533

---

ОНІСЬЄВ В.А.,

здобувач кафедри криміналістики Київського національного університету внутрішніх справ

ДІЯЛЬНІСТЬ БАЗЕЛЬСЬКОГО КОМІТЕТУ ТА ВОЛЬФСБЕРЗЬКОЇ ГРУПИ У СФЕРІ БОРОТЬБИ З ВІДМИВАННЯМ (ЛЕГАЛІЗАЦІЄЮ) ЗЛОЧИННО ЗДОБУТИХ ДОХОДІВ

Розкрито можливості співпраці з такими міжнародними банківськими інституціями, як Базельський комітет та Вольфсберзька група при розкритті легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.

За загальною природою, відмивання грошей – це обробка доходів від злочинів для приховування їхнього злочинного походження. Цей процес має критичну важливість, оскільки дозволяє злочинцям безкарно насолоджуватись цими прибутками.

На початковій стадії відмивання грошей, або стадії розміщення, особа, яка відмиває гроші, поміщає незаконні доходи в фінансову систему. Це може бути зроблено шляхом розбиття великих сум готівки на менш підозрілі маленькі суми, що пізніше депонуються безпосередньо на банківські рахунки, або шляхом купівлі серії грошових інструментів (чеків, грошових поштових переказів тощо), що пізніше збираються та депонуються на рахунках у іншому місці.

Після того як фонди потрапили до фінансової системи, має місце друга стадія – нашарування. На цій стадії особа, яка здійснює легалізацію, бере участь у великій кількості конвертацій або переміщень фондів для їх відмежування від їхнього джерела. Фонди можуть бути пропущені через купівлю та продаж інвестиційних інструментів, або особа, яка здійснює легалізацію, може просто провести фонди через ряд рахунків у різних банках. Таке використання широко розкиданих рахунків особливо домінує в тих юрисдикціях, що не беруть участі в співпраці з розслідування відмивання грошей. Особа може обрати для інвестицій фондів нерухомість, предмети розкоші аб

о ділову діяльність. Цей процес має багато варіацій і швидко опановує удосконалення фінансових систем та чутливо реагує на практику, що перешкоджає цим процесам.

Останнім часом окремі аспекти взаємодії при розкритті легалізації злочинно здобутих доходів досліджували такі вітчизняні науковці, як В. В. Лисенко, Г. А. Матусовський, В. Ю. Шепітько, В. П. Головіна, Л. М. Доля, С. С. Чернявьський та інші. Разом з тим у працях даних вчених зазначена проблематика розглядалась у межах загальної теми боротьби з легалізацією (відмиванням) злочинно здобутих доходів.

Найбільш придатним фінансовим посередником для злочинців для відмивання злочинно здобутих коштів є банківський сектор. Основне призначення банків полягає у здійсненні фінансових операцій. Саме через здійснення фінансових операцій, причому цілком із дотриманням законної процедури, зловмисники маскують злочинність коштів. А тому насамперед банки повинні реалізовувати програми боротьби з відмиванням «брудних» коштів. Враховуючи зазначене, а також транснаціональний характер легалізації злочинно здобутих доходів, важлива роль повинна належати міжнародним банківським об’єднанням. Таким чином, постає потреба проаналізувати у даному аспекті діяльність таких банківських організацій, як Базельський комітет та Вольфсберзька група.

Банк міжнародних розрахунків (BIS) – міжнародна організація, що сприяє міжнародному грошово-кредитному та фінансовому співробітництву і виступає «банком центральних банків». На сьогоднішній день він об’єднує 55 центральних банків світу.

BIS діє як:

форум для обговорення й аналізу політики серед центральних банків та у колі міжнародного фінансового співтовариства;

центр економічних та грошово-кредитних досліджень;

головний контрагент для центральних банків у їхніх фінансових угодах;

агент або гарант у міжнародних фінансових операціях.

Банк міжнародних розрахунків засновано 17 травня 1930 року. Це найстаріша всесвітня міжнародна фінансова організація, що по сьогоднішній день залишається основним центром міжнародного співробітництва центральних банків країн.

Найважливішими зустрічами, що проводить BIS є регулярні зустрічі голів та вищих посадових осіб центральних банків-членів. Ці збори проводяться кожні два місяці в Базелі та забезпечують можливість учасників обговорити світову економіку та фінансові ринки, обмінятись уявленнями з актуальних проблем діяльності центрального банку країни [5].

