Головна Наукові статті Податкове право УХИЛЕННЯ ВІД СПЛАТИ ПОДАТКІВ З ВИКОРИСТАННЯМ ЦІННИХ ПАПЕРІВ: ПРОБЛЕМИ ПРАВОЗАСТОСОВНОЇ ПРАКТИКИ

УХИЛЕННЯ ВІД СПЛАТИ ПОДАТКІВ З ВИКОРИСТАННЯМ ЦІННИХ ПАПЕРІВ: ПРОБЛЕМИ ПРАВОЗАСТОСОВНОЇ ПРАКТИКИ

Наукові статті - Податкове право
424

О.В. ГАРАГОНИЧ,

кандидат юридичних наук, доцент (Академія адвокатури України)

УХИЛЕННЯ ВІД СПЛАТИ ПОДАТКІВ З ВИКОРИСТАННЯМ ЦІННИХ ПАПЕРІВ: ПРОБЛЕМИ ПРАВОЗАСТОСОВНОЇ ПРАКТИКИ

Протягом останніх років фондовий ри­нок було насичено «технічними» цінними паперами (далі — «технічними» ЦП), які стали основним інструментом у схемах, пов’язаних з мінімізацією сплати податку на прибуток підприємств, виведенням ва­лютних коштів за межі України та легаліза­цією доходів, одержаних злочинним шля­хом. Потрапивши на фондовий ринок, за­значені цінні папери неодноразово пере­продувались за цінами, що в сотні і тисячі разів перевищують їх реальну вартість, з метою формального збільшення витрат ві­тчизняних підприємств — покупців або нарощування прибутку псевдо інвесторів нерезидентів — продавців.

Втрати держави від використання «тех­нічних» ЦП реально діючими вітчизня­ними підприємствами з метою мінімізації сплати податку на прибуток та виведення валютних коштів за кордон щорічно скла­дають десятки мільярдів гривень.

За повідомленнями Державної по­даткової адміністрації України (далі — ДПАУ), протягом останніх років відбулося наповнення фондового ринку цінними па­перами, які випущені фактично фіктив­ними підприємствами і не забезпечені ні­якими реальними активами. Згідно даних ДПАУ обсяг угод тільки з «технічними» акціями у 2007 році складав 210 млрд грн., в 2008 році — 175 млрд грн., за три квар­тали 2009 року — 130 млрд. грн. [1]. Свою діяльність, яка має на меті унеможливлення здійснення порушень на ринку цін­них паперів шляхом використання так зва­них «технічних» ЦП, ДПАУ координує з Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку (далі — ДКЦПФР). За­вдяки співпраці зазначених органів із гос­подарського обороту було вилучено значну кількість «технічних» ЦП.

Виведення «технічних» ЦП із госпо­дарського обороту відбувається за такою схемою: податківці, керуючись п. 17 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» [2], звертаються в суд з позовом про скасування державної реє­страції юридичної особи, яка не здійснює господарської діяльності. На підставі рі­шення суду, яке набрало чинності, до Єди­ного державного реєстру вноситься запис про припинення юридичної особи — емі­тента «технічних» ЦП. Після цього ДПАУ надсилає рішення суду до ДКЦПФР, яка зупиняє обіг цінних паперів, скасовує реє­страцію випуску цінних паперів та анулює свідоцтво про реєстрацію випуску цінних паперів.

Після державної реєстрації припи­нення юридичної особи — емітента ак­цій органами ДПАУ проводяться пере­вірки суб’єктів господарювання, що укла­дали договори, предметом яких були ак­ції, емітовані таким емітентом. Для за­безпечення єдиного підходу органів дер­жавної податкової служби до перевірок суб’єктів господарювання, які проводили операції з «технічними» акціями, що не відповідають визначеним законодавством вимогам, ДПАУ було видано Лист від 23.06.2008 р. № 12642/7/35-3017 «Про пе­ревірки суб’єктів господарювання, які про­водили операції з «технічними» акціями та іншими корпоративними правами» (далі — Лист № 12642/7/35-3017) [3].

Відповідно до роз’яснень, що містяться у Листі № 12642/7/35-3017, у момент вчи­нення суб’єктами господарської діяльності правочинів щодо придбання та (або) відчу­ження акцій, які відбуваються після при­пинення діяльності емітента (про що до Єдиного державного реєстру внесено за­пис про державну реєстрацію припинення юридичної особи) згідно із ч. 1 статті 215 Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ) правочини є недійсними та ч. 2 статті 215 ЦКУ — нікчемними у розумінні ЦКУ [4].

