812

---

Є. Ю. БАРАШ,

кандидат юридичних наук, заступник начальника управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Харківській області, доцент кафедри адміністративного права навчально-наукового інституту права та масових комунікацій Харківського національного університету внутрішніх справ

ПЕРСОНАЛ ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ: ПОНЯТТЯ ТА СТРУКТУРА

Досліджено поняття та структуру персоналу Державної кримінально-виконавчої служби. Підкреслено, що ефективність діяльності кримінально-виконавчої служби залежить від яко­сті її кадрового забезпечення. Окреслено основні проблеми, які існують у сфері функціону­вання персоналу кримінально-виконавчої служби, та окремі напрямки їх вирішення.

Як свідчить аналіз сучасної практики функціонування Державної кримінально-виконавчої служби України, забезпечення якісного вико­нання покладених на неї завдань та функцій неможливе без належної організації діяльності її базової складової - персоналу відповідних органів, підприємств, установ та організацій цієї державної служби. Така організація має місце лише за умови наявності науково обґрунтовано­го та практично апробованого забезпечення процесу управління персоналом пенітенціарній системи, належної практичної реалізації управлінських напрацювань у цій сфері, а також постійного вдосконалення форм і методів роботи з персоналом. Вирішення цілого кола питань, пов'язаних із персоналом Державної кримінально-виконавчої служби України, є вкрай актуальним. Адже в сучасних умовах, коли до функціонування всієї цієї системи державних органів висуваються підвищені вимоги, коли їх діяльність справляє значний вплив на удосконалення суспільних відносин, розвиток економічних та соціальних процесів, особливої важливості набуває питання якісного оновлення кадрового складу Державної кримі­нально-виконав

чої служби України (далі -ДКВСУ) [1, с 108]. Слід відзначити, що вирішення цього завдання безпосередньо спрямо­ване на забезпечення виконання положень Концепції реформування Державної кримінально-виконавчої служби України, одним із результатів реалізації якої визнано зміцнення кадрового потенціалу кримінально-виконавчої служби.

Загальні проблеми управління персоналом, правового та соціального захисту працівників правоохоронних органів певною мірою роз­глядалися філософами, теоретиками права, вченими-адміністративістами, соціологами, політологами, економістами тощо. Значний внесок у розробку даної проблеми зробили такі провідні вітчизняні та зарубіжні вчені, як В. Б. Авер'янов, М. І. Ануфрієв, В. Г. Атаманчук, О. М. Бандурка, Д. М. Бахрах, Ю. П. Битяк, І. П. Голосніченко, М. М. Дорогих, Р. А. Ка-люжний, О. П. Клюшніченко, А. Т. Комзюк, О. П. Коренєв, Л. М. Колодкін, Н. П. Матюхіна О. В. Негодченко, В. Ф. Опришко, О. І. Остапенко, В. П. Пєтков, В. М. Плішкін, О. П. Рябченко, М. М. Тищенко, В. В. Цветков, В. М. Шаповал, В. К. Шкарупа тощо. Проблеми правового статусу, соціального забезпечення персоналу та кадрової політики ДКВСУ були предметом досліджень О. Г. Боднарчука, А. О. Галая, С В. Зливки, М. М. Рехкала тощо. Проте вчені так і не досягли єдності поглядів щодо понятійного апарату даної проблематики, відсутні комплексні дослідження правових та організаційних засад функціонування персоналу ДКВСУ, незважаючи на їх важливе наукове та приклад­не значення. Особливо гостро ці питання по-стали в умовах розпочатого процесу реформування цього державного органу, що потребує оновлення теоретичної та приведення у відповідність практичної бази його діяльності. Тому існує об'єктивна потреба наукового пошуку у цьому напрямку, що і обумовило мету статті, яка полягає у здійсненні аналізу понятійного апарату кадрового забезпечення ДКВСУ, ви-значення поняття та структури її персоналу.

У юридичній та спеціальній літературі поняття «персонал», «кадри», «особовий склад» часто використовуються як синоніми, а тому спробуємо здійснити детальний аналіз най-більш поширеніших визначень, які вживають­ся в діяльності правоохоронних органів в цілому та ДКВСУ зокрема. Це дасть можливість більш чітко виявити сутність та риси того явища, яке є об'єктом управління людським фактором пенітенціарної системи.

