492

---

О. В. БАЦИЛЄВА,

кандидат психологічних наук, доцент, завідувач кафедри соціальної роботи Державного університету інформатики та штучного інтелекту

РЕПРОДУКТИВНЕ ЗДОРОВ'Я МОЛОДІ: ОСОБЛИВОСТІ ТА ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ

Проаналізовано особливості стану репродуктивного здоров'я молоді, визначено чинники, що його детермінують; обгрунтовано принципи та представлено оригінальна методика психосоціальної допомоги жінкам у становленні репродуктивної поведінки. Використано методику дослідження психоемоційного напруження, опитувальники Спілбергера-Ханіна та Століна, за допомогою яких доведено ефективність запропонованої програми.

Проблема збереження репродуктивного здоров'я за своєю значущістю, масштабністю, перспективністю, стратегічним характером на сьогодні є однією з найбільш актуальних. Провідна роль у її вивченні належить не тільки медицині, а й іншим галузям, що стосуються ре­продуктивного формування, перш за все психології, соціології, освіті, іншим відомствам та службам, науково-теоретичний здобуток яких стає генератором нових профілактичних, корекційних і терапевтичних технологій.

Заслуговуючи на особливу увагу, репродуктивне здоров'я спонукає до розгляду цієї важливої проблеми з різних аспектів із залученням ряду медичних, психологічних, соціаль­них, виховних, економічних та організаційних заходів. Тому допомога, спрямована на охо­рону репродуктивного здоров'я, повинна бути орієнтована не тільки на забезпечення контролю за станом статевого розвитку та функці­онуванням репродуктивної сфери, але й на популяризацію й пропаганду здорового спо­собу життя і важливості цих аспектів для ста-ну репродуктивного здоров'я у майбутньому, формування безпечної репродуктивної поведінки та адекватної репродуктивної мотивації, закладання основ відповідального батьківства як голов

них складових системи планування сім'ї та виховання дітей.

Здоров'я та його невід'ємний компонент -репродуктивне здоров'я - значною мірою визначається умовами розвитку жінки на різних етапах онтогенезу, тому надання якісної та всебічної допомоги на всіх етапах її життя із залученням фахівців багатьох галузей, у тому числі й психологів, є запорукою збереження та оптимізації репродуктивного здоров'я. Для успішної реалізації такої допомоги необхід­ним є проведення наукових досліджень з вивчення сучасного стану репродуктивного здо­ров'я, визначення основних факторів ризику його порушень, розроблення науково обґрунтованих заходів профілактики та їх здійснення; залучення громадських організацій до збе­реження репродуктивного здоров'я, вивчення світового досвіду з цих питань.

Загальноприйнятим є виокремлення на життєвому шляху людини особливих вікових періодів, на які припадають найбільш істотні зміни, коли організму висуваються підвищені вимоги, з якими він не завжди може впоратися, що, у свою чергу, може призвести до різноманітних розладів та перешкоджати повноцінному функціонуванню особистості. Одним з яскравих прикладів таких періодів є період початку статевого життя та вступ у шлюб, особливо для жінок, під час якого відбуваються не тільки психофізіологічні перебудови організму, а й психосоціальні зміни особистісних орієнтацій, цінностей та установок.

В умовах соціальної напруженості та роз­шарування суспільства, різкого падіння життєвого рівня населення та інших наслідків кризового періоду сьогодні саме молодь є од­нією з найбільш соціально уразливих груп населення, яка, з одного боку, є майбутнім будь-якої держави, її економічним, демографічним, культурним потенціалом, а з іншого боку - постає перед великою кількістю особливих проблем, що виникають унаслідок про­цесів входження в нове соціальне середовище та опанування нових соціальних ролей, бажання випробувати нові та часто ризиковані переживання, схильності до нездорового спо­собу життя, що призводить не тільки до погіршення їх психічної та соціальної адаптації, а й ставить під загрозу особисте загальне та репродуктивне здоров'я, а також здоров'я всьо­го сучасного і майбутнього поколінь.