Підтримуючи діяльність ДПАУ та ДКЦПФР по виведенню із господарського обороту «технічних» ЦП, не можемо разом з тим не зазначити про недоопрацьованість вищезазначеної схеми роботи державних органів, що в свою чергу часто призводить до порушення прав добросовісних учас­ників фондового ринку, а відповідно і до погіршення інвестиційної привабливості України.

Так, у переважній більшості випадків на момент внесення на підставі рішення суду до Єдиного державного реєстру за­пису про припинення акціонерного това­риства, обіг акцій такого емітента не зупи­нено. Зупинення ж ДКЦПФР обігу акцій з подальшим скасуванням реєстрації ви­пуску акцій, як правило, відбувається уже після припинення акціонерного товари­ства, яке випустило такі цінні папери, при­чому через значний проміжок часу (6—8 місяців). Відтак акції залишаються в обігу, в той час як самого емітента уже не іс­нує. Досить поширеною є практика, коли ДКЦПФР після отримання від ДПАУ рі­шення суду про скасування державної ре­єстрації юридичної особи — акціонерного товариства, яке набрало законної сили, ска­совує реєстрацію випуску акцій та анулює свідоцтво про реєстрацію випуску акцій без попереднього зупинення обігу акцій.

Враховуючи той факт, що відомості про внесення записів до Єдиного держав­ного реєстру про припинення акціонерних товариств публікуються в офіційному друкованому виданні («Бюлетень державної реєстрації» — О.Г.) із кількатижневим за­пізненням, учасники ринку цінних паперів не мають реальної можливості отримати інформацію про припинення акціонерних товариств, акції яких продаються на ринку. Та й не зобов’язані це робити, позаяк орі­єнтуються на реєстр випуску цінних папе­рів та реєстр міжнародних номерів (кодів ISIN) цінних паперів. Відтак, договори, які з об’єктивних причин продовжують укла­датися на фондовому ринку після припи­нення акціонерних товариств щодо випу­щених ними акцій, обіг яких ДКЦПФР не зупинявся, залишаються під загрозою ви­знання нікчемними.

Невідрегульваність зазначених про­блемних питань призводить лише до по­глиблення існуючих проблем і жодним чи­ном не сприяє їх вирішенню. Крім того, невирішеність зазначених проблем нега­тивно позначається на функціонуванні суб’єктів господарювання у просторі фон­дового ринку, стримує інвестиційні про­цеси і знижує ефективність використання фінансових ресурсів.

Можливими шляхами вирішення про­блем, які виникають у зв’язку з діяльністю державних органів по виведенню «техніч­них» акцій із господарського обороту, мо­гли би стати:

по-перше, відкриття у мере­жі Інтернет доступу до відомос­тей ЄДР про внесення записів про припинення юридичних осіб, як це зроблено у багатьох цивілізова­них країнах. Доступність відомос­тей Єдиного державного реєстру про припинення акціонерних то­вариств дозволить учасникам фон­дового ринку перевіряти при укла­денні договорів, предметом яких є акцій, існування акціонерних това­риств, що є емітентами цих цінних паперів;

по-друге, запровадження обов’яз­кового винесення судом, який роз­глядає позовні заяви ДПАУ про скасування державної реєстрації акціонерних товариств, ухвали, на підставі якої ДКЦПФР виноситиме розпорядження про зупинен­ня обігу акцій такого акціонерного товариства; – по-третє, внесення до переліку документів, які подаються державному реєстратору для державної реєстрації припинення акціонерних това­риств розпорядження ДКЦПФР по зупинення обігу акцій; – по-четверте, унормування поряд­ку дій ДПАУ та ДКЦПФР при при­пиненні акціонерних товариств та скасуванні реєстрації випуску ак­цій. Окрім проблеми унормування діяль­ності державних органів по виведенню «технічних» акцій із господарського обо­роту, цілий ряд питань виникає з при­воду правових та податкових наслідків для суб’єктів, які мають у власності акції емі­тента, щодо якого було прийнято рішення про скасування державної реєстрації юри­дичної особи з моменту її реєстрації.

