.

6. ДАЛО. Ф. 26, Оп. 5, Спр. 1874. Фрк. 150–151.

7. ДАЛО. Ф. 26, Оп. 5, Спр. 1874. Фрк. 158.

8. Зоб С.К. Університет Імператора Франца I у Львові, склад університету в 1907/1908

навчальному році – Львів, – 1907. с. 8.

9. Тілль Е., Унтер Й. Вплив на приватні школи права – Львів, – 1913. с. 1–5.

10. Тілль Е. Австрійське цивільне право // Загальні науки австрійського цивільного права.

– Львів, 1911. – Т. 1.

11. Тілль Е. Австрійське цивільне право // Лекції австрійського матеріального права. –

Львів, 1912. – Т. 2.

12. Тілль Е. Австрійське цивільне право // Лекція військові відносин, загальна частина. –

Львів, 1895. – Т. 3

13. Тілль Е. Австрійське цивільне право // Лекція військові відносини, з особливої

частини. – Львів, 1897. – Т 4.

14. Тілль Е. Австрійське цивільне право // Лекція авсирійського закону про шлюб, і

особистого майна. – Львів, 1901. – Ч. 1.

15. Тілль Е. Австрійське цивільне право // Лекція права спадкування. – Львів, 1904. – Т. 6.

16. Тілль Е. Принципи основного закону Австрії – Львів 1907.

17. Szerzej działalność Tilla omawia R. Longchamps de Berier – zob. Ernest Till jako

cywilista…; oraz K. Sójka-Zielińska, Ernest Till (1846–1926), s. 413–420, A. Mączyński

(w:) Fryderyk Zoll 1865–1948. Prawnik – uczony – kodyfikator, Kraków, PAU 1994, s. 64.

18. ДАЛО. Ф. 26, Оп. 5, Спр. 1874. Арк. 175.

19. Добковський П. Доповідь декана за 1925–1926 навчальний рік – Львів, 1926. – с. 5.

20. ДАЛО. Ф.. 26, Оп. 5, Спр. 1874, Арк. 185–190, лист з міністерства у справах релігії і

освіти, 26 жовтня 1917, інформування про переведення на дворянство.

21. Szerzej zob. L. Górnicki, Prawo cywilne w pracach Komisji Kodyfikacyjnej

Rzeczypospolitej Polskiej w latach 1919–1939, Wrocław 2000; S. Grodziski, Komisja

Kodyfikacyjna Rzeczypospolitej Polskiej, “Czasopismo Prawno-Historyczne” 1981, T.

XXXIII, Z 1, s. 47 i n.

22. Тілль Е. Проект цивільного кодексу – Львів, 1921.

23. Тілль Е. Польські правовізобов’язання – Біль про мотиви. – Львів, 1923. – с. 17.

24. Тілль Е., Лоншанд де Бер’є Р. Польське зобов’язальне право – Львів, 1928.

25. Redzik A., Roman Longchamps de Berier (1883–1941), KPP 2006, Z. 1, s. 6–100.

< Попередня   Наступна >
 
Авторизація
Пошук