464

---

Є. П. ФИЛИПЕНКО,

здобувач Харківського національного університету внутрішніх справ

ОСОБЛИВОСТІ МЕТОДІВ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ І СВОБОД НЕПОВНОЛІТНІХ

Розглянуто окремі форми та методи діяльності органів внутрішніх справ України. Виокремлено особливості методів їх діяльності щодо забезпечення прав та свобод неповнолітніх та необхідність комплексного застосування методів переконання та примусу.

Забезпечення прав і свобод людини ґрунтується на створенні найбільш сприятливих умов для їх ефективної реалізації, що є завданням органів держави, особливе місце серед яких посідають правоохоронні органи, які діють у межах своєї компетенції за допомогою відповідних форм та методів. Органи внутрішніх справ України (далі - ОВС), які є ланкою правоохоронної системи, що покладає на них обов'язок захищати права і законні інтереси громадян від будь-яких посягань [1, с 4-5], у своїй діяльності щодо забезпечення прав та свобод людини та громадянина, в тому числі неповнолітніх, використовують комплекс зазначених форм і методів, які здійснюються її співробітниками в конкретних ситуаціях.

Проблеми форм та методів забезпечення прав і свобод людини та громадянина досліджувались такими вченими, як О. М. Бандурка, В. В. Голіна, І. П. Голосніченко, І. М. Даньшин О. М. Джужа, А. Ф. Зелінський, В. І. Лиховид, В. М. Плішкін, Л. Л. Попова, В. П. Пєтков то-що. Однак методи діяльності органів внутрі­шніх справ України щодо забезпечення прав та свобод неповнолітніх потребують додатко­вого вивчення через наявність своїх особливостей та необхідності їх вдосконалення на теперішній час, що і є метою статті.

Так, під формами діяльності органів публі­чної влади розуміють зовнішній аспект їх функціонування, тобто сук

упність однорідних дій, які здійснюються у певних організаційних рамках, визначених законодавством [2, с 57].

Інакше кажучи, форми діяльності - це однорі­дна діяльність органів публічної влади, через які реалізуються їх функції. Таким чином, під формою діяльності органів внутрішніх справ щодо забезпечення прав та свобод людини можна розуміти сукупність однорідних конкретних дій їх працівників, пов'язаних зі ство­ренням оптимальних умов для вільної реалі­зації особистих прав та свобод людини, а також спрямованих на попередження та усунення негативних факторів, що ускладнюють їх реалізацію.

На нашу думку, формам діяльності органів внутрішніх справ притаманна універсальність, оскільки діяльність ОВС щодо реалізації їх завдань та функцій здійснюється в рамках тих форм, які визначено для них законом, - організаційна та юридична форми тісно пов'язані і взаємодіють одна з одною та проявляються як у діяльності ОВС щодо забезпечення прав та свобод людини та громадянина, так і в діяльності щодо реалізації прав та свобод неповнолітніх.

Отже, організаційна форма має своєю ме­тою сприяння створенню ефективних умов, за яких співробітники міліції реалізують свої повноваження, в тому числі з метою забезпе­чення прав та свобод неповнолітніх. Це досягається створенням умов функціонування си­стеми органів внутрішніх справ як внутріш­ньо-організаційно, так і зовнішньо-організаційно. Означене забезпечується як фінансо­вим і технічним забезпеченням підрозділів, організацією спеціальної підготовки при проведенні операцій та реалізації тактичних заходів, так і вирішенням проблем створення умов для реалізації громадянами своїх прав та свобод, а також наданням їм певної інформації, виданням відповідних рішень та адміністративно-правових актів. Наприклад, це може бути організація взаємодії підрозділів органів внутрішніх справ з іншими територіальними та лінійними ОВС, службами у справах дітей, адміністраціями навчальних закладів щодо профілактики правопорушень серед неповнолітніх, або організаційні заходи щодо розшуку неповнолітніх, що пішли з дому та не повернулись, а також видача паспорта неповнолітній особі з моменту досягнення нею 16 років, затримання та повернення до дому неповнолітньої особи, яка жебракує та займається бродяжництвом, що створює умови для реалізації ними своїх прав та свобод тощо.

Юридична форма охоплює нормотворчу, п.авозастосовну і правоохоронну діяльність [3, с 122]. Органи внутрішніх справ України ви-дають відомчі нормативні акти, які дозволяють їх підрозділам виконувати функції також забезпечення прав та свобод неповнолітніх. Це реалізується шляхом застосування право­вих норм із прийняттям державно-владних рішень для реалізації прав та свобод. Отже, у системі гарантій прав і свобод людини правозастосування підпорядковане завданням охорони прав, тобто припиненню, розкриттю і розслідуванню злочинів та адміністративних проступків [4, с 142-145]. Задля усунення обставин, що перешкоджають здійсненню прав та свобод або порушують їх, органи внутрішніх справ здійснюють свою правоохоронну функцію, зокрема міліції надані повноваження щодо припинення такої поведінки і застосування до правопорушників спеціальних заходів державного примусу [5]. Тому правоохоронну форму діяльності ОВС можна ви­значити як одну з найважливіших, бо вона пов'язана із захистом прав і свобод людини, а також зі створенням найбільш сприятливих умов для їх реалізації.

