Головна Наукові статті Аграрне право ПРОБЛЕМИ УТВОРЕННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

ПРОБЛЕМИ УТВОРЕННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

Наукові статті - Аграрне право
385

О. М. КРИМСЬКА,

здобуеач Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого

ПРОБЛЕМИ УТВОРЕННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

Досліджено норми чинного аграрного законодавства, що регламентують порядок створення і функціонування фермерських господарств.

В умовах переходу до ринкових відносин одним з актуальних завдань є формування і здійснення політики сталого розвитку сільсь­кого господарства і створення оптимальних умов для ефективної роботи всіх його галузей. У даний час сільське господарство в цілому як галузь знаходиться в занедбаному стані, хоча в ньому, як і раніше, зайнята значна частина працездатного населення.

Розвиток фермерського господарства - одна з важливих ланок проведення аграрної реформи. Сьогодні в Україні незначна частина фермерських господарств є високоприбутковими, більшість господарств технічно погано обладнані. Головна причина такого становища - відсутність належної державної підтримки, коштів для надання пільгових кредитів, дефіцит сіль­ськогосподарських машин і обладнання, необхідного для ведення товарного сільськогоспо­дарського виробництва.

Удосконалення механізму державного ре­гулювання і управління системою сільськогос­подарських підприємств пов'язане з пошуком оптимальних організаційно-правових форм господарювання в аграрному секторі народно­го господарстві, і фермерські господарства як суб'єкти підприємницької діяльності повинні посісти не останнє місце в агропромисловому комплексі України, оскільки ця форма підприємництва в Україні історично пов'язана з національним менталітетом працювати на родинній і довірчій основі.

Наукові дослідження правового статусу фер­мерського господарства здійснювались М. С. Долинською, С. Ф. Домбр

овським, В. Н. Жушма-ном, П. Ф. Кулиничем, О. О. Погрібним, Н. І. Титовою, В. Ю. Уркевичем, В. І. Семчиком, М. В. Шульгою, В. 3. Янчуком та іншими вітчизняними науковцями. Проте проблемам утворення та функціонування фермерського господарства приділено недостатньо уваги.

Метою даного дослідження є аналіз положень чинного аграрного законодавства, що регламентують порядок створення і функціо­нування фермерських господарств.

Вітчизняне аграрне законодавство переживає бурхливий розвиток, перехід від планової економіки до ринкових відносин спричинив значні зміни правового статусу учасників циві­льного обігу. Проте правове становище фер­мерських господарств досі чітко не визначено, що викликає численні дискусії на рівні теорії і практики. Фермерське господарство - це самостійний господарюючий суб'єкт, що означає, що воно є специфічною формою вільного під­приємництва, заснованого на принципах еко­номічної вигоди.

Автор приєднується до думки О. О. Погрібного і вважає, що фермерське господарство становить одну з найперспективніших організаційно-правових форм ведення сільського господарства, яка сприяє самостійності й зацікавленості виробника в кінцевих результатах роботи. Існування фермерства в Україні пов'я­зане передусім із виникненням інституту приватної власності на землю, а відповідно – зі зміною юридичної природи майнових відносин на селі. Тобто воно стосується найважливіших положень аграрної реформи в Україні й фор­мує нового та перспективного суб'єкта аграр­но-правових відносин [1, с 287].

Природні особливості сільського господар­ства: використання земель як основного засобу виробничої діяльності, залежність результатів праці від природно-кліматичних умов, здійснення трудових процесів на великих площах, їх надзвичайна різноманітність, сезонний характер виробництва, великий розрив між періодом вкладення праці та її наслідками - все це, на думку Н. І. Титової, вимагає спеціальної зако­нодавчої регламентації [2, с 7].

Як зазначає В. В. Устюкова, розширення можливостей для самостійного здійснення громадянами сільськогосподарської діяльності в різних формах, відродження і становлення фермерського ладу є одним із найважливіших результатів аграрної реформи. Фермерські господарства є основними суб'єктами аграрної реформи, проте як самостійна форма господарювання вони лише стають на ноги [3, с 1].

19 червня 2003 р. Верховна Рада України прийняла Закон «Про фермерське господарство», у якому знайшли відображення нові по­ложення, спрямовані на розширення сфери фермерського господарювання у сільськогосподарському виробництві, підвищення ефективності фермерського господарювання та зростання конкурентоспроможності продукції фермерських господарств на вітчизняному і зарубіжних ринках [4, с 63].