Термін «персонал» походить від лат. «persona» - особа, а його використання відо­бражає реальне підвищення ролі людського фактора у забезпеченні ефективного функціо­нування органів та установ виконання покарань, зростання залежності результатів їх дія­льності від якості розвитку, мотивації та характеру використання всього персоналу й кожного працівника окремо. Необхідно зазначити, що після прийняття у 2003 р. нового Кримінально-виконавчого кодексу України термін «персонал» знайшов своє відображення на законодавчому рівні [2], у 2005 р. - у Законі України «Про Державну кримінально-вико­навчу службу України» [3]. У ст. 14 цього За-кону України зазначено, що «до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальни­цького складу, спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України» [3].

З метою з'ясування значення поняття «пер­сонал» проаналізуємо низку визначень, які містяться в науковій літературі та інших фахових джерелах і які, на наш погляд, дають можливість отримати уявлення про найбільш характерні риси цього явища. Так, до них віднесемо: 1) виділення осіб за ознакою належності до певної організації; 2) включення в організаційну структуру організації, шляхом зайняття відповідних посад; 3) знаходження в трудових, службових відносинах з організацією на по­стійній або тимчасовій та оплатній основі; виконання відповідної функції, діяльності, операцій в організації на професійній основі;

участь у реалізації цілей та завдань функціонування організації; 6) наділення певними правами, обов'язками та гарантіями, що при­таманні особі у зв'язку із належністю до пер­соналу цієї організації [4, с 383; 5, с. 331; 6, с. 116; 7, с. 15; 8, c. 121; 9, с. 35].

Отже, як свідчить аналіз наведених точок зору науковців, поняття «персонал» можна тлумачити в широкому та вузькому значенні. Відповідно таке трактування воно має і в системі ДКВСУ. Зокрема, у широкому сенсі це поняття охоплює всіх осіб, які виконують певні обов'язки у відповідних органах, підприємствах, установах і організаціях ДКВСУ та будь-яких їх структурних підрозділах. Поняття «персонал» об'єднує не лише атестованих, але й цивільних осіб. Головне тут - не посада, яку обіймає людина в ієрархії, а те, що дана особа реально виконує певну трудову функцію в да-ній системі управління.

Як було відзначено вище, поряд із поняттям «персонал» використовується поняття «кадри», але між схожими і нерідко взаємозамінюваними поняттями існують деякі відмінності. Так, якщо персонал - це сукупність усіх людських ресурсів, які має структурний підрозділ, то кадри це сукупність співробітників підрозділу, яка характеризується професійно-кваліфікаційною, соціально-психологічною, статевою, віковою та іншими спеціально встановленими характеристиками. Тобто до кадрів належать співробітники, які мають професійні здібності до виконуваної діяльності, мають спеціальну підготовку, а саме це поняття характеризує якісну сторону людського ресурсу відповідно­го державного органу. Виходячи із цього пер­сонал ДКВСУ включає в себе: атестований склад співробітників; неатестований (цивіль­ний) персонал.

Стосовно терміна «особовий склад», який також досить часто вживається в юридичній лі­тературі, цікавим є міркування О. М. Бандурки та В. О. Соболева, які зазначають, що хоча «поняття особового складу більш притаманне ста-рим радянським часам і воно також вживалось у документах перших років незалежності… вчені і практики останнім часом використовують як однозначні два поняття: «персонал» (від лат. persona - особа) і «особовий склад» [10, с 5]. Ми повністю підтримуємо цю позицію, адже таке поняття, дійсно, частіше за все застосовується до кадрового складу силових структур – армії, Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України.

Враховуючи викладене, в даній праці ми будемо використовувати поняття «кадри», «персонал» та «особовий склад» як синоніми щодо осіб, які працюють в органах та установах виконання покарань і забезпечують виконання завдань та функцій ДКВСУ. На нашу думку, такий підхід не суперечить практиці і досить часто застосовується як у локальних нормати­вних актах, так і в назвах структурних підрозділів органів і установ виконання покарань: так, існує відділ організації професійної підго­товки персоналу, який входить до складу департаменту по роботі з персоналом Державного департаменту України з питань виконання покарань, відділ по роботі з особовим складом тощо. Враховуючи також позицію О. М. Бандурки з цього приводу, під особовим складом органів та установ виконання покарань ми будемо розуміти лише тих осіб, яким в установленому порядку присвоєні спеціальні звання внутрішньої служби.