Таким чином, організаційні та юридичні форми діяльності органів внутрішніх справ щодо забезпечення прав та свобод неповнолі­тніх існують комплексно та спрямовані на створення оптимальних умов для їх реалізації, охорони та захисту у разі порушення.

Методи діяльності органів внутрішніх справ щодо забезпечення основних прав і свобод людини, так само як і її форми, досить різноманітні. У загальноприйнятому розумінні термін «метод» означає спосіб чи прийом здійснення чого-небудь [6, с 54-61]. Виходячи з цього під методами будь-якої діяльності слід розуміти способи, прийоми, засоби, які використовуються для досягнення поставле­ної мети і становлять зміст цієї діяльності. У державному управлінні під методами розумі­ють засоби практичної реалізації завдань та функцій діяльності органів управління [7]. Так, метод управління це спосіб здійснення управлінських функцій, впливу суб'єкта управління на об'єкт (колектив, групу осіб чи одну особу) [3, с 146].

Універсальними методами державної діяльності, які використовуються в усіх галузях та сферах, на всіх її рівнях, а в багатьох випадках ще й визначають зміст та конкретний прояв інших методів, є переконання та при-мус. Ці методи найпослідовніше відбиваються через механізм прав та обов'язків, підкреслюють особливості відносин влади і підпо­рядкування. Деякі науковці розглядають також метод заохочення [6, с 190].

На нашу думку, у сфері діяльності органів внутрішніх справ щодо забезпечення прав та свобод неповнолітніх у більшості випадків можна навіть говорити про комплексне вико­ристання методів переконання і примусу. Слід відзначити, що у правоохоронній діяльності органів внутрішніх справ України переконан­ня і примус реалізуються в запобіжній роботі для виявлення причин та умов, які сприяють учиненню правопорушень неповнолітніми, та правопорушень, що порушують їх права та свободи; виявлення адміністративних право­порушень та осіб, які їх учинили; здійснення оперативно-розшукових заходів, виявлення злочинців та осіб, що вчиняють злочини; здійснення розшуку неповнолітніх; виявлення неповнолітніх, що займаються бродяжництвом та жебракуванням; провадження дізнання й попе­реднього розслідування; застосування до правопорушників заходів адміністративної відпові­дальності; здійснення нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі, та неповнолітніми із неблагополучних родин тощо. Слід, проте, зазначити, що головну роль у діяльності органів внутрішніх справ, особливо щодо непов­нолітніх, як за обсягом, так і за порядком застосування відіграє метод переконання.

Під переконанням розуміють засіб впливу на свідомість та поведінку людей, комплекс виховних, роз'яснювальних та заохочуваль­них заходів, які здійснюються з метою підви­щення свідомості, організованості та дисциплінованості, сумлінного дотримання громадя­нами всіх правових норм [4, с 168-170]. Тобто переконання - це здійснення виховних, роз'яснювальних і заохочувальних заходів з метою формування у громадян розуміння необхідності чіткого виконання вимог законів та інших правових актів.

Особливе значення цей метод має для забезпечення прав і свобод неповнолітніх, тому що роз'яснення прав та свобод, а також реальних можливостей їх реалізації необхідно проводити у такому віці, коли людина формується морально та психічно, формує свої моральні цінності та універсальну модель пове­дінки та дозволяє закріпити у свідомості не-повнолітнього потрібні правові погляди та принципи поведінки, і таким чином він набуває відповідного рівня правової культури та правосвідомості. Таким чином, не можна недооцінювати значення правового виховання для профілактики вчинення правопорушень особою у майбутньому.

Головною особливістю застосування мето­ду переконання щодо забезпечення прав та свобод неповнолітніх органами внутрішніх справ є неможливість розглядати неповнолітнього окремо від того середовища, в якому він знаходиться, - родина, навчальний заклад, найближче оточення. Факторами, які сприяють порушенню прав та свобод неповнолітніх за місцем їх проживання, можуть бути незгода між батьками і відсутність чітких дисцип­лінарних і педагогічних вимог у родині; психічні порушення і кримінальна поведінка бать­ків; низький соціальний статус родини та погані житлові умови [8, с 89], а також родини, де негативний вплив на підлітків здійснюють не батьки, а інші особи, які проживають спільно (старші брати і сестри), вплив яких найчастіше набагато сильніший. Робота з такими родинами має здебільшого профілактичну мету. Для ефективної профілактики потрібно як усунути негативні умови, що утворюють конкретні життєві ситуації, так і виявити обставини, що негативно впливають на мораль­не формування особистості. Отже, така робота має проводитися систематично (постійне відвідування неповнолітніх за місцем мешкання з метою виявлення передумов порушення їх прав та свобод, роз'яснювальні бесіди з батьками та неповнолітніми з метою їх правового виховання, контроль відвідування неповнолітніми навчальних закладів тощо).

