233

---

ІСТОРИКО-ПРАВОВІ ДЖЕРЕЛА ЩОДО ІНСТИТУТУ ПРОКУРАТУРИ В ГАЛИЧИНІ У СКЛАДІ АВСТРІЇ І АВСТРО-УГОРЩИНИ (1849–1918 рр.)

Н. Панич

У статті досліджено проблематику історико-правових джерел щодо інституту прокуратури в Галичині у складі Австрії і Австро-Угорщини у 1849–1918 рр. Зокрема, значну увагу автором приділив аналізу праць українських та зарубіжних вчених-правознавців на цю тематику, окресленню висвітлення нашого питання у австрійських і німецьких періодичних виданнях.

Ключові слова: наукова праця, стаття, прокуратура, Галичина, Австрія, Австро-Угорщина.

Аналіз праць українських вчених-правознавців у галузях історії держави і права України та прокурорського нагляду в Україні дає підстави констатувати зростання зацікавленості проблематикою становлення та розвитку інституту прокуратури в Україні. Одним з аспектів дослідження цієї проблематики є вивчення історико-правових джерел щодо інституту прокуратури на українських землях у складі іноземних держав, зокрема, в Галичині у складі Австрії та Австро-Угорщини.

Історія перебування західноукраїнських земель, зокрема Галичини, у складі Австрії та Австро-Угорщини, становлення та розвитку в Галичині органів влади та самоврядування за австрійською системою управління неодноразово ставала об’єктом дослідження українських вчених. Окремі такі дослідження стосуються передумов анексії Галичини Австрією у 1772 р. та наслідків її перебування у складі австрійської та австро-угорської імперії до 1918 р.. Інші наукові розвідки мають на меті окреслити організацію та діяльність органів влади та самоврядування в Галичині, поширення дії австрійського права на її території.

Серед першої категорії наукових праць варто відзначити, зокрема, праці В. Барвінського [1, с. 13], М. Возняка [2, с. 3],

В. Левицького [3, с. 15], М. Лозинського [4, с. 7], О. Сухого [5, с. 6], в яких автори аналізують національні, соціально-економічні та правові процеси в Галичині у період з 1772 р. до 1918 р.

В процесі дослідження історії перебування Галичини у складі Австрії та Австро-Угорщини привертає увагу праця О.В. Кондратюка і П.М. Лепісевича “Галичина в XIX ст.: соціально-економічне, правове та внутрішньополітичне становище” [6, c. 18]. Автори окреслюють не лише соціально-економічне становище Галичини, але здійснюють також наукові розвідки щодо утворення в Галичині австрійських органів влади та поширення австрійського права на її території.

Під час дослідження проблематики історико-правових джерел щодо інституту прокуратури в Галичині не можуть бути залишені без уваги праці відомого вченого-правознавця М.B. Никифорака, зокрема, монографія [7, с. 174] цього автора та його статті [8, с. 133] у періодичних виданнях. У своїх працях автор фахово аналізує питання утворення і діяльності органів прокуратури на Буковині, окреслює структуру і повноваження Буковинської фінансової прокуратури.

Серед наукових досліджень чільне місце займають вузькоспеціалізовані розвідки окремих проблематик, зокрема, щодо виникнення та функціонування інституту прокуратури в країнах Європи. Цікавою у цьому аспекті є, на наш погляд, праця В. Клочкова [9, с. 105], в якій проаналізовано історію становлення інституту прокуратури на прикладі утворення цієї інституції в Стародавньому Римі, її подальшого розвитку у Франції, Німеччині, Англії та Росії. Доцільно також відзначити праці В. Малюги [10, с. 99] та В. Сухоноса [11, с. 103], в яких міститься багато корисного матеріалу щодо ґенезису органів прокуратури на українських землях.

Багато наукового матеріалу міститься і в інших дослідженнях, автори яких цікавилися різнобічними питаннями перебування Галичини у складі Австрії і Австро-Угорщини. Серед них варто виділити, зокрема, дослідження М. Мудрого [12, с. 115], Р. Петріва [13, с. 114], І. Трайнина [14, с. 180].

