Головна Наукові статті Кримінальний процес ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ВЗАЄМОДІЇ ПРАВООХОРОННИХ І КОНТРОЛЮЮЧИХ ОРГАНІВ У ХОДІ ВИЯВЛЕННЯ І РОЗСЛІДУВАННЯ КОНТРАБАНДИ

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ВЗАЄМОДІЇ ПРАВООХОРОННИХ І КОНТРОЛЮЮЧИХ ОРГАНІВ У ХОДІ ВИЯВЛЕННЯ І РОЗСЛІДУВАННЯ КОНТРАБАНДИ

Наукові статті - Кримінальний процес
503

КАРНАУХОВ О.В.,

старший викладач кафедри кримінально-правових дисциплін Академії митної служби України

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ВЗАЄМОДІЇ ПРАВООХОРОННИХ І КОНТРОЛЮЮЧИХ ОРГАНІВ У ХОДІ ВИЯВЛЕННЯ І РОЗСЛІДУВАННЯ КОНТРАБАНДИ

Контрабанда, будучи явищем транснаціональним, належить до глибоко замаскованих багатоепізодних злочинів, що вчинюються організованими групами, які мають міжрегіональний і міждержавний характер. Економічна і суспільна небезпека контрабанди, а також труднощі, з якими часто пов'язане її виявлення і розкриття, вимагають об'єднання зусиль митних органів, органів внутрішніх справ, служби безпеки, прокуратури й інших правоохоронних і контролюючих органів, у тому числі й зарубіжних держав, чим і обумовлено актуальність досліджуваної теми. Сучасні науковці, визначаючи основні способи скоєння злочинів суб'єктами господарської діяльності під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності, на перше місце ставлять контрабанду, підкреслюючи її особливу суспільну небезпеку проблеми взаємодії та координації правоохоронних та контролюючих органів, у тому числі й у ході виявлення ознак злочину та його розслідування, суттєвий внесок внесли такі вчені, як К.В. Антонов, О.В. Баулін, В.В. Варава, В.І. Галаган, О.Ф. Долженков, В.Б. Петльований, С.В. Слинько, В.Т. Томін, І.Ю. Потлов, М.А. Погорецький, В.М. Тертишник, М.Є. Шумило, Л.І. Щербина та інші.

Термінологічний аналіз свідчить, що поняття «взаємодія» є зовнішньо схожим з поняттями «співробітництво», «координація», «узгодженість», «сприяння» та ін.

Взаємодія трактується як динамічний зв'язок, у процесі якого відбувається зміна однієї або всіх сторін, що взаємодіють. Вона проявляє предмет, дає змогу пізнати його [2, с. 81]. Взаємодія визначається також як одна з форм впливу для досягнення конкретної мети [3,

с. 12]; спільна погоджена діяльність щодо мети, місця і часу вчинення злочину [4, с. 13]. З точки зору психології, це процес безпосереднього або опосередкованого впливу об'єктів (суб'єктів) один на одного, який породжує їх взаємну зумовленість та зв'язок. Вона виступає як інтегруючий фактор, що сприяє утворенню структур [5].

У широкому сенсі взаємодія є таким станом зв'язків між суб'єктами, який характеризується їх безперервною дією і взаємовпливом один на одного [6, с. 18].

У юридичній науці поняття взаємодії тлумачиться неоднозначно. Проте все це різноманіття не виходить за рамки двох основних інтерпретацій – розуміння взаємодії у широкому й вузькому сенсі [7, с. 16].

На думку І.П. Седова, взаємодія – явище не суб'єктивного порядку, яке випливає лише з бажання взаємодіючих сторін, а об'єктивно необхідне, без якого не можуть і не мають вирішуватися питання розкриття злочинів [6, с. 54].

У широкому сенсі під взаємодією розуміється такий стан зв'язків між взаємодіючими суб'єктами, який характеризується їх безперервною дією і взаємовпливом один на одного. Взаємодія в широкому сенсі – це будь-яке зіткнення діяльності суб'єктів, як обдумане, так і неусвідомлене, яке не залежить від її спрямованості на досягнення результату.

Взаємодія у вузькому сенсі – це спільна або узгоджена у просторі та часі діяльність двох і більшого числа суб'єктів для досягнення однієї або декількох загальних цілей [8, с. 18, 106].

Таким чином, для ефективній протидії контрабанді необхідна побудова належної взаємодії та координації діяльності різних правоохоронних органів, їх окремих структурних підрозділів. У зв'язку з цим усі працівники правоохоронних органів повинні знати можливості інших суб'єктів координації в боротьбі з контрабандою, тобто підрозділів, яким безпосередньо доручено здійснення цієї боротьби.