Таким чином, до заходів переконання можна віднести облік неповнолітніх правопорушників та повнолітніх, що своїми діями пору­шили права та свободи неповнолітніх, неблагополучних родин з метою їх подальшого виховання (економічне, правове, моральне тощо), що обов'язково ґрунтується на особис­тому прикладі; робота у навчальних закладах проведення лекцій та бесід, підвищення правового виховання підлітків, критика протиправної поведінки, підтримка діалогу з непо­внолітніми тощо.

Отже, в органах внутрішніх справ останнім часом особливого значення набуває профілактична діяльність та організація виховної робо­ти. Виховна робота допомагає створити необхідні умови для підвищення рівня правосві­домості як людей, так і працівників міліції, оскільки засоби виховного характеру дозво­ляють більш ефективно впливати на свідомість та волю людини. Головне при переко­нанні - обґрунтування тієї чи іншої ідеї і наведення вдалих прикладів. Людина, переконавшись у правильності та раціональності цих ідей, переконань, приймає їх як належне і по­тім дотримується їх у своєму житті [9]. Крім того, попередження порушень прав та свобод неповнолітніх передбачає усунення причин та умов, які їх породжують, що тим самим ство­рює реальні передумови для поступового по­слаблення суспільної небезпеки таких право­порушень. Профілактика - найгуманніший і найефективніший засіб скорочення кількості порушень правових норм, оскільки він пов'язаний із такими заходами з боку держави і суспільства, які здатні не тільки виявити правопорушення, а й встановити й усунути причини та умови, що їм сприяють, утримати людину від їх порушення [10, с 180].

Держава поряд із засобами переконання застосовує і засоби примусу до осіб, що вчиняють правопорушення. Державний примус у нашій країні є допоміжним методом державного впливу, здійснюється на базі переконан­ня і лише після його застосування.

Оскільки застосування примусових заходів істотно зачіпає права і свободи людини, їх застосування, особливо до неповнолітніх, можливе лише у випадках, викликаних особливою необхідністю, що випливають із завдань, які виконуються органами внутрішніх справ. Це забезпечення безпеки, прав і свобод людини; забезпечення державного суверенітету та цілісності України; рятування життя і майна людей; попередження, припинення, розслідування адміністративних проступків та злочинів, притягнення винних до відповідальності; забезпечення громадського порядку та гро­мадської безпеки; ліквідація стихійних лих, їх наслідків, надзвичайних подій тощо. Право на застосування цих заходів надане Конституцією та законами України, у яких визначено повноваження, підстави та порядок реалізації примусових заходів, гарантії прав і свобод осіб, що підпадають під їх вплив, та має деякі особливості стосовно забезпечення прав і свобод неповнолітніх.

Примусові заходи різноманітні за своїм характером, складом, засобами реалізації. На нашу думку, до єдиного комплексу заходів державного примусу слід віднести заходи ад­міністративного примусу, заходи криміналь­но-процесуального примусу та заходи кримі­нального примусу. Однак у своїй діяльності щодо захисту прав та свобод неповнолітніх органи внутрішніх справ найчастіше використовують примус, урегульований нормами ад­міністративного права, тобто адміністратив­ний примус.

Під адміністративним примусом прийнято розуміти застосування відповідними суб'єктами до осіб, які не перебувають у їх підпорядкуванні, незалежно від волі і бажання останніх передбачених адміністративно-право­вими нормами заходів впливу морального, майнового, особистісного та іншого характеру з метою охорони суспільних відносин, що ви-никають у сфері державного управління, шляхом попередження і припинення правопорушень, покарання за їх учинення [11, с 35].

Зазначимо, що заходи адміністративного примусу поділяються на заходи адміністративного попередження; адміністративного припинення, адміністративного стягнення. Вони реалізуються в ході адміністративної діяльно­сті органів внутрішніх справ з метою підтри­мання громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, попередження адміністративних правопорушень та злочинів, припинення і розгляду справ про адміністративні правопорушення та притягнення винних до відповідальності, забезпечення порядку в умовах надзвичайних ситуацій тощо.

