Головна Наукові статті Фінансове право СКЛАД ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ФІНАНСОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

СКЛАД ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ФІНАНСОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Наукові статті - Фінансове право
484

БАВИКО О.Є.,

кандидат політичних наук, доцент кафедри адміністративного, фінансового, цивільного права Міжнародного університету бізнесу і права, м. Херсон

СКЛАД ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ФІНАНСОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Стаття містить аналіз структури фінансової відповідальності, здійснений з метою визначення елементів, активне застосування яких має покращити ефективність цього виду юридичної відповідальності. Обґрунтовується положення про те, що заохочення та реалізація санкцій, як елементи позитивної та негативної складових фінансової відповідальності, є одними з найбільш діючих засобів її формування та реалізації.

Загальновідоме правило «Відсутність покарання є причиною рецидиву» діє й у системі фінансового права. Тобто одним з необхідних факторів ефективного функціонування фінансової системи є забезпечення юридичної фінансової відповідальності.

Однією з причин сучасного фінансового занепаду, на нашу думку, є відсутність дієвої системи фінансової відповідальності передусім у бюджетній та банківській сфері. Такий стан речей пояснюється недосконалістю норм фінансового права та безвідповідальною поведінкою суб’єктів фінансових відносин.

Завданням дослідження є аналіз структури фінансової відповідальності щодо визначення елементів, активне застосування яких має покращити її ефективність.

Юридична й фінансова відповідальність співвідносяться між собою як категорії роду і виду. Ознаки, властиві родовому поняттю юридичної відповідальності, обов'язково проявляються у видових поняттях. Сама юридична відповідальність виступає як видове поняття відносно соціальної відповідальності. Отже, при характеристиці юридичної відповідальності необхідно враховувати ознаки, що визначають соціальну відповідальність,

які в понятті юридичної відповідальності знаходять свій специфічний прояв [1, с. 51-58]. Разом з тим юридична відпо-відальність відрізняється і власними ознаками.

У філософських дослідженнях соціальну відповідальність розглядають у єдності позитивного й негативного аспектів [2]. Як вид соціальної відповідальності, юридична відповідальність має характеризуватися наявністю відповідних аспектів реалізації. А дослідження поняття «фінансова відповідальність» повинне ґрунтуватись на правилах логіки, відповідно до яких ознаки, відзначені у родових поняттях відповідальності (юридичної і соціальної), повинні знаходити своє відображення й у видового поняття. Тому, якщо ми відзначаємо позитивний і негативний аспекти у загальносоціального поняття, то вони повинні знайти своє втілення й у видовому понятті фінансової відповідальності.

Відповідне розуміння змісту поняття юридичної відповідальності розповсюджене у вітчизняній теорії права. Юридична відповідальність поділяється на перспективну (позитивну) і ретроспективну (негативну). Позитивна юридична відповідальність – сумлінне виконання своїх обов'язків перед громадянським суспільством, правовою державою, колективом людей та окремою особою. Ретроспективна юридична відповідальність – специфічні правовідносини між державою і правопорушником внаслідок державно-правового примусу, що характеризуються засудженням протиправного діяння і суб'єкта правопорушення, покладанням на останнього обов'язку перетерпіти позбавлення і несприятливі наслідки особистого, майнового, організаційного характеру за скоєне правопорушення [3, с. 197].

На нашу думку, юридична відповідальність – це нормативний, формально визначений, гарантований і забезпечений державним примусом, переконанням або заохоченням юридичний обов'язок суб'єктів суспільних відносин з дотримання приписів правових норм, що реалізується в правомірній поведінці, наслідком якої є схвалення або заохочення, а у випадку здійснення правопорушення – обов'язковий осуд правопорушника, обмеження майнового або особистого немайнового характеру, що реалізуються в охоронних правовідносинах відповідальності.

На формування поняття «фінансова відповідальність» великий вплив здійснили як загальна теорія юридичної відповідальності, так і теорія адміністративної відповідальності. Фінансова відповідальність є різновидом юридичної відповідальності, а остання, у свою чергу, – різновидом соціальної відповідальності. Отже, у зміст фінансової відповідальності входить і позитивний аспект її реалізації.

