568

---

ЧУРІКОВ Д.С.,

ад’юнкт кафедри адміністративної діяльності ОВС Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ

ПРАВОВА ОСНОВА ДІЯЛЬНОСТІ МІЛІЦІЇ У СФЕРІ ОБІГУ СПЕЦІАЛЬНИХ ЗАСОБІВ САМООБОРОНИ В УКРАЇНІ: ОСОБЛИВОСТІ ТА ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ

Згідно з ч. 3 ст. 27 Конституції України кожен має право захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань [1]. Особам для реалізації даного права надане право на купівлю, зберігання, носіння та застосування спеціальних засобів самооборони, а саме газових пістолетів і револьверів, аерозолів, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівливої дії та патрони до них.

Діяльності міліції, перш за все, підкоряється вимогам верховенства права та реалізації принципу законності в її діяльності, які закріплені як в Конституції України, так і у інших законодавчих та нормативно-правових актах, які безпосередньо регламентують діяльність міліції. Як визначено у постанові Кабінету міністрів України № 576 "Про затвердження Положення про дозвільну систему": дозвільна система – це регламентований правом порядок виготовлення, придбання, обліку й використання спеціально визначених предметів, матеріалів і речовин, а також відкриття та функціонування окремих підприємств, майстерень і лабораторій з метою охорони інтересів держави й безпеки громадян [8].

Актуальність даної теми обумовлена тим, що для реалізації права кожного громадянина на захист свого життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань, законодавцем надана можливість володіти та застосовувати спеціальні засоби самооборони (газові пістолети, револьвери та патрони до них, аерозольні балончики заряджені речовинами сльозоточивої та дратівливої дії). Однак, необхідно зауважити, що захист своїх життя, здоров’я або ж

иття та здоров’я інших громадян може наносити шкоду життю чи здоров’ю порушника, тому межа захисту та застосування спеціальних засобів самооборони визначена у Кримінальному кодексі України (Розділ – 8) [2].

Про актуальність даної теми свідчить й наявна статистика: у Дніпропетровській області лише в 2007 році кількість зареєстрованої газової зброї становить 21578 одиниць, що свідчить про те, що у громадян все більше у власності знаходиться газової зброї. Але в період з 2000 по 2007 рік за порушення порядку придбання, зберігання, реєстрації або обліку газових пістолетів і револьверів та патронів до них (ст. 195-2 КУпАП) [14] складено 11553 протоколів, що свідчить про збільшення кількості порушень, які вчинюються у вказаній сфері.

На формування основних положень та висновків, що викладені у даній статті вплинули роботи В.Б. Авер’янова, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, О.К. Безсмертного, Ю.П. Битяка, А.С.Васильєва, І.П. Голосніченка, С.Т. Гончарука, К.О. Гориславський, Є.В. Додіна, М.М. Дорогих, М.І. Єропкіна, О.П. Клюшниченка, Л.В. Коваля, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, О.П. Коренєва, Ю.Ф. Кравченка, Є.В. Курінного, І.В. Мартьянова, О.В. Негодченка, О.І. Остапенка, Л.Л. Попова, В.М. Самсонова, О.І. Семчика, В.В. Цвєткова, Ю.С. Шемшученка, О.П. Шергіна, В.К. Шкарупи. Дослідження правового регулювання діяльності міліції у сфері дозвільної системи здійснювали: В.А. Гуменюк, С.В. Лихачов, В.І. Ткаченко, О.В. Харітонов, О.С. Фролов, Х.П Ярмакі. Втім, питання правової основи діяльності міліції у сфері обігу спеціальних засобів самооборони у працях цих вчених розглянуті фрагментарно або в рамках більш ширшої проблематики.

У зв’язку з цим мета даної статті полягає у визначенні особливостей правової основи діяльності міліції у сфері обігу спеціальних засобів самооборони та шляхів її удосконалення.

Досягнення цієї мети передбачає: 1) висвітлення системи нормативно-правових актів, які складають правову основу діяльності міліції у сфері обігу спеціальних засобів самооборони та їх характеристика; 2) встановлення особливостей правової основи діяльності міліції у цій сфері; 3) визначення шляхів удосконалення правової основи діяльності міліції стосовно обігу спеціальних засобів самооборони.