Особливо вагомий науковий внесок у дослідження історії входження та перебування Галичини у складі Австрії і Австро-Угорщини було здійснено відомим українським вченим-правознавцем В.С. Кульчицьким До таких наукових розвідок слід насамперед зачислити його працю “Державний лад і право в Галичині (в другій половині XIX – на початку XX століття)” [15, с. 51]. У ній автор детально зупиняється на органах прокуратури, які були запроваджені у Галичині в 1849 р., окреслює загальну структуру цих органів та характеризує їх компетенцію. Велику кількість матеріалу, необхідного для комплексного дослідження цієї проблематики подає В.С. Кульчицький також у його працях, написаних у співавторстві. Насамперед, це праця В.С. Кульчицького, І.Й. Бойка, І.Ю. Настасяк та О.І. Мікули “Апарат управління Галичиною в складі Австро-Угорщини” [16, с. 64], стаття В.С. Кульчицького та І.Й. Бойка “Суд, прокуратура та адвокатура в Галичині у складі Австро-Угорщини” [17, с. 23], а також стаття В.С. Кульчицького “Джерела права в Галичині за часів австрійського панування” [18, с. 44].

Ґрунтовне висвітлення питання про історико-правові джерела щодо інституту прокуратури в Галичині неможливо уявити без опрацювання та аналізу наукових праць відомого українського вченого-правознавця Б.Й. Тищика. До сфери наукового зацікавлення автора належить, серед іншого, також дослідження національних, соціально-економічних та правових процесів в Галичині після розпаду Австро-Угорщини. Цю проблематику висвітлено, зокрема, в посібнику “Суд і судочинство в Українській Народній Республіці, українській державі, Західноукраїнській Народній Республіці (1917–1920 рр.)” [19, с. 87], де професор Б.Й. Тищик компетентно аналізує, зокрема, і діяльність органів прокуратури в Галичині.

Вагомий науковий внесок в дослідження інституту прокуратури в Україні було також зробили вчені-правознавці В.Т. Нор, І.І. Когутич та А.А. Павлишин. Результати їхніх досліджень у галузі сучасного кримінального процесу України, а також прокурорського нагляду в Україні були викладені, зокрема, у праці “Прокурорський нагляд в Україні” [20, с. 13]. Актуальність зазначених розвідок полягає, зокрема, у тому, що в них ґрунтовн проаналізовано історію становлення та розвитку прокуратури на українських землях у складі Російської імперії.

Проведення комплексного дослідження проблематики історико-правових джерел щодо інституту прокуратури в Галичині у складі Австрії і Австро-Угорщини було б неможливим без використання праць польських та австрійських вчених.

Аналізуючи польськомовні джерела, слід передусім відзначити видатний внесок у дослідження історії Галичини у складі Австрії і Австро-Угорщини, її адміністрації та права відомого польського науковця, директора крайового архіву актів гродських і земських у м. Львові, професора університету у м. Львові О. Бальцера. Серед його наукового доробку варто, насамперед, відзначити “Нарис історії устрою Австрії” [21, S. 453], в якому автор, поряд з аналізом судової системи Австрії, висвітлює також утворення органів прокуратури у Галичині наприкінці першої половини XIX – на початку другої половини XIX ст.

Цінною з погляду дослідження проблематики становлення та розвитку інституту прокуратури в Галичині у складі Австрії та Австро-Угорщини є також праця професора юридичного факультету університету у м. Львові Ю. Макаревича “Небезпечність нового закону про пресу для Галичини” [22, S. 9], у якій автор аналізував положення проекту закону “Про пресу”, що його було розроблено австрійським урядом на початку XX ст. з метою оновлення правового регулювання у законі “Про пресу” від 17 грудня 1862 р.

Широко представлена дослідженнями означуваної проблематики також і австрійська наукова література. Так, значна кількість австрійських вчених цікавилася питаннями утворення та розвитку австрійської імперії, її трансформації в дуалістичну австро-угорську державу. В ході цього дослідження певну увагу дослідники приділяли також і анексії Австрією західноукраїнських земель, зокрема, Галичини.