Формування репродуктивного здоров'я -дуже складний і тривалий процес, тому що значною мірою визначається умовами розвитку жінки, починаючи ще з особливостей пере­бігу внутрішньоутробного періоду. Найбіль­ше навантаження на репродуктивне здоров'я припадає на дітей підліткового віку та мо­лодь, оскільки в цьому віці відбувається бур­хливий розвиток індивіда як на соматичному, так і на психічному рівнях з формуванням усіх функціональних систем організму, в тому числі й репродуктивної, а також із становленням когнітивної, емоційно-ціннісної сфер та формуванням цілісної особистості. Саме в цей період відбувається активний розвиток репро­дуктивної сфери та формуються основи ре­продуктивної поведінки. Тому зрозуміло, що одним із першочергових завдань сучасного суспільства є охорона здоров'я дівчаток та дівчат - майбутніх матерів, адже гармонійний розвиток у ранньому репродуктивному пері­оді багато в чому визначає наступне життя жінки у фізіологічному, психологічному та соціальному аспектах [2; 7].

На основі результатів ряду досліджень встановлено, що сучасний стан здоров'я мо­лоді, який з року в рік погіршується, зумовлений не лише низьким економічним рівнем сімей, фізичними та психоемоційними навантаженнями, наявністю стресових ситуацій та іншими чинниками. Провідну роль відіграють і виявлені ознаки кризових явищ в ідеологічній та духовній сферах підлітків та молоді, наявність поширення шкідливих звичок та ризикової поведінки серед цієї категорії [3]. До вагомих факторів, що впливають на стан репродуктивного здоров'я молоді, слід віднести й такі психосоціальні чинники, як вільне ставлення до шлюбу; недостатній рівень загальної та репродуктивної культури населення; високий рівень штучного переривання вагітності, що (особливо у ранньому репродуктив­ному віці) ставить під загрозу репродуктивні можливості жінки у майбутньому; трансфор­мацію репродуктивної поведінки, що призводить до збільшення частоти захворювань, які передаються статевим шляхом, та непланованої вагітності, яка супроводжується великою кількістю ускладнень та недостатньою психо­логічною та соціально-економічною підготов­леністю молодих жінок до материнства і створення сім'ї. Усе це свідчить про низький рівень морально-етичних засад і санітарно-гігієнічних знань молоді, що сприяє розвитку неадекватних патернів репродуктивної поведінки та порушення репродуктивного здоров'я в цілому.

Для кращого розуміння ситуації з транс­формацією сексуальної поведінки молоді цікавими є дані соціологічних досліджень [5; 6]. Так, загальною тенденцією, що виявляється багатьма дослідниками при вивченні особливостей сексуальної поведінки сучасної моло­ді, є зниження середнього віку початку статевого життя. Наявність сексуального досвіду в групі віком 14-17 років, за різними даними, визнають 25-48 % респондентів, при цьому майже половина з них - до 16 років. Досвід випадкових статевих контактів зареєстрований серед 35-40 %досліджуваних, приблизно 60 % вважають своє статеве життя регуляр­ним, біля 50% відмічають часту зміну сексуальних партнерів. Серед мотивів початку статевого життя найбільш часто називали кохання (35-40 %), цікавість (30-37 %), прагнення бути дорослими (15-17 %), випадковість (27-30 %), наполегливість партнера (21-25 %), насильство (9-12 %), стан алкогольного чи наркотичного сп'яніння (13-21 %). Вивчення інформованості серед молоді про засоби кон­трацепції та їх застосування на практиці свід­чить, що приблизно 40 % дівчат використовують контрацептиви постійно, 15 % - час від часу та 35 % - ніколи. Основним джерелом інформації стосовно питань статі та контрацепції є друзі - для 45-55 % респондентів, засоби масової інформації - для 25-30 %, спеціальна література - для 10-15 %,поради з фахівцями - для 710 %. Цікавими є результати вивчення поведінки молоді щодо побоювання зараження інфекціями, які передаються статевим шляхом, та непланованої вагітності. Так, за даними досліджень, 38-40 % обирали очікувальну тактику, сподіваючись, що «все минеться»; 24-27 % - починали самостійно застосовувати ті чи інші засоби; 18-20 % -зверталися за порадою до друзів, 42-48 % - до медичних установ (при цьому у 20-27 % випадках до приватних лікарів чи недержавних медичних установ).

