ПРОБЛЕМИ ЗАКОНОДАВЧОГО ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА О. Цюцик
ПРОБЛЕМИ ЗАКОНОДАВЧОГО ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ
СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА
О. Цюцик
Львівський національний університет імені Івана Франка
вул. Університетська, 1, 79000 Львів, Україна
e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду
У статті з’ясовано і визначено поняття сільськогосподарського підприємства,
зокрема проаналізована відповідна наукова література та законодавчі положення.
Автором сформульовані власні дефініції загального поняття “підприємство” та
галузевого (спеціального) поняття “сільськогосподарське підприємство”.
Ключові слова: підприємство, сільськогосподарське підприємство,
сільськогосподарський товаровиробник.
У вiтчизняній ринковiй економіці сільськогосподарськi підприємствa (як і всі
сільськогосподарські товаровиробники) відігрaють важливу соціальну роль в
державі, в забезпечення добробуту її населення. Вони є основною ланкою
виробництва сільськогосподарської продукції, розвитку аграрного сектору
економіки держави.
В українській аграрній науці загальні питання правового становища
сільськогосподарських підприємств висвітлювалися у роботах Н.А. Берлача,
М.Я. Ващишин, В.М. Гайворонського, А.П. Гетьмана, Я.З. Гаєцької-Колотило,
О.С. Дудченка, В.М. Єрмоленка, В.П. Жушмана, А.М. Земко, О.С. Каденюка,
О.С. Корнієнко, С.А. Кравченка, Є. Майовця, О.О. Погрібного, В.І. Половка,
Н.І. Титової, В.Ю. Уркевича, В.І. Федоро
Однак комплексного дослідження поняття та ознак сільськогосподарського
підприємства не проводилось. З урахуванням соціально-економічних змін при
переході до ринкової економіки в Україні, постала необхідність у визначенні ролі
сільськогосподарських підприємств як суб’єктів агрогосподарювання.
Вищевикладеним зумовлюється актуальність теми дослідження.
Метою даного дослідження є визначення поняття сільськогосподарського
підприємства як суб’єкта господарювання на основі комплексного аналізу норм
аграрного, господарського та цивільного законодавства, а також відповідних
теоретичних положень. Об’єктом дослідження є сукупність правовідносин, які виникають у процесі
створення та функціонування сільськогосподарських підприємств.
Предметом дослідження є правове становище сільськогосподарських
підприємств як суб’єктів агрогосподарювання.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що на основі
комплексного дослідження теоретичних та законодавчих положень вдосконалено
визначення поняття “сільськогосподарське підприємство” та обґрунтовані пропозиції
щодо його закріплення в єдиному кодифікованому нормативно-правовому акті.
Для визначення правового становища сільськогосподарських підприємств в
Україні перш за все необхідно з’ясувати значення загального терміну
“підприємство”, а відтак спеціального терміну “сільськогосподарське підприємство”.
Термін “підприємство” по-різному вживається у літературі та законодавстві. У
довідниковій літературі підприємство розглядається як розпочата ким-небудь
справа, господарська (торгова) одиниця чи організація [1, с. 579; 2, с. 388].У юридичній літературі також по-різному визначається суть підприємства. Так,
представники науки господарського права визначають підприємство як економічну
категорію, суб’єкта господарювання, юридичну особу [3, с. 119–121; 4, с. 54–56; 5,
с. 116–119; 6, с. 6–7]. Цивілісти підприємство розглядають як єдиний майновий
комплекс, об’єкт цивільних прав [7, с. 5; 8, с. 7–10; 9, с. 109–120], а деякі з них
вважають, що підприємство взагалі не єюридичнимявищем [10, с. 38–42; 11, с. 38–42].
Єдиного законодавчого підходу до розуміння підприємства немає і в
Цивільному та Господарському кодексах України. За цивільним законодавством
суб’єктами правовідносин визнаються фізичні та юридичні особи. Вони мають
правосуб’єктність, тобто набувають право- та дієздатності. Під час реалізації
правосуб’єктності особа може набувати певне майно у власність. Істотною рисою
підприємства як єдиного майнового комплексу – сукупності майнових об’єктів є
те, що саме об’єднане майно забезпечує виробничу діяльність усього комплексу
підприємства. З точки зору цивілістичного (приватноправового) підходу
підприємство розглядається як об’єкт майнових прав.