Позитивний аспект реалізації фінансової відповідальності – явище практично недосліджене. Виняток становить монографія, присвячена проблемам позитивної й негативної податкової відповідальності А.А. Гогіна [4]. Подібне ставлення до позитивної фінансової відповідальності не можна визнати прогресивною тенденцією розвитку науки фінансового права, тому що практично в усіх галузевих юридичних науках позитивний аспект галузевого виду юридичної відповідальності активно досліджується на монографічному рівні.

Одночасно необхідно зауважити, що позитивний аспект реалізації фінансової відповідальності прямо закріплений у фінансовому законодавстві. Законодавець вживає термін «відповідальність» не тільки в негативному, але й у позитивному значенні – як відповідальність за майбутні й теперішні дії. У якості прикладів можна навести ряд нормативно-правових актів, в яких проглядається ідея законодавця про існування позитивного аспекту реалізації фінансової відповідальності. Так, відповідно до ст.ст. 6, 7 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» керівник підприємства зобов’язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання вимог щодо порядку оформлення та подання до обліку первинних документів. Головний бухгалтер забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності [5, с. 68]. У п. 3 Постанови Правління Національного банку України «Про регулювання грошово-кредитних відносин» від 13.01.2005 р. № 7 вказується: рекомендувати банкам проводити більш виважену процентну політику за залученими коштами та наданими кредитами суб'єктам господарювання, дотримуючись «золотого правила банку», забезпечувати відповідність термінів та розмірів залучених і розміщених коштів, орієнтуючись на облікову ставку Національного банку України за операціями з коштами в національній валюті та ставку LIBOR в іноземній валюті [6, с. 12]. У п. 2.9 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 вказується на те, що готівкова виручка (готівка) підприємств (підприємців), у тому числі готівка, одержана з банку, використовуються ними для забезпечення потреб, що виникають у процесі їх функціо-нування, а також для проведення розрахунків з бюджетами та державними цільовими фонда-ми за податками і зборами (обов'язковими платежами) [7, с. 56]. Зі змісту процитованих поло-жень виходить, що законодавець має на увазі не тільки негативний, але й позитивний аспект реалізації фінансової відповідальності. Ця ідея простежується й у статтях Бюджетного кодексу України, наприклад, відповідно до ст. 39, державний бюджет України виконується за розписом, який затверджується Міністром фінансів України відповідно до бюджетних призначень. Міністр фінансів України протягом бюджетного періоду забезпечує відповідність розпису державного бюджету України встановленим бюджетним призначенням [8, с. 131].

Позитивний аспект реалізації фінансової відповідальності платників податків закріплений у ст. 67 Конституції України: «Кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом». Проаналізувавши ці та інші норми фінансового права, можна дійти такого висновку: позитивний аспект фінансової відповідальності проявляється як правовий обов'язок суб'єкта діяти у суворій відповідності до вимог фінансового законодавства. Слід зазначити, що ця позиція відбиває загальнотеоретичну концепцію позитивної юридичної відповідальності як різновиду правового обов'язку, але з урахуванням специфіки фінансового законодавства.

Фінансова відповідальність є елементом фінансово-правового статусу фізичних і юридичних осіб, на яких поширює свій вплив фінансове законодавство. Фінансові зобов’язання пред-ставляють собою реалізацію конституційно встановленої міри належної правової поведінки, що передбачає сплату законно встановлених податків і зборів. Звісно, як визначає М.І. Матузов, право – не тільки міра свободи, але й міра відповідальності особистості [9, с. 20].

Для сфери фінансової відповідальності необхідно сформулювати поняття фінансово-правового обов'язку, яке б включало обов'язки суб'єктів бюджетних, валютних, податкових, банківських правовідносин. Наприклад, на учасників бюджетних правовідносин покладають обов'язки з цільового використання бюджетних коштів, їх своєчасного перерахування і т.п. Специфічними є обов'язки, покладені на кредитні організації на підставі Законів України «Про національний банк України» [10], «Про банки і банківську діяльність» [11]. Відповідно до цих нормативно-правових актів кредитні організації зобов'язані забезпечувати власну стабільність, вживати заходів щодо фінансового оздоровлення, дотримуватись обов'язкових нормативів, встановлених Національним банком України. Таким чином, поняття фінансового обов'язку є узагальнюючим і включає в себе різноманітні обов'язки, закріплені в нормативно-правових актах фінансового законодавства. Об'єднати всі ці обов'язки в одну групу (групу фінансових обов'язків) дозволяє їхня реалізація в рамках фінансових правовідносин. Податкові, бюджетні, банківські публічні, валютні правовідносини є різновидом фінансових правовідносин.

