Головна Наукові статті Кримінологія ЗЛОЧИННІСТЬ НЕПОВНОЛІТНІХ В УКРАЇНІ В УМОВАХ ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ

ЗЛОЧИННІСТЬ НЕПОВНОЛІТНІХ В УКРАЇНІ В УМОВАХ ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ

Наукові статті - Кримінологія
340

АБРОСІМОВА Ю.А.,

викладач Львівського інституту бізнесу та права

ЗЛОЧИННІСТЬ НЕПОВНОЛІТНІХ В УКРАЇНІ В УМОВАХ ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ

За вісімнадцять років незалежності нашої держави були започатковані реформи державного, суспільного та економічного устрою. Стартом їх було втілення у життя перетворень, які відбувались складно та суперечливо, і вони кардинально вплинули на зміну способу життя більшості людей та суспільства у цілому. Незважаючи на значний період часу, що минув, процеси демократизації політичного та економічного життя країни надалі супроводжуються загостренням суспільних відносин, породжуючи нові соціальні явища, які не тільки негативно вплинули на життя людей, але й створили грунт для вчинення злочинів.

Такий перехідний період в Україні, який характеризується економічними змінами, соціальними та політичними стресами, різким зниженням рівня життя більшої частини населення, моральною кризою суспільства, сформував вороже ставлення людей до влади, невпевненість у своєму соціальному становищі та неможливість змінити своє життя на краще. Матеріальні проблеми населення країни у поєднанні з бездуховністю та низькою моральністю вимагають свого задоволення – негайно та в будь-який спосіб.

При з’ясуванні економічної кризи та умов, що вплинули на злочинність неповнолітніх, виявилося, що тут діють соціальні, психологічні та багато інших факторів, пов’язаних практично з усіма сферами суспільного життя держави. Виділити будь-який фактор як умову впливу, що відбуваються у державі, а тим більше як причину існування злочинності у цілому, вияви-лось неможливим.

Економічні причини та умови злочинності досліджувались багатьма вченими. Серед робіт українських кримінологів з цієї проблемі слід назвати роботи О.М. Джужи, А.П. Закалю

ка, О.М. Костенка, О.М. Литвина, В.І. Шакуна та ін.

Разом з тим особливості впливу нинішньої економічної кризи в Україні на злочинність неповнолітніх спеціально не вивчалися, хоча ця проблема є виключно актуальною для розробки заходів запобігання злочинності неповнолітніх на загальному та регіональному рівнях. Саме цьому питанню і присвячена стаття. Крім вивчення відповідних літературних джерел з наведених проблеми, автором здійснено опитування 630 неповнолітніх учнів віком від 14 до 17 років у загальноосвітніх закладах України (Києві, Львові, Донецьку). Дослідження використане для підтвердження зв’язку економічної кризи із злочинністю неповнолітніх та з проблемами, пов’язаними з кризовим становищем України, з якими стикаються неповнолітні та які можуть зумовити їх злочинну поведінку.

Звертаючись до проблеми злочинності неповнолітніх в Україні, слід виходити з того, що вона є частиною загальної злочинності у суспільстві і розвивається під впливом тих самих факторів, що й злочинність в цілому. Але існують певні особливості, що впливають на її кримінологічні показники: стан, динаміку та рівень злочинності.

При вивченні злочинності осіб віком 14-18 років важливо дослідити специфіку впливу на цей контингент умов економічної кризи, що зумовлюють злочинність неповнолітніх. У кримінологічній літературі до факторного комплексу економічних причин злочинності відносять протиріччя у соціально-економічній, психологічній та інших сферах життя держави, що за своєю сукупністю поглиблюють кризове становище в Україні.

Швидкі, великомасштабні та багато в чому негативні соціальні процеси за останні п’ять років загострили становище зі злочинністю та протиправною поведінкою неповнолітніх в Україні. Яким би терміном не називати – "перехідні", "сучасні", "радикально-ліберальні, "демократичні", "руйнівні", "неминучі", "необхідні", "тимчасові" тощо, у поєднанні з кримінологічною теорією вони не могли б не викликати росту загальної злочинності, а особливо злочинності неповнолітніх.

