232

---

В.С. Кахнич

ПРОФЕСОР О. БАЛЬЦЕР В ІСТОРІЇ ЮРИДИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ ЛЬВІВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ

Проаналізовано діяльність видатного вченого професора О. Бальцера, який працював на юридичному факультеті Львівського університету. Насамперед відзначено його внесок у розвиток юридичної науки загалом та історії держави і права зокрема, охарак­теризовано його погляди на розвиток держави і права країн Східної Європи.

Ключові слова: Львівський університет, право, Галичина, Ав­стро-Угорщина.

Постановка проблеми. Важливою ознакою сучасної україн­ської історико-правової науки є помітне зростання інтересу дослід­ників до переосмислення творчих здобутків минулих поколінь. Такі дослідження допомагають забезпечити створення об’єктивної картини історичного розвитку правового світогляду вітчизняних мислителів. В цьому аспекті аналіз наукового доробку видатного вченого і громадсь­кого діяча Освальда Бальцера видається корисним і актуальним.

Важливим чинником актуалізації теми дослідження є те, що окремі концептуальні погляди та оцінки, відображені у працях О. Бальцера, потребують наукового перегляду. Нова історична доба зумовлює зміну інтерпретації постаті О. Бальцера як ученого, актуалізує його правові та світоглядні орієнтири, висвітлює окремі аспекти його правових ідей і дає нам кращі можливості пізнати його праці.

Стан дослідження. Загальний обсяг бальцерознавства стано­вить чималу кількість наукових досліджень. Це праці таких вітчизня­них науковців, як В. Кульчицький, Б. Тищик, Т. Андрусяк, Ю. Шемшученко, І. Усенко та ін. Віддаючи належне їх внеску у дослідження пра­вового аспекту світогляду О. Бальцера, зауважимо, що вони не вичерпали, та й не могли вичерпати всіх питань, які турбували професора. Це пояснюється тим, що не всі праці вч

еного перебували у науковому обігу і залучалися до вивчення. Нині, коли науковим співтовариством сприйнято методологічний плюралізм, використання сучасних методів відкриває можливість поглибленого опрацювання наукових текстів ученого, нового комплексного дослідження системи його правових ідей, що стосуються різних сфер життєдіяльності людини і суспільства.

Виклад основних положень. Ім’я професора О. Бальцера невіддільне від історії юридичного факультету Львівського університету. Відомий вчений, історик права, завідувач кафедри історії німецького і польського права Львівського університету, вчений європейського масштабу, він був почесним доктором кількох європейських університетів та членом академій, деканом юридичного факультету, ректором Львівського університету [1].

Народився Освальд Мар’ян Бальцер 23 січня 1858 р. у м. Ходорові на Львівщині у сім'ї австрійського урядовця за націо­нальністю - австрійця, мати його теж була австрійкою. Навчався у німецькій школі, де від дітей навчився польської мови. Батько вихову­вав у ньому допитливість, любов до науки, пошану до влади.

У 1867 р. Галичина, перебуваючи у складі Австрії, отримала мож­ливість викладання в навчальних закладах і вузах польською мовою.

1870 р. став учнем третьої цісарсько-королівській гімназії ім. Франца Йосифа у Львові, де предмети викладалися німецькою і польською мовами. Закінчивши з відзнакою гімназію, 1878 р. вступив на юридичний факультет Львівського університету.

Студент Бальцер відвідував лекції і семінарські заняття відомих професорів - правників К. Ліске (історія права), Г. Рошковського (філософія права і міжнародне право), Ф. Гризецького (церковне і державне право) та ін. У студентському альманасі він опублікував кілька цікавих наукових статей.

Закінчивши Львівський університет, О. Бальцер у Краківському університеті 1883 р. захистив дисертацію та склав іспити для отриман­ня ступеня доктора права. Пізніше проходив річне стажування у Берлінському університеті та готувався до захисту докторської дисертації (габілітації).

Коли О. Бальцер став викладачем Львівського університету, йому було доручено читати курс «Історія польського права». Читав він свій предмет цікаво і студенти різних курсів охоче відвідували його лекції.

У травні 1887 р. О. Бальцеру присвоєно наукове звання надзвичай­ного професора, а у червні 1890 р., – звичайного професора (у віці 32 ро­ки). Цього ж року він очолив у Львівському університеті новостворену кафедру історії польського права. Він започаткував також читання курсу польського судового права, а з 1894 р. почав читати ще й курс історії дер­жавного устрою Австрії. 1899 р. видав з цього предмету підручник, який отримав високу оцінку польських і австрійських вчених.