Завдяки семінарам та симпозіумам, що організовані Фінансовим інститутом стабільності (FSI) Банку міжнародних розрахунків, BIS не лише ознайомлює фінансових спостерігачів усього світу з рекомендаціями Базельського комітету з банківському нагляду, а також забезпечує практичне навчання учасників.

BIS у своєму складі має наступні комітети:

Базельський комітет з банківському нагляду;

Комітет з глобальної фінансової системи;

Комітет з оплати і системи врегулювання;

Комітет ринків.

Базельський комітет з банківського нагляду був заснований 1974 року керуючими цен-тральних банків Групи десяти країн. Цей комітет організовує зустрічі своїх членів чотири рази на рік.

Країни представлені своїм центральним банком чи компетентним органом, що здійснює банківський нагляд, якщо ця функція не виконується самим центральним банком. Комітет не має офіційних міжнародних наглядових повноважень, його рішення не мають сили закону. Натомість, комітет формулює загальні норми та вказівки стосовно банківського нагляду і наводить опис рекомендованого передового досвіду щодо вирішення цілого ряду питань банківського нагляду. При прийнятті таких норм та вказівок передбачається, що відповідні органи кожної країни застосують всі необхідні кроки для їхнього впровадження за допомогою прийняття необхідних конкретних заходів законодавчого, нормативного або іншого характеру, які оптимальним чином відповідають національній системі даної країни [1].

Базельський комітет з банківського нагляду організовує форум для регулярного співробітництва з питань банківського контролю. Його мета у збільшенні розуміння ключових проблем контролю та покращення ефективності банківського нагляду в усьому світі. Таке прагнення реалізовується через обмін інформацією з національних проблем банківського нагляду, підходів та методів їх вирішення.

Секретаріат Комітету не лише забезпечує роботу Комітету, але й здійснює консультування наглядових органів інших країн.

Окремі документи із числа наглядових норм та вказівок Базельського комітету належать до питань відмивання грошей. Зокрема, «Банківська таємниця та міжнародне співробітництво у сфері банківського нагляду» (грудень 1981), «Про запобігання злочинному використанню банківської системи з метою відмивання коштів» (грудень 1988), «Належне ставлення банків до клієнтів» (жовтень 2001), «Розподіл фінансових звітів між юрисдикціями щодо боротьби з фінансуванням тероризму» (квітень 2002), «Посібник з відкриття рахунків та ідентифікації клієнтів» (лютий 2003), «Ініціативи Базельського комітету з банківського нагляду, Міжнародної асоціації органів нагляду за страховою діяльністю та Міжнародної організації комісій з цінних паперів по боротьбі з відмиванням грошей і фінансуванням тероризму» (червень 2003).

Так, у 1988 році Базельський комітет прийняв декларацію «Про запобігання злочинному використанню банківської системи з метою відмивання коштів». У Декларації описуються основні принципи та процедури, які адміністрація банків повинна ввести у своїх установах з метою сприяння боротьбі з відмиванням грошей у банківській системі як на внутрішньому, так і на міжнародному рівні. У декларації вказується, що банки «мимоволі» можуть використовуватися кримінальними елементами як посередницька структура. Тому комітет вважає, що першою й найважливішою мірою захисту від відмивання грошей є «добропорядність власної адміністрації банків та її активне прагнення до запобігання зв’язку своїх установ із кримінальними елементами або їхнього використання як каналу для відмивання грошей».

В зазначеній Декларації, по суті, відображено чотири принципи:

належна ідентифікація особи клієнта;

застосування високих етичних норм і дотримання законів;

співробітництво із правоохоронними органами;

правила та процедури дотримання вимог декларації.

По-перше, банки повинні вжити доцільних заходів для встановлення реальної особи всіх клієнтів, що звертаються за послугами до даної установи. Політика банку повинна чітко передбачати заборону на проведення значних банківських операцій з будь-якими клієнтами, що не надають документів, що засвідчують їхню особу.

По-друге, банки повинні забезпечити ведення своєї діяльності відповідно до високих етичних норм і на основі суворого дотримання відповідних законів та нормативно-правових документів. Це означає, що банки не повинні пропонувати свої послуги або активно сприяти проведенню операцій, якщо в банку є достатні підстави вважати, що ці операції пов’язані з відмиванням грошей.