Виходячи із поставлених завдань, для визначення масиву нормативно-правових актів, які регламентують адміністративно-правову діяльність міліції у сфері обігу спеціальних засобів самооборони звернімося до основного законодавчого акту, який регламентує діяльність міліції в цілому – Закону України "Про міліцію" [4]. Так у ст. 4 ЗУ "Про міліцію" визначено, що правовою основою діяльності міліції є: Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, Загальна декларація прав людини, міжнародні правові норми, ратифіковані у встановленому порядку [4]. Тож, виходячи із вказаної системи нормативно-правових актів, які складають правову основу діяльності міліції, можливо визначити систему нормативно-правових актів, які регламентують адміністративно-правову діяльність міліції у сфері обігу спеціальних засобів самооборони: Конституція України [1], Закон України "Про міліцію" [4], Кодекс України про адміністративні правопорушення [3], Постанова ВРУ "Про право власності на окремі види майна" від 1992 року № 2471-ХІІ [5], Розпорядження Президента України "Про спеціальні засоби самооборони, заряджені речовинами сльозоточивої та дратівливої дії" від 19 лютого 1993 року № 14/93-рп [6], Постанова КМУ "Про затвердження Положення про дозвільну систему" від 12 жовтня 1992 року № 576 [8], Постанова КМУ "Про порядок продажу, придбання, реєстрації, обліку і застосування спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії" від 7 вересня 1993 року № 706 [7], Наказ МВС України "Про затвердження Положення про порядок збирання та утилізації спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії (в тому числі газових балончиків), непридатних для подальшого користування" від 08 лютого 1994 року № 64 [11], Наказ МВС України та Державний митний комітет України "Про затвердження Порядку ввозу із-за кордону та вивозу із України спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії" від 19 жовтня 1993 року № 650/272 [12], Наказ МВС України "Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів" від 21 серпня 1998 року № 622 [10], Наказ МВС України "Про заходи щодо виконання постанови Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1993 р. № 706 "Про затвердження Положення про порядок продажу, придбання, реєстрації, обліку і застосування спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії" від 18 жовтня 1993 року № 642 [9].

Виходячи із вищевикладеної системи нормативно-правових актів, які складають правову основу діяльності міліції у сфері обігу спеціальних засобів самооборони та поставлених завдань надамо характеристику кожному нормативно-правовому акту окремо.

Так, норми конституційного права напряму не здійснюють регламентування діяльності міліції, однак положення Конституції України є основою для прийняття інших нормативно-правових актів, а також визначають основні принципи та завдання діяльності міліції, як державного органу. Серед них такі положення, як те, що громадянам надається право на захист власного життя, здоров’я та життя, здоров’я інших осіб від протиправних посягань; захист життя та здоров’я громадян є обов’язком держави, а, отже і міліції [1].

Закон України "Про міліцію" визначає завдання міліції, права та обов’язки, в тому числі, і с сфері обігу спеціальних засобів самооборони. Так, аналізуючи Закон України "Про міліцію", можливо визначити, що у сфері обігу спеціальних засобів самооборони на міліцію покладається завдання, щодо забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів та охорона і забезпечення громадського порядку, так як спеціальних засобів самооборони є об’єктом дозвільної системи, а отже, і є частиною діяльності міліції по забезпеченню громадського порядку та безпеки [4]. Згідно п. 13 ст. 10 Закону України "Про міліцію": 1) давати відповідно до законодавства дозвіл на придбання, зберігання, носіння і перевезення зброї, боєприпасів, вибухових речовин та матеріалів, інших предметів і речовин, щодо зберігання і використання яких встановлено спеціальні правила, 2) давати дозволи на відкриття об'єктів, де вони використовуються, 3) контролювати додержання зазначених правил та функціонування цих об’єктів [4].

Так як на міліцію покладено вищезазначений обов’язок, то згідно ст. 11 Закону України "Про міліцію" ОВС у разі виявлення порушень правил дозвільної системи, у тому числі у сфері обігу спеціальних засобів самооборони, міліції надані наступні права: 1) анулювати виданий підприємству, установі й організації дозвіл на придбання, зберігання і використання зброї, боєприпасів у разі невиконання встановлених правил користування і поводження з ними або недоцільності їх подальшого зберігання, 2) вилучати при потребі зазначені предмети, опечатувати склади, бази й сховища тощо; 3) анулювати дозволи на придбання, зберігання і носіння зброї та боєприпасів, видані громадянам, у разі порушення порядку її зберігання або використання; 4) давати керівникам підприємств, установ, організацій, господарських об'єднань обов'язкові для них письмові вказівки щодо усунення порушень правил придбання, зберігання, обліку, охорони, перевезення і використання спеціально визначених предметів, відкриття та функціонування підприємств і майстерень, на які поширюється дозвільна система [4].