Вагомий вплив на обмеження репродуктивних можливостей мають і особливості ре-продуктивної поведінки та репродуктивної мотивації населення, тому важливою є також проблема становлення ефективної репродуктивної поведінки як системи дій та стосунків, що впливають на народження або відмову від народження дитини в шлюбі чи поза шлюбом через формування адекватної репродуктивної мотивації, що може бути розглянута як особливий психосоматичний стан особистості, який виражається в потребі мати дітей і відображає психологічний, соціальний, економічний мотиви репродуктивної установки. Результатами репродуктивних дій, що можуть розглядатися як показники ефективності ре­продуктивної поведінки, є не тільки факти народження чи ненародження дітей, але й стан репродуктивного здоров'я, особливості статевого життя, застосування методів планування вагітності, ставлення до непланованої вагітності, у том числі штучне її переривання, адекватна реалізація батьківства, ставлення до дитини та її виховання. При цьому внутрішніми стимулами репродуктивної поведінки є потреби жінки та сім'ї в цілому в реалізації репродуктивної функції, а зовнішніми засобами орієнтації – репродуктивні норми, які базуються на принципах і зразках, що існують у суспільстві і тією чи іншою мірою засвою­ються індивідом.

На формування репродуктивного здоров'я суттєвий вплив має стан соматичного здоров'я молодих жінок, який, на жаль, на сьогодні має стійку тенденцію до погіршення, а частота соматичних захворювань (акушерсько-гінеколо­гічна та позарепродуктивна патологія) в Україні сьогодні істотно вища, ніж в економічно розвинутих країнах. У свою чергу рівень соматичних захворювань тісно пов'язаний із пси­хологічною та соціальною складовими зага­льного здоров'я, тобто не можна розглядати питання про репродуктивне здоров'я без ви­значення стану психологічного здоров'я жі­нок і насамперед особливостей їх психоемо­ційного стану, бо давно був помічений взаємозв'язок між психоемоційним станом та роз­витком різних патологічних проявів, оскільки емоції чинять значний вплив не тільки на самопочуття, настрій, загальну та професійну працездатність, а й на діяльність функціональних систем та пристосувальні можливості організму і багато в чому визначають рівень його адаптаційних здібностей.

На думку багатьох дослідників, наявність несприятливих тенденцій, що характеризують стан здоров'я населення, робить не завжди коректним використання терміна «репродуктивне здоров'я» і більш доцільно, особливо щодо підлітків та молоді, вживати термін «репродуктивний потенціал» [4]. Широке використання даного поняття фахівцями різних галузей, започатковане ще в 70-ти роки минулого століття, призвело до значних розбіжностей у визначенні самого поняття «потенціал», його сутності та принципів оцінювання.

На сьогодні, враховуючи результати факторного аналізу причинно-наслідкових зв'язків, які спричиняють погіршення стану репро­дуктивного здоров'я та поглиблення кризових демографічних процесів на державному, регіональному та місцевому рівнях, термін «ре-продуктивний потенціал» визначається як рівень фізичної, розумової, статевої, біологічної та соціальної зрілості осіб чоловічої та жіно­чої статі, який дозволяє за відповідних біоло­гічних, соціальних умов та заходах охорони здоров'я народжувати та виховувати здорових нащадків. Тобто якщо людина розвивається в оптимальних умовах, то її репродуктивний потенціал і чинники, що впливають на нього, перебувають у стані рівноваги, тобто балансу репродуктивного здоров'я. Організм кожної людини має певні репродуктивні ресурси, тобто можливість позитивно змінювати свій баланс і тим самим підвищувати репродуктивний потенціал. Репродуктивний потенціал умовно можна поділити на індивідуальний і суспільний, при цьому індивідуальний потен­ціал вивчається на рівні окремих осіб чоловічої та жіночої статі, суспільний - на рівні популяції. З цього зрозуміло, що базуючись на визначенні поняття репродуктивного потенці­алу та репродуктивного здоров'я з урахуван­ням чинників, що їх обмежують, можна розробити дієві та ефективні заходи профілактики й корекції порушень репродуктивного здоров'я на етапах його формування в процесі онтогенетичного розвитку жінки.

Таким чином, вивчення особливостей функціонування особистості жінки в період станов­лення її репродуктивної сфери та пошук можливостей оптимізації життєдіяльності у цей складний та відповідальний період, безперечно, є дуже важливою та актуальною пробле­мою сьогоденної науки та практики, що й обумовило напрямок нашої роботи.