У цьому контексті відмітимо, що більшість учених [1; 9; 11; 12; 13] дотримуються думки, що використання терміна «персонал» найбіль­ше відповідає сучасним реаліям діяльності установ виконання покарань, оскільки він фактично означає сукупну єдність особистостей, які працюють для досягнення головної, загальної для всіх мети - виправлення та ресоціалізації засуджених. Із цим ми повністю погоджуємося. Тому щодо безпосередньої характеристики поняття персоналу ДКВСУ, наприклад, можна підтримати точку зору А. О. Галая, який наводить таке визначення поняття «персонал установ виконання покарання»: персонал установ виконання покарання - це постійний кадровий склад працівників установ виконання покаран­ня, що включає в себе різні категорії, які вико­нують конкретно поставлені функції (завдання), спрямовані на реалізацію цілей виконання покарання та користується у зв'язку з цим державними гарантіями забезпечення ефективної діяльності [9, с 35]. При цьому слід звер­нути увагу на позицію Н. П. Матюхіної, яка слушно звертає увагу на те, що до суттєвих ознак персоналу організації слід обов'язково віднести такі якісні характеристики: здібності (наявність конкретних знань та професійних навичок, досвід роботи у певній сфері діяльно­сті); мотивації (коло професійних та особистих інтересів, прагнення зробити кар'єру, потреба у професійній та особистій самореалізації); якості (наявність психологічних, інтелектуаль­них, фізичних якостей, що потрібні для певної професійної діяльності) [6, с 117]. Вважаємо, що такий підхід до характеристики персоналу дає можливість розглядати його як явище, що має декілька аспектів свого прояву, які одночасно повинні бути об'єктами управління в про­цесі роботи з персоналом.

З урахуванням викладеного як висновок мо­жна навести таке (розширене теоретичне) ви-значення поняття «персонал ДКВСУ»: персонал ДКВСУ - це сукупність осіб, які обіймають відповідно до штатного розклад посади у структурі відповідних органів, підприємств, установ та організацій ДКВСУ, мають спеціальні звання (або працюють за трудовим договором (контрактом)), володіють моральними та діловими якостями, відповідною мотивацією та необхід­ними здібностями, що дозволяють їм на про­фесійній основі забезпечувати реалізацію завдання щодо здійснення єдиної державної політики у сфері виконання кримінальних по­карань, і які у зв'язку з цим користуються пев­ними правами, обов'язками та гарантіями працівників ДКВСУ.

У свою чергу, варто відзначити можливість уточнити (надати звужене практичне визначення) положення ч. 1 ст. 14 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», яку пропонуємо викласти в наступній редакції: «До персоналу Державної криміналь­но-виконавчої служби України належать особи, які на підставі укладеного трудового договору (контракту) обіймають посади в органах, підприємствах, установах та організаціях Державної кримінально-виконавчої служби України». Таке визначення, на наш погляд, більш чітко відображає сутність персоналу.

Слід також відзначити, що як будь-яка упо­рядкована сукупність персонал ДКВСУ має власну структуру, котра обумовлена особливістю організаційної побудови та функціонування цього державного органу. Щодо характеристики цієї структури, то ми підтримуємо точку зору науковців (О. В. Крушельницької, Д. П. Мельничука), згідно з якою класифікація персоналу передбачає його поділ на дві основні категорії залежно від участі в процесі виробництва: управлінський та виробничий [14, с 11-12]. Відповідно, весь персонал ДКВСУ можна об'єднати у декілька груп, а саме: до першої групи входять керівний склад та спеціалісти; до другої групи входять технічні виконавці та виробничий персонал. Підставою для віднесення співробітників ДКВСУ до тієї або іншої групи (категорії) є посада, тобто штатна одиниця структурного підрозділу, яка визначаєть­ся відповідно до штатного розкладу та обумов­лена неї функцій працівника.

