562

---

ДЯТЛЕНКО Н.М.,

кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник Інституту економіко-правових досліджень НАН України

ЛІБЕРАЛІЗАЦІЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ: ЧИ ВРАХОВУЄ ВОНА ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД? (НА ПРИКЛАДІ ДОСВІДУ НІМЕЧЧИНИ)

Економічна криза 2008 р. в Україні вплинула практично на всі сфери економіки. Негативно відбилася вона і на зовнішньоекономічній діяльності. Грубі помилки в державному регулюванні зовнішньоекономічної діяльності призвели до низки негативних наслідків, у першу чергу – до інфляції.

Першою помилкою, на наш погляд, слід вважати втрату державою основних важелів регулювання імпорту. Це призвело до зростання вартості продовольчої продукції, що імпортується в Україну. Статистичні дані вказують на тенденцію зростання вартісних показників імпорту продовольства в порівнянні з фізичними обсягами. Тільки за січень-лютий 2008 р. імпорт продукції тваринництва виріс на 28,6 % у порівнянні з відповідним періодом 2007 р., в тому числі молочної продукції на 62,8 %. Імпорт продукції рослинного походження виріс на 52,7 %, жирів – в 2,5 рази, готової харчової продукції – на 37,3 % [1].

Другий негативний факт, а саме лібералізація експорту, призвів до вимивання із внутрішнього ринку продовольчої продукції національного виробництва. За січень-лютий 2008 р. експорт рослинництва виріс в 2,2 рази, жирів – у два рази, готової харчової продукції – на 52 % [1]. Третя негативна тенденція – це цінові диспропорції між цінами на внутрішньому ринку України та цінами світового ринку. Практично нерегульована цінова політика держави та вказані вище диспропорції призвели до того, що в першому кварталі 2008 р. стрімко зросли ціни на продовольство, передусім на фрукти (32,6 %), овочі (32,5 %), олію (26,7 %) [1]

Таким чин

ом, мала місце непідготовлена лібералізація зовнішньоекономічної діяльності, внаслідок чого внутрішні ціни в Україні почали стрімко рости до рівня світових.

Актуальності набула проблема – якою ж повинна бути зовнішньоекономічна стратегія України в умовах нинішньої кризи? Факт вступу України до СОТ не міг не вплинути на економічну ситуацію в державі. Але вступ до СОТ для української економіки став важким випробуванням вже на першому етапі. Плану вступу України до СОТ був затверджений розпорядженням КМУ від 28 травня 2003 р. № 325-р [2].

Тобто 5 років забезпечували певний перехідний період для адаптації суб’єктів господарювання. Але чому ж Україна виявилася непідготовленою до вступу в СОТ? Як же при цьому оцінювати її перспективи щодо європейської інтеграції з практичної точки зору? Для відповіді на ці питання вкрай важливо знати, як здійснювали модернізацію зовнішньоекономічного законодавства держави Європи. Адже особливо складним був процес гармонізації та модернізації законодавства про зовнішньоекономічну діяльність в умовах створення Європейського Союзу. Для України важливим є досвід Німеччини.

Основною метою нашої статті є визначення перспективних напрямків модернізації господарського законодавства про зовнішньоекономічну діяльність України з врахуванням положень і досвіду сучасної системи господарсько-правового регулювання в Німеччині. Питання використання досвіду Німеччини розглядались в роботах українських вчених-правознавців О.О. Ашуркова, Г.Л. Знаменського, В.К. Мамутова, О. Кібенко. Цій проблемі приділяли увагу також російські дослідники А.В. Грибачов, П.А. Даманова, І.Л. Іванов, Я.Ю. Климов, А.М. Сумін, Т.Д. Аіткулов, Л.Ю. Василевська, В.В. Єгоров, А.Г. Давтян, С.С. Треушніков, Є.А. Кравченко та ін. Але проблема використання досвіду Німеччини в праві України залишається недостатньо дослідженою.

В Німеччині дослідженням проблем правового регулювання економіки займаються визнані вчені: Вернер Фротчер, Юрген Пелка, Петер Бадура, Рольф Штобер, Хедвига Ламуру, Рольф Поль та інші. Щоб відповісти на питання, чи відповідає лібералізація зовнішньоекономічної діяльності в Україні європейському, в тому числі німецькому досвіду, звернемося до оригіналу навчального посібника з господарського права ФРН автора Юргена Пелки «Довідник з господарського права» загальним обсягом 1619 сторінок.

Цей довідник містить розділ «Зовнішньоекономічна діяльність», а також питання ЗЕД в окремих сферах господарювання [3, с. 9, 12, 93, 122, 195, 296]. Переклад цього матеріалу дозволяє констатувати, що модернізація законодавства про зовнішньоекономічну діяльність в Німеччині здійснювалась входячи з наступних головних напрямків.