Аналіз положень зазначеного Закону дозво­ляє виділити критерії, яким повинен відповідати громадянин, котрий має намір утворити фермерське господарство: повна дієздатність, вік не менше 18 років; добровільне бажання створити фермерське господарство; позитивні результати конкурсного відбору; наявність від­повідних матеріальних ресурсів.

Фермерське господарство може бути ство­рене одним громадянином України або кіль­кома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, які повинні пройти професійний відбір на право створення фермерського господарства.

Створення фермерського господарства від­бувається у три етапи: проходження професійного відбору; набуття права на земельну ділян­ку для ведення фермерського господарства; державна реєстрація фермерського господарства як юридичної особи.

Проходження професійного відбору особа-ми, які мають намір створити фермерське господарство, є важливим юридичним фактом, з яким пов'язується створення фермерського господарства. Проте постає питання, що таке «кваліфікація» і «досвід роботи у сільському господарстві» і хто та яким чином повинен їх визначати. У літературі кваліфікацію розгля­дають як сукупність теоретичних знань у пев­ній галузі господарювання, які набуваються в спеціальних навчальних закладах (установах) і підтверджуються спеціально визначеною фор­мою документа даної установи (диплом, свідоцтво). Щодо кваліфікації в сільському господарстві, то це можуть бути знання певного рівня в галузі рослинництва, тваринництва, бджільництва, організації сільськогосподарської праці тощо. Поняття досвіду роботи в сільському господарстві можна трактувати як ведення протягом тривалого часу особистого селянського господарства; участь у діяльності сільськогосподарського підприємства як кваліфікованого, так і некваліфікованого працівника [5, с 44].

Отже, фермером може стати громадин, який має спеціальні знання або навички з ведення сільськогосподарського виробництва та відпо­відну матеріально-технічну базу. Здатність громадянина вести фермерське господарство має бути підтверджена документально, наприклад копією документа про закінчення середнього або вищого навчального закладу аграрного напрямку, витягом з трудової книжки про стаж роботи у сільському господарстві.

На думку автора, якщо фермерське госпо­дарство створюється декількома громадянами, то вимогам, визначеним у законі, має відповідати хоча б один із засновників господарства. Такою особою доцільно було б визначити го­лову фермерського господарства, оскільки це необхідно з метою захисту прав та законних інтересів всього господарства. Фермер може найняти відповідних спеціалістів, проте належ-ним чином організувати свою діяльність він зможе за умови, що сам володіє певними навичками та знаннями в галузі сільського господарства та сільської економіки. Таке положення закону позбавило б можливості для зловжи­вань з боку органів, від яких залежить реалі­зація права громадян на створення фермерсь­кого господарства.

Порядок проведення професійного відбору з питань створення фермерських господарств регламентовано спільним наказом Міністерства аграрної політики України та Міністерства праці та соціальної політики України «Про за-твердження Положення про порядок прове­дення професійного відбору з питань створен­ня фермерських господарств». Висновок (рішення) професійної комісії (витяг з прото­колу, засвідчений головою комісії) про наяв­ність у громадянина достатнього досвіду робо­ти у сільському господарстві або необхідної сільськогосподарської кваліфікації є умовою для держаної реєстрації фермерського госпо­дарства і надання (передачі) громадянину у власність або оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства із земель державної і комунальної власності [6].

Правовою особливістю створення фермер­ського господарства є необхідність поперед-нього одержання земельної ділянки. Відповідно до ч. 2 ст. 31 Земельного кодексу України, громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у влас­ність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю). Порядок приватизації земельних ділянок членами фермерських господарств передбачено ст. 32 Земельного кодексу України. Відповідно до її положень, громадянам України членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради [7]. Це правило не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).

Важливою особливістю створення фермер­ського господарства є те, що таке право перед-бачено законодавством виключно для громадян України, тобто іноземні громадяни і особи без громадянства позбавлені права бути засновниками фермерського господарства. Проте ця особливість є закономірною і пов'язана вона з положенням ч. 2 ст. 81 Земельного кодексу України, відповідно до якої іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. Далі в ч. 4 указаної статті передбачається, що землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземними громадянами, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню [7].

Слід також зауважити, що державний акт про право приватної власності на землю видається не на всіх членів фермерського господар­ства, а лише на ім'я голови господарства.