Експериментальне дослідження виконувалося в лабораторії психології репродуктивної сфери, пренатальної та перинатально! психології кафедри акушерства та гінекології № 2 Донецького національного медичного універ­ситету ім. М. Горького. В експерименті взяли участь 123 жінки у віці 16-20 років, які звер­талися за консультативною допомогою до жі­ночої консультації з приводу профілактичного обстеження чи наявності гінекологічних проблем (при цьому жодна пацієнтка не мала будь-яких серйозних захворювань та потреби у тривалому лікуванні). Усім досліджуваним було повідомлено про проведення експерименту та його мету і була отримана згода на участь в експерименті.

Розроблена нами теоретична модель та отримані експериментальні дані стали підставою для розробки програми психосоціальної допомоги жінкам у становленні адекватної репродуктивної поведінки, спрямованої на формування відповідального ставлення до репродуктивного здоров'я, планування сім'ї, профілактики захворювань; пропаганду здорового способу життя, відповідального бать­ківства та безпечного материнства. При цьому ми виходили з того, що жінки означеної категорії потребують саме психологічної та соціа­льної підтримки, а не психологічної корекції або терапії. Тому за основу практичної роботи було взято принципи функціонування груп підтримки, які найкраще допомагають особистості самостійно долати кризові стани та адекватно пристосовуватися до нових життєвих ситуацій.

До означеної програми увійшли такі мето­ ди: 1) надання достовірної інформації про

морфофункціональні та психофізіологічні особливості репродуктивної системи жінки, методи планування вагітності та запобігання інфекцій, що передаються статевим шляхом (лекції, бесіди, знайомство з ілюстрованими матеріалами, перегляд відеофільмів);

2) навчання засобів ефективної комунікації та впевненої поведінки з використанням рольових ігор; 3) застосування методів раціональної психотерапії та аутогенного тренування з метою навчання прийомів саморегуляції емо­ційних станів та релаксації, адекватного став­лення до себе, до наявних умов життєзабезпечення та життєвої перспективи, а також підвищення стресостійкості та взагалі компенсійно-пристотувальних можливостей організму як на фізіологічному, так і на психічному рівнях; 4) надання інформації щодо шляхів та принципів дотримання здорового способу життя (лекції, бесіди, знайомство з ілюстрованими матеріалами, перегляд відеофільмів); 5) групові форми обговорення власних про­блем (під керівництвом психолога) з можливістю отримання, за необхідності, індивідуаль­ної психологічної консультації.

Заняття проводилися в окремих групах, які складались із 6-10 жінок. При формуванні груп ми намагалися зробити їх більш однорі­дними за якісним складом (вік, рівень, освіти, соціально-економічний та сімейний стан тощо), оскільки, на нашу думку, за таких обставин швидше можна досягти ефективних стосунків у групі, що, безперечно, сприяло б до­сягненню поставленої мети. Програма була розрахована на 7 занять, які проводилися двічі на тиждень.

Оцінювання ефективності запропонованої програми проводилося шляхом вивчення осо­бливостей функціонування психоемоційної сфери жінок, яка, як відомо, є індикатором психофізіологічного й психосоціального благополуччя особистості, показником компенсійно-пристосувальних можливостей організму та перша зазнає «деформації» у випадку негативної дії будь-яких чинників ендо- чи екзогенного походження. Крім того, вивчали­ся особливості самоставлення як емоційно-оцінної системи, що дало змогу зробити до­слідження більш глибоким з формуванням цілісної картини жінок реагування на зміни, що відбуваються. Для реалізації означеної мети нами використовувалися автоматизована методика виявлення психоемоційного напруження (ПЕН) [1], шкала реактивної та ситуативної тривожності Спілбергера-Ханіна та опитувальник самоставлення Століна, дослідження за якими проводилося до та після проведення запропонованого курсу.