I. Орієнтація зовнішньоекономічного законодавства Німеччини на Економічний кодекс ЄС. Економічне право Європейського Союзу представлено Директивами ЄС, яких у цей час налічується більше 600. Зазначені Директиви інкорпоровані в документі, який має назву Економічний Кодекс ЄС. Прийняття кожної директиви вимагало й від країн-членів ЄС певних змін у законодавстві

При визначенні стратегії вступу України до СОТ орієнтація була спрямована лише на окремі Директиви ЄС, а саме на Директиву 85/374/ЕЕС та 2001/95/ЕЕС. Вказувалось на Угоду TRIPS, Договір про патентне право (895002), Угоду ГАТТ 1994 року про непідвищення ставок імпортного мита та Угоду СОТ про технічні бар’єри в торгівлі (981008).

В розпорядженні КМУ від 28 травня 2003 року № 325-Р «Про затвердження плану заходів щодо забезпечення вступу України до СОТ» було заплановано внести зміни до 11 законів України [2]:

I. Про внесення змін до Закону України "Про аудиторську діяльність" (стосовно скасування вимоги про належність до громадянства України для зайняття аудиторською діяльн2іс.тюП). ро внесення змін до Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001–2004 років" (стосовно скасування вимоги щодо обов’язкового використання підприємствами-виробниками тютюнової продукції вирощеної і ферментованої в Україні тютюнової сировини).

Про внесення змін до Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (стосовно введення в національне законодавство норм щодо запровадження процедур автоматичного та неавтоматичного ліцензування імпорту).

Про внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров’я (стосовно визначення терміну "медичні послуги").

Про внесення змін до статті 18 Закону України "Про електроенергетику" (щодо скасування пріоритету вітчизняних виробників у разі проведення тендерів на оснащення об’єктів електроенергетики).

Про внесення змін до статті 13 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" (стосовно збільшення частки іноземного капіталу у статутному фонді телерадіоорганізацій).

Про внесення змін до Закону України "Про податок на додану вартість" (стосовно скасування пільг для вітчизняних виробників).

Про внесення змін до деяких законів України (стосовно режиму ввезення пестицидів та агрохімікатів на її митну територію).

Про внесення змін до Закону України "Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм" (стосовно посилення охорони авторського права та суміжних прав, зокрема у сфері розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм та баз даних).

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони інтелектуальної власності (стосовно авторського права та суміжних прав).

II. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (стосовно ліцензування та контролю за експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування).

Як кажуть, не густо. В цьому випадку говорити про широкомасштабну модернізацію законодавства України не коректно. Були заплановані також і конкретні заходи. Наприклад, заплановано модернізувати технічні стандарти, а саме привести національну систему технічного регулювання у відповідність до положень Угоди СОТ про технічні бар’єри в торгівлаі), пзоркирйенмяат:тя 500 національних стандартів, гармонізованих з міжнародними і європейськими;

б) затвердження технічних регламентів підтвердження відповідності на основі директив Нового підходу;

в) розроблення та подання до Кабінету Міністрів законопроектів про відповідальність за дефектну продукцію та про загальну безпеку продукції на основі європейських директив 85/374/ЕЕС та 2001/95/ЕЕС.

Оце фактично і всі заходи стосовно удосконалення законодавства. Впадає в око очевидна декларативність Плану заходів щодо забезпечення вступу України до СОТ. Задекларовано приведення зовнішньоторговельного режиму у відповідність з нормами та принципами СОТ. Що ж це означає? Звернімося до наукового видання Юргена Пелки з господарського права Німеччини, щоб визначити вказані принципи.

ІІ. У праві Німеччини чітко визначені основні принципи модернізації зовнішньоекономічного законодавства.

Юрген Пелка вказує два основних напрямки модернізації німецького законодавства в сфері ЗЕД відповідно до вимог ЄС.

Уніфікація правових норм країн-членів ЄС відповідно до Директив ЄС.

Лібералізація торговельної й зовнішньоекономічної діяльності.

ЄС – це зона вільної торгівлі, що не піддана ніяким обмеженням і митам (ст. 12 Дог. про ЄС старої редакції – ст. 25 Дог. про ЄС нової редакції). Звідси випливає створення митного союзу. Це означає, що у відносинах із третіми країнами застосовується єдиний митний тариф для кожної держави ЄС (ст. 9 Дог. про ЄС старої редакції – ст. 23 Дог. про ЄС нової редакції). Єдиний митний тариф складається по митній тарифній схемі, яка заснована на угоді про гармонізацію системи позначень і кодифікації товарів, а також на застосуванні окремих митних ставок. Імпорт товарів у ЄС обкладається одним загальним митним збором, незалежно, у яку державу-член ЄС імпортується товар. У кожній державі національні митні інстанції роблять спеціальне митне обслуговування. У національному праві кожної держави – члена ЄС закладені правові засоби заперечування рішень митних інстанцій (ст. 342 Митного кодексу), наприклад, у ФРН – через систему фінансових судів. Правові приписи, які регулюють відправлення (імпорт) товарів, покладені в основу так званого Митного кодексу, прийнятого 1.01.1994 р. у Постанові Ради № 2913/92. Цей кодекс був уведений у дію Постановою №2454/93 комісії про введення в дію Митного кодексу (Офіційний бюлетень ЄС № 253 від 11.10.1993 р.) кодекс поєднує численні правила й норми, які раніше містилися в окремих нормативних актах, у єдиний кодифікований нормативно-правовий акт. Він покликаний служити тому, щоб митне регулювання було єдиним у сукупності для всіх країн-членів ЄС щодо поставки товарів з погляду експертизи й організації вивозу. Він є наслідком уніфікації права, що виявляє собою оглядове й об’єднане регулювання.