Кодекс України про адміністративні правопорушення [3] відноситься до системи нормативно-правових актів, які регламентують адміністративно-правову діяльність міліції у сфері обігу спеціальних засобів самооборони, так як у ньому визначається склади правопорушень у сфері обігу спеціальних засобів самооборони та адміністративна відповідальність осіб, які вчинили вказані правопорушення. КУпАП передбачені наступні склади правопорушень у сфері обігу спеціальних засобів самооборони: ст. 195-1. Порушення порядку розробки, виготовлення, реалізації спеціальних засобів самооборони; ст. 195-2. Порушення порядку придбання, зберігання, реєстрації або обліку газових пістолетів і револьверів та патронів до них; ст. 195-3. Порушення правил застосування спеціальних засобів самооборони. Однак, необхідно зазначити, що є необхідність в уточненні диспозицій вказаних статей для більш ефективного їх застосування та дотримання принципу законності [3].

Постанова ВРУ "Про право власності на окремі види майна" від 1992 року № 2471-ХІІ [5] визначає перелік майна, яке не може знаходитись у власності громадян та відповідно визначає, що у власності громадян можуть знаходитися газові пістолети, револьвери і набої до них, заряджені речовинами сльозоточивої та дратівної дії. Також, необхідно зауважити те, що вказана постанова визначає порядок набуття права власності на вказане майно: на газові пістолети, револьвери і патрони до них, заряджені речовинами сльозоточивої та дратівної дії, - придбаного ними з відповідного дозволу, який надається органами внутрішніх справ за місцем проживання особам, які досягли 18-річного віку [5]. Однак, у вказаній постанові не зазначено нічого про обіг аерозольних балончиків, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівливої дії, хоча вони підлягають обліку і за їх обігом теж здійснюється контроль. Виходячи із вищевикладеного, на нашу думку, необхідно акцентувати увагу на те, що у вказаній постанові не використовується поняття "спеціальні засоби самооборони", а надається конкретний перелік майна, а в КУпАП використовується термін "спеціальні засоби самооборони" [3], що свідчить про неузгодженість законодавства у сфері обігу спеціальних засобів самооборони. Аналізуючи норми цивільного права, а саме ст. 178 ЦКУ, де зазначено, що види об’єкти цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об’єкти, обмежені в обо-роті), встановлюється законом [13], однак ми бачимо, що в законодавчих актах не визначено обмежень, щодо обігу спеціальних засобів самооборони.

Розпорядження Президента України "Про спеціальні засоби самооборони, заряджені речовинами сльозоточивої та дратівливої дії" від 19 лютого 1993 року № 14/93-рп [6] визначає необхідність: включення газових пістолетів і револьверів та патронів до них, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії, до переліку видів майна, для яких встановлено спеціальний порядок набуття громадянами права власності з дозволу органів внутрішніх справ; встановлення відповідальності за порушення порядку розробки, виробництва та обліку спеціальних засобів самооборони, придбання, реєстрації газових пістолетів і револьверів та патронів до них, а також за використання зазначених засобів з протиправною метою.

Постанова КМУ "Про затвердження Положення про дозвільну систему" від 12 жовтня 1992 року № 576 визначає поняття дозвільної системи та надає перелік об’єктів, які віднесено до дозвільної системи [8]. Однак, у вищезазначеній постанові КМУ, у переліку об’єктів дозвільної системи відсутнє поняття "спеціальні засоби самооборони" і об’єкти пов’язані з їх обігом. Хоча, виходячи із аналізу постанови ВРУ "Про право власності на окремі види майна" від 1992 року № 2471-ХІІ можливо зробити висновок, що газові пістолети, револьвери і патрони до них, заряджені речовинами сльозоточивої та дратівної дії відносяться до дозвільної системи, так як для набуття право власності на них необхідно отримати дозвіл органів внутрішніх справ, а також досягти віку 18 років [5], що свідчить про обмеження у обігу вказаних предметів.