У нормах, які передбачають фінансову відповідальність, формулюються обов'язки суб'єктів фінансових правовідносин; визначається правова модель поведінки та її юридичні наслідки. Характер відповідальності залежить від дій суб'єкта фінансових правовідносин.

Поняття позитивного аспекту реалізації фінансової відповідальності необхідно визначати через категорію «фінансовий обов'язок». Якщо обов'язок по дотриманню приписів фінансової норми відсутній, відповідно, відсутня і фінансова відповідальність. Фінансово-правова норма виступає формальною підставою фінансової відповідальності. Нормативність і юридичний характер позитивної фінансової відповідальності випливають безпосередньо з її закріпленості у фінансовій нормі у вигляді певної моделі поведінки й діяльності організацій. Фінансова відповідальність формалізується фінансовими нормами, її встановлення має місце до факту правомірної або протиправної поведінки. «Фінансова відповідальність має закріплювати у своїх нормах найбільш прогресивні моделі поведінки й забороняти (попереджати) соціально шкідливі й небезпечні правопорушення» [12, с. 52-58]. Так, оподатковування розраховане на розумність і сумлінність платників податків, без яких позитивний аспект реалізації фінансової відповідальності неможливий. Причому розумність і сумлінність повинні реалізовуватися у правомірній та відповідальній поведінці.

Державний примус, закріплений у санкції фінансової норми, виступає обов'язковою ознакою позитивного аспекту реалізації фінансової відповідальності. На відміну від негативного аспекту реалізації фінансової відповідальності державний примус тут реалізується на психологічному рівні як погроза настання негативних наслідків у випадку порушення вимоги диспозиції. Тому позитивний аспект реалізації фінансової відповідальності покликаний відбити зв'язок диспозиції, санкції й правомірної поведінки.

Але одним фінансовим обов'язком не можна вичерпати весь позитивний аспект реалізації фінансової відповідальності. У реальних правовідносинах він об’єктивується й виражається у правомірній поведінці суб'єктів фінансової відповідальності, що забезпечується фінансово-правовим примусом, переконанням і заохоченням. Якщо позитивний аспект реалізації фінансової відповідальності не забезпечений примусовими заходами, переконанням або заохоченням, то він стає «беззахисним». Міри фінансової відповідальності, що є по своїй суті правовими обмеженнями і сформульовані у санкціях фінансових норм, покликані забезпечити правомірну поведінку суб'єкта у фінансових правовідносинах.

Норми фінансової відповідальності впливають на волю й свідомість учасників фінансових правовідносин. Вплив виходить із правила поведінки, що міститься в диспозиції фінансової норми, і втілюється в усвідомлення самого правила суб’єктом. Його результатом стає вироблення певного внутрішнього психічного ставлення. Але почуття обов’язку й відповідальності не є самою позитивною фінансовою відповідальністю, вони лише характеризують її суб'єктив-ну сторону. Вплив на рівні санкції фінансової норми здійснюється відносно осіб, схильних до здійснення правопорушень. Державний примус, у випадку відповідальної поведінки суб'єкта фінансових правовідносин, діє тільки на психологічному рівні у вигляді погрози застосування санкції, що передбачає міру фінансової відповідальності. Фінансова відповідальність підтримує нормальне функціонування регулятивних фінансово-правових відносин, і одночасно сама реалізується в них.

Забезпечення позитивного аспекту реалізації фінансової відповідальності можливе за допомогою заохочувальних фінансових санкцій, питання про які є актуальними, але практично воно мало досліджене. Необхідно зауважити, що заохочення – один з найбільш діючих засобів формування позитивної відповідальності у фінансових правовідносинах. Заохочувальна санкція виступає мірою позитивної відповідальності, противагою пені, штрафу й іншим негативним санкціям.