Митний кодекс містить норми про правила визначення країни походження товарів (ст. 22 МК) і визначення митної вартості ввезених товарів (ст. 28 МК). Виходячи із цього, кодекс регулює як загальні (ст. 59 МК), так і особливі митні правила (ст. 84 МК), як, наприклад, правила зберігання на митниці, правила відправлення вантажів, активні й пасивні дії по доробці (поліпшенню) товарів, а також правила переробки товарів на митниці. Предметом регулювання Митного кодексу є, крім норм про походження товарів (ст. 201 МК), норми про ушкодження, знищення товарів (ст. 233 МК) з вини митниці, стягнення податкових платежів, відшкодування збитків або зменшення податкових платежів у випадках провини митниці.

Лібералізація зовнішньоекономічної діяльності представлена певними нормами, що мають форму заборони численних обмежень і заходів рівнозначної дії (у формулюванні німецького права).

Якщо на перший погляд оцінити зовнішньоекономічний режим України, то він відповідає принципу лібералізації. Але запозичувати європейський принцип лібералізації ЗЕД нам необхідно обережно та виважено. Адже, як вже відзначалося, в 2007–2008 роках в Україні мала місце непідготовлена лібералізація зовнішньоекономічної діяльності, внаслідок чого внутрішні ціни в Україні почали стрімко рости до рівня світових.

Розглянемо другий принцип ЗЕД у Німеччині – уніфікацію правових норм. Для цього розглянемо нормативні вимоги СОТ до України щодо приведення у відповідність до угод СОТ окремих національних правових норм.

Вимога СОТ (вимога країн – членів робочої групи з розгляду заявки України про вступ до СОТ):

1. Угода про сільське господарство (981_005)

установлення періоду 2000–2002 років для визначення обсягу державної підтримки сільського господарства.

Угода про сільське господарство (981_005), установлення щорічної тарифної квоти на ввезення в Україну цукру – сирцю з тростини.

Генеральна Угода з тарифів і торгівлі (995_264), Угода про сільське господарство (981_005)

зниження ставок ввізного мита на сільськогосподарську продукцію.

4. Генеральна Угода з тарифів і торгівлі (995_264), Угода про субсидії та компенсаційні

заходи (981_015)

заборона субсидування з метою стимулювання експорту та обмеження імпорту вугілля.

5. Генеральна Угода з тарифів і торгівлі (995_264), Угода про субсидії та компенсаційні

заходи (981_015)

у разі надання чи застосування договірною стороною будь-якої субсидії, вона зобов’язана повідомити інші договірні сторони про обсяг та характер субсидії, обставини, що призвели до необхідності субсидування.

6. Генеральна Угода про торгівлю послугами (981_017)

забезпечення добросовісної конкуренції та створення рівних умов доступу до ринку телекомунікаційних та поштових послуг для іноземних та вітчизняних постачальників послуг.

7. Генеральна Угода з тарифів і торгівлі (995_264)

установлення однакових тарифів при експортному, імпортному та внутрішньому перевезенні вантажів.

8. Угода про технічні бар’єри у торгівлі (981_008)

прийняття і застосування органами стандартизації Кодексу доброчинної практики з розроблення, прийняття і застосування стандартів.

пріоритетність прямого впровадження міжнародних стандартів участь у роботі відповідних міжнародних організацій з метою гармонізації національних стандартів та забезпечення захисту інтересів держави.

9. Угода про технічні бар’єри у торгівлі (981_008)

забезпечення не менш сприятливого режиму для продукції іноземного виробництва, ніж для аналогічної продукції вітчизняного виробництва урахування відповідних технічних регламентів інших країн – членів СОТ.

10. Угода про технічні бар’єри у торгівлі (981_008)

надання відповідей на всі запити країн – членів СОТ, а також подання відповідної інформації про технічні регламенти, стандарти, процедури оцінки відповідності або їх проекти інформування заінтересованих центральних органів виконавчої влади, національних виробників про технічні регламенти, стандарти та процедури оцінки відповідності країн – членів СОТ.

11. Угода про технічні бар’єри у торгівлі (981_008)

однаковий підхід при застосуванні процедур оцінки відповідності до продукції іноземного та вітчизняного виробництва

еквівалентність плати за оцінку відповідності продукції іноземного та вітчизняного виробництва

визнання результатів оцінки відповідності шляхом укладення дво- та багатосторонніх угод.

12. Генеральна Угода про торгівлю послугами (981_017)

надання права іноземним банкам відкривати філії на території України.

Генеральна Угода з тарифів і торгівлі (995_264) узгодження розміру експортного мита на металобрухт.