Постанова КМУ "Про порядок продажу, придбання, реєстрації, обліку і застосування спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії" від 7 вересня 1993 року № 706 [7] безпосередньо визначає порядок виготовлення, реалізації (продажу) суб'єктами підприємницької діяльності спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії, а також їх придбання, реєстрації, обліку, зберігання (носіння) і застосування громадянами та юридичними особами. Також у зазначеній постанові визначено перелік предметів, які відносяться до спеціальних засобів самооборони: "До спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії, дозволених до виготовлення, реалізації (продажу), придбання, реєстрації, обліку, зберігання (носіння) і застосування, належать: упаковки з аерозолями сльозоточивої та дратівної дії (газові балончики); газові пістолети і револьвери та патрони до них калібру 6, 8 і 9 міліметрів, заряджені речовинами сльозоточивої та дратівної дії."[7]. Визначено, що виготовлення та реалізація (продаж) спеціальних засобів самооборони здійснюються суб’єктами підприємницької діяльності – юридичними особами і громадянами, які мають на це спеціальний дозвіл (ліцензію), виданий в установленому порядку, за наявності сертифіката встановленого зразка на кожний вид спеціального засобу самооборони. Також визначено, що спеціальні засоби самооборони підлягають сертифікації, яка здійснюється в державній системі сертифікації УкрСЕПРО [7].

Необхідно зауважити, що у вказаній постанові визначається, що до кожного спеціального засобу самооборони, що реалізується (продається), повинні додаватися правила користування цим засобом та порядок його застосування [7]. А ввіз і вивіз з країни спеціальних засобів самооборони здійснюється у порядку, встановленому МВС та Держмиткомом, який визначений окремим сумісним наказом, який розглядатиметься нижче.

Відповідно до вказаної постанови, контроль за дотриманням суб’єктами підприємницької діяльності, установами, організаціями та громадянами вимог вказаного Положення здійснюють МВС та його органи на місцях [7].

Також у вказаній постанові визначено: порядок реалізації (продажу) і придбання упаковок з аерозолями сльозоточивої та дратівної дії; порядок реалізації (продажу), придбання, реєстрації, обліку і зберігання (носіння) газових пістолетів і револьверів та патронів до них, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії; порядок застосування спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії та визначено відповідальність за порушення встановленого порядку виготовлення, реалізації (продажу), реєстрації, обліку і застосування спеціальних засобів самооборони [7].

Наказ МВС України "Про заходи щодо виконання постанови Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1993 р. № 706 "Про затвердження Положення про порядок продажу, придбання, реєстрації, обліку і застосування спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії" від 18 жовтня 1993 року № 642 [9] визначає безпосередні напрямки діяльності міліції у сфері обігу спеціальних засобів самооборони спираючись на Положення Про порядок продажу, придбання, реєстрації, обліку і застосування спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії, яке затверджене постановою КМУ "Про порядок продажу, придбання, реєстрації, обліку і застосування спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії" від 7 вересня 1993 року № 706 [7].

Наказ МВС України "Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів" від 21 серпня 1998 року № 622 [10]. У вказаній Інструкції міститься загальні положення, щодо діяльності міліції у сфері дозвільної системи і які безпосередньо можуть бути застосовані у діяльності міліції у сфері обігу спеціальних засобів самооборони, наприклад, положення щодо здійснення контролю за об’єктами дозвільної системи, порядку видання дозволів; положення щодо надання згоди на укладення трудових договорів на виконання робіт, пов'язаних з виготовленням, ремонтом, придбанням, зберіганням, обліком, охороною, перевезенням і використанням предметів, на які поширюється дозвільна система; порядок придбання, зберігання, обліку, охорони, перевезення і використання зброї та бойових припасів; порядок зберігання, обліку і використання зброї та бойових припасів.

Наказом МВС України та Державного митного комітету України "Про затвердження Порядку ввозу із-за кордону та вивозу із України спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії" від 19 жовтня 1993 року № 650/272 затверджено поря-док ввозу із-за кордону та вивозу із України спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії [12]. У вказаному наказі визначено, що видача дозволів на ввіз із-за кордону та вивіз із України спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії здійснюється у порядку, встановленому Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України від 21 серпня 1998 року № 622 [10].

