3.1.3. Порядок роботи парламентів
Павло Кислий, Чарльз Звайз. Становлення парламентаризму в Україні на тлі світового досвіду. КИЇВ, 2000 р.
3.1.3. Порядок роботи парламентів
Порядок роботи парламентів визначається конституцією держави, законом про парламент, іншими законодавчими атами та регламентом парламенту.
Ці акти регулюють порядок скликання сесій, їх початок, закінчення і тривалість. У більшості країн ці питання вирішує сам парламент, в інших -уряд. Після проведення виборів парламент скликаєть-
ся на сесію:
за правом, визначеним конституцією країни (Бразилія, Україна); за актом глави держави (Австрія, Великобританія, Японія);
III. СТРУКТУРА І ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ПАРЛАМЕНТІВ
• без будь-якого акту, парламент засідає постійно (Італія, Німеччина).
Кількість парламентських сесій може бути різною:
• одна сесія (США, Японія);
• дві сесії (Іспанія, Україна, Франція);
• чотири сесії (Індія).
Позачергові сесії парламенту можуть скликати глави держав, голови урядів і палат, а також і певна кількість депутатів, зібравши необхідне число підписів.
На першій сесії парламент вирішує всі організаційні питання: обирає керівні органи, створює комітети (комісії), формує уряд (в парламентських республіках і конституційних монархіях), переглядає і приймає регламент своєї роботи.
Засідання парламенту є відкритими, якщо з цього приводу нема спеціальних положень чи окремих рішень. Вони висвітлюються пресою, радіо і телебаченням. У багатьох країнах проводиться повна трансляція засідань парламенту. Практично тільки країни з тоталітарним ухилом обмежують інформацію про роботу законодавчого органу.
Засідання парламенту проводяться при наявності кворуму, визначеного конституцією або регламентом (1/2, 1/3 - Японія або навіть 1/10 - Індія). Розклад засідань сесії і порядок роботи визначаються парламентом, його органами або урядом.
У двопалатних парламентах кожна палата засідає окремо. Спільні засідання палат обумовлюються конституцією у певних випадках: для прийняття присяги президентом, виборів президента (у парламентських республіках), оголошення війни і політичних заяв тощо.
Після обговорення за визначеною процедурою парламент приймає рішення більшістю від поданих голосів, від фактичного складу або від конституційного складу. Рішення з питань процедури можуть прийматися 1/3 голосів, а щодо змін до Конституції і конституційних законів, а також подолання вето глави держави - конституційною більшістю (2/3 від конституційного складу).
167
СТАНОВЛЕННЯ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ В УКРАЇНІ
Парламенти застосовують різні системи голосування: особисте (поіменне), таємне, голосування бюлетенями та електронне. В парламентах, де застосовується електронне голосування, депутати або мають особисті коди, або на стіні висить велике електронне табло для голосування, яке показує, де електронна система задіяна. Інакше кажучи, депутати можуть побачити, чи задіяна система голосування на робочому місці відсутнього депутата.
В Риксдазі Швеції депутати сидять по двоє за одним столом відповідно до своїх округів, а не партійної приналежності. Теоретично можливо, що один з двох депутатів за столом може нахилитися і дотягтися до електронної системи голосування сусіда. Така поведінка сприймається шведами як невластива парламентській практиці. Крім того, щодо деяких питань (як правило, дискусійних) депутатів, які голосують "за", можуть попросити встати. З деяких питань, що не викликають заперечень, рішення можуть прийматися без голосування.
Якщо партії не доходять згоди, а доповідь містить застереження по одному чи декількох пунктах, тоді один з депутатів звичайно вимагає постановки питання на голосування. Після цієї вимоги витримується шестихвилинна пауза, щоб дати можливість тим депутатам, які не брали участі в обговоренні, прийти до Палати. Депутатів скликають до Палати звуковими й світловими сигналами. Явка на голосування як правило дуже висока - присутні принаймні 300 депутатів.
Коли всі зійдуться, секретар Палати зачитує пропозицію щодо голосування. В ній говориться про те, яким буде рішення парламенту при голосуванні "за" і голосуванні "проти". Спікер починає процедуру голосування, попросивши встати спочатку тих, хто голосує "за", а потім тих, хто голосує "проти". Спікер одноособово вирішує, яка сторона набрала більше голосів. Часто представник опонентів пропозиції вимагає підрахунку голосів, для чого депутати користуються кнопками для голосування. Після цього результат голосування можна побачити на табло.
У Великобританії Палата громад користується доволі старим способом підрахунку голосів. Депутати голосують, проходячи через різні коридори. Інакше кажучи, коли проводиться формальне голосування або голосування поділом на групи, депутати покида-
168
III. СТРУКТУРА 1 ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ПАРЛАМЕНТІВ
ють свої місця і йдуть в той коридор для голосування, який відповідає тому, як вони хочуть голосувати.
Якщо вони хочуть голосувати за, вони йдуть до коридору для тих, хто голосує "за". Цей коридор є кімнатою праворуч від спікера за лавами урядової партії. Якщо вони хочуть проголосувати проти, вони йдуть до коридору "проти". Цей коридор є кімнатою ліворуч від спікера за лавами опозиції.
Коли пропозиція ставиться на голосування, спікер (або його заступник) говорить: "Річ у тім, що ... законопроект має стати законом. Ті, хто дотримується цієї думки, говорять "так" (після цього лунає хор голосів "так"), "хто думає інакше, каже "ні" (такі ж самі гучні вигуки "ні").... "Думаю, що більшість "за". Якщо після цього пролунають вигуки "ні", спікер призначає голосування поділом на групи, оголосивши "Звільніть коридори".