М. М. Рехкало по-іншому визначає організаційну структуру персоналу ДКВСУ за службовими посадами: 1) рівень Державного департаменту України з питань виконання покарань встановлені; 2) рівень cегіону; 3) рівень установ (закладів) ДКВСУ [13, с 137–138]. Як бачимо, в основу цієї класифікації покладено критерій структури ДКВСУ. Однак, на наш погляд, якщо врахувати, що однією з найбільш істотних ознак персоналу ДКВСУ є реалізація ним завдання щодо здійснення єдиної державної політики у сфері виконання кримінальних покарань, то слід відзначити, що для опрацювання відповідних пропозиції щодо удосконалення кадрової роботи більш доцільно є перша класифікація – за виконуваними функціями, адже саме від того, яку функцію виконує особа як працівник (службовець) ДКВСУ залежать вимоги до неї, її правовий статус, а також ті нор­мативно-правові приписи, які регулюють її діяльність. Щодо останніх відзначимо, що як і будь-який персонал, персонал ДКВСУ у своїй діяльності керується певними правилами щодо порядку та умов проходження служби, реалізації заходів соціально-правового захисту. Ці правові аспекти регулювання їх службової діяльності передбачені Положенням про прохо­дження служби особами рядового та началь­ницького складу органів внутрішніх справ України, яке на сьогодні повністю поширюєть­ся на особовий склад ДКВСУ, а також кримінально-виконавчим законодавством та підзаконними нормативно-правовими актами.

Оскільки для аналізу персоналу ДКВСУ ми обрали функціональний підхід, то відзначимо, що й вимоги до нього, які мають нормативний характер, відрізняються залежно від функцій, які притаманні тій або іншій посаді чи виконуваній роботі або службовій функції. Так, серед персоналу ДКВСУ можна виділити оперативні функціональні групи (підрозділи) оперативні; групи (підрозділи) нагляду і безпеки; групи (підрозділи) виховної роботи; виробничо-технічні групи (підрозділи), медико-санітарні групи (підрозділи) тощо. Відповідно до кожної такої групи будуть ставитися різні вимоги (професійні, особисті якості, соціально-демо­графічні показники тощо).

Однак при всьому різноманітті можна виді-лити загальні вимоги до персоналу ДКВСУ, які відображені в ч. 3 ст. 14 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу служ­бу України». Такі загальні вимоги до персоналу ДКВСУ забезпечують єдині підходи до фо­рмування міцного, професійного кадрового ядра цієї держаної служби. А вже врахування особливостей службової діяльності в окремих функціональних групах (підрозділах) ДКВСУ забезпечується за рахунок відповідних квалі­фікаційних вимог до професійної придатності, які визначаються нормативно-правовими акта-ми центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань (ч. 3 ст. 14 Закону України «Про Державну кримінально-вико-навчу службу України») [3]. Для працівників та службовців із числа персоналу вікові обмеження для роботи в органах і установах виконання по-карань визначаються трудовим законодавством. Вимоги, які висуваються до рівня освіти персоналу, відрізняються залежно від посади та функцій, які виконує ця особа. Більшість персоналу ДКВСУ повинні мати вищу або середню спеціальну освіту, оскільки застосування кримінально-виконавчого законодавства, здійснення психолого-педагогічного впливу на засуджених вимагає високого рівня кваліфікації.

Особливістю сучасного стану функціонування персоналу установ виконання покарання, як і інших державних службовців, на що вказується в літературі [15; 16; 17], є загострення організаційних проблем, яке, на думку А. О. Галая, зумовлене: недостатнім організаційно-правовим та матеріально-технічним забезпеченням ДКВСУ; неналежним нормативно-правовим регулюванням статусу та процедур проходження служби в ДКВСУ; понаднормовим навантаженням персоналу, зумовленим загальним зростанням рівня злочинності, пере­повненням установ виконання покарання та скороченням кількості працівників; недостатністю впровадження сучасних науково обґрун­тованих засад організації діяльності персоналу установ виконання покарання [9, c. 4748]. Усі ці негативні фактори насамперед відображаються саме на персоналі ДКВСУ, а тому вони потребують як можна швидшого усунення, що є частиною діяльності з управління людськими ресурсами (персоналом) цього державного органу. А їх усунення, на наше глибоке пере­конання, повинно бути здійснено на основі, наприклад, Стратегії кадрової роботи в Держав­ній кримінально-виконавчій службі України, яка потребує розроблення для забезпечення виконання відповідних положень Концепції реформування Державної кримінально-вико­навчої служби України.