Також наказом МВС України "Про затвердження Положення про порядок збирання та утилізації спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії (в тому числі газових балончиків), непридатних для подальшого користування" від 08 лютого 1994 року № 64 визначено порядок збирання та утилізації спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії (в тому числі газових балончиків), непридатних для подальшого користування; наведено перелік предметів, які є непридатними для подальшого використання [11].

Необхідно зазначити, що на 10 пленарному засіданні Міжпарламентської Асамблеї дер-жав-учасниць СНД (Постанова № 10-11 від 6 грудня 1997 року) був прийнятий Модельний закон про зброю. У вказаному модельному законі про зброю міститься положення, щодо: 1) визначення понять зброї; 2) викладена класифікація зброї в залежності від призначення та технічних характеристик; 3) визначено порядок та вимоги до обігу зброї та самої зброї; 4) визначені процедури обігу зброї; 5) сфера діяльності міліції у вказаній сфері. Вказаний Модельний закон про зброю знайшов своє відображення у федеральному законі РФ "Про зброю" [15].

З аналізу вищезазначених нормативно-правових актів випливає, що в міліції відсутній галузевий нормативно-правовий акт, який чітко регулював діяльність працівників міліції у сфері обігу спеціальних засобів самооборони.

Отже, проведений у статті аналіз законодавства, що складає правову основу діяльності міліції у сфері обігу спеціальних засобів самооборони засвідчив про значний обсяг законодавчих норм, що визначає права та обов’язки, порядок обігу спеціальних засобів самооборони, порядок діяльності міліції у вказаній галузі.

Наступною особливістю є між предметний характер нормативно-правових актів, які складають правову основу діяльності міліції у сфері обігу спеціальних засобів самооборони.

Третьою особливістю правової основи діяльності міліції, можливо виділити, застосування адміністративного примусу. Тобто, з одного боку міліції необхідно здійснювати покладені на неї обов’язки у сфері обігу спеціальних засобів самооборони, які пов’язані із обмеженням прав і свобод громадян, контролем юридичних осіб, а з іншого боку, відсутній закон, який би регулював суспільні відносини у вказаній галузі.

Узагальнюючи вищевикладене, логічним стає необхідність застосування такої форми удосконалення законодавства, як уніфікація нормативно-правових актів, які складають правову основу діяльності міліції у сфері обігу спеціальних засобів самооборони. Про що також свідчать результати проведеного нами опитування працівників міліції, де 75 % респондентів висловилися про необхідність удосконалення нормативно-правової бази, яка складає правову основу діяльності міліції. На наш погляд, доцільно біло провести таку уніфікацію у два етапи:

1. Прийняття закону України "про зброю", який би регулював правовідносини, які складаються у сфері обігу спеціальних засобів самооборони та дозвільної системи в цілому. Враховуючи досвід Російської Федерації, де у 1996 році був прийнятий федеральний закон "Про зброю", в якому визначено: 1) визначення понять зброї, газової зброї; 2) викладена класифікація зброї за технічними критеріями та призначенням, де газова зброя віднесена до цивільної зброї і відповідно до мети застосування віднесена до зброї самооборони; 3) визначено порядок та вимоги до обігу зброї та самої зброї; 4) визначені процедури пов’язані із обігом зброї; 5) сфера діяльності міліції у вказаній сфері [15].

На сьогоднішній день проектом Концепції реформування системи органів МВС України, де зазначається про необхідність поетапного перетворення системи органів МВС справ у цивільне відомство європейського зразка, при цьому звертається увага на створенні необхідних умов, а саме прийняття нормативно-правових актів, які складають правову основу діяльності міліції, зокрема Закону України "Про зброю" [16]. Що свідчить про наявну необхідність удосконалення нормативно-правової бази, яка складає правову основу діяльності міліції. Більше того, на розгляді у ВРУ знаходиться проект закону України № 2105 від 20 лютого 2008 року "Про обіг зброї невійськового призначення" [17], а також проект Закону України "Про зброю" № 3069 від 22 серпня 2008 року зареєстрований народними депутатами Грицак В.М., Пудов Б.М. [17], щодо якого мається висновок у якому наголошується, що із врахуванням висловлених недоліків даний проект може бути прийнятий у першому читані за основу [17].

