Головна

3.1.3. Порядок роботи парламентів


 

 

 

Павло Кислий, Чарльз Звайз. Становлення парламентаризму в Україні на тлі світового досвіду. КИЇВ, 2000 р.

 

 

 

 

 

3.1.3. Порядок роботи парламентів

Порядок роботи парламентів визначається конституцією дер­жави, законом про парламент, іншими законодавчими атами та рег­ламентом парламенту.

Ці акти регулюють порядок скликання сесій, їх початок, закін­чення і тривалість. У більшості країн ці питання вирішує сам парла­мент, в інших -уряд. Після проведення виборів парламент скликаєть-

ся на сесію:

за правом, визначеним конституцією країни (Бразилія, Ук­раїна); за актом глави держави (Австрія, Великобританія, Японія);

style="text-align: justify; text-indent: 35.45pt; background: white;">166

III. СТРУКТУРА І ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ПАРЛАМЕНТІВ

•   без будь-якого акту, парламент засідає постійно (Італія, Німеччина).

Кількість парламентських сесій може бути різною:

• одна сесія (США, Японія);

• дві сесії (Іспанія, Україна, Франція);

• чотири сесії (Індія).

Позачергові сесії парламенту можуть скликати глави держав, голови урядів і палат, а також і певна кількість депутатів, зібравши необхідне число підписів.

На першій сесії парламент вирішує всі організаційні питання: обирає керівні органи, створює комітети (комісії), формує уряд (в парламентських республіках і конституційних монархіях), перегля­дає і приймає регламент своєї роботи.

Засідання парламенту є відкритими, якщо з цього приводу нема спеціальних положень чи окремих рішень. Вони висвітлюються пре­сою, радіо і телебаченням. У багатьох країнах проводиться повна транс­ляція засідань парламенту. Практично тільки країни з тоталітарним ухи­лом обмежують інформацію про роботу законодавчого органу.

Засідання парламенту проводяться при наявності кворуму, виз­наченого конституцією або регламентом (1/2, 1/3 - Японія або навіть 1/10 - Індія). Розклад засідань сесії і порядок роботи визначаються парламентом, його органами або урядом.

У двопалатних парламентах кожна палата засідає окремо. Спільні засідання палат обумовлюються конституцією у певних випадках: для прийняття присяги президентом, виборів президента (у парламентсь­ких республіках), оголошення війни і політичних заяв тощо.

Після обговорення за визначеною процедурою парламент прий­має рішення більшістю від поданих голосів, від фактичного складу або від конституційного складу. Рішення з питань процедури можуть прийматися 1/3 голосів, а щодо змін до Конституції і конституцій­них законів, а також подолання вето глави держави - конституцій­ною більшістю (2/3 від конституційного складу).

167

СТАНОВЛЕННЯ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ В УКРАЇНІ

Парламенти застосовують різні системи голосування: особис­те (поіменне), таємне, голосування бюлетенями та електронне. В парламентах, де застосовується електронне голосування, депутати або мають особисті коди, або на стіні висить велике електронне таб­ло для голосування, яке показує, де електронна система задіяна. Іна­кше кажучи, депутати можуть побачити, чи задіяна система голосу­вання на робочому місці відсутнього депутата.

В Риксдазі Швеції депутати сидять по двоє за одним столом відпо­відно до своїх округів, а не партійної приналежності. Теоретично мож­ливо, що один з двох депутатів за столом може нахилитися і дотягтися до електронної системи голосування сусіда. Така поведінка сприймається шведами як невластива парламентській практиці. Крім того, щодо дея­ких питань (як правило, дискусійних) депутатів, які голосують "за", можуть попросити встати. З деяких питань, що не викликають запере­чень, рішення можуть прийматися без голосування.