В Україні до більш криміногенних факторів у сфері соціально-економічних умов відносять: 1) офіційний прожитковий мінімум, який є нижчим за рівень забезпечення фізіологічного виживання; 2) поляризація населення за рівнем доходів; 3) безробіття. Розглянемо ці проблеми докладніше.

По-перше, як відомо, сучасне українське суспільство поділилось на дві частини – бідних та багатих, соціальна нерівність між якими дедалі більше розширюється та поглиблюється. Низький прожитковий рівень у сім’ях неповнолітніх, де проживають двоє з батьків, один з яких не працює та батьки яких не можуть забезпечити необхідним своїх дітей, за даними проведеного нами опитування неповнолітніх (у містах України), мав місце у 98% сімей.

За даними, які наводяться в юридичній літературі, рівень життя 82% громадян України відповідає категорії бідності. Середня величина витрат на життя у тих, хто належить до розряду бідняків, на 25% нижче вирахуваної межі бідності. Понад 60% працюючих отримують заробітну плату нижче прожиткового мінімуму, а кожен четвертий – нижче межі бідності. Насамперед такий відсоток характеризує матеріальний та побутовий стан сімей і, зокрема, їхній низький рівень, що визначається категорією „бідність”, а також неспроможністю через брак коштів підтримувати навіть той спосіб життя, який мінімально забезпечує життєздатність тих родин за існуючих умов [1, c. 41].

Наслідками такої ситуації, зумовленою економічною кризою, слід вважати:

– більша частка неповнолітніх осіб, які вчиняють суспільно-небезпечні діяння, що формально мають ознаки злочинів, проживає у сім’ях з низьким або дуже низьким рівнем матеріального статку. Таких родин у наш ”перехідний” час в Україні стало набагато більше, ніж у 90-і рр. Безперечно, в Україні визнається, що діти та молоде підростаюче покоління – це майбутнє нашої держави. А що робить сама держава для цієї категорії населення? Перш за все, державою надається допомога на дітей віком до 16 років у розмірі 160 грн., а допомога одиноким матерям на дітей від 6 до 16 років становить 340 грн.;

– протягом 2008 р. в Україні погіршились кількісні та якісні показники харчування. Різке зниження купівельної спроможності більшості населення відбилося на продовольчому споживанні двома важливими показниками: по-перше, населення було вимушене вдвічі збільшити частину продовольчих витрат у сімейному бюджеті – з 37% у 2006 р. до 69 % у 2008 р. По-друге, збільшення продовольчих витрат у сімейних бюджетах та зростання виробництва продовольства для власних потреб не змогли втримати докризовий рівень продовольчого споживання;

– постійний дефіцит грошей в сім’ях, вимушені відпустки, несвоєчасна виплата заробітної плати, стипендій та пенсій у сім’ях, де проживають неповнолітні (частка таких сімей стано-вить 98% від сімей, що беруться до уваги у рамках злочинності неповнолітніх) обумовлює спрямованість до корисливих посягань, вчинених підлітками. Найчастіше їхні діяння спрямовані на викрадення продуктів харчування зі складів, їдалень, магазинів та підсобних приміщень, з підвалів, присадибних ділянок. Інший поширений предмет розкрадань – побутова техніка, одяг, товари господарського призначення. Так, за даними Державної судової адміністрації України, за злочини, передбаченні ст. 185 КК України, у 2007 р . було притягнуто 9028 неповнолітніх осіб, а вже у 2008 р. – 15 670; за ст. 186 КК України у 2007р. було притягнуто 14835 неповнолітніх осіб, а в 2008 р. – 14978; за ст. 187 КК України у 2007 р . було притягнуто 3373 неповнолітніх осіб, у 2008 р. – 3897 [2].

