Радник

---

 

 

Павло Кислий, Чарльз Звайз. Становлення парламентаризму в Україні на тлі світового досвіду. КИЇВ, 2000 р.

 

 

 

 

 

 

3.2.2. Система сильних комітетів

Прикладом парламенту з сильними комітетами може бути Ко­нгрес США. В Конгресі 103 скликання Сенат мав 20 постійних і 4 спільні з Палатою представників комітети. Палата представників мала 23 комітети. Кількість членів у комітетах коливалася від 12 до 63 чоловік. Комітети для оперативної роботи організують підкомітети, кількість яких у різні роки сягала 275.

Підкомітети відіграють особливо важливу роль у великих ком­ітетах, як наприклад у Комітеті з розподілу бюджетних асигнувань Палати представників. Вони мають чітко визначену юрисдикцію і власний апарат. Голови підкомітетів обираються на зборах фракції більшості у кожному комітеті. У Палаті представників законопроект має бути розглянутий підкомітетом перед тим, як його розглядатиме комітет у повному складі. Комітети Сенату можуть розглядати зако­нопроекти, попередньо не передаючи їх до підкомітетів.

Особовий склад комітетів формується за домовленістю парт­ійних лідерів. Розподіл посад у комітетах відбувається за рішенням партій таким чином, що головою комітету завжди є член партії більшості. Партія більшості забезпечує собі перевагу в усіх коміте­тах. У Сенаті під час призначення членів враховується принцип стар­шинства.

Члени Конгресу подають до керівництва своєї партійної фракції заяви із зазначенням того, у якому комітеті вони хотіли б працювати. Керівництво партії визначає кандидатури на посади голів к

омітетів, складає списки членів комітетів і виносить їх на голосування під час партійної конференції. Після цього списки партійних призначень

177

СТАНОВЛЕННЯ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ В УКРАЇНІ______________________

мають бути затверджені повним складом Палати представників чи Сенату. У переважній більшості голови комітетів призначаються за принципом старшинства: член фракції більшості з найдовшим тер­міном перебування у певному комітеті обіймає посаду голови комі­тету, поки більшість фракції не проголосує за його усунення з цієї посади.

Структура комітетів та їхні процедури визначаються регла­ментом. Кожен окремий комітет розробляє свій власний регла­мент, у якому деталізуються обов'язки й повноваження голови комітету, час скликання засідань, процедури голосування, пере-дання законопроектів до підкомітетів і призначення працівників апарату.

Депутати можуть працювати у складі будь-якого комітету, але голосувати мають право тільки у комітеті, членами якого вони є. У Конгресі існує обмеження щодо одночасного членства у комітеті з питань розвідки і комітеті з питань бюджету з метою сприяння більш ефективного нагляду, а також щоб запобігти отриманню надмірної влади у використанні бюджету.

Комітети проводять відкриті засідання, але можуть проводити і закриті засідання за своїм рішенням. Вони оголошують про час, місце і мету засідання за тиждень наперед, публікують результати поіменного голосування, ухвалюють рішення про трансляцію по радіо і телебаченню.

Комітети мають великі повноваження і засоби впливу на уря­дові структури, тому що посадові особи виконавчої влади повинні звітуватися перед ними з питань, що входять до компетенції комі­тетів. Для цього комітети проводять спеціальні слухання, на яких звітують і дають пояснення члени Уряду, фахівці у певних галузях, або представники зацікавлених організацій.

Комітети регулярно роблять запити до різних урядових уста­нов. Вони не мають права безпосереднього застосування санкцій до посадових осіб, які нехтують їхніми запитами, але можуть ста­вити питання про відповідність даної особи своїй посаді. Члени комітетів і представники виконавчої влади будують свої відносини на засадах взаєморозуміння і співпраці, тому що юрисдикція ком-

178

III. СТРУКТУРА І ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ПАРЛАМЕНТІВ

ітетів тісно пов'язана з діяльністю відповідних міністерств і відомств.

Для отримання інформації комітети користуються послугами спеціальних Конгресових організацій на зразок Головної контрольної служби, які займаються вивченням діяльності уряду, окремих кор­порацій. Конгрес має також потужний потенціал, зосереджений у службах Бібліотеки Конгресу.

Міністри і члени уряду призначаються президентом на поса­ду тільки за рекомендацією комітетів Сенату. Комітети Сенату США розглядають більше 2500 кандидатур, висунутих президентом на посади міністрів, службовців виконавчої влади, а також федераль­них суддів, після чого відбувається їх затвердження на пленарному засіданні Сенату. Особи, призначені президентом, не можуть роз­почати виконання своїх службових обов'язків до затвердження Се­натом.

Авторитет комітетів, їх незалежність у виконанні контрольних функцій забезпечується незалежним кошторисом. Кошторис комі­тетів є достатнім для того, щоб сплачувати видатки, враховуючи і кошти на службові відрядження. Непередбачувані видатки комітетів сплачуються з фонду Сенату чи Палати представників.

Організаційну роботу комітетів забезпечує обслуговуючий персонал, що складається з фахівців та секретарів. Обслуговую­чий персонал комітетів є достатнім для виконання оперативної роботи. У Додатку 3.1 подаються стислі відомості про чисельний склад апарату комітетів Конгресу 103 скликання і вартість його утримання.

Крім обслуговуючого персоналу комітетів 12 тисяч осіб пра­цює безпосередньо на 435 членів Палати представників і 100 се­наторів Сенату. Кожен член Палати представників має 18 пост­ійних службовців. Сенатор має більший штат, який змінюється у розмірах відповідно до кількості населення у штаті. Третина по­мічників сенаторів і сорок відсотків помічників членів Палати представників працюють у виборчих округах. Решта помічників, що становить біля трьох тисяч осіб, працюють у приміщеннях Капітолію.

179

< Попередня   Наступна >