499

---

М. Д. МАРТИНОВ,

здобуеач Харківського національного університету внутрішніх справ, начальник ГУМВС України в Харківській області

ОПТИМІЗАЦІЯ ВЗАЄМОДІЇ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ З НАСЕЛЕННЯМ

Надано характеристику змісту взаємодії територіальних ОВС України з населенням. Проаналізовано організацію її здійснення в практичній діяльності та запропоновані конкретні шляхи щодо її оптимізації.

Однією з необхідних умов вирішення територіальними органами внутрішніх справ (далі -ОВС) України завдань щодо боротьби зі злочинністю, запобігання і припинення правопорушень, а також усунення причин, які їх породжують, є тісне співробітництво з населенням. У сучасних умовах неможливо істотно мінімізувати злочинні прояви, ефективно захищати права людини, охороняти громадський поря­док і, зрештою, забезпечувати національну безпеку держави - лише силами правоохоронних органів, без широкої взаємодії з цивільним суспільством.

Аналіз нормативно-правових актів і практичної діяльності поліції в демократичних зарубіжних країн свідчить про те, що її репресив­ні та каральні функції поступаються місцем забезпеченню правопорядку і громадської без­пеки шляхом профілактики та контролю над злочинністю, надання широкого спектру соціальних послуг громадянам. Слід зазначити, що моделі функціонування ОВС, які на даний час розроблено в Україні, майже не стосуються вирішення питань щодо запобігання злочинно­сті, і в цьому, на нашу думку, їх головний недолік. Крім того, спроби вирішити проблему координації зусиль правоохоронних та контролюючих органів між собою, а також держав­них, громадських організацій і населення у протидії руйнівним криміногенним процесам шляхом копіювання структурно-правових стандартів розвинених зарубіжних країн є теоретично сумнівними і практично не

життєздатними в складних перехідних умовах сучасності. У зв'язку з цим очевидною є актуальність проблеми щодо оптимізації організації роботи територіальних органів внутрішніх справ України, заснованої на тісній співпраці з населенням. При цьому головне завдання практиків і вчених має полягати в тому, щоб на базі вітчизняного та зарубіжного досвіду сконструювати таку мо­дель взаємодії ОВС із суспільством, яка б мала реальні можливості для реалізації спільних завдань щодо протидії злочинності.

Науковим розробкам щодо функціонування органів внутрішніх справ та їх взаємовідносин з населенням присвячені роботи В. Б. Авер'янова, С М. Алфьорова, М. І. Ануфрієва, О. М. Бандурки, Д. М. Бахраха, Є. О. Безсмертного, Ю. П. Битяка, В. В. Богуцького, В. І. Варенка, 1.1. Веремєєнка, І. П. Голосніченка, С. Т. Гончарука, Є. В. Додіна, М. М. Дорогих, М. І. Єропкіна, В. Ф. Захарова, Л. В. Коваля, Ю. М. Козлова, В. К. Колпакова, А. Т. Комзюка та багатьох інших учених. Однак, незважаючи на актуаль­ність даного питання, організаційно-правові основи співробітництва міліції з громадськіс­тю, а також шляхи його вдосконалення недо­статньо досліджені. У зв'язку з цим метою статті є визначення поняття взаємодії територіальних ОВС з населенням, надання конкретних пропозицій щодо її оптимізації на базі наукових розробок вітчизняних та зарубіжних вчених.