Підкреслимо, що стандарт потреб у неповнолітніх достатньо високий, про що свідчать такі дані: в результаті проведеного нами опитування у закладах середньої освіти (школах, гімназіях, ліцеях) виявлено 82% неповнолітніх віком 14-16 років, які виявили прагнення володіти сучасними предметами електроніки, засобами мобільного зв’язку та мати сучасний зовнішній вигляд. Попит на придбання вищенаведених предметів призводить неповнолітніх до прагнення нелегально або напівлегально, а головне швидко, володіти недоступним. Отже, на протиправну поведінку неповнолітніх впливають не тільки матеріальні труднощі в сім’ях, але й завищені потреби підлітків, що значно перевищують можливості, які можуть задовольнити батьки. Так, за статистичними даними МВС України, за хуліганство у 2007 р. було затримано 346 неповнолітніх осіб, а вже у 2008 р. – 374 [3].

Скоєння злочинів неповнолітніми з корисливих мотивів – це не менш ганебне явище, ніж кримінально каране насильство щодо неповнолітніх у сім’ях. Це теж аморальний, безправний стан, але вже у масштабах не родини, а держави. Вітчизняний та зарубіжний досвід свідчить про те, що за матеріальної скрути в кілька разів зростає кількість неповнолітніх, які змушені здобувати собі засоби для існування шляхом вчинення злочинів. Тому не випадково, що і в Україні серед неповнолітніх, притягнутих до кримінальної відповідальності, питома вага непрацюючих та тих, хто не навчався, досягла майже 80% [4, c. 117]. На жаль, відповідних даних, які б відображали вплив на злочинність матеріальних детермінантів, вітчизняна статистика раніше не враховувала.

Існує і так звана сімейна злочинність, коли підлітки втягуються у злочинну діяльність членами родини, у тому числі й батьками, і не тільки у жебрацтво, але й у крадіжки, проституцію тощо.

Станом на 2007 р. кількість засуджених неповнолітніх, які на момент вчинення злочину виховувались у неповних сім’ях, становила 62%.1 Протягом року постійно збільшувалася кількість засуджених неповнолітніх, які виховувались поза сім’єю, наприклад, в інтернатах, дитячих будинках.

Одним із істотних факторів у соціально-економічній сфері, які визначають підвищену активність неповнолітніх у вчиненні злочинів, є перевищення чисельності населення в районах, містах та регіонах, що веде до часткового погіршення якості життєвого простору та сприяє підвищенню соціальних контактів. Аналізуючи дані перепису населення по таких містах, як Київ та Севастополь, з’ясувалося, що у центральних регіонах зменшилась кількість мешканців на відміну від Західних областей України, де демографічна ситуація є більш-менш стабільною [5]. Міське населення України розміщене досить нерівномірно, його більшість припадає на Донецько-Придніпровський регіон. Особливо високою є концентрація населення у Дніпропетровський, Донецькій та Запорізькій областях, у яких мешкає майже третина усіх міських жителів країни [6, с. 320].

Що стосується неповнолітніх та молоді віком від 14 до 28 років, то тут ситуація виявилась складнішою. Протягом 2003-2008 рр. питома вага цієї вікової категорії серед населення України підвищилась з 23,8 до 2,48 %. Зростання абсолютної та відносної чисельності молоді (14-28 років), що загалом розпочалося у 1993 р., є наслідком так званих демографічних хвиль [7, c. 80].

Починаючи з 2004 р. відбувається збільшення чисельності підлітків віком 14-17 років на 7 % щороку, що є результатом деякого підвищення народжуваності в Україні в першій половині 90-х років завдяки реалізації у той час певних демографічних заходів, а саме посилення допомоги сім’ям з дітьми та підвищення уваги до житлових проблем молодих сімей [8, c. 322].

Слід виділити ще один фактор у соціально-економічній сфері, який значно вплинув на рівень та структуру злочинності неповнолітніх в Україні, – концентрація об’єктів соціальної інфраструктури та характер житлової й адміністративної забудови. Наприклад, у таких великих обласних центрах, як Київ, Дніпропетровськ, Донецьк, Луганськ створено масивні супермаркети, готелі, ресторани, нічні клуби, що спричинило створення в межах територіальної зони напруженої криміногенної ситуації. Так, за статистичними даними МВС України, за зґвалтування у 2007 р . було затримано 116 неповнолітніх осіб, а вже у 2008 р. – 20, тобто спостерігається тенденція до зменшення [3].