Історію Австрії досліджували такі науковці як Е. Цьольнер [23, с. 392], Б. Мольден [24, S. 242], А. Губер [25, S. 184]. У своїх працях автори насамперед акцентували увагу на питаннях поділу Речі Посполитої, відносин Австрії з Пруссією, Туреччиною і Російською імперією.

Політику австрійського уряду щодо анексованої Галичини аналізував А. ф. Е. Лушін [26, S. 568], а правовий статус селян після скасування в Австрії у 1848 р. панщини вивчав С. Ґєкер [27, S. 35].

Значна частина австрійських дослідників як у минулому, так і на етапі сьогодення займаються питаннями кримінально-процесуального права, дослідженням окремих його інститутів, зокрема, інституту прокуратури. Однак у цьому контексті зазначимо, що вони досліджували і досліджують лише окремі аспекти функціонування інституту прокуратури, тоді як розвідок у галузі організації та діяльності прокуратур окремих країв австрійської імперії немає.

Ведучи мову про наукові праці, автори яких аналізували кримінально-процесуальне право Австрії, слід насамперед відзначити праці авторів кримінально-процесуальних кодексів Австрії 1850, 1853 та 1873 рр., зокрема:

Працю автора кримінально-процесуального кодексу Австрії 1850 р. Й. ф. Вюрта “Австрійський кримінально-процесуальний закон від 17 січня 1850 р.” [28, S. 139];

Надруковане у 1854 р. у м. Відні дослідження автора кримінально-процесуального кодексу Австрії 1853 р. А. Р. ф. Гує-Ґлунека “Основні положення кримінально-процесуального кодексу Австрії від 29 липня 1853 р.” [29, S. 28];

Дослідження міністра юстиції Австрії, Генерального прокурора та автора кримінально-процесуального кодексу Австрії 1873 року Ю. Ґлязера Cеред праць, які належали перу цього автора, відзначимо також “Довідник з кримінального процесу”, зокрема, другий том цього видання [30, S. 132], що був виданий у м. Ляйпцігу.

Окремі питання щодо становлення та розвитку інституту прокуратури в Австрії було висвітлено в “Австрійському словнику” за редакцією Е. Мішлєра та Й. Ульбріха. Так, питання утворення та функціонування фінансових прокуратур в Австрії було проаналізовано у статті Й. Майзеля “Фінансова прокуратура” [31, S. 66]; історичні передумови, структуру і діяльність прокуратур досліджував Ф. Шторх у статті “Прокуратура” [32, S. 304].

Корисними у вивченні досліджуваної проблематики є також коментарі кримінально-процесуального законодавства тогочасних австрійських юристів-практиків. До таких, насамперед, належить праця Вищого судового радника Ю. Міттербахера “Кримінально-процесуальний кодекс від 23 травня 1873 року” [33, S. 50], що вийшла друком у м. Відні в 1882 р. У ній автор здійснював ґрунтовний аналіз та характеристику правових норм австрійського кримінально-процесуального кодексу 1873 р.

Увагу варто також звернути на працю доцента Віденського університету В. Браунедера та Вищого урядового комісара Ф. Лахмаєра “Історія Австрії” [34, S. 146]. З–поміж багатьох питань, які досліджують автори даної праці, є питання утворення, структурної побудови та діяльності судових та правоохоронних органів на території Австрії наприкінці першої – початку другої половини XIX ст., в тому числі і органів прокуратури. Значними науковими здобутками у цій проблематиці характеризується також праця Державного радника та Вищого державного прокурора у м. Ґраці A. Амшля “Питання застосування кримінального процесу” [35, S. 79] 1911 р.

Не можна залишати поза увагою і праці тих австрійських дослідників, які цікавилися питаннями становлення та розвитку прокуратури за межами Австрії і Австро-Угорщини. До них, насамперед, належить, Вищий крайовий судовий радник, професор австрійської академії у Відні Г. Келлер, перу якого належить праця “Прокуратура Німеччини. Її історія, сучасність та майбутнє” [36, S. 21]. Актуальність цього дослідження полягає перш за все у тому, що автор, будучи австрійським юристом-практиком, здійснював порівняльний аналіз діяльності прокурорських інституцій в австрійському та зарубіжному праві. У своїй праці автор детально проаналізував історію розвитку прокуратури в Австрії у 1848– 1866 рр., а також охарактеризував прокуратури окремих німецьких держав, зокрема, королівств Ганновера та Пруссії, коротко проаналізував діяльність прокуратур у Франції, Англії, Шотландії, Ірландії та Північній Америці.

