474

---

Є. А. БОВКУН,

аспірант Національного університету державної податкової служби України

ПРИНЦИПИ ТА ФОРМИ ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БОРОТЬБИ З КОРУПЦІЄЮ В ОРГАНАХ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

Запропоновано визначення та класифікацію принципів та форм інформаційного забезпечення боротьби з корупцією в діяльності органів державної податкової служби.

В Україні корупція є однією з проблем, які потребують невідкладного розв'язання, і вона становить значну загрозу демократії, реалізації принципу верховенства права, соціальному прогресу, національній безпеці, становленню громадянського суспільства.

Тому створення дієвої системи запобігання корупції, розроблення комплексних заходів для протидії цьому явищу, виявлення та по-долання її соціальних передумов і наслідків є одним із пріоритетів держави [1].

Необхідно відмітити, що боротьбі з корупцією в діяльності органів публічної адміністрації приділено увагу в дослідженнях визнаних фахівців у різних галузях права: Л. В. Багрій-Шахматова, В. С. Зеленецького, О. Г. Кальмана, М. І. Камлика, Я. Ю. Кондратьева, М. І. Мельника, Є. В. Невмержицького, В. І. Шакуна, В. Т. Білоуса, І. П. Голосніченка, Д. Г. Заброди, В. К. Колпакова, Р. М. Тучака, К. В. Антонова, О. Ф. Гіди, В. А. Клименка, В. П. Корж тощо. Необхідно відзначити, що предметом нашого дослідження є суспільні відносини інформаційного забезпечення бо­ротьби з корупцією в діяльності органів податкової служби, які також розглядалися в працях А. І. Брезвіна, В. Я. Мацюка, В. М. Росоловського, Д. Я. Семир'янова, І. С. Стаценко-Сургучова, Т. В. Субіна, Ф. О. Ярошенка тощо.

Можна констатувати, що праці зазначених авторів присвячені загальнотеоретичному аналізу різних аспектів корупції, а та

кож особливостям її проявів в різних сферах, у той же час питання щодо форм та принципів інфор­маційного забезпечення боротьби з корупцією в діяльності органів державної податкової служби майже не дослідженні.

У науковій літературі існує також і значна кількість робіт, у яких розкривається поняття та зміст принципів правоохоронної діяльнос­ті, в тому числі й у галузі боротьби з корупці­єю. Зокрема це праці В. Л. Грохольського, В. К. Колпакова, В. П. Корж, О. В. Кузьменко, Ю. Д. Кунєва, В. М. Плішкіна, О. П. Рябченко В. К. Шкарупи тощо, де знайшли відображення сучасні принципи діяльності державних органів щодо боротьби зі злочинами та правопорушеннями .

Для визначення й трактування основних принципів інформаційного забезпечення боротьби з корупцією в діяльності органів дер­жавної податкової служби слід спочатку роз­глянути загальну систему принципів інформатизації державної податкової служби, серед яких виділяють: принцип узгодженості пріоритетів; координацію розроблення і реалізації державних, міжгалузевих, відомчих програм інформатизації щодо цілей, етапів, ресурсів та об'єктів робіт; випереджаючий розвиток нор­мативно-правової бази регулювання відносин учасників створення, розповсюдження, використання інформаційних технологій продуктів та послуг, а також єдиної національної системи зв'язку; підтримку вітчизняного виробника; принцип відповідальності суб'єктів інформаційного обміну; системність формування та виконання програми.

Виконання зазначених принципів забезпечується за рахунок реформування організації та адміністрування податкової системи України, покращення інформаційно-технічного забезпечення, встановлення інформаційної підтримки із іншими державними органами, забез­печення реалізації права громадян доступу до інформації, автоматизація управлінських процесів.

Спираючись на позиції науковців, визначимо, що під принципами інформаційного забезпечення боротьби з корупцією в органах державної податкової служби необхідно розуміти систему установок, керівних начал, відправних положень, які відбивають об'єктивні закономі­рності розвитку правоохоронних відносин у сфері боротьби з корупцією на сучасному етапі існування суспільства й визначають сутність інформаційного забезпечення щодо протидії корупційних проявів в діяльності органів державної податкової служби.

Класифікація принципів інформаційного забезпечення боротьби з корупцією в діяльності органів державної податкової служби до­зволяє більш глибоко з'ясувати сутність базо­вих засад організації цього напряму правоохоронної діяльності та визначити можливість її обґрунтованого корегування з урахуванням положень теорії права та управління.