Дзвоник, що сповіщає про таке голосування, лунає по всьому будинку, на табло висвічується, що має відбутися голосування, а охорона наказує всім стороннім особам відійти від коридору депутатів. Вони також проходять через приміщення для публіки в Палаті, вигукуючи "Голосування!". Депутати залишають кафетерії, кабінети, бібліотеки, бари і терасу і йдуть до Палати де, оскільки голосування відбуваються відповідно до партійної лінії, партійні організатори повинні нагадати тим, хто не визначився, як голосуватиме їхня партія. Тим часом секретарі, які записують прізвища голосуючих, підходять до виділених для них високих столів з готовими розлогими алфавітними списками прізвищ депутатів, де роблять позначки, фіксуючи подані голоси.
Правляча партія і опозиція призначають обліковців, прізвища яких подаються головуючому, секретарі записують прізвища, а обліковці рахують. Через вісім хвилин після першого запитання спікер наказує: "Зачинити двері", і службовці зачиняють всі три входи до коридорів. Останній, хто залишає кожен з коридорів, а це як правило партійний організатор, оголошує: "всі вийшли", і обліковці подають цифрові дані секретарям.
Коли дані по коридорах підраховані, і цифри внесено до картки, вона передається старшому обліковцеві більшості. Обліковці стають в ряд за столом, причому обліковці більшості розташовуються ліворуч від спікера. Обліковець, що стоїть поблизу скриньки опозиції для офіційних па-
169
СТАНОВЛЕННЯ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ В УКРАЇНІ
перів, оголошує цифри. Секретар, що стоїть біля скриньки, бере картку і передає її спікерові, який ще раз зачитує цифри і оголошує: "Отже, більше голосів подано "за" (або "проти")". Результат висвічується на табло, а спікер, закликавши Палату до порядку, переходить до іншого питання. Список з результатами голосування надсилається для друку до "Офіційного парламентського звіту" і представникові його редакції на голосуванні.
Голос депутата, який перебуває в межах території парламенту, але надто хворий для того, щоб дістатися коридору, може бути врахований. Тобто партійні організатори, з'ясувавши його чи її ставлення до питання і поінформувавши про це секретарів і обліковців, додає його чи її до відповідного списку голосуючих і до списку, який додається до загального списку. Така процедура припустима лише коли депутат перебуває на території парламенту.
У Палати немає засобів, за допомогою яких член Палати громад міг би засвідчити утримання від голосування. Але депутати можуть залишатися на своїх місцях під час голосування поділом на групи, аби показати, що вони утримуються.
Депутат, який проголосував помилково, може, за наявності часу, перейти до іншого коридору і проголосувати ще раз, скасовуючи таким чином своє попереднє рішення, хоча, звичайно, ця процедура не дозволяє йому насправді зареєструвати свій голос на підтримку пропозиції щодо якої він спочатку зробив помилку. Депутати можуть також, якщо того забажають, залишатися в коридорі і не реєструвати свій голос взагалі.
Домовленість про взаємну неучасть у голосуванні є домовленістю, згідно з якою депутат від однієї партії домовляється з депутатом від опозиційної партії не брати участі у голосуванні з якогось окремого питання. Такі угоди мають реєструватися партійними організаторами, які вживають заходів для контролю за дотриманням домовленостей. Такі домовленості забороняються під час голосувань, що мають велике політичне значення.
Цю практику було приведено в систему, так що домовленості можуть тривати місяцями або роками і стосуватися всіх голосувань поділом на групи, а також продовжуватися в часі в разі хвороби, відсутності депутата в зв'язку з перебуванням у складі парламентських делегацій, тощо. Такі домовленості не є елементом регламенту Палати.
170
III. СТРУКТУРА І ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ПАРЛАМЕНТІВ
У Стортінгу Норвегії голова оголошує дебати закритими, коли всі зареєстровані промовці виступили. У верхній і нижній палатах питання ставиться на голосування наприкінці кожного сесійного дня, якщо тільки парламент не вирішить, що одне або декілька питань мають бути поставлені на голосування раніше. Якщо щодо питання є декілька пропозицій, голова ставить кожну з них на голосування у логічній послідовності.
Порядок голосування повинен оголошуватися й прийматися заздалегідь. Окремі пропозиції можуть також ставитися на голосування послідовно. Депутат, відсутній у Палаті, коли голова оголошує, що питання має ставитися на голосування, не голосує. Присутні депутати не повинні залишати палату до закінчення голосування.
Згідно з регламентом норвезького парламенту процедура голосування проводиться в один з наступних способів:
1. на прохання голови депутати, котрі голосують "за" або "проти" даної пропозиції, встають;
2. за допомогою електронних пристроїв. Було б дуже незвич но, якби хтось натискав кнопки за того, хто відсутній. Це теоретично неможливо;
3. поіменне голосування. Якщо голова вважає, що поіменне голосування непотрібне, а депутат на ньому наполягає, пар ламент вирішує, що голосування буде проводитися без будь-яких дебатів згідно з підпунктом 1) чи 2).
Поіменне голосування у верхній і нижній палатах проводиться за виборчими округами, починаючи з депутата, номер виборчого округу якого секретар витягнув першим. Поіменне голосування у верхній палаті проводиться, починаючи з депутата, прізвище якого визначається жеребкуванням. Далі голосування відбувається в порядку розміщення депутатів.
Якщо голосування проводилося згідно з підпунктами 1) чи 2), а голова чи одна п'ята частина голосуючих заявляють про те, що результати голосування не можна вважати точними, нове голосування проводиться згідно з підпунктом 2) чи 3).
< Попередня Наступна >