Бальцер керував студентськими науковими семінарами з своїх предметів, прищеплюючи студентам смак до наукових досліджень, копіткої праці з першоджерелами, архівами, крайовою і зарубіжною літературою. Чимало з них потім стали відомими науковцями (П. Домбковський, Л. Ерліх, А. Віняж та ін.).

Професор дотримувався власної системи проведення семінарських занять. Кожного року він розпочинав свої заняття ґрунтовним викладом мети і завдань, які стоятимуть перед студентами, називав основну літературу, роблячи наголос на першоджерелах, у тому числі на архівних документах. Пропонував студентам найбільш актуальні теми рефератів, хоча не нав’язував їх нікому, даючи можливість самостійно обирати конкретну тему. Вказував на головну мету кожного конкретного дослідження і найважливіші його пробле­ми. Підготовлений реферат кожен студент зачитував на семінарі, після чого починалася загальна дискусія, у якій повинні були брати участь всі присутні. Цінив і виділяв тих студентів, які могли відстояти свої позиції, відповісти на критику. Слідкував за чистотою мови доповідачів, логікою їх викладу. Вимагав виправлення допущених по­милок і неточностей, іноді й сам редагував ці реферати. Найцікавіші з них допомагав опублікувати у наукових журналах «Квартальнику історичному», «Огляд права і адміністрації» та ін. [2].

Авторитет проф. О. Бальцера як науковця і організатора постій­но зростав. У 1888 р. він став членом, у 1900 – віцеголовою, а у 1915 р. – головою екзаменаційної суддівської комісії судового депар­таменту Галицького намісництва, його постійно обирали до складу Вченої ради Львівського університету. Двічі (у 1892/93 та 1913/14 навчальних роках) ставав деканом юридичного факультету, а у 1895/96 н. р. -ректором університету.

Будучи ректором, проф., О. Бальцер запропонував міністру освіти у провідних університетах Австро-Угорщини створити кафедри порівняльної історії слов’янського права, а також виступив з проектом аналогічного наукового журналу. Для початку О. Бальцер хотів ство­рити таку кафедру у Львівському університеті, але не знайшов відповідного професора, який би зміг її очолити.

О. Бальцер брав активну участь у з’їздах польських істориків та істориків права, виступав на них з доповідями [3]. Правда, намагався не втручатися у гострополітичні дискусії, не вступав до жодної політичної партії, був лояльним до австрійської влади в Галичині.

1891 р. О. Бальцер став за сумісництвом директором Львів­ського архіву гродських і земських актів, у якому працював стажистом ще з студентських років.

В царині науки професор працював дуже плідно. Переважно він досліджував першоджерела польського середньовічного права, проблеми державного устрою Польщі й Австрії, історію судового права, зокрема кримінального, пов’язуючи її з проблемами економічними і політичними тих часів. Він опублікував ряд ґрунтовних праць (наприклад, «Генеалогія П’ястів», «Про наступництво трону у Польщі», «Про слов’янську задру­гу» та ін.). Однією з найвизначніших праць О. Бальцера був тритомник «Польське королівство 1295-1370». Тут він виклав ґрунтовно опрацьова­ну на підставі архівів й інших першоджерел історію польської держав­ності, права та політичних стосунків доби Середньовіччя.

Пізніше О. Бальцер зацікавився державно-політичними пробле­мами розвитку Польщі. Серед кількох його праць з цієї проблематики слід виділити книгу «Суспільно-політичні реформи Конституції Тре­тього травня» (мається на увазі перша польська Конституція 1791 р.).

Крім того, він опублікував ряд статей, рецензій (до речі одна з таких рецензій налічувала 101 сторінку). Друкував свої статті і рецензії Бальцер не тільки у львівських чи інших польських журналах, а й у віденських, берлінських, російських наукових виданнях.

У своїх статтях Бальцер часто висловлював новаторські погля­ди, підходи, оцінки, не погоджувався з поглядами інших науковців. Отож критикували його, критикував і він.

Активною була видавнича та редакторська діяльність О. Бальцера. Він упорядкував і добивався видання збірника текстів польських середньовічних джерел права, був членом редколегії, потім заступником головного редактора журналу «Історичний квартальник», створив власне наукове видавництво «Дослідження історії польського права».

За його редакцією було видано двотомну «Пам’ятку ІІ-го з’їзду польських істориків» (який відбувся у Львові), редагував він і праці різних вчених – правників.

Наукові публікації О. Бальцера завжди викликали великий інтерес не тільки польських, німецьких вчених, а й були також в полі зору вивчення дійсних членів НТШ М. Грушевського, І. Крип’якевича, С. Томашівського та інших [4].