У Господарському кодексі України та інших джерелах господарського
законодавства визначається господарська правосуб’єктність (господарська
компетенція) підприємства. Тому за господарсько-правовим підходом
підприємство визнається суб’єктом права – “учасником господарських відносин”
(ст.ст. 218, 228, 229, 230, 232 ГК України), “суб’єктом господарювання” (ст.ст. 19,
20, 56, 58, 59, 143, 159, 164, 182, 218, 222, 249, 295, 334 ГК України), “суб’єктом
підприємництва” (ст.ст. 45, 49, 209, 211, 214, 215, 342 ГК України) тощо.
Таким чином, головна причина відмінностізаконодавчого закріплення поняття
підприємства полягає у підході щодо його визнання суб’єктом чи об’єктом
правовідносин, тобто відповідно у наявності чи відсутності у нього
правосуб’єктності.Наукові визначення підприємства базуються на відповідних законодавчих
положеннях, які закріплені у таких нормативно-правових актах: Господарському
кодексі України (ст. 62); Цивільному кодексі України (ст. 191); Митному кодексі
України (ст.ст. 1, 15); Законі України від 01.06.2010 року “Про здійснення
державних закупівель” (ст. 1); Правилах застосування Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств”, затв. постановою ВРУ від 27.06.1995 року
(п. 1 Розд.І); Порядку використання цінних паперів для розрахунків по
інноваційних договорах, затв. наказом Міністерства України у справах науки і
технологій від 03.03.1998 року (Розд.2); Положенні про порядок проведення
примирних процедур по вирішенню колективних трудових спорів (конфліктів),
затв. наказом Національної служби посередництва і примирення від 24.04.2001
року (п. 1.2); Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній
валюті, затв. постановою НБУ від 21.01.2004 року (п. 1.4); Положенні про порядок
визначення сторін колективного трудового спору (конфлікту), затв. наказом
Національної служби посередництва і примирення від 05.05.2004 року (п. 1.3);
Положенні про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затв.
постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року (п. 1.2); Порядку оформлення
результатів проведення митними органами на підприємствах перевірок системи
звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через
митний кордон України, затв. наказом Державної митної служби України від
30.03.2006 року (п. 1.2); Правилах технічної експлуатації електроустановок
споживачів, затв. наказом Мінінпалива та енергетики України від 25.07.2006 року
(розд.3) тощо У більшості нормативних актів підприємство визнається суб’єктом
господарювання, тому узагальнивши подані у законодавстві визначення поняття
підприємства і враховуючи його істотні ознаки, можна запропонувати таке
визначення: підприємство – це суб’єкт господарювання, який реєструється у
встановленому законом порядку як юридична особа, що має відокремлене майно,
самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням
та ідентифікаційним кодом і може систематично здійснювати виробничу, науково-
дослідницьку, торговельну чи іншу господарську діяльність з метою одержання
прибутку (доходу).
При визначенні поняття сільськогосподарського підприємства необхідно
враховувати загальні ознаки підприємства. Як правильно наголошував професор
В.М. Єрмоленко, підприємство виступає родовим поняттям, що об’єднує певну
кількість майна, немайнових цінностей і людської праці, спрямованих на
досягненні статутних цілей. На основі родового поняття формуються видові, які
характеризують вид підприємства залежно від сфери його діяльності: промислові,
транспортні, сільськогосподарські тощо. Тому спеціальна категорія
“сільськогосподарське підприємство” виступає конкретнішою – типологічною
ознакою різних окремих проявів загального поняття підприємства [12, с. 89].
Таким чином, визначальною ознакою сільськогосподарського підприємства є його
сфера діяльності – виробництво, переробка та реалізація товарної
сільськогосподарської продукції.