Генеральна Угода з тарифів і торгівлі (995_264)

скасування заборони на експорт кольорових металів, передбаченої статтею 9 Закону України "Про металобрухт" (619-14)

15. Генеральна Угода з тарифів і торгівлі (995_264)

скасування преференцій та зменшення ставок ввізного мита для підприємств машинобудівного комплексу.

16. Генеральна Угода з тарифів і торгівлі (995_264)

лібералізація доступу до ринку товарів.

Навіть малодосвідченому в галузі ЗЕД видно, що вимоги СОТ щодо лібералізації імпорту в Україну призведуть до негативних наслідків. Щоб уникнути цих наслідків, економіка держави має відповідати певним стандартам, один із яких – ознаки ринкової економіки.

ІІІ. У праві Німеччини одна із головних умов лібералізації зовнішньоекономічного законодавства – наявність ринкової економіки.

Юрген Пелка вказує на основний принцип ЗЕД: для того щоб у Європейському співтоваристві панували внутрішні ринкові відносини, товари в сукупності всього ЄС повинні вільно циркулювати” [3, с. 195].

Ст. 30 Дог. про ЄС старої редакції (ст. 28 Дог. про ЄС нової редакції) забороняє для країн – членів ЄС на цій підставі множинні обмеження, як і заходи, що мають дії, аналогічні обмеженням. Обмеження в обороті товарів втратили значення з 01.01.1970 р. – із часу початку перехідного періоду.

Значно посилилася боротьба із усякими обмеженнями вільного обороту товарів. Європейські суди розуміють під цими обмеженнями всі заходи країн-членів співтовариства погодженого характеру, які перешкоджають безпосередньо або опосередковано потенційно вільному обороту.

Це так звана формула Дазонвилля (Збірник Європейського Суду за 1974 р., стор. 837, судова справа №8/74, Дазонвилль). Формула Дазонвилля дуже розпливчаста й об’ємна в інтерпретації Європейського Суду. Здається, що тільки деякі заходи країн-членів ЕС, які не є погодженими, підпадають під цю дефініцію.

Однак у деяких випадках окремі приписи можуть суперечити розвитку загального ринку. Вони можуть бути підкріплені невідкладними вимогами, причинами (Збірник Європейського Суду, справа 120/78, Кассис де Діжон, 1979 р., стор. 649).

Як невідкладну вимогу для обмеження свободи руху товарів Європейський Суд розглядає: вимоги діючого органа податкового контролю; вимоги охорони суспільного здоров’я; вимоги використання й охорони навколишнього середовища; вимоги чесності торговельного обороту (Збірник Європейського Суду, справа 302/86 Комісія Данії, 1988 р., стор. 4607). Кожна невідкладна вимога по обмеженню свободи руху товарів повинна бути відносною.

Насамперед це не повинно бути завуальоване штучне обмеження торгівлі.

Порушення вимоги свободи руху товарів підлягає судовому розгляду. Процедуру судового виробництва (судовий розгляд) регулює ст. 36 Дог. про ЄС старої редакції (ст. 30 Дог. про ЄС нової редакції). Як підстави для судового провадження ця стаття вказує на випадки, при яких мають місце наступні порушення: основ суспільної моралі, порядку й стабільності; норм охорони здоров’я й життя людей, тварин і рослин; норм охорони національного культурного багатства; прав промислової й комерційної власності. Саме останні принципи найбільше часто використовувані в практиці німецького судового досвіду, що представлений Європейським Судом згідно зі ст. 177 Дог. про ЄС старої редакції (ст. 234 Дог. про ЄС нової редакції).

Судовий процес з питань обмежень свободи руху товарів припускає наявність фактів, що представляють собою порушення наступних принципів: або принципу заборони дискримінації (обмеження свободи руху товарів), або принципу зловживання й створення обмежень у русі товарів.

Зі свого боку Європейський Союз проявляв значну активність щодо уніфікації, гармонізації правових приписів і управлінських заходів країн – членів ЕС, виходячи зі ст. 100 і ст. 100а Дог. про ЄС старої редакції (ст. 94 і 95 нової редакції). Це здійснювалося з метою гарантування єдиного напрямку правового розвитку, виходячи з основних прав і свобод, закладених у Договорі про ЄС.

Одним з істотних аспектів є уніфікація приписів, що мають технічний характер. Останні є на перший погляд нейтральними. Однак технічні норми й вимоги, навіть дуже незначні, можуть виступити як засіб заборони імпорту. Європейський Союз зрозумів це дуже давно й прийняв відповідні директиви про уніфікацію й гармонізацію технічних норм.

Європейський Союз закріпив у ст. 110 Договору про ЄС старої редакції (ст. 131 Дог. про ЄС нової редакції) ліберальну політику відносно торгівлі.

Ця норма закріпила як лейтмотив зовнішньоторговельної політики ЄС те, що ЄС не створює ніяких протекціоністських перешкод на шляху для ввезених товарів. Як же викладене вище можна застосувати для України? Чи дійсно її економіка відповідає вимогам ринкової?