ДПАУ з цього приводу притри­мується однозначної позиції. Згідно з роз’ясненнями, що містяться у Листі № 12642/7/35-3017, оформлення суб’єк­тами господарської діяльності договорів та первинних документів щодо придбання та (або) відчуження акцій у періоді, з якого припинилася діяльність емітента (про що до Єдиного державного реєстру внесено запис про державну реєстрацію припи­нення юридичної особи), є таким, що су­перечить нормам ЦКУ та не може бути спрямоване на реальне настання правових наслідків. При вчиненні суб’єктами госпо­дарської діяльності правочинів щодо при­дбання та (або) відчуження акцій, які від­буваються після припинення діяльності емітента, цими суб’єктами не додержу­ються вимоги частин 1, 5 статті 203 ЦКУ, а самі правочини є недійсними нікчемними у розумінні ЦКУ. При цьому у разі, якщо такі акції на момент проведення податко­вими органами перевірки обліковуються на балансі підприємства, а сума коштів або вартість майна, сплачена (нарахована) при їх отриманні, включена до складу витрат на придбання цінних паперів, такі витрати підлягають зменшенню, починаючи з по­даткового періоду, коли такі акції та/або інші корпоративні права за судовим рішен­ням або у випадках, передбачених законо­давством, втратили статус об’єктів цивіль­них прав.

Тобто, якщо керуватись роз’ясненнями ДПАУ, що містяться у Листі № 12642/7/35-3017, для суб’єктів господарювання, які придбали акції емітента, державну реє­страцію якого було скасовано за позовом органів державної податкової служби, та їх посадових осіб можливе настання ряду не­сприятливих наслідків, а саме:

– по-перше, договори, що уклада­ються суб’єктом господарювання, на підставі яких відбувалось при­дбання або відчуження акцій тако­го емітента вважатимуться недій­сними та нікчемними; – по-друге, у суб’єкта господарю­вання зменшаться витрати на при­дбання акцій з періоду, коли на­брали чинності відповідні рі­шення судів, а відтак, виникнуть зобов’язання по сплаті податку на прибуток, нарахованого на суму коштів або вартість майна, сплаче­них при отриманні таких акцій; – по-третє, суб’єкту господарю­вання загрожує нарахування пені та штрафних санкцій, передба­чених статтями 16—17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків пе­ред бюджетами та державними ці­льовими фондами» від 21 грудня 2000 року, якщо вищезазначене за­вищення витрат на придбання ак­цій призвело до заниження бази оподаткування [5]; – по-четверте, щодо посадових осіб суб’єктами господарської діяль­ності, які укладали договори щодо придбання або відчуження таких акцій, можливе порушення кримінальних справ, за ознаками зло­чинів, передбачених статтею 212 Кримінального кодексу України «Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових плате­жів» [6];

– та інші.

Однак, якщо проаналізувати норми чинного законодавства, які регулюють правовий режим акцій, висновки ДПАУ, що містяться у Листі № 12642/7/35-3017 і якими керуються органи державної по­даткової служби при проведенні переві­рок суб’єктів господарювання, не такі вже й правомірні та обґрунтовані.

У своєму Листі №12642/7/35-3017 ДПАУ відстоює позицію, згідно з якою, мо­мент виникнення і припинення існування акцій як об’єкта цивільних прав співпадає відповідно з моментом державної реєстра­ції створення та припинення акціонерного товариства, що випустило акції. З такими висновками ми погодитися не можемо з на­ступних підстав.

Згідно зі статтею 163 ГКУ суб’єкти господарювання в межах своєї компетен­ції та відповідно до встановленого законо­давством порядку можуть випускати та ре­алізовувати цінні папери, а також придбавати цінні папери інших суб’єктів господа­рювання. У свою чергу, як зазначається у статті 164 ГКУ, акції має право випускати від свого імені суб’єкт господарювання — юридична особа у випадках і порядку, пе­редбачених законом. При цьому акції мо­жуть випускатись тільки суб’єктами госпо­дарювання, утвореними з використанням організаційно-правової форми акціонер­ного товариства [7].

Ключовим нормативно-правовим ак­том, який визначає основні засади право­вого режиму цінних паперів, і акцій, зо­крема, є Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23 лютого 2006 року [8].