Специфічною характеристикою порядку створення фермерського господарства є також те, що рішення про надання земельної ділянки для створення фермерського господарства фактично являє собою і рішення про виникнення самого фермерського господарства як суб'єкта аграрних правовідносин.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про фермерське господарство», після одержання державного акта на право власності на земе­льну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація фермерського господарства здійснюється у виконавчому комітеті міської, районної у місті ради або в районній, районних міст Київ і Севастополь державних адміністраціях за місцем проживання особи або місцезнаходженням земель­ної ділянки [8].

Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» в ч. 1 ст. 4 визначає державну реєстрацію як засвідчення факту створення або припинен­ня юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також учинення інших реєстраційних дій шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру. Порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців включає: перевірку комплектності документів, які подаються державному реєстратору, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці; перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації; внесення відомостей про юридичну особу або фізичну особу - підприємця до Єдиного дер­жавного реєстру; оформлення і видачу свідоц­тва про державну реєстрацію та виписки з Єдиного державного реєстру [9].

Для державної реєстрації фермерського господарства голова фермерського господарства або уповноважена ним особа особисто або по­штою (рекомендованим листом) подає до ор­гану державної реєстрації: а) засновницькі документи (установчий договір про створення фермерського господарства та Статут фермер­ського господарства); б) реєстраційну картку встановленого зразка, яка є заявою про державну реєстрацію фермерського господарства; в) копію документа, що засвідчує наявність у громадянина на праві власності чи оренди земельної ділянки сільськогосподарського при-значення; г) документ, що посвідчує внесення плати за державну реєстрацію фермерського господарства. Для реєстрації фермерського господарства заборонено вимагати інші документи або відомості [8].

Фермерське господарство, навіть якщо воно складається з одного члена, реєструється як юридична особа, а не індивідуальний підприємець. Фермерське господарство як юридична особа здійснює володіння, користування та розпорядження належним йому майном, відокремленим від майна членів фермерського господарства. Зазначені правочини щодо май-на фермерського господарства здійснюються відповідно до статуту фермерського господар­ства, якщо інше не передбачено угодою між членами господарства або законом.

Список використаної літератури

Аграрне право України : підручник / за ред. О. О. Погрібного. - К. : Істина, 2007. - 448 с

Титова Н. І. Аграрне законодавство України / Н. І. Титова // Право України. - 1995. - № 1. - С 6-11.

Устюкова В. В. Правовое положение крестьянского (фермерского) и личного подсобного хозяйства в Российской Федерации : автореф. дис. ... д-ра юрид. наук : спец. 12.00.06 «Земельное право; аграрное право; экономическое право; природоресурсное право» /В. В. Устюкова. - М, 2002. - 46 с.

Кулинич П. Правові питання створення та діяльності фермерських господарств / П. Кулинич // Юридична Україна. - 2003. - № 11. - С 62–65.

Долинська М. С. Фермерські господарства України: землекорист–вання, порядок створення, дія-льність та припинення діяльності / М. С Долинська. - X. : Страйд, 2005. 264 с

Про затвердження Положення про порядок проведення професійного відбору з питань створення фермерських господарств : наказ Міністерства аграрної політики і Міністерства праці і соціальної політи­ки від 17 груд. 2003 р. № 452/335 // Офіційний вісник України. - 2004. - № 4. - Ст. 206.

Земельний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 3-4. - Ст. 27.

Про фермерське господарство : закон України від 19 черв. 2003 p. № 973-IV // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 45. - Ст. 363.

9. Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підп–иємців : закон України від 15 трав.

2003 р. № 755-IV // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 31. Ст. 263.

Домб.овський С. Ф. Особливості подальшого удосконалення законодавства п–о .ерме–ські гос­подарства / С Ф. Домбровський // Університетські наукові записки. - 2007. - № 2 (22). С 266272.

Домбровський С. Ф. Окремі питання вдосконалення законодавства про фермерські господарства / С. Ф. Домбровський // Правові проблеми залучення інвестицій у сільське господарство та соціальну сфе­ру села : мате–іали між нар. наук.-практ. конф. - К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2007. С 81-65.

Нечитайло В. В. Селянське господарство фермерського типу в Україні: історія і сучасність / В. В. Нечитайло. - Кам'янець-Подільський : Аксіома, 2004. - 436 с

 

< Попередня   Наступна >
 
Авторизація
Пошук