Таким чином, до заходів щодо забезпечення прав та свобод неповнолітніх можна відне­сти заходи, визначені законами України «Про міліцію» та «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей»:

вимога припинити протиправну поведінку та перевірка документів;

доставления порушника, зокрема й дітей, які вчинили адміністративне правопорушення, але не досягли віку, з якого настає адміністративна відповідальність, на строк до трьох годин для встановлення особи, обставин учинення правопорушення та передачі їх батькам чи особам, які їх замінюють, або до приймальників-розподільників для дітей; особистий огляд та огляд речей, за наяв­ності законних підстав; вилучення документів і предметів, що можуть бути речовими дока-зами правопорушення або використані на шкоду здоров'ю дітей;

привід осіб, які ухиляються від явки за викликом в орган внутрішніх справ, а також

викликання дітей, їх батьків (усиновителів) або опікунів (піклувальників), а також інших осіб у справах та інших матеріалах про правопорушення;

взяття на облік та внесення офіційного застереження про неприпустимість протиправної поведінки, облік осіб, які втягують дітей в анти-громадську діяльність, та облік право поруш­ників, що не досягли 18 років, які потребують медичної допомоги, у тому числі звільнених зі спеціальних виховних установ, з метою проведення профілактичної роботи, інформування відповідних служб у справах дітей;

адміністративне затримання неповноліт-ніх; сповіщення про адміністративне затри­мання дитини батьків або осіб, які їх замінюють, а в разі вчинення злочину - органів про­куратури та відповідні служби у справах дітей;

накладення адміністративних стягнень, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення; складення протоко­лів про адміністративні правопорушення ді­тей, а також їх батьків (усиновителів) або опікунів (піклувальників), які не виконують обов'язків щодо виховання і навчання дітей;

внесення подань до державних органів, підприємств, установ, організацій, посадовим особам про необхідність усунення причин та умов, які сприяли вчиненню правопорушень, в тому числі правопорушень неповнолітніх;

застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів та вогнепальної зброї з обмеженнями щодо застосування до малоліт­ніх осіб тощо.

Як підсумок слід зазначити, що форми та методи діяльності органів внутрішніх справ щодо забезпечення прав та свобод неповноліт­ніх становлять собою систему, тобто цілісну, внутрішньо узгоджену сукупність, а тому мають застосовуватися комплексно, на міцній науковій основі, з урахуванням специфіки правового статусу неповнолітніх та зовнішніх факторів.

Література

Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ. Загальна частина : підручник / [за ред. І. П. Голосніченка, Я. Ю. Кондратьева]. - К. : КМУЦА, 1999. - 178 с.

Ярмиш О. Н. Державне будівництво та місцеве самов–ядування в Україні : підручник / О. Н. Ярмиш, В. О. Серьогін. - X. : Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2002. 653 с.

Адміністративне право України : підручник / [за ред. Ю. П. Битяка]. - X. : Право, 2000. - 520 с

Васильєв А. С. Административное право Украины (общая часть) : учеб. пособие / Васильев А. С. -X. : Право, 2001. - 316 с.

Негодченко О. В. Особливості організаційних форм діяльності органів внутрішніх справ щодо за-безпечення реалізації констит–ційних прав та свобод людини / Негодченко О. В. // Вісник Одеського юридичного інституту. - 2003. № 1. - С 8-13.

Колпаков В. К. Адміністративне право : підручник / В. К. Колпаков. - К. : Юрінком Інтер, 1999. - 736 c.

Хальота А. Методи діяльності органів вн.трішніх справ по забезпеченню реалізації прав людини / А. Хальота // Право України. - 2001. – № 5. - С 43-46.

Раттер М. Помощь трудным детям / Раттер М. ; пер. с англ. - М. : Прогресе, 1987. - 424 с

Негодченко О. В. Характеристика методів діяльності органів внутрішніх справ щодо забезпечення прав і свобод людини / О. В. Негодченко // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. - 2003. -№ 1. - С 19-26.

Филипенко Є. П. Деякі аспекти діяльності органів внутрішніх справ щодо захисту прав дитини / Є. П. Филипенко // Порушення прав людини: торгівля людьми, тендерне насильство, сексуальна експлу­атація дітей : матеріали наук. конф. курсантів і студ. вищих навч. закладів МВС України (м. Кіровоград, 12 грудня 2008 р.) / за заг. ред. В.П. Пєткова. - Кіровоград : КірЮІ ХНУВС, 2008. - С 179-181.

Комзюк А. Т. Заходи адміністративного примусу в правоохоронній діяльності міліції: поняття, ви-ди та організаційно-правові питання реалізації: монографія / А. Т. Комзюк ; за заг. ред. О. М. Бандурки. -X. : Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2002. - 336 с.

 

< Попередня   Наступна >