У філологічному значенні слово «взаємодія» значить «взаємний зв'язок двох явищ» [1, с 75]. З точки зору філософії взаємодія являє собою «процес взаємного впливу тіл одне на одного шляхом переносу матерії та руху, універсальну форму зміни стану тіла. Без здатності до взаємодії матерія не може існувати» [2, с 65]. На думку А. І. Каплунові, поняття «взаємодія» означає «спільну діяльність двох або більше учасників, погоджену за цілями, місцем і часом, для вирішення загальних завдань, постав­лених перед учасниками» [3, с 108]. Слід за-значити, що організація взаємодії посідає важливе місце в будь-якій управлінській діяль­ності; саме завдяки їй забезпечується ефектив­ність роботи управлінського апарату, найбільш доцільне використання його сил і засобів. При цьому взаємодія припускає відносини та при-чинно-наслідковий зв'язок щонайменше двох суб'єктів, які прямо (активно) або побічно (пасивно) впливають один на одного. У зв'язку з цим О. О. Максуров відзначає, що «підвищення ефективності діяльності державного апарату може бути досягнуте, насамперед, за рахунок схованих, внутрішніх резервів системи, зокрема, за рахунок упорядкування діяльності від­повідних державних органів через науково обґрунтований взаємозв'язок і забезпечення їх взаємодії» [4, с 3].

Стосовно теорії і практики взаємодії органів внутрішніх справ з населенням, а також з іншими суб'єктами, даний процес трактується вченими як «погоджена за метою, місцем і часом спільна діяльність суб'єктів при виконанні по-кладених на них завдань у сфері охорони громадського порядку, попередження і припинення правопорушень на певній території» [5, с 33]. У свою чергу, В. Г. Кутушев даний вид взаємодії трактує як засноване на нормативних актах і погоджене за часом, напрямкам і завданням спільне використання сил і засобів органу внутрішніх справ та інших суб'єктів в інтересах досягнення загальної мети щодо забезпечення правопорядку» [6, с 16].

Таким чином, взаємодія територіальних ОВС України з населенням являє собою врегульований державними нормативно-правовими актами процес реалізації правоохоронних ці-лей, функцій і завдань за допомогою співробітництва за певних умов. Взаємодія має істотний організаційний, профілактичний, психологічний потенціал, створюючи об'єктивні умови для збільшення сил протидії злочинності, взаємного контролю і координації її суб'єктів, а також підвищення їх відповідальності у сфері забез­печення правопорядку.

Більшість учених розрізняють поняття «взаємодія» і «організація взаємодії», оскільки відносини між міліцією та іншими суб'єктами виникають у результаті спеціальної діяльності -організації взаємодії, яка являє собою динамічний процес і за своїм змістом є управлінською діяльністю [7, с 54; 8, с. 32]. Погоджуючись із даним твердженням, слід зазначити, що незалежно від того, йде мова про заходи щодо охо­рони громадського порядку чи про заходи профілактики окремих видів правопорушень, у практичній діяльності завжди виникають загальні питання їх організації, а також необхідність вирішення наступних управлінських проблем:

формулювання цілей і завдань, визначення пріоритетних напрямків взаємодії з урахуванням криміногенної обстановки, особливостей регіону тощо;

планування, організація і аналіз процесу взаємодії як з боку його учасників, так і з боку інших заінтересованих осіб і структур;

розроблення та прийняття відповідних рішень;

матеріально-технічне, фінансове, кадрове, інформаційно-аналітичне забезпечення за-ходів, що проводяться;

контроль за діяльністю суб'єктів взаємодії (ОВС і населення), надання їм необхідної організаційно-методичної та правової допомоги;

організація обміну досвідом у вигляді проведення семінарів і конференцій, присвячених проблемам взаємодії міліції з населенням, у тому числі - у рамках міжнародного співро­бітництва тощо.

Слід констатувати, що в Україні на сьогодні розвиток співробітництва між міліцією та гро­мадянами відбувається спонтанно, без належної організації і системного підходу. Заходи щодо залучення громадськості до правоохорон­ного процесу відбуваються, як правило, внаслідок будь-яких екстремальних подій. У зв'язку з цим великий інтерес становить практика вироблення, прийняття і реалізації спільних активних дій, яка повинна здійснюватися за певною схе­мою [8, с 75]. У своїй основі вона має бути обов'язковою для всіх суб'єктів, що беруть участь у процесі взаємодії. При цьому будь-яка участь громадян у встановлені правопорядку і запобіганні злочинам повинна розглядатися як невід'ємне право кожного на захист життя, здоров'я, власності від злочинних посягань, а також активно підтримуватися і заохочуватися з боку правоохоронних органів та інших органів державної влади.