Визначення сільськогосподарського підприємства передбачене різними за
юридичною природою нормативно-правовими актами, а не тільки в аграрному
законодавстві. Так, відповідно до ст. 44 Закону України від 14.05.1992 року (в редакції від
30.06.1999 року) “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом” для цілей цього Закону під сільськогосподарськими
підприємствами розуміються юридичні особи, основним видом діяльності яких є
вирощування (виробництво, виробництво та переробка) сільськогосподарської
продукції, виручка яких від реалізації вирощеної (виробленої, виробленої та
переробленої) ними сільськогосподарської продукції складає не менше п'ятдесяти
відсотків загальної суми виручки.
Згідно зі ст. 2 Закону України від 17.12.1998 року “Про фіксований
сільськогосподарський податок” сільськогосподарськими є підприємства різних
організаційно-правових форм, передбачених законами України, які займаються
виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської
продукції, а також рибницькі, рибальські та риболовецькі господарства, які
займаються розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах
(озерах, ставках та водосховищах), у яких сума, одержана від реалізації
сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки
за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми
валового доходу.
У п. 8–1.6 Закону України від 03.04.1997 року “Про податок на додану вартість”
зазначено, що сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю
якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на
власних або орендованих виробничих потужностях, а такожна давальницьких умовах,
в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не
менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх
дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно. Ще одне визначення досліджуваного поняття міститься у Законі України від
18.01.2001 року “Про стимулювання розвитку сільського господарства на період
2001-2004 років”, відповідно до ст. 1 якого сільськогосподарське підприємство
(включаючи селянське (фермерське), рибальське та рибницьке господарства) –
юридична особа, основним видом діяльності якої є вирощування та переробка
сільськогосподарської продукції, виручка від реалізації якої складає не менше 50
відсотків загальної суми виручки.
З аналізу даних норм права випливає, що законодавець визначає:
– сільськогосподарське підприємство як юридичну особу;
– предмет діяльності сільськогосподарського підприємства – це вирощування
(виробництво, виробництво та переробка) та збут сільськогосподарської
продукції або розведення, вирощування та вилов риби у внутрішніх водоймах;
– у сільськогосподарському підприємстві виручка від реалізації
сільськогосподарської продукції становить не менше 50 % загальної суми
виручки, а у окремих випадках – не менше 75 % або понад 75 % загальної суми
валового доходу;
– деякі організаційно-правові форми сільськогосподарського підприємства, а
саме фермерське, рибальське, рибницьке, риболовецьке господарства.
Незважаючи на те, що у вищезазначених законодавчих актах законодавець де-
юре чітко вказав, що в Україні можуть створюватись сільськогосподарські
підприємства у таких організаційно-правових формах як рибальське, рибницьке,
риболовецьке господарства, однак де-факто як таких організаційно-правових форм
суб’єктів господарювання офіційно не зареєстровано1.
Крім зазначених законодавчих положень, визначення сільськогосподарського
підприємства закріплені і у деяких підзаконних нормативно-правових актах.
Відповідно до розділу 1 Методики проведення поточних розрахунків
основних показників виробництва продукції в усіх категоріях господарств,
затвердженої наказом Держкомстатистики України від 08.02.2005 року,
сільськогосподарські підприємства – юридичні особи, їх відокремлені
підрозділи, які здійснюють сільськогосподарську діяльність, незалежно від
підпорядкування, форм власності і господарювання. Як категорія вони
включають в себе радгоспи, інші державні підприємства, господарські
товариства, кооперативи, приватні, підсобні сільськогосподарські підприємства
та фермерські господарства. Відповідно до Методичних рекомендацій щодо проведення розрахунків витрат
кормів худобі та птиці у господарствах усіх категорій, затверджених наказом
Держкомстатистики України від 24.01.2008 року, сільськогосподарські
підприємства – юридичні особи, їхні відокремлені підрозділи, що займаються
сільськогосподарським виробництвом, незалежно від підпорядкування, форм
власності та господарювання. До цієї категорії товаровиробників відносяться
державні підприємства, господарські товариства, кооперативи, фермерські
господарства, приватні та інші підприємства, які займаються виробництвом
сільськогосподарської продукції (розділ 2).