По-третє, банки повинні всебічно співпрацювати з національними правоохоронними органами в повному обсязі, допустимому національним законодавством та іншими нормативно-правовими документами, що регламентують дотримання конфіденційності клієнтів. Забороняється надавати допомогу або підтримку клієнтові, який намагається обдурити правоохоронні органи за допомогою надання перекрученої, неповної або дезорієнтуючої інформації. Якщо в банку є достатні підстави припускати, що депоновані кошти являють собою доходи від злочинної діяльності, або що проведені операції призначаються для кримінальних цілей, то банк зобов’язаний вжити відповідних заходів, включаючи відмову в наданні допомоги, припинення відносин з даним клієнтом, а також закриття або блокування («заморожування») даного рахунку.

По-четверте, банки повинні прийняти офіційні регламенти, що відповідають вимогам зазначеної Декларації. Крім того, банки повинні довести ці регламенти до відома всіх своїх штатних співробітників та проводити їх належний інструктаж з питань, що охоплюються регламентами і принципами діяльності банку. В рамках таких регламентів необхідно передбачити спеціальні правила ідентифікації особи клієнта.

І наостанок, як ефективний спосіб перевірки дотримання варто передбачити функцію внутрішнього аудиторського контролю в установі [2].

В 1997 році Базельський комітет опублікував свої «Основні принципи ефективного банківського нагляду», що містять комплексний план ефективної системи банківського нагляду та охоплюють широке коло питань. Один з 25 основних принципів, а саме принцип № 15, належить до відмивання грошей і передбачає наступне:

Органи банківського нагляду повинні встановити, чи є в банку адекватні регламенти, положення та інструкції (включаючи правила «Знай свого клієнта»), що сприяють дотриманню високих етичних і професійних норм у фінансовому секторі й запобіганню навмисному або ненавмисному використанню банку кримінальними елементами.

Ці положення й процедури, відомі за назвою «Знай свого клієнта» (KYC) (також іменуються «належною перевіркою клієнта»), є найважливішою частиною інституціональної бази ефективного режиму боротьби з відмиванням грошей та фінансуванням тероризму в кожній країні.

На додаток до «Основних принципів» Базельський комітет у 1999 році опублікував «Методологію основних принципів», що містить 11 спеціальних та 5 додаткових критеріїв, що сприяють оцінці адекватності положень і процедур KYC. У цих додаткових критеріях міститься пряма вказівка на необхідність дотримання «Сорока рекомендацій». «Основні принципи» та «Методологія основних принципів» були переглянуті Базельським комітетом у жовтні 2006 року.

У жовтні 2001 року Базельський комітет опублікував великий документ щодо принципів KYC за назвою «Належне ставлення банків до клієнтів». Цей документ був виданий у відповідь на зазначені у світовому масштабі недоліки процедур KYC. Ці норми KYC засновані на документі «Про запобігання злочинному використанню банківської системи з метою відмивання коштів» і на основному принципі № 15, але містять більш конкретну інформацію. В зазначеному документі описані основні елементи норм KYC [4, с. 142].

Слід зазначити, що ці норми KYC, описані в документі «Належне ставлення банків до клієнтів», будуть корисними для банків і в інших аспектах, крім боротьби з відмиванням грошей, завдяки захисту безпеки й благополуччя банків та підвищенню надійності банківських систем. Крім того, Базельський комітет у цьому документі вимогливо рекомендує «прийняти й реалізувати рекомендації FATF, зокрема ті з них, які стосуються банків», а також вказує, що норми «Належного ставлення банків до клієнтів» «повинні відповідати рекомендаціям FATF».

Група «Вольфсберг» є асоціацією, що складається з 12 глобальних банків, які представляють переважно міжнародні приватні банківські концерни.

Група «Вольфсберг» – це об’єднання, що прагне розвивати фінансові стандарти сфери надання послуг та пов’язаний з цим принцип KYC «Знай свого клієнта» для боротьби з відмиванням грошей та протидії фінансуванню тероризму.

Ця група, названа так за назвою замку Вольфсберг у північно-східній частині Швейцарії, де вона була сформована в 2000 році, а також визначила чотири комплекси принципів для приватних банків [3].

