549

---

Л. В. ЄРОФЄЄНКО,

асистент кафедри економічної теорії та права факультету управління та бізнесу Харківського національного автомобільно-дорожнього університету

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПРАЦІ У СФЕРІ ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ

Окреслено й схарактеризовано основні проблеми, пов'язані з правовими аспектами регулю­вання праці у сфері залізничного транспорту. Особливу увагу приділено тим проблемам, що виникли, передусім, у зв'язку зі становленням ринкових відносин в нашій державі й зокре­ма з модернізацією залізничного транспорту.

Актуальність статті. В умовах поглиб­лення ринкових відносин важливу роль у розвитку економіки нашої держави відіграє залі­зничний транспорт, який являє собою цементуючий чинник, що об'єднує виробничі й економічні зв'язки в різних сферах діяльності. За допомогою цього виду транспорту перево­зиться величезна кількість сировини, напів­фабрикатів, комплектуючих, готової продукції. Він забезпечує ефективне виробництво й обіг продукції промисловості та сільського господарства, потреби капітального будівництва, задовольняє потреби населення в перевезеннях. Без перебільшення можна стверджувати, що залізничний транспорт на сьогодні є однією з базових галузей економіки України, забезпечуючи її внутрішні та зовнішні транс­портно-економічні зв'язки й потреби населення в перевезеннях. Відтак належна й високоефективна діяльність залізничного транспорту як частини єдиної транспортної системи країни здатна сприяти нормальному функціонуванню всіх галузей суспільного виробництва, соціальному й економічному розвитку та зміцненню обороноздатності держави, міжнародному співробітництву України.

Усвідомлення значущості місії вітчизняного залізничного транспорту ставить перед державою завдання забезпечити дану галузь усіма необхідними для її з

лагодженої діяльності умовами, у тому числі й у правовій сфері. Певні зрушення в цьому напрямі на сьогод­ні є. Так, нині існує й успішно реалізується Програма структурної реформи на залізнич­ному транспорті, метою якої, зокрема, є підвищення стабільності роботи залізничного транспорту, забезпечення його доступності, безпеки та якісного надання його послуг [3].

Водночас поряд із позитивними зрушеннями у сфері правового забезпечення діяльності залізничного транспорту спостерігається й тенденція до поступового накопичення низки суперечливо розв'язуваних, а то й зовсім не розв'язуваних до цього часу проблем. їх поява зумовлена різними чинниками: від зміни економічних реалій у нашій країні до активізації розвитку транспортної галузі на базі нових, сучасних технологій. Зрозуміло, що існування чималої кількості проблем не сприяє оптимальній реалізації залізницею своїх потенцій, підвищенню її конкурентоздатності тощо, що в майбутньому може спричинити ще більші про­блеми. З огляду на це завдання правового забезпечення діяльності залізничного транспорту набуває особливої значущості й актуальності.

Одним з аспектів такого завдання є, зокрема, й завдання всебічного правового регулю­вання праці працівників даної галузі для ком­плектації всіх ланок залізниці належним кон­тингентом висококваліфікованих працівників.

Варто зазначити, що проблеми правового ре­гулювання праці в загальнонауковому й часткових аспектах висвітлювалися в роботах багатьох правознавців, зокрема М. Г. Александрова, П. А. Бущенка, Б. К. Бегічева, Н. Б. Болотіної, В. С. Венедіктова, О. В. Гаврилюк, Л. Я. Гінцбурга, Г. С Гончарової, В. Я. Гоца, В. В. Жернакова, П. І. Жигалкіна, І. В. Зуба, С. О. Іванова, Д. О. Карпенка, Р. І. Кондратьева, Р. 3. Лівшиця, П. Д. Пилипенко, С. М. Прилипка, В. І. Прокопенка, О. І. Процевського, В. Г. Ротаня, Б. С Стичинського, Н. М. Хуторян, Г. І. Чанишевої, Ю. П. Орловського тощо. Разом із тим залишається чимало проблем у сфері регулювання праці працівників залізничного транспор­ту. Комплексне визначення й аналіз цих проблем, без сумніву, є важливим етапом на шляху їх подальшого науково виваженого й практично доцільного розв'язання. Саме це й дає підстави говорити про актуальність обраного для статті аспекту дослідження.