1
Єдиним нормативним документом, в якому визначені всі організаційно-правової форми
господарювання, в яких можуть створюватись суб’єкти господарської діяльності є наказ Державного
комітету України з питань технічного регулювання та споживчої кооперації № 97 від 28.05.2004 року.
Цим наказом затверджений Державний класифікатор України “Класифікація організаційно-правових
формгосподарювання” ДК 002:2004. Проаналізувавши наведені визначення поняття сільськогосподарського
підприємства, відзначимо, що вони не є тотожними щодо всіх ознак цього виду
аграрного суб’єкта господарювання.
У науці аграрного права пропонуються визначення поняття
сільськогосподарського підприємства, однак вони не завжди узгоджуються між
собою. Так, на думку В.П. Кургана, сільськогосподарське підприємство варто
розглядати як первинну соціально-виробничу ланку аграрного сектору економіки
[13, с. 8]. Автор наголосив на важливій ролі сільськогосподарського підприємства
в суспільстві та державі.
У підручнику з аграрного права України за редакцією О.О. Погрібного
пропонується наступне визначення досліджуваного нами поняття:
сільськогосподарські підприємства є самостійними суб’єктами господарювання,
створеними компетентним органом державної влади чи органом місцевого
самоврядування, чи іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих
потреб систематичним здійсненням виробничої, науково-дослідної, торговельної,
іншої господарської діяльності в аграрному секторі економіки в порядку,
передбаченому чинним законодавством України [14, с. 97]. у цьому визначенні
акцентується увага на порядку створення сільськогосподарського підприємства,
його меті та напрямках діяльності.
ПрофесорВ.М. Єрмоленко зазначає, що сільськогосподарське підприємство – це
юридична особа, основним видом діяльності якої є вирощування та переробка
власновиробленої сільськогосподарської продукції (включаючи рибницьку), виручка
від реалізації якої становить не менше 50 відсотків загальної суми грошових
надходжень за рік [12, с. 91]. Тобто, В.М. Єрмоленко враховує законодавчі
положення стосовно визначення сільськогосподарського підприємства.
На думку російського науковця З.С. Беляєвої, сільськогосподарською є
комерційна організація, виручка якої від реалізації виробленою нею
сільськогосподарської продукції становить більше 50 % від загальної суми виручки
[15, с. 9]. Автор звертає увагу на розмір виручки від реалізації
сільськогосподарської продукції, який дав би підстави вважати організацію
сільськогосподарською Таким чином, як і в законодавстві, так і в наукових працях немає єдності щодо
розуміння сільськогосподарського підприємства, зокрема з огляду на розмір
виручки від реалізованої ним сільськогосподарської продукції. На нашу думку,
співвідношення доходу від реалізації сільськогосподарської продукції іззагальною
сумою валового доходу не є основною істотною ознакою сільськогосподарського
підприємства. Правильним і обґрунтованим є твердження Я.З. Гаєцької-Колотило,
яка зазначає, що ведення товарного сільськогосподарського виробництва як
основного виду діяльності вже є підставою до зарахування цього суб’єкта
господарювання до сільськогосподарських товаровиробників [16; с. 35]. Тобто,
якщо більша половина доходу підприємства – це виручка від реалізації ним
власновиробленої сільськогосподарської продукції, то це вже свідчить про
товарний характер діяльності цього підприємства як сільськогосподарського. Тому
в загальному визначенні поняття сільськогосподарського підприємства не
обов’язково вказувати конкретний розмір виручки від реалізації
сільськогосподарської продукції, достатньо зазначати, що сільськогосподарське
виробництво є основним видом діяльності. Але у спеціальному законодавстві,
зокрема податковому, необхідно чітко закріпити цей розмір виручки (50 %), адже
це має значення при встановленні відповідних пільг для суб’єкта господарювання. Отже, на основі визначеного нами раніше видового поняття підприємства,
можна сформулювати таке визначення родового поняття: сільськогосподарське
підприємство – це суб’єкт агрогосподарювання, який реєструється у
встановленому законом порядку у певній організаційно-правовій формі як
юридична особа, що має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в
установах банків, печатку зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом для
систематичного здійснення виробництва (вирощування), переробки, реалізації
(збуту) товарної сільськогосподарської продукції (продовольства) рослинного,
тваринного чи іншого походження з метою одержання прибутку (доходу), який
становить понад 50 % загальної суми виручки (валового доходу).