Суттєвим у цьому контексті є також науковий доробок німецьких вчених-правознавців, оскільки значна їх частина цікавилася австрійським кримінальним правом та процесом, в тому числі й органами прокуратури.

Значний науковий інтерес становить собою, зокрема, праця прокурора апеляційного суду в м. Айзенасі А. Бернінґера “Інститут прокуратури у цивільному процесі” [37, S. 5]. Автор цієї праці детально аналізує походження інституту прокуратури, окреслює компетенцію французької прокуратури. Крім того, дослідник характеризує також питання діяльності прокуратур в окремих німецьких державах.

Вартою уваги є також праця професора університету у м. Мюнхен К. Біркмаєра “Німецьке кримінально-процесуальне право з посиланнями на норми прусського та баварського права з врахуванням австрійського кримінально-процесуального права” [38, S. 307], що вийшла друком в Берліні у 1898 р.

Статистичні дані австро-угорської імперії в галузі кримінального та кримінально-процесуального права за різні роки, зокрема, за 1866–1907 рр. з окремими перервами аналізували Г. Гьоґль [39, S. 112], К. Зеефельд [40, S. 539], А. Цукер [41, S. 130].

Значним є також обсяг законодавчих джерел досліджуваної проблематики. Він охоплює конституційні акти австрійської та австро-угорської держав, кримінальні кодекси Австрії 1803 і 1852 рр., а також кримінально-процесуальні кодекси Австрії 1850, 1853 і 1873 рр.. Окремі повноваження органів прокуратури врегульовувалися цивільним кодексом Австрії 1812 р., а також цивільно-процесуальним кодексом Австрії 1895 р.

До переліку законодавчих джерел, які визначали правовий статус органів прокуратури в Галичині у складі Австрії та Австро-Угорщини належать також закони, патенти, декрети та листи, розпорядження, положення, постанови та укази, котрі приймав імператор, парламентом та окремими міністерствами.

Вагому частину історико-правових джерел щодо інституту прокуратури в Галичині становлять також матеріали українських та австрійських державних архівів.

Серед цих джерел зазначимо, насамперед, архівні матеріали Центрального державного історичного архіву у м. Львові. Особливе значення у цьому контексті мають матеріали фонду № 458 “Державна прокуратура, м. Львів” [42], фонду № 156 “Вища державна прокуратура, м. Львів” [43], а також фонду № 159 “Галицька фінансова прокуратура, м. Львів” [44]. У цих фондах зберігаються документи з відомостями про звернення прокуратур в Галичині до судів з заявами про вчинення окремих процесуальних дій тощо. В цих архівних фондах широко представлені обіжники і розпорядження міністерств юстиції та фінансів, а також списки службовців органів прокуратури в Галичині.

Особливо цінні архівні матеріали з тематики становлення і розвитку інституту прокуратури в Галичині у складі Австрії і Австро-Угорщини містяться в архіві міністерства юстиції, фонди якого є складовою частиною Адміністративного архіву [45]. Водночас, цей Адміністративний архів є відділом Державного архіву Республіки Австрія. Значна кількість цих архівних справ стосується органів прокуратури, а також судової системи та судочинства в Галичині у складі Австрії і Австро-Угорщини у 1849–1918 рр.

Узагальнюючи стан досліджень проблематики історико-правових джерел щодо інституту прокуратури у Галичині в означуваний період, зазначити, що переважна більшість наукових розвідок зарубіжних учених стосувалася інституту прокуратури Австрії і Австро-Угорщині загалом, а особливості прокуратур в окремих коронних краях досліджені не були. Більшу увагу цьому питанню було приділено з боку українських науковців. Однак попри це комплексного аналізу і вивчення історико-правових джерел у вітчизняній правовій літературі проведено не було, що вкотре підтверджує актуальність і необхідність такого дослідження.

––––––––––––––––––––

Барвінський В. Досліди з поля статистики. – Львів: ЛНБ, 1901. – 56 с.