Чинне фінансове законодавство закріплює оцінку фінансово правомірноі поведінки. Так, податкові органи проводять відповідні податкові перевірки; Рахункова палата здійснює контроль за витратою бюджетних засобів; Національний банк України контролює фінансову діяльність кредитних організацій і т.д. Важливо, щоб реальними цілями відповідних заходів були не тільки виявлення правопорушень, але й констатація правомірної поведінки та її схвалення, яке закріплюється у відповідному процесуальному документі. Вищевикладене дозволяє сформулювати наступні ознаки позитивного аспекту реалізації фінансової відповідальності: нормативність; формальна визначеність, чіткість і деталізованість; наявність фінансового обов'язку з дотримання приписів норм фінансового законодавства; фінансово-правомірна поведінка; забезпеченість державним переконанням, примусом або заохоченням.

Таким чином, позитивний аспект реалізації фінансової відповідальності – це нормативний, формально визначений, гарантований і забезпечений державою фінансово-правовий обов'язок суб'єктів фінансово-правових відносин з дотримання приписів норм фінансового законодавства, що реалізується у фінансово правомірній поведінці, наслідком якої є схвалення або заохочення.

Перейдемо до дослідження негативного аспекту реалізації фінансової відповідальності. Якщо суб'єкт не дотримується приписів фінансових норм, порушує їх, то виникає негативна відповідальність. З моменту здійснення фінансового правопорушення фінансова відповідальність виникає у вигляді обов'язку правопорушника зазнати осуду і понести несприятливі наслідки немайнового й майнового характеру, передбачені санкцією фінансової норми. Однак один лише обов'язок не може характеризувати фінансову відповідальність у цілому. Обов'язок виступає атрибутом (частиною) правовідносин. У визначення фінансової відповідальності необхідно включити як обов'язок фінансового правопорушника понести несприятливі правообмеження, передбачені санкцією норми фінансової відповідальності, так і реалізацію фінансової санкції, тобто безпосереднє отримання правопорушником несприятливих наслідків. У такій конструкції реалізація санкції, що передбачає міру фінансової відповідальності, виступає частиною правовідносин, що виникають між правопорушником і компетентними органами. Реалізація санкції означає реалізацію негативного аспекту фінансової відповідальності, що виражається в несприятливих обмеженнях майнового або організаційного характеру. Негативний аспект реалізації фінансової відповідальності спрямований у майбутнє, щоб не допустити повторного фінансового правопорушення. Санкція, що передбачає міру фінансової відповідальності, служить засобом забезпечення як позитивного, так і негативного аспекту реалізації фінансової відповідальності.

Визначаючи один з видів фінансової відповідальності, В.А. Свірідов вказує: «Податкова відповідальність являє собою заснований на податковому правопорушенні примус платників податків, платників зборів, податкових агентів та інших осіб до виконання обов'язків шляхом застосування вповноваженими податковими органами відповідних санкцій» [13, с. 157]. Юридична відповідальність у сфері валютного законодавства – це застосування до правопорушника передбачених санкціями норм валютного законодавства засобів державного примусу, що виражаються у формі обмежень організаційного або майнового характеру [14, с. 164]. Н.В. Саттарова пише: «Фінансово-правову відповідальність можна визначити як застосування до порушника фінансово-правових норм засобів державного примусу уповноваженими державними органами, що покладають на правопорушника додаткові обтяження майнового характеру» [15, с. 20]. Всі ці визначення засновані на загальнотеоретичній концепції: юридична відповідальність – державний примус.

Примус у фінансовому праві – це система встановлених законодавством засобів попередження фінансових правопорушень, припинення діяльності, яка порушує законодавство й відновлення коштів держави чи інших суб’єктів фінансових правовідносин. Однак не всі примусові заходи можна віднести до засобів фінансової відповідальності. Визначення фінансової відповідальності через поняття «примусового заходу» перетворює її в розпливчасте, широке поняття, що зливається з усією категорією фінансово-правового примусу.

Ототожненню в науці фінансового права всіх примусових заходів з фінансовою відповідальністю сприяє суперечливість самого фінансового законодавства. Наприклад, у ст. 118 «Заходи, що застосовуються до розпорядників та одержувачів бюджетних коштів за вчинені ними бюджетні правопорушення», яка входить до гл. 18 Бюджетного кодексу «Відповідальність за бюджетні правопорушення», встановлюються такі заходи: 1) застосування адміністративних стягнень до осіб, винних у бюджетних правопорушеннях відповідно до закону; 2) зупинення операцій з бюджетними коштами [8]. Необхідно зауважити, що зупинення операцій з бюджетними коштами належить до заходів щодо припинення діяльності, яка порушує законодавство і не є заходом фінансової відповідальності.