Незважаючи на те що, О. Бальцер не писав до українських часописів, його тематика досліджень була тісно пов’язана з Галичи­ною, тому відгуки, рецензії на його праці друкувалися у Записках НТШ. Професор на початку ХХ ст. очолив дослідження з історії русь­кого права. Під його редакцією вийшла праця Ш. Рундстайна [5]. З нею познайомився М. Грушевський, який опублікував рецензію в нау­кових записках НТШ.

В часописі «Studya nad historya prawa polskiego», який видавався під редакцією О. Бальцера, вийшла праця І. Самойловича «Суд вищий права німецького на замку Сяноцькому 1425–1553 рр.» [6]. Ця праця також потрапила в поле зору М. Грушевського, про що свідчить його рецензія [7].

Професор О. Бальцер не тільки керував і редагував часопис, який був присвячений історії права в Польщі, а й був промотором його дослідження. Він проводив конференції з історії права у польських університетах. На матеріал кожної конференції він робив підсумки праць своїх колег у різних часописах. Підсумки доповідей університетських під заголовком «Historya ustroju Polski przegl?d wykladow uniwersyteckich» у звітах академічних знань в Кракові [8]. На ці дві публікації відгукувався рецензією М. Грушевський.

1906 р. з примітками та поясненнями О. Бальцера вийшла велика праця «Corpys iuris polonici, sectionis primae privilegia, statuta, constitutions, edicta, decreta, mandata regnym Poloniae spectantia comprehendentis volumen tertium, annos 1505–1522 continens, typis mandavit, adnotationibus inskrixit». Вона не оминула уваги М. Грушевського [9].

Професор О. Бальцер вступав у наукові дискусії з вченими, які займалися історією права. Поява праці Станіслава Кутрзеба «Historya ustroju Polski w zarysie» y 1905 р., змусила О. Бальцера опублікувати три розлогі рецензії, де він постарався висвітлити спірні сторінки з історії Польщі. Його рецензії, зокрема: O kilku kwestyach spornych z historyi ustroju Polski; Panstwo polskie w pierwszem siedmdziesieciolecin XIV i XVI w., [10] були сприйняті науковцями як наукові праці, на які С Томашівський дав рецензію [11].

Необхідно також відзначити, що проф. О. Бальцер часто редагував праці, які були присвячені «сеймикам землі руської в ХV ст.» [12]. Праця Генріха Ходиніського під науковою редакцією О. Бальцера викликала науковий інтерес і на неї написав рецензію Іван Крип’якевич [13].

На посаді директора Львівського крайового архіву гродських і земських актів О. Бальцер з помічниками підготував каталог найважливіших архівних документів «Підручна архівальна бібліо­тека». Завжди давав допуски до праці в архіві науковим працівникам, студентам та усім бажаючим, які цікавилися своєю родовою генеалогією. Архів при ньому став справжньою науковою інституцією. О. Бальцер виступив також з ініціативою і одним з організаторів Поль­ського Військового архіву.

В роки Першої світової війни, коли в усіх польських землях (що з кінця XVIIIст., входили до складу іноземних держав - Австрії, Пруссії і Росії) з новою силою відродився національний патріотичний рух, О. Бальцер зайняв виразно пропольську позицію. Так, коли у квітні 1919 р. польські війська зайняли значну частину литовських земель, в тому числі Вільнюс, О. Бальцер виправдовував цю агресію з «історичної» точки зору, зокрема, традиціями Польсько-Литовської унії.

1919 р. проф. О. Бальцера призначено членом польської держав­ної архівальної ради, а у 1928 р. за плідну працю над розвитком архів­ної справи у Польщі його нагороджено Золотим хрестом заслуги.

Діяльність проф. О. Бальцера привернула до його особи увагу громадськості. До нього почали звертатися з пропозиціями про співпрацю різні наукові і громадсько-політичні інституції, замовляли статті і рецензії журнали і газети, його запрошували на польські і міжнародні конференції, йому пропонували очолити кафедри у Ягеллонському, Варшавському університетах, навіть посаду консультанта при уряді Польщі. Але Львова він не покинув.

Додали йому слави у Польщі та за рубежем ще дві справи: опублікована у багатьох європейських газетах гостра стаття-відповідь німецькому вченому-професору Т. Момзену, який звинува­чував слов’ян-чехів у намаганні знищити «цивілізаційні досягнення» Австрії, та його видатна роль у вирішенні на користь Австрії і Польщі територіального спору з Угорщиною 1898 р., стосовно тери­торії «Морське око». О. Бальцеру навіть було запропоновано участь в одній з польських експертних комісій щодо врегулювання кордонів на Паризькій мирній конференції 1919 р. Але в нього погіршувався стан здоров’я. Через перенесену ще у дитинстві хвороби йому стало важко пересуватися, пропадав слух. Від більшості пропозицій він відмовлявся. Знизилась і його громадсько-політична діяльність. Він відмовився від посади директора Державних архівів у Варшаві, голо­ви Вищого адміністративного трибуналу та ін., залишаючись завідувачем кафедри історії польського права у Львівському універ­ситеті ім. Яна Казимира.