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» ак­ція — це іменний цінний папір, який по­свідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного то­вариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товари­ства у вигляді дивідендів та право на отри­мання частини майна акціонерного товари­ства у разі його ліквідації, право на управ­ління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені ЦКУ та за­коном, що регулює питання створення, ді­яльності та припинення акціонерних това­риств. Емітентом акцій є тільки акціонерне товариство.

Аналіз норм Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» дає під­стави зробити висновок про те, що від­чуження акцій можливе вже під час роз­міщення акцій. Так, згідно статті 1 зазна­ченого Закону розміщення цінних папе­рів — це відчуження цінних паперів емі­тентом або андеррайтером шляхом укла­дення цивільно-правового договору з пер­шим власником. Тобто акції уже на стадії їх розміщення існують як об’єкти цивіль­них прав.

Згідно зі ст. 178 ЦКУ «об’єкти цивіль­них прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в по­рядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обо­роті, або не є невід’ємними від фізичної чи юридичної особи».

Згідно з ч. 5 статті 9 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17 ве­ресня 2008 року передбачено, що ство­рення акціонерного товариства здійсню­ється за такими етапами:

прийняття зборами засновників рі­шення про створення акціонерного товари­ства та про закрите (приватне) розміщення акцій;

подання заяви та всіх необхідних до­кументів на реєстрацію випуску акцій до Державної комісії з цінних паперів та фон­дового ринку;

реєстрація Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку ви­пуску акцій та видача тимчасового свідо­цтва про реєстрацію випуску акцій;

присвоєння акціям міжнародного ідентифікаційного номера цінних паперів;

укладення з депозитарієм цінних па­перів договору про обслуговування емі­сії акцій або з реєстратором іменних цін­них паперів договору про ведення реєстру власників іменних цінних паперів;

закрите (приватне) розміщення акцій серед засновників товариства;

оплата засновниками повної номі­нальної вартості акцій;

затвердження установчими зборами товариства результатів закритого (приват­ного) розміщення акцій серед засновників товариства, затвердження статуту товари­ства, а також прийняття інших рішень, пе­редбачених законом;

реєстрація товариства та його ста­туту в органах державної реєстрації;

подання Державній комісії з цін­них паперів та фондового ринку звіту про результати закритого (приватного) розмі­щення акцій;

реєстрація Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати закритого (приватного) роз­міщення акцій;

отримання свідоцтва про державну реєстрацію випуску акцій;

видача засновникам товариства до­кументів, що підтверджують право влас­ності на акції.

Аналіз визначеної наведеною нормою послідовності дій по створенню акціонер­них товариств дає підстави стверджувати, що відчуження акцій шляхом укладення цивільно-правових договорів з першими власниками (засновниками акціонерного товариства — О.Г.) при здійсненні закри­того (приватного) розміщення (етап 6) пе­редує державній реєстрації акціонерного товариства (етап 9). Хоча випуск акцій на момент проведення закритого (приватного) розміщення уже зареєстровано ДКЦПФР (етап 3), а акціям присвоєно міжнарод­ний ідентифікаційний номера цінних па­перів (етап 4), оборот акцій є обмеженим. Дана обставина обумовлена вимогою ст. 6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», згідно з якою обіг акцій до­зволяється лише після реєстрації ДКЦПФР звіту про результати розміщення акцій (етап 11) та видачі свідоцтва про реєстра­цію випуску акцій (етап 12).

Таким чином, початок існування ак­цій як об’єкта цивільних прав законодав­цем пов’язується не з юридичним фактом державної реєстрації акціонерного товари­ства як юридичної особи, а з юридичними фактами реєстрації ДКЦПФР випуску ак­цій, видачі тимчасового свідоцтва про ре­єстрацію випуску акцій та присвоєння ак­ціям міжнародного ідентифікаційного но­мера цінних паперів (коду ISIN).

Аналогічний підхід законодавця, що передбачає можливість існування акцій як об’єкта цивільних прав, використовується і в інших нормах чинного законодавства. Так, ч. 4 ст. 26 Закону України «Про гос­подарські товариства» передбачає, що для створення акціонерного товариства засно­вники повинні зробити повідомлення про намір створити акціонерне товариство, здійснити підписку на акції, провести уста­новчі збори і державну реєстрацію акціо­нерного товариства. Згідно зі статтею 31 Закону України «Про господарські товари­ства» у випадках, коли всі акції акціонер­ного товариства розподіляються між засно­вниками, вони повинні внести до дня скли­кання установчих зборів не менше 50 від­сотків номінальної вартості акцій [9].