Враховуючи колізійність чинного законодавства України щодо визначення
правового становища сільськогосподарських підприємств, необхідно закріпити
поняття сільськогосподарського підприємства в окремому галузевому нормативно-
правовому акті, яким повинен стати Аграрний кодекс України як кодифікований
акт або Закон України “Про сільськогосподарські підприємства”. Ухвалення такого
законопроекту дозволить у визначений Конституцією України спосіб, тобто
законом, регламентувати основні питання створення, функціонування та
припинення діяльності сільськогосподарських підприємств, як суб’єктів
господарювання зі спеціальним статусом.
1. Ожегов С.И., Шведова Н.Ю. Толковый словарь русского языка: 72500 слов и 7500
фразеологических выражений / РАН. Ин-т русского языка; Российский фонд культуры.
– М.: АЗЪ, 1993. – 960 с.
2. Даль В. Толковый словарь живого великорусского язика / В.Даль. – Т.3. – М.: Рус. яз.,
1980. – 562с.
3. Щербина В.С. Господарське право: підручник [3-тє вид., перероб. і доп.] /
В.С. Щербина. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 656с.
4. Щербина В.С. Суб’єкти господарського права: монографія / В.С. Щербина. – К.:
Юрінком Інтер, 2008. – 264с. – Бібліогр.: с.248-263.
5. Крупка Ю.М. Правові основи підприємницької діяльності: навч. посіб. / Ю.М. Крупка.
– К.: Юрінком Інтер, 2008. – 480с. – Бібліогр.: с.440-452.
6. Ісаков М.Г. Правовий статус підприємства як суб’єкта господарювання: автореф. на
здоб. наук. ступ. к.ю.н.: 12.00.04 / Михайло Григорович Ісаков. – Донецьк, 2006. – 17с.
7. Кривобок С.В. Правочини з підприємством як єдиним майновим комплексом: автореф.
дис. на здоб. наук. ступ. к.ю.н.: 12.00.03 / Світлана Володимирівна Кривобок. – Харків,
2008. – 18с.
8. Галіахметов І.А. Підприємство як об’єкт цивільних прав: автореф. дис. на здоб. наук.
ступ. к.ю.н.: 12.00.03 / Ігор Абзалович Галіахметов. – Одеса, 2005. – 20с.
9. Цивільне право України: підручник [у 2-х кн.] / О.В. Дзера, Д.В. Доброва, А.С. Довгерт
[та ін.]; за ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. – 2-ге вид., допов. і перероб. – К.:
Юрінком Інтер, 2003. – Кн. 1. – 736с.
10. Гольмстен А.Х. Очерки по русскому торговому праву. Вып. первый / А.Х. Гольмстен.
– С.-Пб.: Типография Д.В. Чичинадзе, 1895. – 210с.
11. Удинцев В. Русское торгово-промышленное право / В. Удинцев. – К., 1907. – 480 с.
12. Аграрне право України: підручник / В.М. Єрмоленко, О.В. Гафурова, М.В. Гребенюк
[та ін.] ; за ред. В.М. Єрмоленка. – К.: Юрінком Інтер, 2010. – 608с.
13. Курган В.П. Економіка аграрних підприємств: навчально-методичний посібник /
В.П. Курган. – Суми: ВТД “Університетська книга”, 2008. – 270с.
14. Аграрне право України: підручник / За ред. О.О. Погрібного. – К.: Істина, 2007. – 448с.
15. Беляева З.С. Правовой статус сельскохозяйственных коммерческих организаций как
субьектов предпринимательской деятельности / З.С. Беляева // Предпринимательская
деятельность в сельском хозяйстве России. Правовые вопросы. – М.: И-т государства и
права Российской Академии наук, 1998. – С. 4-21.
16. Гаєцька-Колотило Я.З., Ільків Н.В. Аграрне право України: навч. посіб. / Я.З. Гаєцька-
Колотило, Н.В. Ільків. – К.: Істина, 2008. – 184с
< Попередня Наступна >