До основних принципів інформаційного забезпечення боротьби з корупцією в діяльності органів державної податкової служби слід від­нести наступні: законність; науковість; економічна доцільність; безперервність; плановість; гласність; системність; комплексність; спіль­ність інтересів; маневреність; паритетність (рівність); спеціалізованість тощо.

Усі зазначені принципи поділяються на загальні і спеціальні. Загальні принципи мають кардинальний, найбільш загальний, збірний характер [2, c. 26]. Дані принципи відбивають основні закономірності інформаційного забез­печення боротьби з корупцією в діяльності ор­ганів державної податкової служби, а також забезпечують гармонію та рівновагу цьому процесові. Загальними принципами є: а) законність; б) науковість; в) плановість; г) гласність; д) безперервність; є) системність; є) комплексність, ж) наступальність.

Питання щодо форм інформаційного забезпечення боротьби з корупцією в органах державної податкової служби є досить значу­щим для розкриття її сутності. На початку слід сказати, що певним стереотипом визначення форм управлінської діяльності є розуміння її в сенсі практичного прояву цієї діяльності у конкретних діях конкретних органів та інших суб'єктів управління. У сучасних підручниках з адміністративного права під терміном «форма» розуміють вид, будь-який зовнішній вияв певного змісту. При цьому форма управління - це шлях здійснення ціле-спрямованого впливу суб'єктів управління на об'єкти управління. Таким чином, форми управління показують, як практично здійснюється управлінська діяльність [3, с 121].

О. Є. Луньов зазначає, що форма - це та чи інша управлінська дія, яка має зовнішній про-яв [4, с 26]. Слід зауважити, що деякі науковці під формою діяльності у широкому аспекті розуміють зовнішній практичний прояв функцій державних або громадських організацій у конкретних діях [5, c. 196-209; 6, c. 135-146].

О. П. Рябченко говорить, що форма виражає спосіб існування, розвиток. Вона впливає на зміст управління позитивно або негативно: стимулює або гальмує реалізацію змісту, його розвиток. У свою чергу зміст визначає форму. Зміст управління являє собою сукупність взаємопов'язаних внутрішніх, суттєвих для якісної характеристики управління, властивостей та ознак [7, с 19-20]. На думку В. Л. Грохольського, форма державного управління - це зовнішнє вираження конкретних однорідних дій державних органів та їх структурних під-розділів, служб, які мають управлінський характер та здійснюються в межах наданої компетенції з метою реалізації функцій держав­ного управління [8, c. 26].

Таким чином, проведений аналіз наукових джерел свідчить про відсутність єдиного ви­значення форм в цілому та форм інформацій­ного забезпечення боротьби з корупцією в дія­льності органів державної податкової служби зокрема.

Форми інформаційного забезпечення боро­тьби із корупцією в діяльності органів податкової служби можна поділити на зовнішню та внутрішню.

Інформаційне забезпечення боротьби з ко­рупцією в діяльності органів державної податкової служби здійснюється на чотирьох рівнях:

між територіальним підрозділами податкової служби;

між правоохоронними органами з метою вироблення спільних заходів та постійного інформаційного обміну щодо виявлення та припинення проявів корупції в цих органах;

обмін інформацією між громадськістю;

обмін інформацією між засобами масо­вої інформації.

Однією з форм інформаційного забезпе­чення щодо боротьби із корупцією в органах податкової служби можна назвати постійний обмін інформацією про корупційні діяння під час здійснення заходів щодо виявлення та припинення проявів корупції в правоохоронних органах.

Основними формами обміну інформацією є: проведення спільних засідань та оператив­них нарад уповноважених підрозділів; створення спільних робочих груп у складі пред­ставників уповноважених підрозділів для ви-вчення окремих проблем боротьби з корупцією та розроблення пропозицій щодо їх вирішення; взаємного інформування уповноваженими підрозділами один одного про виявлення ними в процесі здійснення своїх функцій таких причин і умов, що сприяють корупційним правопорушенням; інформування упов­новаженими підрозділами один одного про відомі їм факти підготовки чи вчинення посадовими особами корупційного діяння та інших правопорушень, пов'язаних із корупцією, узгодженість дій під час їх документування; відрядження до іншого правоохоронного ор­гану працівника уповноваженого підрозділу з метою проведення оперативно-розшукових та профілактичних заходів, спрямованих на боротьбу з корупцією, проведення наукових до­сліджень [9].

Крім того, правоохоронні органи, у тому числі органи податкової служби, виявляють корупційні діяння під час: проведення службових розслідувань і службових перевірок; здійснення перевірок за матеріалами органів дізнання, правоохоронних органів; виконання письмових доручень і постанов органів досудового слідства; виконання документів про­курорського реагування, ухвал суду, що пере-бувають у його провадженні; здійснення перевірок за запитами оперативних підрозділів міжнародних правоохоронних органів та ор­ганізацій інших держав; здійснення перевірок за запитами повноважних державних органів, установ, організацій.