Для визначення момента припинення існування акцій як об’єктів цивільних прав та вирішення питання про можливість укладення договорів по відчуженню акцій після скасування державної реєстрації ак­ціонерного товариства, котре їх випустило, необхідно проаналізувати положення зако­нодавства, які регулюють обіг акцій, зупи­нення обігу акцій та скасування реєстрації випуску акції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» обіг цінних паперів — це вчинення правочинів, пов’язаних з переходом прав влас­ності на цінні папери і прав за цінними па­перами, за винятком договорів, що укладаються під час розміщення цінних папе­рів. Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону Укра­їни «Про цінні папери та фондовий ринок» обмеження обігу та/або реалізації прав за цінними паперами може бути встановлено тільки у випадках і в порядку, передбаче­них законом. При цьому Законом України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30 жовтня 1996 року на ДКЦПФР покладено обов’язок щодо встановлення вимог щодо випуску (емісії) і обігу цінних паперів та їх похідних, ін­формації про випуск та розміщення цінних паперів, а також встановленню порядку ре­єстрації випуску цінних паперів та інфор­мації про випуск цінних паперів [10].

Правовими формами обмеження обігу та/або реалізації прав за акціями згідно чинного законодавства є зупинення обігу акцій, скасування реєстрації випусків ак­цій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випусків акцій. Зупинення обігу акцій, від­новлення обігу акцій, скасування реєстра­ції випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випусків акцій здійсню­ються уповноваженими особами ДКЦПФР або її територіальними органами відпо­відно до Порядку скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випуску акцій, затвердженого рішенням ДКЦПФР від 30.12.98 р. № 222 (далі — Порядок) [11].

Зупинення обігу акцій відбувається на підставі рішення органів, що прийняли рі­шення про ліквідацію, відповідно до про­цедури, що передбачена Порядком. Для цього протягом семи робочих днів після прийняття рішення про ліквідацію комі­сія з припинення акціонерного товариства (ліквідаційна комісія, ліквідатор тощо) по­винна подати до ДКЦПФР певний пакет документів.

Якщо поданий пакет документів відпо­відає вимогам Порядку, протягом 15 робо­чих днів з дати надходження до ДКЦПФР документів остання видає розпорядження про зупинення обігу акцій. ДКЦПФР про­тягом 3 робочих днів з дати видання роз­порядження про зупинення обігу акцій направляє його емітенту та депозитарію (при бездокументарній формі випуску акцій), який обслуговує акції цього емітента. Крім того, ДКЦПФР забезпечує опублікування інформації про зупинення обігу акцій в од­ному зі своїх офіційних друкованих видань протягом 15 календарних днів з дати ви­дання розпорядження про зупинення обігу акцій.

Звертаємо увагу на те, що відповідно до п. 1.5 Порядку, починаючи з дати опу­блікування інформації про зупинення обігу акцій в одному з офіційних друкованих ви­дань ДКЦПФР, забороняється здійснення цивільно-правових договорів з акціями, обіг яких зупинено.

Дата опублікування інформації про зу­пинення обігу акцій в одному з офіційних друкованих видань ДКЦПФР є датою, на яку складається зведений обліковий ре­єстр і здійснюється операція обмеження в обігу акцій (при бездокументарній формі випуску акцій).

Чинне законодавство не містить поло­жень щодо пропущення ДКЦПФР строків видачі розпорядження та опублікування ін­формації стосовно зупинення обігу акцій, проте чітко закріплено положення, що обіг зупиняється з дати опублікування відпо­відної інформації. Тому вважаємо, що на­віть при пропущенні ДКЦПФР відповід­них строків, обіг акцій можливий до опу­блікування інформації про його зупинення. Відтак, укладення Договорів та перехід права власності на акції після прийняття ДКЦПФР рішення про зупинення обігу ак­цій, але до офіційного опублікування та­кого рішення, не суперечать Порядку.

Таким чином, вільний обіг акцій як об’єктів цивільних прав обмежується тільки з моменту публікації рішення ДКЦПФР про зупинення обігу акцій в офі­ційному друкованому виданні.

Скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію ви­пуску акцій у зв’язку з ліквідацією акціо­нерного товариства здійснюються у відпо­відності з вимогами Розділу ІІ Порядку.

У відповідності з п. 3.2 Розділу ІІ Порядку уповноважена особа ДКЦПФР видає розпорядження про скасування реєстрації випуску акцій протягом п’ятнадцяти ро­бочих днів з дати надходження докумен­тів. Розпорядження про скасування реє­страції випуску акцій протягом трьох робо­чих днів з дати видання направляється емі­тенту та реєстроутримувачу (при докумен­тарній формі випуску акцій) або депозита­рію (при бездокументарній формі випуску акцій), який обслуговує акції емітента. ДКЦПФР забезпечує опублікування інфор­мації про скасування реєстрації випуску акцій в одному зі своїх офіційних друко­ваних видань протягом п’ятнадцяти кален­дарних днів з дати видання розпорядження про скасування реєстрації випуску акцій. На підставі розпорядження про скасування реєстрації випуску акцій реєструвальним органом уносяться відповідні зміни до за­гального реєстру випуску цінних паперів, а також здійснюється анулювання свідоцтв про реєстрацію випуску акцій.

Враховуючи викладене вище, вважа­ємо, що реєстрація випуску акцій скасо­вується та свідоцтво про реєстрацію ак­цій анулюється з моменту публікації від­повідної інформації в офіційному виданні ДКЦПФР. А тому, саме з моменту публі­кації інформації про скасування реєстра­ції випуску акцій в офіційному виданні ДКЦПФР акція перестає існувати як об’єкт цивільних прав.

У зв’язку з вищенаведеним слід зау­важити, що у випадках, коли ДКЦПФР після отримання від ДПАУ рішення суду про скасування державної реєстрації юри­дичної особи — акціонерного товариства, яке набрало законної сили, скасовує реє­страцію випуску акцій та анулює свідо­цтво про реєстрацію випуску акцій без по­переднього зупинення обігу акцій, пра­вові підстави для обмеження обігу акцій до моменту публікації інформації про ска­сування реєстрації випуску акцій в офіцій­ному виданні ДКЦПФР відсутні.

Таким чином, вільний обіг акцій як об’єктів цивільних прав, тобто можливість вчинення правочинів, пов’язаних з переходом прав власності на акції, обмежу­ється тільки з моменту публікації рішення ДКЦПФР про зупинення обігу акцій в офі­ційному друкованому виданні, а у разі ска­совування ДКЦПФР реєстрації випуску ак­цій та анулювання свідоцтва про реєстра­цію випуску акцій без попереднього зупи­нення обігу акцій — з моменту офіційного опублікування інформації про скасування реєстрації випуску акцій.

Список використаної літератури:

Большая уборка [Электронный ресурс ]. — Режим доступа: // www. kommersant.ua/doc.html?docId=1323466

Закон України «Про державну по­даткову службу в Україні» від 04 грудня 1990 року року // Відомості Верховної Ради УРСР. — 1991. — № 6. — Ст. 37.

Про перевірки суб’єктів господарю­вання, які проводили операції з «техніч­ними» акціями та іншими корпоративними правами: Лист ДПАУ від 23 червня 2008 року № 12642/7/35-3017 // Бухгалтер. — 2010. — № 1—2.

Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-IV // Голос України. — 2003. — 12—13 березня.

Закон України «Про порядок пога­шення зобов’язань платників податків пе­ред бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року // Відо­мості Верховної Ради України. — 2001. — № 10. — Ст. 44.

Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 10. — Ст. 44.

Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 18. — Ст. 144.

Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23 лютого 2006 року // Відомості Верховної Ради України. — 2006. — № 31. — Ст. 268.

Закон України «Про господарські то­вариства» від 19 вересня 1991 року // Відо­мості Верховної Ради України. — 1991. — № 49. — Ст. 682.

Закон України «Про державне регу­лювання ринку цінних паперів в Україні» від 30 жовтня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 51. — Ст. 292.

Порядок скасування реєстрації ви­ пусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випуску акцій, затверджений рішенням Державної комісії з цінних папе­рів та фондового ринку від 30 грудня 1998 р. № 222 // Офіційний вісник України. — 1999. — № 12. — Ст. 500.

 

< Попередня   Наступна >
 
Авторизація
Пошук