Конкурентні відносини є головною передумовою впровадження протизатратної, а значить, антиінфляційної моделі економічного розвитку. Зате в Україні значною мірою поширилася монополізація національного, регіональних і галузевих ринків. Антимонопольний комітет щорічно фіксує численні випадки зловживання монопольним положенням, однак заходи щодо обмеження монополізму й захисту економічної конкуренції не дають скільки-небудь відчутних результатів.

Не менш гострою системною проблемою в Україні залишається несприятливий інвестиційний клімат. Дискусії про забезпечення діючого захисту права власності не супроводжуються відповідними діями на законодавчому рівні, що створює сприятливі умови для діяльності «рейдерів» і тіньового перерозподілу власності.

Ключові ринкові елементи – фондовий ринок, небанківська фінансова система, у тому числі страхові компанії, інвестиційні й недержавні пенсійні фонди – перебувають в Україні в зародковому стані.

4. Має місце погіршення якості кредитного портфеля. Перший дзвінок про можливу дестабілізацію банківської системи у випадку рецесії пролунав від Standard&Poors і МВФ, згідно з даними яких фактична частка проблемних кредитів становить від 30 до 70 %.

Загострилася проблема стрімкого нарощування зовнішньої заборгованості банків. Тільки за 2007 р. сума іноземних кредитів, притягнутих банками, зросла більш ніж удвічі – з 14 до 31 млрд. дол. Оскільки ці кошти йдуть на споживче кредитування, така заборгованість перетворюється в потужний інфляційний фактор, а в майбутньому – в серйозний ризик для стабільності банківської системи.

Відсутня довгострокова програма зниження податкового навантаження та перерозподілу податкових надходжень на користь місцевого самоврядування. Напроти, централізацію фінансових ресурсів характеризує стійка тенденція до посилення. У той час як, наприклад, в Італії після недавніх парламентських виборів оголосили про намір скоротити державне споживання до рівня не більше 40% ВВП, в Україні – країні, що розвивається, де цей показник повинен бути значно менше, – він фактично наближається до 50 %.

IV. Мета модернізації законодавства про ЗЕД в Німеччині – захист внутрішнього ринку [3].

Як це використовується в Україні. ЄС розвиває спеціальний правовий інструментарій для захисту торгівлі. Величезне значення в цьому зв’язку мають Основні антидемпінгові приписи (Постанова №384/96, Постанова №905/98 Ради). Останні уповноважують Раду при ввозі товарів по демпінгових (непридатних) цінах вживати певних правових заходів. По-перше, слід визначити статус демпінгових товарів. Товари діють зі статусом демпінгових, якщо експортна ціна одиниці товару по ЄС є нижчою, ніж ціна цього ж товару, за якою він продається в країні його походження (виробництва) (Ст. 2 Основних антидемпінгових приписів). По-друге, слід визначити, чи наносять товари, ввезені за демпінговими цінами, збиток хоча б одній галузі народного господарства ЄС.

Тільки якщо обидві ці вимоги збігаються, може стягуватися антидемпінговий митний платіж.

ЄС впровадив торгово-політичний інструментарій для протидії недозволеній (забороненій державою) торговельній практиці, спрямованій проти порушення міжнародних прав співтовариства – прийняв Постанову № 3286/94. Це постанова надалі була замінена так званим Новим Торгово-політичним інструментом Співтовариства (викладена в редакції Постанови Ради № 2641/84). За допомогою цього нового інструмента підприємства ЄС одержали можливість впливати у свою користь на треті держави у випадку порушення останніми міжнародних торговельних зобов’язань.

При наявності фактів порушень міжнародних торговельних зобов’язань ЄС уповноважене звернутися із процесуальним позовом по розгляду даного факту в рамках СОТ.

ЄС прийняв для визначення обмежень своїх митних прав спеціальний документ – Загальне регулювання ввозу товарів (імпорту) – Постанова Ради № 3284/94. Останньою передбачається єдине регулювання в рамках ЄС ввозу товару із третіх країн у ЄС.

Крім цього, законодавчо передбачені особливі ситуації, при яких використовуються захисні заходи проти завдання збитків народному господарству співтовариства при завищеному імпорті товарів. Ці захисні правові заходи складаються у встановленні квот для імпорту, перевищення яких не допускається при імпорті товарів у ЄС.

Поряд з Основними антидемпінговими директивами в ЄС особливе місце займає система захисту від субвенцій, які можуть реалізовуватися за допомогою країн, що не є учасницями ЄС (Постанова Ради № 2026/97). Зміст постанови полягає в наступному. На практиці може мати випадок, коли певний товар, що зроблений з використанням субвенцій від держави, особливо пропонується для поставки в ЄС. Це начебто сприяє розвитку конкуренції між виробниками в ЄС. Але в певних випадках даний товар може бути предметом так званого «компенсаційного розмитнення», тобто застосування підвищеної податкової ставки при розмитненні. Компенсаційне розмитнення припускає збільшення ставки мита, яка повинна компенсувати цей незаконний прибуток даного підприємства. Якщо комісія зробила висновок, що поставка цього товару із третіх країн фінансово підкріплена інтересами даної держави й ця поставка завдає шкоди одній з галузей народного господарства ЄС, – у цьому випадку Рада може ухвалити рішення щодо підвищення ставки мита.