Слід також відзначити що з часом змінилося ставлення О. Бальцера до «української справи» [12]. У 20-х рр. він нав’язує контакти з українськими вченими та інституціями, цікавиться їхніми проблемами, публічно висловлюється за вільний розвиток української науки. 1926 р. О. Бальцера прийнято дійсним членом українського наукового товариства ім. Т. Шевченка у Львові [13].

У цьому ж році з нагоди 40-річчя наукової праці проф. О. Бальцера на юридичному факультеті проведено урочисте засідання і вида­но двотомну «Пам’ятну книгу» з бібліографією всіх його праць та статтями його учнів і інших польських та зарубіжних вчених. А 1928 р. з нагоди його 70-річчя на урочистому засіданні Сенату університету О. Бальцеру вручено пам’ятну медаль, виготовлену за спеціальним проектом у Варшаві.

11 січня 1933 р. проф. Освальд Бальцер помер. Поховано його у родинному гробівці на Личаківському цвинтарі у Львові.

На його честь Сенат університету назвав його іменем один з лекційних залів, у вестибюлі університету було вмонтовано таблицю з його барельєфом. Міські ради Львова і Ходорова назвали його іменем вулиці (у радянські часи це все ліквідовано).

Висновок. Отже, видатний педагог і науковець, історик права О. Бальцер – знакова постать юридичного факультету і Львівського університет у другій половині ХІХ – поч. ХХ ст. Кілька десятиліть працював викладачем, був одним з найвідоміших учених-правознавців, а точніше істориків державного устрою і права. Він гли­боко і всесторонньо опрацював актуальні державно-правові проблеми країн Центрально-Східної Європи, особливо Австрії, Австро-Угорщини і Польщі. У свій час був ученим з європейським іменем і славою. Зростання інтересу сучасних вчених до переосмислення твор­чих здобутків минулих поколінь допоможуть забезпечити розвиток правових поглядів вітчизняних науковців. В сучасному розумінні аналіз наукового доробку видатного вченого Освальда Бальцера є ко­рисним й актуальним.

––––––––––––––

Шемшученко Ю.С. Юридична наука і освіта на Україні /і педагог / щик Тищик // Актуальні проблеми історії держави і права країн Центрально-Східної Європи (присвячено 150-річчю Освальда Бальцера): ма­тер. міжнар. наук. конфер. (24-25 квітня 2009 р ). - Львів: юридичний факуль-

Berlinskiego z powodu jego obezwy: «An die Deutschen in Oesterreich», zamieszczonej w Neue Freie Presse z 31 pazdziernika 1897 / O. Balzer // - Slowо Polskie 20 listop. - 1897. - № 272. - 18 s

Rudstein Sz. Ludnosc wiesniacza ziemi halickiej w wieku XV. / Sz. Rudstein. - Lwow, 1903. - 48 s.

Samolewicz J. Sad wyzszy prawa niemieckiego na zamku sanockim

Грушевський М. Рец. на публ.: Samolewicz J. Sad wyzszy prawa niemieckiego na zamku sanockim 1425-1553 / М. Грушевський // Записки НТШ. -Л., 1905. - Т. 4. - 20-26 с.

Грушевський М. Рец. на публ. Corpys iuris polonici, sectionis primae privilegia, statuta, constitutions, edicta, decreta, mandata regnym Poloniae spectantia comprehendentis volumen tertium, annos 1505-1522 continens, typis mandavit, adnotationibus inskrixit Oswaldus Balzer / М. Грушевський // Записки НТШ. -Л., 1907 10 – Томашш208 ький С. Рец. на Balzer Os. Z Powodu nowego zarysu historyi w zarysie; O kilku kwestyach spornych z historyi Polski; Panstwo polskie w pierwszem siedmdziesieciolecin XIV i XVI w / С Томасівський // Записки НТШ -Л., 1907. - Т. 4. - 212-217 с. zesz 3. - 116 s.

Крип’якевич І. Рец. на публ.: Chodynicki H. Sejmiki zeim ruskich w wieku XV w. / І. Крип’якевич // Записки НТШ. - Л, 1910. - Т. 1. - 163-165 с.

< Попередня   Наступна >