Явище, яке може вплинути на злочинність неповнолітніх, – це підвищення вартості на нерухомість, коли отримати від держави житло сім’ями, які його потребують, практично неможливо. Хоча протягом другого півріччя 2008 р. в умовах кризового становища банківської системи спостерігається тенденція до 20-30% зниження вартості нерухомості, а на початку 2009 р. взагалі призупинення купівлі-продажу нерухомого майна. Кримінологи відзначають, що перенаселеність комунальних квартир часто є умовою вчинення злочинів. Психологічний клімат багатьох ”комуналок” далекий від обґрунтованого в педагогіці методу виховання дітей та підлітків. У свою чергу, це створило сприятливі умови для стійкого зростання загальної злочинності протягом тривалого часу. Так, за статистичними даними МВС України, за тяжкі та особливо тяжкі злочини у 2007 р. усього було затримано 10201 осіб, а вже у 2008 р. – 31640 [3].

Активно впливає на протиправну поведінку неповнолітніх безробіття. У сім’ях, де проживають неповнолітні, воно призводить до виїзду батьків за кордон, про що повідомило 98 % опитаних. Такий високий показник є умовою загострення економічного стану, у якому перебуває держава в цілому, та неефективної дії влади щодо протидії злочинності. За статистичними даними ”Життєві шляхи населення України”, у 2005 р. трудові поїздки за межі країни здійснили у 8 областях України 83 тис. осіб. Істотно збільшилась кількість осіб, які виїжджали за кордон на роботу, з них 19,8% були залучені до так званого економічного туризму. Крім того, під час обстеження виявлено, що на березень 2008 року 58,9 тис. жителів регіонів віком від 15-28 років відповідно до повідомлень їх родичів, тимчасово були відсутні в місці постійного проживання не менше як 3 місяці, займаючись трудовою діяльністю за межами держави [7, c. 77].

Дослідивши проблему безробіття в Україні, В.І. Шакун зазначав, що ”…однією з умов соціально-економічних проблем, які з’явились в Україні в останнє десятиріччя, є імпульсивне та фактично неконтрольоване зростання маси молоді, яка не бере участі у трудовому процесі, не виконує своїх суспільно необхідних функцій, не має чітко визначеного соціального статусу та необхідних фінансових джерел забезпечення потреб особистої життєдіяльності” [9, c. 8].

Станом на 1 січня 2004 р. частка безробітної молоді в Україні становила 28% з усіх офіційно зареєстрованих безробітних. Рівень офіційного безробіття серед молоді постійно зростає. На початок 2005 р., порівняно з 1995, він виріс майже в одинадцять разів, хоча протягом 2006 р. цей рівень скоротився на 38,7 тис. осіб [9, c. 11].

За даними обстежень Держкомстату України щодо зайнятості та безробіття молоді, у 2000 р. кожен п’ятий з непрацюючих молодих людей за критеріями методології Міжнародної організації праці (далі – МОП), належав до безробітних. Отже, кількість молодих безробітних щонайменше втричі вища за кількість тих, хто офіційно мав такий статус у Державній службі

До того ж середньомісячний рівень молодіжного безробіття, розрахований за методикою МОП, у 2000р. становив 19,1%, де частка безробітних серед економічно активної молоді віком 15-19 років сягала 40,1%. Якщо частка молоді серед зайнятого населення становила близько 23,9%, то серед безробітних – майже половину (42,5%) [10, c. 256].