Особливість інформаційної взаємодії між правоохоронними органи щодо боротьби з корупцією полягає в тому, що правоохоронний орган у разі отримання інформації, крім інформації, яка надійшла в процесі оперативно-розшукової діяльності, про корупційні ді­яння, що готуються або вчинені посадовою особою іншого правоохоронного органу: передає її тому уповноваженому підрозділу, до компетенції якого належить проведення від-повідної перевірки та вжиття заходів щодо документування таких протиправних дій, або надає допомогу в перевірці такої інформації; інформує вказаний підрозділ про прийняте рішення; з метою організації та проведення спільних оперативно-профілактичних заходів інформує уповноважений підрозділ правоохо­ронного органу щодо перевірки й документування корупційних діянь [9].

У процесі взаємодії правоохоронних органів здійснюється обмін інформацією з питань: проведення на основі аналізу оперативної обстановки спільних оперативно-профілактичних заходів щодо протидії корупції в право­охоронних органах за напрямами службової діяльності; узагальнення результатів спільних заходів, а також розроблення нових форм взаємодії та обміну інформацією у сфері бороть­би з корупцією в правоохоронних органах.

Інститути громадянського суспільства, до яких належать насамперед незалежні засоби масової інформації, відіграють важливу роль у виявленні й висвітленні випадків корупції, покарання за корупційні діяння, інформуючи громадськість про наслідки корупції. Висвітлення засобами масової інформації проявів корупції має загальнопревентивне значення, а також безпосередньо впливає на застосування антикорупційних правових норм до конкретних посадових осіб.

Слід зазначити, що участь засобів масової інформації у виявленні фактів корупції потре­бує ефективного вирішення на законодавчому рівні двох проблем: отримання об'єктивної інформації та її поширення. Ці дві складові мають важливе значення не лише в антикорупційній діяльності, а й у ширшому політичному аспекті, оскільки володіння повною, об'єктивною інформацією та її поширення - це можливість впливу на владу і корекції її дій.

Тому створення ефективного механізму доступу громадян, і насамперед журналістів, до інформації про діяльність органів держав­ної влади та їх посадових осіб є важливим чинником протидії корупції.

До цього часу в Україні не створено ефективної системи впливу інших інститутів гро­мадянського суспільства, зокрема неурядових організацій, на виявлення фактів корупції. В Україні близько 200 неурядових організацій декларують свою антикорупційну спрямованість. Однак їх діяльність не стала реальним чинником, що впливає на ситуацію у сфері боротьби з корупцією.

Основними проблемами у виявленні фактів корупції інститутами громадянського суспіль­ства є: залежність багатьох засобів масової інформації від їх власників, недостатні умови для створення та існування незалежного і прозорого медіаринку; збереження державних засобів масової інформації; недостатня прозо­рість у роботі органів державної влади, обмеження громадськості у доступі до інформації; відсутність реального впливу неурядових ор­ганізацій на стан справ у сфері боротьби з корупцією в державі [1].

З метою посилення ролі інститутів громадянського суспільства щодо боротьби із корупцією в органах державної податкової служби необхідно: посилити вплив громадського контролю щодо запобігання та протидії корупції, зокрема шляхом законодавчого закріплення прав, повноважень інститутів громадянського суспільства; розробити і впровадити правовий механізм забезпечення захисту джерел жур­налістської інформації; підготувати пропозиції щодо розв'язання конфлікту інтересів держави й суспільства в аспекті поширення інформації засобами масової інформації; ви-рішити проблему неадекватності судових за-ходів щодо обмеження свободи вираження поглядів і подання інформації; вивчити потенціал громадських організацій та інших інститутів громадянського суспільства і закріпити в діючому законодавстві щодо боротьби з корупцією підвищення їх ролі у здійсненні заходів протидії корупції; розширити можливості отримання інститутами громадянського суспільства інформації, пов'язаної з діяльніс­тю органів державної податкової служби; здійснювати заходи, спрямовані на активізацію інформаційного обміну між громадськими організаціями, іншими інститутами громадянського суспільства, засобами масової інформації та органами державної податкової служби тощо.