Для цілеспрямованої і ефективної боротьби з контрабандою слід запобігати розпилюванню сил і засобів правоохоронних і контролюючих органів, забезпечити їх координацію і взаємодію на певній ділянці роботи.

Автор вважає, що взаємодію правоохоронних і контролюючих органів слід розглядати як систему, підходячи до ії розуміння з точки зору системного підходу.

Щодо суті взаємодії як системи, то їй, як зазначав у своєї науковій праці О.Ф. Долженков, властиві такі загальні ознаки:

сумісні дії або діяльність двох та більше суб'єктів;

заснованість на законі;

спрямованість на боротьбу зі злочинністю та вирішення завдань забезпечення виконання покарань і ресоціалізаціїї злочинців;

узгодженість дій правоохоронних органів за метою, часом, місцем здійснення;

забезпечення комплексного використання сил, засобів і методів з найменшими витратами;

спеціальні суб'єкти взаємодії [9, с. 149].

Ефективність протидії контрабанді, що має міжрегіональні зв'язки, багато в чому залежить від стану координації роботи оперативних підрозділів різних правоохоронних органів. Причому зміст координації дуже специфічний і визначається необхідністю:

Зіставлення інформації про злочинців за місцем їх постійного мешкання, місцях появи контрабандистів та ін.

Зіставлення інформації про контрабанду, що скоюється в різних регіонах ймовірно одними і тими ж суб'єктами злочинної діяльності.

Взаємодопомога сил оперативного складу для проведення слідчих дій за дорученнями слідчих із інших регіонів.

На думку І.Ю. Потлова, до організаційно-тактичних форм взаємодії міліції та митниці у боротьбі з контрабандою належать:

а) спільний аналіз даних, отриманих в результаті проведення ОРЗ, які є підставою для порушення кримінальної справи;

б) спільне планування заходів на різних етапах розслідування;

в) взаємний обмін інформацією під час розслідування;

г) організація спільного проведення слідчих дій;

д) створення слідчо-оперативних груп для розкриття злочинів по гарячих слідах;

е) проведення спільних тактичних операцій.

Ґрунтуючись на результатах аналізу матеріалів практики, процес взаємодії митних та інших правоохоронних органів можна розподілити на етапи:

перший етап: спільний аналіз даних, отриманих в результаті ОРЗ;

другий етап: спільне планування заходів на різних етапах розкриття;

третій етап: взаємний обмін інформацією під час розслідування кримінальних і адміністративних справ;

четвертий етап: створення слідчо-оперативних груп для розкриття правопорушення по гарячих слідах [10, с. 15].

Найбільш доцільними формами взаємодії, як показує практика, є добре налагоджена система обміну інформацією про оперативну обстановку, її характерні зміни, про появи контрабандистів і можливих співучасників; їх виїзд до інших країн, областей, про переміщення контрабандного товару; про нові способи скоєння злочинів; про хитрощі й маскування, вживані контрабандистами і особами, залученими до цієї злочинної діяльності; належне виконання запитів, що надходять, і окремих доручень про документування фактів придбання, виготовлення, розкрадання, переміщення, зберігання і збуту предметів контрабанди; про встановлення візуального спостереження за суб’єктами, що розробляються; обмін джерелами з маршрутними можливостями між оперативними піжрозділами правоохоронних органів.

Одним із складних питань взаємодії є взаємодія під час перевірки інформації про злочини. Як правило, на початковому етапі оперативної розробки, яку проводять оперативні підрозділи СБУ, посадові особи митних органів, які проводять дізнання, не лише не знають про неї, а й про проведену реалізацію нерідко можуть дізнатися лише після надходження до них матеріалів порушеної кримінальної справи. Така практика, на наш погляд, є невірною і говорить лише про неналежну організацію взаємодії між відповідними органами.

Однією з форм взаємодії між митними та правоохоронними органами є оперативний супровід кримінальної справи. Оперативний супровід вирішує такі завдання:

створення оптимального режиму для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин кримінальної справи за допомогою безперервного забезпечення особи, що проводить дізнання, потрібною інформацією;

забезпечення реалізації принципу невідворотності покарання шляхом паралельного здійснення “негласного” розслідування і подолання протидії з боку винних осіб та їх оточення;

виконання доручень особи, що проводить дізнання, про проведення розшукових і окремих слідчих дій;

надання практичної допомоги дізнавачу в підготовці і проведенні складних слідчих дій шляхом вирішення організаційно-технічних і тактичних задач і безпосередньої участі в них;

забезпечення безпеки свідків, потерпілих та інших осіб, прямо або опосередковано пов'язаних зі справою, що розслідується.