Возняк М. Як пробудилося українське народне життя в Галичині за Австрії. – Львів: З друкарні видавничої спілки “Діло”, 1924. – 180 с.

Левицький В. Як живеться українському народови в Австрії. – Відень: накладом “Союзу визволення України”, з друкарні А. Гольцґавзена, 1915. – 31 с.

Лозинський М. Утвореннє українського коронного краю в Австрії. – Відень: накладом “Союза визволення України” з друкарні Ад. Гольґавзена в Відні, 1915. – 78 с.

Сухий О. Галичина: між Сходом і Заходом. Нариси історії XIX – початку XX ст. – Львів: Львівський державний університет імені Івана Франка: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 1997. – 204 с.

Кондратюк О.В., Лепісевич П.М. Галичина в XIX ст.: соціально-економічне, правове та внутрішньополітичне становище. – Львів: Видавництво Апріорі, 2004 – 60 с.

Никифорак М.В. Державний лад і право на Буковині в 1774–1918 рр. – Чернівці: Рута, 2000. – 280 с.

8. Никифорак М. Фінансова прокуратура Буковини у 1867–1918 рр. // Право України. –

2001. – № 1. – С. 133–134.

Клочков В. Джерела створення прокуратури // Право України. – 2001. – № 7. – С. 105.

Малюга В. Формування принципів організації та діяльності прокуратури в період з найдавніших часів до XIX ст. // Право України. – 2001. – № 10. – С. 99–100.

Сухонос В. Виникнення і розвиток інституту прокуратури // Право України. – 2001. – № 8. – С. 103–107.

Мудрий М. Формування новочасної національно-політичної культури українського суспільства Галичини (проблеми зовнішніх моделей) // Вісник Львівського університету. Серія історична. – 2003. – Вип. 38. – С. 115–147.

Петрів Р. Адміністративно-територіальний поділ і місцеві органи управління Східної Галичини (70-ті роки XVIII ст. – 70-ті роки XIX ст.) // Право України. – 2000. – № 9. – С. 114–115.

Трайнин И.П. Национальные противоречия в Австро-Венгрии и ее распад. – Москва-Ленинград: Издательство академии наук СССР, 1947. – 305 с.

Кульчицький В.С. Державний лад і право в Галичині (в другій половині XIX – на початку XX століття). – Львів: Львівський ордена Леніна державний університет імені Івана Франка, 1966 р. – 62 ст.

Кульчицький В.С., Бойко І.Й., Настасяк І.Ю., Мікула О.І. Апарат управління Галичиною в складі Австро-Угорщини. – Львів: Тріада плюс, 2002. – 88 с.

Кульчицький В.С., Бойко І.Й. Суд, прокуратура та адвокатура в Галичині у складі Австро-Угорщини // Вісник Чернівецького університету. Cерія юридична. – 2000. – Вип. 125. – С. 22–24.

Кульчицький В.С. Джерела права в Галичині за часів австрійського панування // Проблеми правознавства. – 1971. – Вип. 19. – С. 42–50.

Єфремова Н.В., Тищик Б.Й., Марчук В.Т. Суд і судочинство в Українській Народній Республіці, Українській державі, Західноукраїнській Народній Республіці (1917– 1920 рр.). – Одеса: Фенікс, 2007. – 280 с.

Когутич І.І., Нор В.Т., Павлишин А.А. Прокурорський нагляд в Україні: Курс лекцій для студентів юридичних вищих навчальних закладів. – К.: Атіка, 2004. – 352 с.

Balzer O. Historya ustroju Austryi w zarysie. – Lwуw: Nakіadem K.S. Jakubowskiego, 1899. – 512 s.

Makarewicz J. Niebezpieczeсstwo projektu nowej ustawy prasowej dla Galicyi. – Krakуw: Druck W. L. Anczyca i Spуіlki, 1903. – 23 s.

Цьольнер Е. Історія Австрії. Переклали з німецької Р. Дубасевич, Х. Назаркевич, А. Онишко, Н. Іванчук. – Львів: Літопис, 2001. – 712 с.