Метою роботи є характеристика проблем­них місць у правовому регулюванні праці працівників залізничного транспорту з урахуванням сучасного розвитку вітчизняної економіки та специфіки діяльності залізниці.

Як відомо, залізничний транспорт - це ці-лісний виробничо-технологічний комплекс організацій і підприємств залізничного транс­порту загального користування, призначений для забезпечення потреб суспільного вироб­ництва та населення країни в перевезеннях у внутрішньому й міжнародному сполученнях та надання інших транспортних послуг усім споживачам без обмежень за ознаками форми власності та видів діяльності тощо. Залізниця - це статутне територіально-галузеве об'єднан­ня, до складу якого входять підприємства, установи й організації залізничного транспор­ту і яке, при централізованому управлінні, здійснює перевезення пасажирів і вантажів у визначеному регіоні транспортної мережі. Законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із законів України «Про транспорт», «Про залізничний транспорт», Статуту залізниць України та ін­ших актів законодавства України.

Зрозуміло, що діяльність такої величезної й складної галузі забезпечується значною кі­лькістю працівників, від якості роботи яких і залежить злагоджена робота потужного меха­нізму залізниці. Трудові відносини працівників залізничного транспорту загального користування регулюються, крім згаданих вище джерел, Кодексом законів про працю України, Положенням «Про дисципліну працівників залізничного транспорту України», іншими актами законодавства України про працю [1].

На жаль, навіть побіжний аналіз чинного законодавства у сфері регулювання праці працівників залізничного транспорту дає під­стави стверджувати, що сучасний стан право­вого регулювання праці працівників цієї галузі характеризується, по-перше, наявністю застарілих підзаконних нормативно-правових актів, по-друге, відсутністю системного під­ходу до законодавчого опосередкування тру­дових відносин у транспортних організаціях тощо. Варто при цьому зазначити, що названі проблеми не досліджувалися в сучасній науці трудового права, не проводився системний аналіз правового регулювання праці в органі­заціях залізничного транспорту в ринкових умовах господарювання.

Відповідного наукового аналізу потребу­ють також вимоги, що висуваються роботодав­цем до працівників цієї сфери, правові гарантії й компенсації, що пропонуються працівникам, особливості оплати праці, звільнення праців­ників транспортних організацій. Необхідність ґрунтовного дослідження особливостей правового регулювання праці окремих категорій працівників залізничного транспорту України визначається істотними відмінностями в умовах конкретних видів трудової діяльності, які не можна не враховувати з метою забезпечен­ня безпеки та умов праці, що відповідають державним нормативним вимогам охорони праці, а також забезпечення працівникам рів­ної оплати за працю рівної цінності. Ці, по суті, конституційні права громадян реалізуються в спеціальних нормах, у яких передбачаються правила, що обмежують застосування загальних норм, або додаткові правила для окремих категорій працівників.

Так, наприклад, серед працівників організацій залізничного транспорту значну частину становлять такі, специфіка трудової діяльності яких безпосередньо пов'язана з рухом транспортних засобів, що належать до джерел підвищеної небезпеки, від кваліфікованого та уважного використання яких залежить безпека руху, життя й здоров'я громадян, які користуються послугами залізничних транспорт-них організацій. У зв'язку з цим прийом певних осіб на роботу до організацій залізничного транспорту можливий лише після досягнення 18-річного віку, при проходженні професійного відбору та професійної підготовки і піс­ля обов'язкового попереднього медогляду (обстеження) в установленому порядку [3].

Важливо наголосити, що хоча питання особливостей умов праці, режиму робочого часу та часу відпочинку окремих категорій працівників залізничного транспорту загаль­ного користування, робота яких безпосеред­ньо пов'язана з рухом поїздів, і установлюються Укрзалізницею згідно з чинним законодавством України за погодженням із галузевими профспілками [2], проте й у цій сфері виникає на сьогодні чимало питань. їх поява зумовлена зокрема тим, що процес перевезень на залізниці дедалі більше інтенсифікується й технологізується, унаслідок чого робота працівників дедалі більше ускладнюється, вимагаючи від них підвищеного психофізіологіч­ного напруження, однак ці чинники ще недо­статньо повно й об'єктивно враховуються законодавцем. У зв'язку з цим назрілою бачить­ся необхідність прийняття Положення про особливості робочого часу і часу відпочинку окремих категорій працівників залізничного транспорту, вирішення проблеми ненормованого робочого часу й обов'язкового медично­го огляду, створення чіткої й адекватної реаліям сьогодення сітки виробничих норм для працівників тих чи інших структурних підрозділів залізничного транспорту.