Якщо партії не доходять згоди, а доповідь містить застереження по одному чи декількох пунктах, тоді один з депутатів звичайно вима­гає постановки питання на голосування. Після цієї вимоги витримується шестихвилинна пауза, щоб дати можливість тим депутатам, які не бра­ли участі в обговоренні, прийти до Палати. Депутатів скликають до Палати звуковими й світловими сигналами. Явка на голосування як правило дуже висока - присутні принаймні 300 депутатів.

Коли всі зійдуться, секретар Палати зачитує пропозицію щодо голосування. В ній говориться про те, яким буде рішення парламен­ту при голосуванні "за" і голосуванні "проти". Спікер починає про­цедуру голосування, попросивши встати спочатку тих, хто голосує "за", а потім тих, хто голосує "проти". Спікер одноособово вирішує, яка сторона набрала більше голосів. Часто представник опонентів пропозиції вимагає підрахунку голосів, для чого депутати користу­ються кнопками для голосування. Після цього результат голосуван­ня можна побачити на табло.

У Великобританії Палата громад користується доволі ста­рим способом підрахунку голосів. Депутати голосують, проходячи через різні коридори. Інакше кажучи, коли проводиться формальне голосування або голосування поділом на групи, депутати покида-

168

III. СТРУКТУРА 1 ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ПАРЛАМЕНТІВ

ють свої місця і йдуть в той коридор для голосування, який відпові­дає тому, як вони хочуть голосувати.

Якщо вони хочуть голосувати за, вони йдуть до коридору для тих, хто голосує "за". Цей коридор є кімнатою праворуч від спікера за лавами урядової партії. Якщо вони хочуть проголосувати проти, вони йдуть до коридору "проти". Цей коридор є кімнатою ліворуч від спікера за лавами опозиції.

Коли пропозиція ставиться на голосування, спікер (або його заступник) говорить: "Річ у тім, що ... законопроект має стати зако­ном. Ті, хто дотримується цієї думки, говорять "так" (після цього лунає хор голосів "так"), "хто думає інакше, каже "ні" (такі ж самі гучні вигуки "ні").... "Думаю, що більшість "за". Якщо після цього пролунають вигуки "ні", спікер призначає голосування поділом на групи, оголосивши "Звільніть коридори".

Дзвоник, що сповіщає про таке голосування, лунає по всьому будинку, на табло висвічується, що має відбутися голосування, а охоро­на наказує всім стороннім особам відійти від коридору депутатів. Вони також проходять через приміщення для публіки в Палаті, вигукуючи "Голосування!". Депутати залишають кафетерії, кабінети, бібліотеки, бари і терасу і йдуть до Палати де, оскільки голосування відбуваються відповідно до партійної лінії, партійні організатори повинні нагадати тим, хто не визначився, як голосуватиме їхня партія. Тим часом секре­тарі, які записують прізвища голосуючих, підходять до виділених для них високих столів з готовими розлогими алфавітними списками прізвищ депутатів, де роблять позначки, фіксуючи подані голоси.

Правляча партія і опозиція призначають обліковців, прізвища яких подаються головуючому, секретарі записують прізвища, а обліковці раху­ють. Через вісім хвилин після першого запитання спікер наказує: "Зачи­нити двері", і службовці зачиняють всі три входи до коридорів. Останній, хто залишає кожен з коридорів, а це як правило партійний організатор, оголошує: "всі вийшли", і обліковці подають цифрові дані секретарям.

Коли дані по коридорах підраховані, і цифри внесено до картки, вона передається старшому обліковцеві більшості. Обліковці стають в ряд за столом, причому обліковці більшості розташовуються ліворуч від спіке­ра. Обліковець, що стоїть поблизу скриньки опозиції для офіційних па-

169

СТАНОВЛЕННЯ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ В УКРАЇНІ

перів, оголошує цифри. Секретар, що стоїть біля скриньки, бере картку і передає її спікерові, який ще раз зачитує цифри і оголошує: "Отже, більше голосів подано "за" (або "проти")". Результат висвічується на табло, а спікер, закликавши Палату до порядку, переходить до іншого питання. Список з результатами голосування надсилається для друку до "Офіцій­ного парламентського звіту" і представникові його редакції на голосуванні.