До першого комплексу належать принципи боротьби з відмиванням грошей у приватному банківському секторі (у жовтні 2000 року була прийнята «Загальна директива (принципи) щодо протидії відмиванню доходів у приватному банківському секторі», яка переглянута в травні 2002 року). Ці принципи відображають точку зору групи на доцільні правила боротьби з відмиванням грошей при веденні справ з особливо багатими особами та відділами приватних банківських операцій фінансових установ. Дані принципи стосуються ідентифікації особи клієнта, включаючи встановлення реальних власників всіх рахунків, а також ситуацій, що вимагають проведення додаткової належної перевірки, наприклад, у випадку незвичайних або сумнівних банківських операцій.

Одинадцять принципів включають:

прийом нового клієнта – загальні принципи;

прийом нового клієнта – ситуації, що вимагають належної перевірки в додатковому обсязі або особливої уваги;

відновлення інформації про клієнтів;

дії у випадку виявлення незвичайних або підозрілих операцій;

спостереження;

відповідальність за контроль;

звітність;

освіта, навчання й інформація;

вимоги до зберігання документації;

винятки та відхилення;

організація боротьби з відмиванням грошей.

Друга група принципів міститься в опублікованій групою «Вольфсберг» декларації «Про боротьбу з фінансуванням тероризму» (січень 2002 року). В ній описується роль, яку фінансові установи повинні відігравати в боротьбі з фінансуванням тероризму, маючи на увазі підвищення внеску фінансових установ у вирішення цієї міжнародної проблеми. В декларації підкреслюється, що фінансові установи повинні допомагати компетентним органам у боротьбі з фінансуванням тероризму за допомогою запобігання та виявлення подібних явищ, а також обміну інформацією про їх.

У декларації зазначається, що положення й процедури ідентифікації клієнтів («Знай свого клієнта») варто застосовувати в розширеному масштабі шляхом пошуку за списками відомих або підозрюваних терористів. Крім того, банки повинні активно допомагати урядам та вживати додаткових заходів для належної перевірки клієнтів у тих випадках, коли мають місце підозрілі або незвичайні операції. Дуже ретельна перевірка має особливе значення в тих ситуаціях, коли клієнти пов’язані з тими секторами або сферами діяльності, які відповідно до інформації компетентних органів часто використовються для фінансування тероризму. В декларації також указується на необхідність розширення міжнародного співробітництва та прийняття «Спеціальних рекомендацій» FATF як керівництва до дії.

Третій комплекс стосується «Принципів боротьби з відмиванням грошей у банках-кореспондентах» (листопад 2002 року).

Група «Вольфсберг» запропонувала 14 принципів, що регламентують установлення й підтримку банківських кореспондентських відносин у світовому масштабі. Відповідно до цих принципів міжнародним банкам забороняється вести справи з «підставними банками». Крім того, у цих принципах використовується методика контролю ризику кореспондентських банківських відносин, що призначена для забезпечення необхідного рівня належної перевірки, проведеної банком відносно його клієнтів із банків-кореспондентів.

При оцінці потенційного ризику принципи групи «Вольфсберг» передбачають, щоб банк-кореспондент враховував наступну інформацію про банк клієнта:

місцезнаходження;

структура власності та управління;

діловий портфель;

клієнтура.

Визначення характеру ризику допоможе банкам у застосуванні процедур KYC при наданні банківських кореспондентських послуг. Ці принципи також передбачають порядок виявлення та відстеження незвичайних або сумнівних операцій чи дій.

Разом з тим належна реалізація принципу «Знай свого клієнта» на практиці призводить до значного збільшення засобів та часу на проведення фінансової операції. Прагнучи розв’язати зазначену проблему, Вольфсберзька група пропонує створення Єдиної глобальної інформаційної бази даних учасників фінансових операцій. Банки, для ідентифікації клієнта, матимуть можливість отримати необхідні дані з такої бази. Однак наявність такої бази даних не повинна звільняти банківську установу від обов’язку здійснення належної перевірки інформації про клієнта. В якості експерименту Вольфсберзька група розпочала влітку 2004 року співпрацю з «Альманахом банкіра». На сьогоднішній день поки що триває доопрацювання та вдосконалення бази даних. Однак незабаром планується її широке практичне використання, в першу чергу при здійсненні процедур KYC. Дана система дозволить не лише отримати інформацію про клієнта, але про зміни щодо особи. Це сприятиме економії сил та часу при зіставленні інформації, отриманої з різних джерел.