2. Прийняття МВС України нормативно-правового акту, що визначатиме: 1) зміст діяльності міліції у сфері обігу спеціальних засобів самооборони та дозвільної системи в цілому; 2) порядок діяльності працівників міліції у сфері обігу спеціальних засобів самооборони та дозвільної системи в цілому. Враховуючи досвід РФ, де Адміністративні регламенти забезпечують прозорість, законність діяльності органів державної влади у певній галузі, наприклад "Адміністративний регламент МВС Росії" [18], який визначає строки та порядок дій підрозділів ОВС МВС Росії порядок взаємодії між ними, а також з іншими федеральними органами виконавчої влади та організаціями при виконанні державних функцій при здійсненні контролю за приватною охоронною та детективною діяльністю на території РФ, а також діяльності відомчої охорони [18]. На нашу думку, найбільш доцільним буде прийняття «Адміністративного регламенту діяльності міліції у сфері обігу зброї, боєприпасів та вибухових матеріалів», що визначатиме конкретні дії працівників міліції у певній ситуації, забезпечить прозорість діяльності міліції у сфері обігу не тільки спеціальних засобів самооборони й дозвільної системи в цілому, дотримання принципу законності у діяльності міліції у вказаній галузі.

Також вивчення положень нормативно-правових актів, які складають правову основу діяльності міліції у сфері обігу спеціальних засобів самооборони, дозволяє зробити висновки про неузгодженість законодавства у вказаній сфері, а також недостатнє правове регулювання вказаної сфери, що негативно впливає на діяльність міліції у сфері обігу спеціальних засобів самооборони. Тож як можливі шляхи удосконалення правової основи діяльності міліції у сфері обігу спеціальних засобів самооборони запропоновано прийняти Закон України "Про зброю" та Адміністративний регламент діяльності міліції у сфері обігу зброї, боєприпасів та вибухових матеріалів, що сприятиме підвищенню ефективності діяльності міліції у вказаній сфері.

Список використаної літератури:

Конституція України від 28.06.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – №

Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року. – К.: 2008 р. – 176 с.

Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради УРСР – 1984. – додаток до № 51. – Ст. 1122 (з наступними змінами та доповненнями).

Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991.– №4.– Ст. 20; (з наступними змінами та доповненнями).

Про право власності на окремі види майна: Постанова Верховної Ради України від 17.06.1992 року № 2471 – ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - №35. – Ст. 517 (з наступними змінами та доповненнями).

Розпорядження Президента України "Про спеціальні засоби самооборони, заряджені речовинами сльозоточивої та дратівливої дії" від 19 лютого 1993 року № 14/93-рп.

Про порядок продажу, придбання, реєстрації, обліку і застосування спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії: постанова Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1992 року № 706 // ЗП України. – 1993. - № 1. – Ст. 17 (з наступними змінами та доповненням).

Про затвердження Положення про дозвільну систему: постанова Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 576 // Іменем закону. – 1992. - № 44.

Про заходи щодо виконання постанови Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1993 р. № 706 "Про затвердження Положення про порядок продажу, придбання, реєстрації, обліку і застосування спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії": Наказ МВС України від 18 жовтня 1993 року № 642.

10. Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів: Наказ МВС України від 21 серпня 1998 року № 622.

Наказ МВС України "Про затвердження Положення про порядок збирання та утилізації спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії (в тому числі газових балончиків), непридатних для подальшого користування" від 08 лютого 1994 року № 64.

Наказ МВС України та Державний митний комітет України "Про затвердження Порядку ввозу із-за кордону та вивозу із України спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії" від 19 жовтня 1993 року № 650/272.

Цивільний кодекс України: Закон України від 16.01.2003 року № 435-IV // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2003. - №№ 40-44. – ст. 356.

Довідка ВДС УГБ УМВС України в Дніпропетровській області № 10/3 – 72 від 15.01.2008 р.

Об оружии: закон РФ от 13.12.1996 № 150-ФЗ //Российская газета, № 241, 18.12.1996.

Проект Концепції реформування системи органів МВС України: К. – 2008 рік.

http://zakon1.rada.gov.ua/ - 12 Кб.

http://www.mvd.ru/content/9/100097/100098/ - 30 Кб.

 

< Попередня   Наступна >