Molden B. Unsere kьnftigen Beziehungen zu Russland // Цsterreichische Rundschau. – Wien und Leipzig: Buchdruckerei und Verlagsbuchhandlung Karl Fromme, 1917. – Band LI. – S 241–248.

Huber A. Цsterreichische Reichsgeschichte. – Prag: F. Tempsky; Wien: F. Tempsky; Leipzig: G. Freytag G.m.b.H, 1895. – 280 s.

Luschin A.E.v. Цsterreichische Reichsgeschichte. – Bamberg: C.C. Buchner Verlag, 1896. – 585 s.

Hдcker S. Der Bauernbesitz in Galizien // Die Zeit. – 1895. – Nr. 42. – 20. Juli – S. 35–37.

Wьrth J.v. Die цsterreichische Strafprozessordnung vom 17. Januar 1850. – Wien: Wilhelm Braumьller, k.k. Hofbuchhдndler, 1851. – 780 s.

Hye-Gluneck A.R.v. Die leitenden Grundsдtze der цsterreichischen Strafprozessordnung vom 29. Juli 1853. – Wien: Verlag von Friedrich Manz, 1854. – 394 s.

Glaser J. Handbuch des Strafprozesses. Band II. – Leipzig: Verlag von Duncker & Humblot, 1883.

Meisel J. Finanzprokuratur // Цsterreichisches Staatswцrterbuch. – Band II. – 1906. – S. 66–86.

Storch F. Staatsanwaltschaft // Цsterreichisches Staatswцrterbuch. – Band IV. – 1906. – S. 304–305.

Mitterbacher J. Die Strafprozessordnung fьr die im Reichsrate vertretenen Kцnigreiche und Lцnder der цsterreichisch-ungarischen Monarchie vom 23. Mai 1873 und deren Einfьhrungsgesetz. – Wien: Manz’sche k.k. Hofverlags und Universitдtsbuchhandlung, 1882. – 786 s.

Brauneder W., Lachmayer F. Цsterreichische Verfassungsgeschichte. – Wien: Manz’sche Verlags und Universitдtsbuchhandlung, 1976. – 288 s.

Amschl A. Beitrдge zur Anwendung des Strafverfahrens. – Wien: Manz’sche k.u.k. Hofverlags und Universitдtsbuchhandlung, 1911. – 228 s.

Keller G. Die Staatsanwaltschaft in Deutschland. Ihre Geschichte, Gegenwart und Zukunft. – Wien: Wilhelm Braumьller, 1866. – 333 s.

Berninger A. Das Institut der Staatsanwaltschaft im Verfahren ьber bьrgerliche Rechtsstreitigkeiten mit Rьcksicht auf eine gemeinsame deutsche Zivilprozessordnung. – Erlangen: Verlag von Ferdinand Enke, 1861. – 48 s.

Birkmayer K. Deutsches Strafprozessrecht mit eingehender Bezugnahme auf die preuЯischen und bayerischen Ausfьhrungsbestimmungen und unter Berьcksichtigung des цsterreichischen Strafprozessrechtes. – Berlin: Verlag von H.W. Mьller, 1898. – 879 s.

Hoegel H. Die цsterreichische Kriminalstatistik des Jahres 1889 // Gerichtssaal. – Stuttgart: Verlag von Ferdinand Enke, 1894. – Band XLIX. – S. 112.

Seefeld K. Chronik der цsterreichischen Strafrechtspflege im III. und IV. Quartal 1886 // Gerichtssaal. – Stuttgart: Verlag von Ferdinand Enke, 1887. – Band XXXIX. – S. 539.

Zucker A. Einige Ergebnisse der цsterreichischen Strafrechtspflege im Jahre 1893 // Gerichtssaal. – Stuttgart: Verlag von Ferdinand Enke, 1897. –Band LIV. – S. 130.

ЦДІА України, м. Львів, фонд № 458 (Державна прокуратура, м. Львів)

ЦДІА України, м. Львів, фонд № 156 (Вища державна прокуратура, м. Львів)

ЦДІА України, м. Львів, фонд № 159 (Галицька фінансова прокуратура, м. Львів)

Allgemeines Verwaltungsarchiv (Abteilung des Цsterreichischen Staatsarchivs, Stadt Wien)

< Попередня   Наступна >