Ми вважаємо, що даний процес повинен засновуватися на принципах поліцейського права, які, на жаль, зараз не враховуються. Головним із них є необхідність спільних турбот держави і громадян у справі громадської без-пеки і добробуту з тим, щоб міліція надавала суспільству допомогу лише в тих випадках, коли зусиль останнього недостатньо. Зазначені принципи необхідно широко доводити до населення і органів державної влади та місцевого самоврядування, що значно полегшить роботу з громадянами під час їх звернень до територіальних ОВС, а також дозволить сформувати нову модель їх функціонування. При цьому акцент у діяльності міліції повинен ставитися не на репресивну функцію, а на превенцію правопорушень шляхом залучення до неї широких верств населення, ефективні механізми здійснення якої дотепер відсутні в усьому світі.

Отже, взаємодія територіальних ОВС із населенням у протидії руйнівним криміногенним процесам є організованою діяльністю, яка повинна будуватися на ефективній, науково обґрунтованій управлінській основі. При цьому величезне значення має визначення державою стратегії і тактики протидії злочинності спільними зусиллями із суспільством, а також оптимізація моделювання правоохоронної систе­ми в ракурсі діяльності щодо запобігання зло­чинним проявам.

Одним із головних засобів партнерської взаємодії між територіальними ОВС і населен­ням є ефективне функціонування громадських формувань, а також вибір оптимальних форм їх роботи. Під останніми слід розуміти «зовнішнє вираження сумісної правоохоронної діяльності працівників органів внутрішніх справ і населення в сфері охорони громадського порядку і боротьби з правопорушеннями» [6, с 12]. Най­частіше до них відносять наступні: спільне планування заходів щодо охорони громадсько­го порядку і боротьби з правопорушеннями, а також патрулювання, рейди, обходи, огляди; узгодження заходів, що проводяться самостій­но; інструктування працівниками органів внутрішніх справ членів громадських формувань; спільний обмін інформацією та аналіз оперативної обстановки; проведення спільних нарад, семінарів і зборів з правоохоронної тематики; спеціальна та правова підготовка громадян, які бажають виконувати правоохоронні функції тощо [7, с 120; 9, с. 10].

На думку автора, до вказаних форм слід додати також надання громадським формуванням матеріально-технічної та інших видів допомоги, тобто створення необхідних організаційно-управлінських умов для їх результативної дія­льності; проведення спільної виховної та індивідуально-профілактичної роботи з населен­ням, а також широкої агітаційно-пропаган­дистської роботи з залученням засобів масової інформації.

На даний час у Харківській області діє 200 громадських формувань з охорони громадського порядку, в яких налічується 7260 чоловік (з них у сільській місцевості - 174 формування загальною чисельністю 5651 чоловік). За участю сил громадськості у 2010 р. під час проведення рейдів та інших заходів з відпрацювання населених пунктів розкрито 565 злочинів (по місту - 137, по області 428), затримано за адміністративні правопорушення 1421 особу (по місту – 502, по області 919). Крім того, з метою налагодження співпраці міліції з населенням, залучення громадян до участі в охороні громадського порядку в сільській місцевості започатковано інститут громадських помічників дільничних інспекторів міліції. У Харківській області діють 396 громадських помічників дільничних інспекторів міліції, які у 2010 р. спільно з ОВС узяли участь у понад 500 заходах з охорони громадського порядку, за їх допомогою було розкрито 162 злочини та затримано за правопорушення 621 особу. Однак, незважаючи на вагому допомогу населення, через недосконалість чинного законодавства, відсутність належного фінансування, відмову в наданні допомоги з боку органів державної влади і місцевого самоврядування кількість громадських формувань на території області постійно зменшується. З метою ефективної взаємодії територіаль­них ОВС з населенням, а також оптимізації діяльності громадських формувань, вважаємо за доцільне вжити наступних заходів:

1. Визначити на законодавчому рівні поняття «громадське формування», його правовий

статус, порядок придбання і зберігання спеціальних засобів несмертельної дії членами фор­мувань, механізм їх правової та спеціальної підготовки.