В четвертій групі принципів «Про моніторинг, перевірку (фільтрацію) та пошук» (вересень 2003 року) зазначені питання, які варто розглянути для того, щоб фінансові установи роз-робили прийнятні процеси моніторингу, фільтрації й пошуку, використовуючи методику, засновану на профілі ризику.

В даних принципах визнається той факт, що профіль ризику фінансової установи в цілому може відрізнятися від ризику її окремих підрозділів залежно від характеру операцій, проведених цими підрозділами (наприклад, роздрібні банківські операції, обслуговування приватних клієнтів, кореспондентські банківські операції, брокерські й дилерські операції). У принципах також зазначається, що будь-які процеси моніторингу, фільтрації або пошуку обмежуються виявленням тих клієнтів та операцій, які мають конкретні характеристики, що відрізняють їх від очевидно легітимної поведінки.

Згідно з цими принципами фінансові установи повинні здійснювати відповідні процеси, що забезпечують ідентифікацію незвичайної діяльності та незвичайного характеру активності або операцій. Враховуючи те, що такі незвичайні операції, характер або види діяльності не обов’язково підозрілі у всіх випадках, фінансові установи повинні мати можливість проаналізувати і визначити, чи є конкретні операції, характер або види діяльності підозрілими, зокрема, на предмет потенційного відмивання грошей.

У принципах рекомендується здійснювати моніторинг операцій за принципом обліку профілю ризику. Крім того, в принципах рекомендується використовувати відбір або фільтрування в реальному часі, для чого потрібна перевірка операції до її фактичного здійснення, наприклад, у випадку діючого ембарго або санкцій. З урахуванням профілю ризику даної установи рекомендується провадити аналіз раніше здійснених операцій.

Більша частина поточного моніторингу незвичайної та потенційно підозрілої діяльності повинна здійснюватися за допомогою моніторингу операцій. Для моніторингу операцій з урахуванням ризику потенційного відмивання грошей варто розробити моделі ризику, що виявляють потенційний ризик відмивання грошей та інструменти, що дозволяють диференціювати фактори ризику у порівнянні з проведеними операціями. Відповідний процес моніторингу операцій повинен забезпечувати порівняння інформації про операції з виявленими факторами ризику (такими як географічне місце операції, тип пропонованих фінансових продуктів та послуг і тип клієнта, що бере участь в операції) з різними способами відмивання грошей та іншими незаконними діями, щоб визначити, чи є дана операція незвичайною або підозрілою [4, с. 156].

Зазначеним внесок Вольфсберзької групи у справу боротьби з легалізацією злочинно здобутих доходів та фінансуванням тероризму не вичерпується. Слід хоча б згадати про «Методику протидії відмиванню доходів для спільних фондів та інших інститутів спільного інвестування» (березень 2006) та про «Методику щодо управління ризиками відмивання доходів» (березень 2006), які, зокрема, призначені для поглибленого практичного застосування здобутків у сфері протидії відмиванню брудних коштів та фінансуванню тероризму [6].

Таким чином, бачимо, що Базельський комітет та Вольфсберзька група розробили низку ефективних стандартів, що перешкоджатимуть відмиванню «брудних» коштів з використанням банківської системи. Зважаючи на провідну роль банків у фінансовій системі України постає необхідність оперативного запровадження зазначених нормативів у діяльність вітчизняних банківських організацій.

Список використаної літератури:

Базельській комітет з банківського нагляду [Електронний ресурс] : www.sdfm.gov.

Банк международных расчётов [Электронный ресурс] : http://ru.wikipedia.org/wiki.

Вольфсберзька група [Електронний ресурс] : www.sdfm.gov.

Шотт П. А. Справочное руководство по борьбе с отмыванием денег и финансированием терроризма и дополнение в отношении специальной рекомендации ІX / П. А. Шотт ; Все-мирный банк. Международный банк реконструкции и развития. – 2-е изд. – Вашингтон, 2005.

The Bank for International Settlements [Electronic resource] : www.bis.org.

The Wolfsberg Group [Electronic resource] : www.wolfsberg-principles.com.

 

 

< Попередня   Наступна >