Надзвичайно актуальною у світлі ускладнення форм і методів роботи залізниці в нових економічних і технологічних умовах є також проблема забезпечення трудової дисципліни працівників цієї галузі. З огляду на важливу роль залізничного транспорту в обслуговуванні народного господарства цілком умотивованою є вимога про необхідність точ­ного виконання працівниками залізниці чин-них у галузі правил, наказів, інструкцій та інших нормативних актів, оскільки порушення приписів цих документів створює загрозу безпеці руху поїздів і маневрової роботи, може призвести до тяжких наслідків для життя та здоров'я громадян, незбереження вантажів, завдати шкоди навколишньому природному середовищу [3].

На сьогодні дисципліна працівників залізничного транспорту регулюється чинним законодавством України та Положенням «Про дисципліну працівників залізничного транс­порту України». Утім, на часі стоїть і завдання більш диференційованого й гармонізовано­го вирішення окремих аспектів, пов'язаних із забезпеченням відповідної виконавської дисципліни працівників галузі.

Окрім окреслених вище, не менш проблемним є навіть питання, яке, здавалося б, більш-менш повно виписане в чинному вітчизняному законодавстві, а саме питання правил і умов прийому працівників на роботу до організацій і підрозділів залізничного транспорту. Ця проблема зумовлена вже хоча б тим, що на сьогодні існують суперечності й неповнота в переліку тих осіб, які можуть бути підведені під найменування «працівник залізничного транспорту». Так, наприклад, на законодав­чому рівні немає єдиного терміна для визначення працівників залізничного транспорту, а використовуються такі, як: 1) працівники, що приймаються на роботу, безпосередньо пов'язану з рухом транспортних засобів; 2) працівники, праця яких безпосередньо пов'язана з рухом транспортних засобів; 3) працівники залізничного транспорту загального користування; 4) працівники залізничного транспорту загального користування, які здійснюють виробничу діяльність, безпосередньо пов'язану з рухом поїздів і маневровою робо­тою; 5) працівники, які обіймають посади і працюють за професіями, безпосередньо пов'язаними з рухом поїздів; 6) працівники, що забезпечують рух поїздів, обслуговування пасажирів і перевезення вантажів. Невизначеність, яка існує в цій сфері, тягне за собою цілу низку як теоретичних, так і практичних проблем, у тому числі й під час прийому на роботу працівників.

На сьогодні у сфері залізничного транспор­ту гостроти набуває й проблема соціального захисту й підтримки працівників галузі. Безперечно, у цій сфері чимало вирішеного, адже держава особливо ретельно й цілеспрямовано опікується соціальним складником трудової діяльності в усіх галузях народного господар­ства. Так, значну увагу на залізничному тран­спорті приділяють працевлаштуванню соціально незахищених верств населення, зокрема інвалідів; дотримується норма про створення робочих місць для працевлаштування інвалі­дів на підприємствах та в організаціях заліз­ничного транспорту в розмірі 4 % від числа працівників, зайнятих на підсобно-допоміжних роботах [4].

У цілому соціальний захист працівників залізничного транспорту загального користу­вання здійснюється в установленому порядку згідно з чинним законодавством України.

Література

Конституція України // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.

Кодекс законів про працю України : наук.-практ. комент. - Вид. 2-ге, доп. та перероб. - X. : Одісей, 2007. - 719 с.

Про залізничний транспорт: закон України: від 4 лип. 1996 р. // Закони України. - Т. 11. - К, 1997. - Ст. 19.

Трудове право України: академічний курс : підручник / [П. Д. Пилипенко, В. Я. Бурак, 3. Я. Козак та ін.] ; за ред. П. Д. Пилипенка. - 2-е вид., перероб. і доп. - К. : Ін Юре, 2006. - 544 с.

 

< Попередня   Наступна >