Одним із корупційних ризиків є відсутність вибору в особи - споживача послуги способу звернення за адміністративною по-слугою до суб'єкта публічної адміністрації. На законодавчому рівні щодо більшості адмі­ністративних послуг відсутні будь-які альтер­нативні способи звернення, окрім безпосереднього звернення споживача до суб'єкта публі­чної адміністрації. Оскільки в більшості випадків приватна особа не зацікавлена у зайвих витратах (якими є і витрати на корупцію), то, обираючи форму звернення, особа орієнтуватиметься на законність своєї позиції та поін­формованість про правила надання послуги. Зокрема, якщо особа погано обізнана з по­слугою, вона зацікавлена особисто відвідати орган влади (альтернативою цьому є лише добре організована функція з консультування).

На жаль, наразі практично не існує законо­давчих вимог щодо обов'язку органів публіч­ної інформації оприлюднювати інформацію про свою діяльність, у тому числі про адміністративні послуги. На практиці обсяг інфор­мації, яку можна отримати в приміщенні ад­міністративного органу і на офіційній веб-сторінці, суттєво відрізняється і залежить насамперед від організаційних чинників та іні­ціативності керівництва органу. Навіть теле­фонні довідки в публічній адміністрації є рід­кістю, а консультаційні кабінети функціонують лише в окремих органах, які мають справу з питаннями підприємництва. Такий рівень доступності інформації в сукупності з низь­кою якістю та заплутаністю вітчизняного законодавства є додатковим фактором, що «живить» корупцію. Отже, для вирішення цієї проблеми інформація щодо процедури отри­мання адміністративної послуги повинна бути повною, зрозумілою та відкритою. Можливість особи наперед ознайомитися з такою інформацією сприятиме підвищенню рівня довіри населення до позитивного результату при вирішенні адміністративної справи, тобто певним чином сприятиме правовій визначеності. Тому у впевненого в дотриманні законо­давства споживача не виникатиме мотивації платити «зайві кошти» за законно очікуваний позитивний результат.

Доступність інформації досягається в пер­шу чергу шляхом розміщення в приміщеннях адміністративного органу, призначених для особистого прийому, інформаційних стендів, де для загального огляду має вивішуватися інформація щодо процедури надання адміністративної послуги, структурного підрозділу, до якого необхідно звернутися, переліку не-обхідних документів, прийомних днів та годин прийому, строків розгляду звернення, розміру та порядку сплати збору (плати), інформації про законодавство, яке регулює по­рядок надання тієї чи іншої адміністративної послуги, а також контактний номер телефону, за яким споживач адміністративної послуги може уточнити необхідну для нього інформацію, зразки заповнених документів тощо. Дана інформація повинна надаватися безоплатно та бути загальнодоступною.

Література

Про Концепцію подолання корупції в Україні «На шляху до доброчесності» : указ Президента України від 11 верес. 2006 р. № 742/2006 // Офіційний вісник України. - 2006. - № 37. - Ст. 2540.

Колпаков В. К. Взаимодействие участкового инспектора милиции с формированиями обществен-ности : учеб. пособие. - К. : НИ и РИО Киевской высшей школы МВД СССР им. Ф.Э. Дзержинского, 1990. - 100 с.

Адміністративне право України / [за ред. Ю. П. Битяка]. - X. : Право, 2000. - 370 с.

Лунев О. Е. Методы и формы государственного управления / О. Е. Лунев. - М. : Юрид. лит, 1977. - 300 с.

Колпаков В. К. Адміністративне право України / В. К. Колпаков, О. В. Кузьменко. - К. : Юрінком Гятер, 2003. - 544 с.

Васильев А. С. Административное право Украины : учеб. пособие / А. С. Васильев. - X. : Одиссей, 2001. - 288 с.

Рябченко О. П. Держава і економіка: адміністративно-правові аспекти взаємовідносин : монографія / О. П. Рябченко ; за заг. ред. О. М. Бандурки. - X. : Вид-во Ун-ту внутр. справ, 1999. - 304 с.

Грохольський В. Л. Організаційно-правові засади управління спеціальними підрозділами МВС України по боротьбі з о–ганізованою злочинністю : монографія / В. Л. Грохольський. - X : Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2003. 312 с.

Про затвердження Інструкції про порядок організації обміну інформацією між структурними під­розділами МВС, Служби безпеки України, Державної податкової адміністрації України, Державної при-кордонної служби України, Держмитслужби в діяльності з виявлення та припинення корупційних діянь в правоохоронних органах : наказ МВС України, Служби безпеки України, ДПА України, Адміністрації держкордонслужби, Де–жмитсл–жба України від 23 берез. 2009 p. № 124/936/139/199/250 // Офіційний вісник України. - 2009. № 57. Ст. 2009.

 

< Попередня   Наступна >