Як же використала цей європейський досвід Україна при вступі до СОТ? Навпаки. Не на захист, а на пригноблення національного товаровиробника. Негативні наслідки вступу до СОТ прогнозувалися урядом та закріплені в розпорядженні Кабміну від 12 січня 2006 р. № 10-р «Про затвердження плану заходів щодо нейтралізації можливих негативних наслідків у зв’язку із вступом України до СОТ та забезпечення підвищення конкурентоспроможності національної економіки» [4].

Розглянемо пункт 1 «Можливі негативні наслідки вступу до СОТ»:

Зменшення обсягів фінансування державної підтримки сільського господарства, неможливість забезпечення конкурентоспроможності продукції вітчизняного виробництва на зовнішньому ринку.

Ускладнення ситуації з реалізацією цукру, виробленого з буряка, у зв’язку з надходженням на ринок дешевого цукру-сирцю з тростини.

Втрата частини внутрішнього ринку вітчизняними виробниками сільськогосподарської продукції у зв’язку із збільшенням обсягів імпорту такої продукції.

Обмеження експорту вугілля як продукції, що субсидується; застосування до України компенсаційних заходів у разі визнання того, що субсидування обмежує імпорт вугілля і завдає збитків імпортерам.

Зменшення частки ринку національних операторів у сфері поштового і телекомунікаційного зв’язку; зниження темпів розвитку мереж національних операторів та неможливість забезпечення доступу споживачів до універсальних (загальнодоступних) послуг галузі зв’язку на всій території України.

Зменшення обсягів експортних і транзитних перевезень вантажів підприємств гірничо-металургійного комплексу України у зв’язку з постачанням російської залізорудної сировини та інших видів продукції.

Випуск продукції за застарілими стандартами, уповільнення процесу приведення національних стандартів у відповідність до міжнародних призведе до неконкуренто- та н еекспортоспроможності продукції вітчизняного виробництва як на внутрішньому, на вітчизняний ринок небезпечної для життя і здоров’я людей та навколишнього природного середовища продукції іноземного виробництва.

Неможливість оперативного доведення інформації про технічні регламенти, стандарти та процедури оцінки відповідності країн – членів СОТ до зацікавлених центральних органів виконавчої влади, національних виробників що негативно впливає на експортоспроможність продукції вітчизняного виробництва, розвиток торгівлі товарами та послуг1а0м. и .Невідповідність рівня оснащеності національних органів з оцінки відповідності міжнародним стандартам з сертифікації та акредитації, їх неконкурентоспроможність з іноземними транснаціональними сертифікаційними компаніями призведе до втрати ринку послуг національних органів з оцінки відповідності та занепаду вітчизняної сфери з оцінки відповідності; невизнання результатів оцінки відповідності торговими партнерами призведе до додаткових витрат виробників (постачальників) на проведення випробувань та сертифікації іноземними транснаціональними сертифікаційними компаніями; одностороннє визнання дійсними іноземних сертифікатів відповідності, зниження конкурентоспроможності продукції вітчизняного виробництва на внутрішньому ринку у зв’язку з невизнанням результатів оцінки відповідності торговими партнерами.

Втрата частини внутрішнього ринку фінансових послуг через неможливість банків України конкурувати з іноземними банками.

Зниження доходу бюджету на 19 млн. євро (118 млн. гривень); зростання цін на брухт на 100-110 гривень за одну тонну призведе до зростання цін на прокат на 18-20 гривень за одну тонну на внутрішньому ринку (3,7-4 долари США за одну тонну); у разі одноразового зменшення ставки експортного мита з 30 до 5 євро за одну тонну протягом одного року доходи бюджету зменшаться на 35 млн. євро (217 млн. гривень).

Скасування заборони на експорт кольорових металів призведе до несанкціонованого вивозу цих металів та як наслідок до припинення подальшого розвитку вітчизняних підприємств, діяльності діючих переробних підприємств, до імпортування продукції, потребу в якій задовольняють вітчизняні виробники за цінами, значно нижчими за ціни іноземних виробників осилення конкуренції з іноземними виробниками призведе до: зменшення обсягів виробництва, зниження завантаженості підприємств, скорочення зайнятості працівників галузі, зростання обсягу заборгованості із заробітної плати, суттєвого скорочення бюджетних надходжень.