Передбачити в чинному законодавстві матеріально-технічне забезпечення громадсь­ких формувань, більш вагомі та диференційо­вані винагороди громадянам за виконання правоохоронних завдань, визначити та встановити конкретні грошові суми за одну годину патрулювання, затримання правопорушника, надання інформації про вчинення або підготовку до вчинення злочину, розшук злочинця, викраде-них речей тощо. Визначити, з яких джерел має здійснюватися відповідне фінансування. При цьому вважаємо за доцільне нормативно закріпити те, що витрати повинні відшкодовуватися підприємствами, організаціями та установами як комерційного так і некомерційного характе­ру, на адміністративній та прилеглій території, де проходять маршрути патрулювання або виконуються інші правоохоронні завдання членами громадських формувань. Крім того, необхідно на законодавчому рівні вирішити питання щодо надання податкових пільг підприємствам, організаціям і установам, які взаємодіють із громадськими формуваннями.

Удосконалити і доопрацювати механізм вступу на навчання та прийняття на службу до міліції членів громадських формувань, які в майбутньому повинні стати вагомим резервом у кадровому забезпеченні системи органів внутрішніх справ [10, с 22].

Створити Всеукраїнський штаб громадських формувань з охорони громадського по-рядку як єдиний координаційний та методологічний центр регулювання діяльності всіх громадських формувань в Україні.

Увести до штатів територіальних державних адміністрацій посади інструкторів з питань роботи з громадськими формуваннями, а також керівників районних штабів, штабів мікрорайонів, спеціалізованих загонів та визначити джерела і розміри їх фінансування.

Список використаної літератури

Ожегов С. И. Словари русского языка / С. И. Ожегов. - М. : Рус. яз., 1968. - 576 с.

Философский словарь / под ред. И. Т. Фролова. - 5-е изд. - М. : Политиздат, 1986. - 590 с.

Каплунов А. И. Административная деятельность органов вн–тренних дел : учеб. пособие / А. И. Каплунов, С. С. Бородин, В. М. Берекет ; под ред. В. П. Сальникова. М. : Дело и Сервис, 2004. - 246 с.

Максуров А. А. Координационная деятельность в п–авовой системе общества : автореф. дис. на со-искание науч. степени канд. юрид. наук / А. А. Максуров. Н. Новгород, 2001. - 19 с.

Андриашин X. А. Общественные объединения как субъекты обеспечения личной безопасности граждан, охраны общественного порядка и общественной безопасности (на примере участия казачьих объединений) : учеб. пособие / X. А. Андриашин, А. С. Прудников, Н. В. Бровко. - М. : ЮИ МВД России, 1998. - 64 с.

Кутушев В. Г. Основные направления и формы взаимодействия городских и районных ОВД с го-сударственными органами, общественными организациями и трудовыми коллективами / В. Г. Кутушев // Управление горрайорганами внут–енних дел и линейными органами транспортной милиции : курс лек-ций / под ред. Гребельского Д. В. М. : РИО Акад. МВД СССР, 1976. - 39 с.

Взаємодія міліції та громадськості в Україні: навч. посіб. / за заг. ред. А. Дж. Бека, О. Н. Ярмиша. -X. : Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2001. - 200 с.

Партнерські взаємовідносини між населенням та міліцією : підручник / Бандурка О. М. та ін. - X. : Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2003. - 352 с.

Ануфрієв М. І. Партнерство ОВС з населенням: ст–атегія, сучасний стан і досвід / М. І. Ануфрієв // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. 2000. - № 2. - С 7-16.

Музичук О. М. Деякі питання участі громадян та громадських формувань в охороні громадського порядку та боротьбі із правопорушеннями / О. М. Музичук // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2001. - Вип. 16. – С 20-25.

 

< Попередня   Наступна >