Підводячи підсумок проведеного в статті аналізу, слід відзначити, що персонал ДКВСУ є центральним елементом цього державного органу, управління яким у сучасний період має численні недоліки, усунення яких сприятиме удосконаленню всіх напрямків функціонування ДКВСУ. В умовах процесу реформування цього державного органу основна увага, окрім удосконалення форм та методів здійснення власне пенітенціарної діяльності, повинна бути спрямована на підвищення ефективності управління персоналом ДКВСУ, приведення її у відповідність до сучасних вимог кадрової роботи, адже від дій кожного співробітника органу, установи, структурного підрозділу ДКВСУ залежить кін­цевий результат роботи – належне здійснення єдиної державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.

Список використаної літератури

Бараш Є. Ю. Організаційно-п–авові засади діяльності установ виконання покарань : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 / Є. Ю. Бараш. X., 2006. - 232 с

Кримінально-виконавчий кодекс України // Відомості Верховної України. - 2004. - № 3–4. - Ст. 21. -Зі змін. та доп.

Про Державну кримінально-виконавчу службу Ук–аїни : закон України від 23 черв. 2005 р. № 2713-IV // Відомості Верховної України. - 2005. - № 34. Ст. 254.

Словарь иностранных слов / ред. И. В. Лехин, С. М. Локшина. - 15-е изд., испр. - М. : Рус. яз., 1988. - 608 с.

Словник української мови: в 11 т. Т. 6. П-ПОГГИ / за ред. I. К. Білодіда. - К. : Наук. думка, 1975. - 832 с.

Матюхіна Н. П. Сучасні проблеми управління персоналом органів внутрішніх справ України : наук.-практ. посіб. / Н. П. Матюхіна ; за заг. ред. О. М. Бандурки. - X. : Основа, 2002. - 126 с

Егоршин А. Л. Управление персоналом : учеб. для вузов / А. Л. Егоришин. - 3-е изд. - Н. Новгород : НИМБ, 2001. - 607 с

Основы управления в органах внутренних дел : учебник / [под ред. А. П. Коренева]. - М. : Моск. акад. МВД России ; Щит, 2000. - 344 c.

Галай А. О. Організаційно-правові засади формування та функціонування пе–соналу установ вико­нання покарання : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 / А. О. Галай. - Ірпінь, 2003. 215 с

Бандурка О. М. Теорія та методи роботи з персоналом в органах внутрішніх справ : підручник / О. М. Бандурка, В. О. Соболев. - X. : Вид-во Ун-ту внутр. справ, 2000. - 480 с.

Боднарчук О. Г. Кадрове забезпечення діяльності пенітенціарної системи в Україні: адміністративно-правовий аспект : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук : спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / О. Г. Боднарчук. - Ірпінь, 2009. - 22 с

Зливко С. В. Правові та організаційні засади діяльності державної кримінально-виконавчої служ-би України в сучасних умовах : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук : спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / С В. Зливко. - Ірпінь, 2010. - 19 с

Ребкало М. М. Державне управління у сфері виконання покарань (о.ганізаційно-правовий аспект) : дис. ... канд. наук з держ. упр. : 25.00.02 / М. М. Ребкало. - К, 2009. – 203 с

Управління персоналом : навч. посіб. / [О. В. Крушельницька, Д. П. Мельничук]. - К. : Кондор, 2003. - 296 с

Клюев А. Н. П…авовые и организационно-управленческие аспекты деятельности уголовного роз-ыска Украины : дис. канд. юрид. наук : 12.00.07 / А. Н. Клюев. - X., 1997. - 223 с.

Куличенко В. В. Профессиональная деформация сотрудников уголовного розыска: сущность и пути профилактики / В. В. Куличенко, В. П. Столбовой. - Киев : КВШ МВД СССР, 1990. - 54 с.

Медведев В. С. Професійна деформація співробітників пенітенціарних установ / В. С. Медведев. -К. : РВВ КІВС при УАВС, 1996. - 80 с

 

< Попередня   Наступна >