Первинне вивчення психоемоційного стану жінок показало, що більшість з них мають той чи інший ступінь психоемоційного напруження: нормальний психоемоційний стан спостерігався у 15 (12,2 %) жінок, ПЕН легкого ступеня - у 45 (36,6 %), середнього - у 49 (39,8 %) та високого - у 14 (11,4 %) обстежених. Ці дані збігаються з результатами інших досліджень та є цілком послідовними, оскільки, як уже зазначалося, означений період супроводжується великими психофізіологічними й психосоціальними змінами, навантаженням, часто надмірним, на всі функціональні системи ор­ганізму, і є дуже важливим та відповідальним у становленні особистості жінки.

Після проведення курсу запропонованої програми у більшості жінок – 79 (64,2 %) - було виявлено зниження рівня психоемоційного напруження. Так, ПЕН легкого ступеня було виявлено у 57 (46,3 %) жінок, середнього – у 25 (20,3 %), високого - у 11 (8,9 %); у 30 (34,4 %) пацієнток спостерігалася нормалізація психоемоційного стану. Повторне оцінювання тривожності за методикою Спілбергера-Ханіна показало зниження в більшості жінок як особистісної, так і ситуативної тривожності, при цьому спостерігалося більш істотне зниження ситуативної тривожності, ніж особистісної, відповідно у 94 (76,4 %) та у 63 (51,2 %) жінок. Вивчення особливостей само-ставлення за допомогою методики Століна показало деяке підвищення результатів за шкалами самоприйняття, самокерівництва й відбитого самоставлення та зниження за шкалою внутрішньої конфліктності.

Таким чином, на підставі експерименталь­ного дослідження визначено напрямки про-грами психосоціальної підтримки підлітків у період становлення їх репродуктивної поведінки з метою покращення їх репродуктивного здоров'я через підвищення загальних адаптаційних можливостей та оптимізації життєдіяльності. Безперечно, проблеми збереження репродуктивного здоров'я далеко виходять за межі сфери медицини та охорони здоров'я. На нашу думку, тільки системний підхід може дати цілісне уявлення про загальні проблеми репродуктивного потенціалу у сфері збере­ження здоров'я нації, забезпечити взаємодію між окремими ланками і фахівцями та надати нові можливості щодо реалізації профілактич­них заходів та корекції порушень репродукти­вного здоров'я. Актуальним та доцільним, на нашу думку, є подальше розроблення, вдосконалення та втілення у практику принципів психосоціальної адаптації, підтримки, профілактики виникнення та корекції виявлених порушень репродуктивної поведінки молоді, що допоможе їм зберегти власне здоров'я, реалізувати свій репродуктивний потенціал та стати повноцінним членом суспільства.

Література

Астахов В. М. Автоматизация клинико-психологических исследований в акушерско-гинекологической практике / В. М. Астахов, Ю. Б. Максименко. - Донецк : Новый мир, 2006. - 82 с.

Бацилєва О. В. Медико-психологічні особливості репродуктивного здоров'я молоді у сучасних умовах / О. В. Бацилєва // Збі–ник наукових праць Інституту психології ім. Г. С Костюка / [за ред. С. Д. Максименка]. - Т. X. Ч. 9. К, 2008. - С. 63-72.

Бояркина Ю. В. Культура здоровья как фактор развития социально-демографической ситуации в современном российском обществе / Ю. В. Бояркина // Вопросы культурологи. - 2007. - № 7. - С. 29-33.

Гойда Н. Г. Концептуальні основи біосоціального ритму репродуктивного потенціалу населення та заходи профілактики порушень на етапах його формування / Н. Г. Гойда, В. І. Чебан // Охорона здоров'я України. – 2001. - № 1 (1). - С 24-26.

Горбенко О. В. Аспекти прихильності сучасної молоді до контрацепції / О. В. Горбенко // Медико-соціальні проблеми сім'ї. - 2006. - Т. 11. - № 3. - С 116-118.

Картавцев Р. Л. Поведение подростков как фактор риска заражения болезнями, пе–едающимися половым путем / Р. Л. Картавцев, Г. А Слабкий // Медико-соціальні проблеми сім'ї. - 2004. - Т. 9. № 3. - С. 111–116.

Формування сексуальної культури молоді. Кн. 9 / [О. М. Балакірєва, Ю. М. Галустян, О. Я. Корегін та ін.]. - К. : Держ. Ін-т проблем сім'ї та молоді; Укр. ін-т соціальних досліджень, 2004. - С 80-83.

 

< Попередня   Наступна >