Найефективніше ці завдання вирішуються в тих випадках, коли оперативний працівник діє у складі слідчо-оперативної групи, що створює умови для безперервного оперативного супроводу розслідування [11, с. 22].

Взаємодія між правоохоронними органами у ході розслідування контрабанди можлива лише на одному ієрархічному рівні суб'єктів, які беруть участь у вирішенні оперативно-слідчих задач, що передбачає узгодженість дій, цілей, місця і часу.

Полегшення здійснення контрабанди зумовлюється активним використанням транспорту для перевезення засобів і предметів контрабанди. Як показує дослідження, контрабандисти користуються всіма видами транспорту для пересування країною та поза її межами з метою вивчення кон'юнктури ринку для реалізації і збуту предметів контрабанди. Функціональне і структурне становище цих суб'єктів дозволяє їм інтегровано займатися контрабандою, що нині яскраво виражений міжрегіональний та міждержавний характер.

Діяльність правоохоронних органів щодо виявлення і розкриття злочинів тісно пов'язана з використанням сучасної техніки виявлення, закріплення, зберігання, систематизації і використання інформації про ознаки кримінально-правових відносин.

На основі чіткого розмежування функцій повинна бути розроблена методика взаємодії та координації служб МВС, СБУ, митної служби, податкової адміністрації, прокуратури при плануванні проведення спільних швидкоплинних і довготривалих операцій.

Прикладом нормативного регулювання спільних дій можуть слугувати такі: спільний наказ Адміністрації державної прикордонної служби України і Державної митної служби України від 24.11.2003 р. № 297/793 «Про затвердження технології прикордонного та митного контролю в пунктах пропуску через державний кордон»; спільний наказ Державної митної служби України та Державної податкової адміністрації від 12.07.2004 р. № 512/387 «Про затвердження порядку взаємодії митних і податкових органів при здійсненні державного контролю за експортом окремих видів товарів суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності»; спільний наказ Державної митної служби України, Адміністрації державної прикордонної служби України, Міністерства охорони, Міністерства аграрної політики, Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Міністерства культури і туризму України від 31.08.2005 р. № 819/641/435/441/310/592 «Про затвердження інструкції з організації попереднього документального контролю товарів, що ввозяться на митну територію України».

У ході взаємодії з правоохоронними і контролюючими органами України Державною митною службою за 2007 р. надіслано 559 запитів, з них до СБУ – 68 запитів; до МВС – 259 запитів; до органів прокуратури – 142; до прикордонної служби – 22; до податкових органів – 68 запитів. Отримано 2576 запитів, з них від СБУ отримано 896; від МВС – 914; від органів прокуратури – 38; від прикордонної служби – 522; від податкових органів – 206 запитів. За результатами співробітництва відповідними органами Державної митної служби України порушено 37 кримінальних справ про контрабанду. Питома вага кримінальних справ, за інформацією правоохоронних органів України, складає 14,3 % [12].

З метою посилення боротьби з незаконним переміщенням товарів через кордон та подальшою їх реалізацією на території України Державна податкова адміністрація України у взаємодії з Державною митною службою України та іншими правоохоронними та контролюючими органами забезпечує виконання Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 20 груд1н6я ж 2о0в0т6н ря . 2№0 0 16 7 р6.7 Д. ПА та Держмитслужбою України видано спільний наказ № 620/891, відповідно до якого працівники державної податкової служби беруть участь у роботі спільних груп по контролю за обігом товарів з моменту пропуску через митний кордон України до реалізації на внутрішньому ринку.

Одним із прикладів взаємодії митних органів з правоохоронними органами може бути взаємодія Ягодинської митниці з правоохоронними органами України. Так, протягом 6 місяців 2007 р. з правоохоронних органів до митниці надійшло 47 інформаційних повідомлень щодо можливого незаконного переміщення товарів та транспортних засобів. Із цього масиву інформації 17 повідомлень віднайшли своє підтвердження.