Голос депутата, який перебуває в межах території парламенту, але надто хворий для того, щоб дістатися коридору, може бути вра­хований. Тобто партійні організатори, з'ясувавши його чи її став­лення до питання і поінформувавши про це секретарів і обліковців, додає його чи її до відповідного списку голосуючих і до списку, який додається до загального списку. Така процедура припустима лише коли депутат перебуває на території парламенту.

У Палати немає засобів, за допомогою яких член Палати гро­мад міг би засвідчити утримання від голосування. Але депутати мо­жуть залишатися на своїх місцях під час голосування поділом на групи, аби показати, що вони утримуються.

Депутат, який проголосував помилково, може, за наявності часу, перейти до іншого коридору і проголосувати ще раз, скасовуючи таким чином своє попереднє рішення, хоча, звичайно, ця процедура не дозволяє йому насправді зареєструвати свій голос на підтримку пропозиції щодо якої він спочатку зробив помилку. Депутати можуть також, якщо того за­бажають, залишатися в коридорі і не реєструвати свій голос взагалі.

Домовленість про взаємну неучасть у голосуванні є домовлен­істю, згідно з якою депутат від однієї партії домовляється з депута­том від опозиційної партії не брати участі у голосуванні з якогось окремого питання. Такі угоди мають реєструватися партійними орган­ізаторами, які вживають заходів для контролю за дотриманням до­мовленостей. Такі домовленості забороняються під час голосувань, що мають велике політичне значення.

Цю практику було приведено в систему, так що домовленості можуть тривати місяцями або роками і стосуватися всіх голосувань поділом на групи, а також продовжуватися в часі в разі хвороби, відсут­ності депутата в зв'язку з перебуванням у складі парламентських де­легацій, тощо. Такі домовленості не є елементом регламенту Палати.

170

III. СТРУКТУРА І ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ПАРЛАМЕНТІВ

У Стортінгу Норвегії голова оголошує дебати закритими, коли всі зареєстровані промовці виступили. У верхній і нижній палатах питання ставиться на голосування наприкінці кожного сесійного дня, якщо тільки парламент не вирішить, що одне або декілька питань мають бути поставлені на голосування раніше. Якщо щодо питання є декілька пропозицій, голова ставить кожну з них на голосування у логічній послідовності.

Порядок голосування повинен оголошуватися й прийматися заздалегідь. Окремі пропозиції можуть також ставитися на голосу­вання послідовно. Депутат, відсутній у Палаті, коли голова оголошує, що питання має ставитися на голосування, не голосує. Присутні де­путати не повинні залишати палату до закінчення голосування.

Згідно з регламентом норвезького парламенту процедура го­лосування проводиться в один з наступних способів:

1. на прохання голови депутати, котрі голосують "за" або "проти" даної пропозиції, встають;

2. за допомогою електронних пристроїв. Було б дуже незвич­ но, якби хтось натискав кнопки за того, хто відсутній. Це теоретично неможливо;

3. поіменне голосування. Якщо голова вважає, що поіменне голосування непотрібне, а депутат на ньому наполягає, пар­ ламент вирішує, що голосування буде проводитися без будь-яких дебатів згідно з підпунктом 1) чи 2).

Поіменне голосування у верхній і нижній палатах проводить­ся за виборчими округами, починаючи з депутата, номер виборчого округу якого секретар витягнув першим. Поіменне голосування у верхній палаті проводиться, починаючи з депутата, прізвище якого визначається жеребкуванням. Далі голосування відбувається в по­рядку розміщення депутатів.

Якщо голосування проводилося згідно з підпунктами 1) чи 2), а голова чи одна п'ята частина голосуючих заявляють про те, що результати голосування не можна вважати точними, нове голосування проводиться згідно з підпунктом 2) чи 3).

< Попередня   Наступна >