Зниження рівня тарифного захисту на окремі види продукції вітчизняного виробництва. Тобто України вступила до СОТ непідготовленою, насамперед юридично. Але в законодавчій базі передбачалося фактичне знищення державної підтримки національного товаровиробника через такі заходи:

Скасування обмежень для громадян та юридичних осіб іноземних держав щодо заснування інформаційних агентств, обмежень обсягу іноземних інвестицій у статутному фонді таких агентств;

Скасування вимоги про належність до громадянства України для зайняття аудиторською діяльністю;

Скасування вимоги щодо обов’язкового використання підприємствами-виробниками тютюнової продукції вирощеної і ферментованої в Україні тютюнової сировини;

Скасування пріоритету вітчизняних виробників у разі проведення тендерів на оснащення об’єктів електроенергетики;

Збільшення частки іноземного капіталу у статутному фонді телерадіоорганізацій;

Скасування пільг для вітчизняних виробників [4];

Крім вищезазначених заходів, вступ до СОТ призведе до збільшення залізничних тарифів, адже КМУ запланував продовження роботи з подальшої індексації тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом відповідно до вимог угод СОТ;

Будуть переглянуті системи стандартизації та сертифікації продукції, перегляд національних стандартів, розроблених у колишньому СРСР, з метою скасування або приведення їх у відповідність з міжнародними стандартами чи відповідними технічними регламентами, гармонізація національних стандартів з міжнародними;

Знизиться контроль за якістю товарів. Оскільки заплановано реформування системи обов’язкової сертифікації, скорочення переліку продукції, яка підлягає обов’язковій сертифікації в Україні шляхом впровадження технічних регламентів з підтвердження відповідності конкретної продукції, зокрема декларування результатів оцінки відповідності продук1ц0і.ї ;Втрати в бюджеті за рахунок зменшення експортного мита, оскільки передбачено розроблення законодавчих актів про поступове, протягом п’яти років, зменшення ставки експортного мита.

Розглянемо заходи щодо нейтралізації негативних наслідків, які передбачив уряд:

завершення переговорів з країнами – членами робочої групи з розгляду заявки України про вступ до СОТ щодо прийняття рішення про визначення обсягу державної підтримки сільського господарства на рівні відповідного обсягу за 1994-1996 роки;

проведення реструктуризації цукрової галузі України з метою оптимізації обсягів цукру, виробленого з буряка, та зниження його собівартості;

проведення переговорів з країнами – членами робочої групи з розгляду заявки України про вступ до СОТ щодо доступу на зовнішній ринок цукру, виробленого в Україні;

підвищення якості та безпеки сільськогосподарської продукції вітчизняного виробництва;

удосконалення ринкової інфраструктури на селі;

розвиток альтернативних механізмів фінансового забезпечення вітчизняних виробників сільськогосподарської продукції;

забезпечення підтримки галузі тваринництва шляхом реалізації ст. 15 Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України" (1877-15);

підготовка законопроекту про особливості державної підтримки (субсидування) вугільної промисловості з урахуванням вимог СОТ;

створення системи моніторингу цін на вугільну продукцію на внутрішньому та світовому ринку і систематичне опублікування результатів моніторингу;

забезпечення доступу до телекомунікаційних та поштових послуг споживачів на всій території України, зокрема сільських, гірських регіонів, а також для малозабезпечених сімей пенсіонерів та інвалідів із застосуванням механізму компенсації збитків;

забезпечення введення систем управління якістю, навколишнім природнім середовищем, безпекою харчових продуктів на основі міжнародних стандартів ІSO 9000, ІSO 14000, концепції НАССР (аналіз небезпечних чинників та критичних точок контролю) після прийняття Закону України "Про стимулювання вітчизняних підприємств і установ до створення систем управління";

розроблення та впровадження технічних регламентів відповідно до директив ЄС та відповідних технічних регламентів інших країн – членів СОТ;

забезпечення прозорості процесу розроблення та прийняття технічних регламентів, стандартів та процедур оцінки відповідності, оперативного обміну інформацією з країнами – торговими партнерами України на базі Національного інформаційного центру ІSONET;

забезпечення високого рівня оснащеності випробувальних лабораторій та їх акредитація за міжнародними стандартами, підвищення рівня кваліфікації їх працівників;

застосування процедур оцінки відповідності згідно з міжнародними стандартами;

забезпечення застосування однакових процедур оцінки відповідності до продукції іноземного та вітчизняного виробництва;

укладення дво- та багатосторонніх угод про взаємне визнання результатів оцінки відповідності;

забезпечення підвищення конкурентоспроможності банків України, зокрема: приведення системи банківського нагляду у відповідність із світовими стандартами, вжиття заходів до легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, підвищення якості аудиторських висновків приведення їх у відповідність з міжнародними стандартами, удосконалення системи корпоративного управління банками України, удосконалення системи управління ризиками в банках України впровадження сучасних банківських технологій, збільшення кількості та поліпшення якості послуг, що надаються банками України;

забезпечення розроблення законодавчих актів про поступове, протягом п’яти років, зменшення ставки експортного мита;

запровадження з моменту вступу до СОТ вивізного мита для продукції, експорт якої був заборонений;

запровадження механізму зменшення плати за користування кредитом для підприємств машинобудівного комплексу шляхом передбачення відповідних коштів у бюджеті на 2007 та наступні роки; провести консультації з країнами – членами робочої групи з розгляду заявки України про вступ до СОТ з питання встановлення Україною перехідного періоду для поетапного зниження ставок ввізного мита на продукцію підприємств машинобудівного комплексу

визначення правових засад державної підтримки страхування і кредитування експорту продукції вітчизняного виробництва з метою підвищення експортного потенціалу держави; сприяння введенню в галузі машинобудування для агропромислового комплексу систем управління якістю у виробництві техніки і обладнання відповідно до стандартів ДСТУ ІSO 9001 – 2001 (ІSO 9001: 2000, ІDT);

проведення системної роботи з поліпшення умов доступу продукції вітчизняного виробництва на зовнішній ринок.