Підростаюче покоління у сучасній Україні слід віднести до найуразливішої щодо ризику безробіття соціально-демографічної категорії. Станом на 1 січня 2001 р. воно становило 28% усіх офіційно зареєстрованих безробітних. Рівень офіційного безробіття серед осіб віком 15-19 років постійно зростає та виріс на початку 2001 р. порівняно з 1995 р. майже в одинадцять разів – з 29,6 тис. до 320,1 тис., хоча протягом 2002 р. він скоротився на 38,7 тис. осіб [11, c. 82]. Невтішні показники наводяться статистичними даними за другу половину півріччя 2008 р. За да-ними обстежень Держкомстату України щодо зайнятості та безробіття молоді, у 2008 р. кожен другий з непрацюючих молодих людей, за критеріями методології МОП, належав до безробітних. Отже, кількість молодих безробітних щонайменше втричі вища за кількість тих, хто офіційно мав такий статус у Державній службі зайнятості.

Девальвація валютного ринку, здешевлення національної грошової одиниці створило умови для невигідності ведення середнього бізнесу українців, де незначна частка неповнолітніх знаходила собі тимчасовий заробіток. Середньомісячний рівень молодіжного безробіття, роз-рахований за методикою МОП, у 2008р. становив 20,1%, де частка безробітних серед економічно активної молоді віком 15-19 років сягала 87,1%. Якщо частка молоді серед зайнятого населення становила близько 23,9%, то серед безробітних – майже половину. Так, за даними Державної судової адміністрації України за злочини, передбаченні ст. 115-145 КК України, у 2007 р. було притягнуто до відповідальності 634 неповнолітніх осіб, які на момент учинення злочину були безробітні, а вже у 2008 р. – 876 [3].

Отже, підсумовуючи викладене, слід зауважити, що злочинність неповнолітніх в Україні – це феномен, пов’язаний із суперечливими процесами життя держави, що відбуваються у економіці та у соціальній сфері, а саме:

неготовність державної влади в умовах світової економічної кризи вжити запобіжних заходів щодо уникнення важкого економічного становища в Україні;

несвоєчасне реагування виконавчої влади на високі показники бідності населення, прорахунки фінансових установ щодо державного бюджету за минулий 2008 р. При цих прорахунках негативні явища антисоціального характеру поглиблюються та безпосередньо породжують зростання темпу злочинності;

прорахунки у прогнозуванні, у вивченні злочинності, впливу на неї, з одного боку, сприяють її детермінації, з іншого – призводять до того, що вона помітно деформує відносини у різних сферах життя, впливає на суспільну свідомість.

Проаналізований в цій статті вплив економічної кризи на злочинність неповнолітніх свідчить про необхідність розробки комплексу запобіжних заходів загальносоціального рівня, які повинні враховуватись державою у процесі оптимізації умов суспільного життя в Україні. Це набуває особливої актуальності у сучасний період, коли змінилась система влади в Україні та здійснюватимуться заходи, спрямовані на зміну підходів до побудови дійсно демократичної держави.

Список використаної літератури:

Шакун В.І. Суспільство і злочинність. – К., 2003.

Звіт про неповнолітніх засуджених ДСА України, форма № 9, 2007-2008 рр.

Статистичні данні МВС України 2007-2008 рр.

Лунеев В.В. Глобализация и преступность // Государство и право. 2003. – № 46. – С.116-119.

Шакун В.І. Нинішні проблеми боротьби із злочинністю й урбанізація // Право України. – 1997. – № 7.– С. 49–53.

Демографічна криза в Україні. – К.: Інститут економіки НАН України, 2000.

Злочинність в Україні: Статистичний збірник (2003-2008). – К.: Державний комітет статистики України, 2008. – С. 80.

Демографічна криза в Україні. – К.: Інститут економіки НАН України, 2005.

Шакун В.І. Злочинність неповнолітніх – нові виклики для України // Проблеми боротьби зі злочинністю: Зб. наук. пр. – Вип. № 8. – Х., 2004.

Шакун В.І. Урбанізація і злочинність. – К., 1996.

Злочинність в Україні: Статистичний збірник (1990-2003). – К.: Державний комітет

 

< Попередня   Наступна >
 
Авторизація
Пошук