У процесі виявлення, розкриття і розслідування контрабанди доводиться інколи взаємодіяти з іноземними правоохоронними органами. Це потрібно тоді, коли у кримінальній справі виникає необхідність перевірити факт існування зарубіжних фірм, їхніх зв'язків з українськими господарюючими суб'єктами по відповідним зовнішньоторговельним контрактам, а також за наявності у кримінальній справі матеріалів про порушення митних правил зарубіжними постачальниками. У подібних випадках взаємодія з правоохоронними органами далекого і ближнього зарубіжжя здійснюється в установленому порядку: через Генеральну прокуратуру шляхом направлення окремих слідчих доручень про надання відповідної допомоги у кримінальній справі або через ДМСУ запит прямує в зарубіжну митну службу. Сьогодні найбільш суттєва допомога в боротьбі з контрабандою проходить по лінії Інтерполу через його національні центри. Інтерпол – це міжнародна поліцейська інформаційна мережа, каналами якої йдуть запити про розшук злочинців, пересування осіб, підозрюваних у вчиненні контрабанди, слідчі доручення, відомості про викрадені предмети контрабанди, що перебувають у розшуку, про можливості придбання їх фізичними і юридичними особами, експортування їх в інші країни, про скоєння аналогічних злочинів в інших країнах та інші.

У ході взаємодії Державної митної служби України з митними та правоохоронними органами зарубіжних країн ДМСУ протягом 2007 р. до вищезазначених органів, до митних адміністрацій зарубіжних країн направлено 2 953 запити про надання допомоги у проведенні перевірок законності зовнішньоекономічних операцій та отримано 2291 відповідь. На підставі отриманої інформації порушено 64 кримінальних справи на загальну суму 163966927 грн. [12].

Так, перевіряючи правильність митного оформлення товарів ПП «Ковчег» (м. Київ) на підставі матеріалів, отриманих від митних органів Франції та Фінляндії, встановлено факти незаконного ввезення товарів «оздоблювальні матеріали та інструмент» та «дошка паркетна» загальною вартістю 1,1 млн. грн. на підставі документів, які містили неправдиві дані. Ця обставина стала підставою для порушення Київською регіональною митницею трьох кримінальних справ. У ході співпраці з митними органами Німеччини встановлено, що у період 2005 – 2006 рр. ТОВ «Кейбл Менеджмент Сістемз» (м. Київ) ввезено на митну територію України 19 партій товару «кабелі волоконно-оптичні, кабелі мідні телекомунікаційні, з'єднання для проводів і кабелів» загальною вартістю 3267757 грн. на підставі документів, які містили нерпавдиві дані про фактичного продавця товару та його вартість, яку було зменшено у 3,3 рази. Виявлені обставини стали підставою для порушення кримінальної справи Київською регіональною митницею.

Таким чином, можна дійти висновків, що основними положеннями взаємодії митної служби з правоохоронними і контролюючими органами з виявлення, розкриття і розслідування контрабанди є такі:

законність у діяльності суб'єктів взаємодії та дотримання конституційних прав і свобод громадян;

діяльність кожного з суб'єктів взаємодії лише у межах повноважень, наданих йому чинним законодавством;

відносна самостійність кожного з суб'єктів взаємодії;

узгодженість дій суб'єктів взаємодії;

достатній доступ до проміжної та остаточної інформації суб'єктів взаємодії;

обмеженість взаємодії її метою;

можливість реалізації результатів взаємодії відповідно до компетенції її учасників.

Список використаної літератури:

Петльований В.Б. Боротьба із злочинністю у сфері зовнішньоекономічної діяльності // Економічні злочини: попередження і боротьба з ними: Міжвідомчий науковий збірник. – К., 2001.

Философский энциклопедический словарь. – М., 1980.

Терещенко В.И. Организация и управление. Опыт США. – М., 1965.

Гевко В.В. Використання не процесуальної інформації під час доказування у стадії попереднього розслідування: Автореф. дис. … канд., юрид. наук. – К., 1996.

Психология: Словарь / Под ред. А.В. Петровского, М.Г. Яроменского – М., 1990.

Седов И.П. Некоторые правовые и организационные вопросы взаимодействия следователя и органа дознания как элемента следственной тактики // Проблемы советского государства и права. – Иркутск,1975.

Ортинський В.Л. Протидія нелегальній економіці засобами оперативно-розшукової діяльності. Монографія. – Львів, 2004.

Томин В.Т. Проблемы оптимизации среды функционирования органов внутренних дел. – Горький,1978.

Долженков О.Ф. Інфраструктура організованої економічної злочинності. – Одеса, 2002.

Потлов І.Ю. Організаційно-тактичні засади розкриття контрабанди промислових товарів в морських портах: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – Одеса, 2008.

Удовидченко М.А. Использование результатов оперативно-розыскной деятельности в расследовании преступлений: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – М., 1999.

Захист економічних інтересів держави на митному кордоні України: Матеріали наради за участю Президента України. – 19 листопада 2007 р., м. Київ.

 

< Попередня   Наступна >
 
Авторизація
Пошук