Визначаючи зміст негативного аспекту фінансової відповідальності у межах концепції «юридична відповідальність – реалізація санкції», можна зазначити, що це забезпечений державним примусом додатковий фінансово-правовий обов'язок понести осуд і обмеження майнового або немайнового характеру, що реалізуються в охоронних правовідносинах фінансової відповідальності.

Узагальнюючи результати структурного аналізу, фінансову відповідальність можна визначити як юридичний обов'язок суб'єктів фінансових правовідносин з дотримання приписів норм фінансового законодавства, що реалізується в правомірній поведінці, а у випадку здійснення фінансового правопорушення – обов'язок правопорушника понести осуд і обмеження майнового або немайнового характеру.

За результатами дослідження можна дійти наступних висновків. Фінансова відповідальність є різновидом юридичної відповідальності, отже, у її структуру входять позитивний і негативний аспекти її реалізації.

Позитивний аспект фінансової відповідальності проявляється як правовий обов'язок суб'єкта діяти у суворій відповідності до вимог фінансового законодавства. Забезпечення позитивного аспекту реалізації фінансової відповідальності можливе за допомогою заохочувальних фінансових санкцій. Заохочення – один з найбільш діючих засобів формування позитивної відповідальності у фінансових правовідносинах. Заохочувальна санкція виступає мірою позитивної відповідальності, противагою пені, штрафу й іншим негативним санкціям. Важливо, щоб реальними цілями заходів щодо контролю за виконанням фінансового законодавства були не тільки виявлення правопорушень, але й констатація правомірної поведінки та її схвалення.

Список використаної літератури:

Кудрявцев В.Н. Закон, поступок, ответственность. – М., 1986.; Хачатуров Р.Л., Ягутян Р.Г. Юридическая ответственность. – Тольятти, 1994.

Косолапов Р., Марков В. Свобода и ответственность. – М., 1969.; Ильин И.А. Путь к очевидности. – М., 1993.; Диденко Н.Г., Селиванов В.Н. Право и свобода // Правоведение. – 2001. – № 3. – С. 24-26.; Рикер П. Герменевтика, этика, политика. Московские лекции и интервью. – М., 1995.

Копєйчиков В.В. Загальна теорія держави і права. – К., 2000.

Гогин А.А. Теоретико-правовые вопросы налоговой ответственности. – Тольятти, 2003.

Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України від 16 липня 1999 р. № 996-XIV // ВВР України. – 1999. – № 40. – Ст. 365.

Про регулювання грошово-кредитних відносин: Постанова Правління Національного банку України від 13.01.2005 р. № 7 // Вісник податкової служби України. – 2005. – № 27. – С. 12.

Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні: Постанова Правління Національного банку України від 15.12.2004 р., № 637 // Вісник податкової служби України. – 2004. – № 25. – С. 56.

Бюджетний кодекс України // ВВР України. – 2001. – № 37-38. – Ст. 189.

Матузов Н.И. Право как мера свободы и ответственности личности // Атриум: Сер. "Юриспруденция". – Вып. 1. – 1999. – С. 20.

Про національний банк України: Закон України від 20 травня 1999 р. № 679-XIV // ВВР України. – 1999. – № 29. – Ст. 238.

Про банки і банківську діяльність Закон України від 7 грудня 2000 р. № 2121-III // ВВР України. – 2001. – № 5-6. – Ст. 30.

Хачатуров Р.Л., Ягутян Р.Г. Юридическая ответственность. – М., 1994.

Свиридов В.А. Становление налоговой ответственности // Проблемы теории и практики правового регулирования: Сб. тр. Самарск. гуманит. академии. – Вып. 7. – 2000. – С. 175.

Дорофеев Б.Ю., Земцов Н.Н. Валютное право. – М., 2000.

Саттарова Н.В. Ответственность банков за нарушение обязанностей, предусмотренных законодательством о налогах и сборах // Правоведение. – 2003. – № 27. – С. 20.

 

 

< Попередня   Наступна >
 
Авторизація
Пошук