Аналіз законодавства щодо вступу в СОТ дозволяє дійти наступних висновків:

Україна вступила в СОТ непідготовленою. Адже 3 документи Кабінету Міністрів України не могли забезпечити всю нормативну базу [2], [4], [5].

Розпорядження КМУ щодо вступу України до СОТ не відповідають Господарському кодексу України [6].

Так, п.1 статті 380. “Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності “ ГКУ закріплює, що “державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності спрямовується на захист економічних інтересів України, прав і законних інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, створення рівних умов для розвитку усіх видів підприємництва у сфері зовнішньоекономічних відносин та використання суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності доходів та інвестицій, заохочення конкуренції і обмеження монополізму суб’єктів господарювання у сфері зовнішньоекономічної діяльності”. Документи КМУ щодо вступу до СОТ не забезпечують цю вимогу та потребують доопрацювання.

В Господарському кодексі України міститься стаття 389 ”Захист державою прав та законних інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності”. В ній закріплено, що “держава здійснює захист прав та законних інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності за межами України згідно з нормами міжнародного права, держава вживає необхідних заходів у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії з боку інших держав”, передбачає “спеціальні заходи щодо захисту національного товаровиробника від демпінгового імпорту та спеціальні заходи щодо імпорту, який завдає або може завдати істотної шкоди національним товаровиробникам”. Документи КМУ щодо вступу до СОТ не відповідають також вимогам статті 389 ГКУ та потребують доопрацювання.

III. Частина статей Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” не відповідає

документам КМУ щодо вступу України до СОТ [7].

Так, ст. 7 ”Основи регулювання зовнішньоекономічної діяльності” вказує на мету державного регулювання даної сфери господарювання:

– забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку України;

– стимулювання прогресивних структурних змін в економіці, в тому числі зовнішньоекономічних зв’язків суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України;

– створення найбільш сприятливих умов для залучення економіки України в систему світового поділу праці та її наближення до ринкових структур розвинутих зарубіжних країн.

Наступна ст. 8. “Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності“ закріплює, що “державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності має забезпечувати: захист економічних інтересів України та законних інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльнДосоткіу”.менти КМУ щодо вступу до СОТ не забезпечують цих вимог закону та потребують доопрацювання.

IV. В умовах СОТ без пільгового оподаткування певних галузей ЗЕД не можливо обійтись. Тому необхідно внести зміни до ст. 11. “Принципи оподаткування при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності“ та викласти її в наступній редакції:

– рівень оподаткування встановлюється виходячи з необхідності досягнення та підтримання самоокупності і самофінансування суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та з метою бездефіцитності платіжного балансу України;

– ставки податків є однаковими для всіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та визначаються за товарною ознакою: для одного і того ж товару діє єдина ставка податку;

– при оподаткуванні певних галузей зовнішньоекономічної діяльності законом можуть бути встановлені пільги.

V. Відповідно до досвіду ЄС одним із інструментів повинен бути комплекс антидемпінгових заходів. На даний момент закріплено в п. 4 статті 1 Закону про зовнішньоекономічну діяльність, що “демпінг – це ввезення на митну територію країни імпорту товару за ціною, нижчою від порівняної ціни на подібний товар у країні експорту, яке заподіює шкоду національному товаровиробнику подібного товару”. (Абзац дев’ятий ст. 1 в редакції Закону № 335-XIV (335-14) від 22.12.98). Але потребують деталізації зовнішньоторговельні заходи для уточнення віднесення їх до демпінгових.

Список використаної літератури:

Порошенко П. Антиинфляционная политика: шок или терапия? // Зеркало недели. – № 15 (694). – 19 апреля 2008 г. – С. 1, 7.

Про затвердження плану заходів щодо забезпечення вступу України до СОТ: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 28 травня 2003 р. № 325-р. // Лига-Закон Юрист 7.8.1. 3. Jьrgen Pelka. Beck’sches Wirtschaftsrechs-Handbuch 2001/2002. – Mьnchen: Verlag C.H. Beck, 2001.

Про затвердження плану заходів щодо нейтралізації можливих негативних наслідків у зв’язку із вступом України до СОТ та забезпечення підвищення конкурентоспроможності національної економіки: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 січня 2006 р. № 10-р. // Лига-Закон Юрист 7.8.1.

Про затвердження Плану заходів щодо підготовки до чергового раунду двосторонніх переговорів та наступного засідання Робочої групи з розгляду заявки України про вступ до СОТ: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2002 р. № 656-р. // Лига-Закон Юрист 7.8.1.

Господарський кодекс України. – К., 2003..

Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16.04.1991 р. № 959-XII // ВВР УРСР. – 1991. – № 29. – С. 377.

 

 

 

< Попередня   Наступна >