Головна Наукові статті Теорія держави і права МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ НОРМАТИВНОГО ЮРИДИЧНОГО ПРОГНОЗУВАННЯ

МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ НОРМАТИВНОГО ЮРИДИЧНОГО ПРОГНОЗУВАННЯ

Наукові статті - Теорія держави і права
205

Андріюк В.В.

МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ НОРМАТИВНОГО ЮРИДИЧНОГО ПРОГНОЗУВАННЯ

В статье исследуются некоторые методологические вопросы нормативного юри­дического прогнозирования. При этом определяется нормативное юридическое прогно­зирование, кратко анализируются стратегия разработки нормативных юридических прогнозов и этапы нормативного юридического прогнозирования. Показано необходи­мость четкого построения иерархии целей общества в правовой плоскости.

In the article the author tries to investigate some methodological problems of the norma­tive juridical forecasting. Besides, the definition of the normative juridical forecasting is given, strategy of generation of normative juridical forecasts and phases of the normative juridical forecasting are shortly analyzed. Especially the author pays attention to the necessi­ty of the distinct structure of the hierarchy of the society goals in legal area.

Ефективне управління суспільством та адекватне правове регулювання суспільних відносин потребує визначення не тільки перспектив і тенденцій роз­витку правової дійсності, а й стратегічних шляхів досягнення цілей суспільства в правовій сфері, що реалізується через систему нормативного юридичного прогно­зування. Ідея нормативного прогнозування вперше в науковій літературі з'явила­ся ще в 20-х роках XX ст. Проте далі декларацій і побажань справа не пішла. І ли­ше в 60-х роках розпочалось теоретичне оформлення нормативного підходу в прогностичних дослідженнях, який (порівняно з перспективним підходом) не одержав значного розвитку. В юридичній літературі про нормативне прогнозуван­ня згадували вкрай рідко і лише у зв'язку з плануванням законопроектних робіт. Усе це актуалізує необхідність розробки стратегії та методологічного інструмен­тарію нормативного юридичного прогнозування.

ify">Нормативне юридичне прогнозування покликане відшукати шляхи і засоби досягнення цілей суспільства у правовій площині. Тобто в основі нормативного прогнозування лежить складніша ідея, ніж при перспективному. Адже якщо при перспективному прогнозуванні досить лише провести екстраполяцію в майбутнє тенденцій розвитку досліджуваного об'єкта, то від нормативного прогнозування вимагається здійснити вибір найкращого варіанту розвитку подій за наперед за­даними критеріями. При цьому нормативний прогноз будується на базі інфор­мації про загальні тенденції розвитку досліджуваного об'єкта, яка одержується з перспективного прогнозу. А це означає, що перспективний та нормативний про­гнози тісно пов'язані і на тому етапі, коли закінчується генерація першого, розпо­чинається синтез другого. Важливо також, щоб взаємодія перспективного і нор­мативного підходів у прогнозуванні відбувалося на кожному етапі прогностично­го дослідження. Адже «яка б досконала методика не застосовувалась при роз­робці нормативних прогнозів, побудові на їх основі «дерева цілей», ступінь їх оп-тимальності врешті залежить від повноти і глибини пізнання об'єктивних тен­денцій, врахування реальних можливостей, вимог законів суспільного розвит­ку»1. А це означає, що якість нормативного прогнозу особливо залежить від ефек­тивності, надійності та достовірності перспективного прогнозу.

Стратегія розробки нормативних юридичних прогнозів базується на ідеї оп-тимізації, вибору найбільш доцільних, конструктивних та рентабельних шляхів, способів і засобів, які у визначені (бажано найбільш короткі) строки з найбільшою імовірністю дадуть змогу певних цілей щодо досліджуваного об'єкта правової дійсності, а саме - вирішення виявлених у процесі перспектив­ного юридичного прогнозування проблем. Отже, нормативне юридичне прогно­зування тісно пов'язане з цілепокладанням ще до моменту переходу прогностич­ної інформації до сфери планування, проектування, програмування та управління загалом. Адже саме система цілей, сформована в процесі цілепокладання, є кри­терієм при визначенні можливих шляхів, способів та засобів вирішення проблем, в чому й полягає завдання нормативного прогнозування. Причому, формуючи цілі щодо досліджуваного об'єкта, доцільно, як і під час перспективного прогнозуван­ня та проблемного аналізу, зокрема, враховувати характеристики, показники про­гнозного фону, створюючи їх систему за значущістю, ступенем впливу на прогно­зований об'єкт.

Таким чином, можна спробувати схематично визначити послідовність дій з розробки нормативного юридичного прогнозу. Для цього скористаємося будь-якою уявною, абстрактною ситуацією, наприклад, щодо прогностичного дослідження стану та динаміки правопорушень. Уявімо, що в результаті перспек­тивного прогнозування стану та динаміки правопорушень в певному гіпотетично­му регіоні був визначений цілий спектр варіантів перспективного прогнозу досліджуваного явища. Наприклад, пряма екстраполяція в майбутнє давала стан правопорушень в регіоні на перспективу найближчих 10 років 1 млн. правопору­шень, верхня екстрема становила 1,4 млн. правопорушень, нижня екстрема - 0,6 млн., а найбільш імовірний стан правопорушень -1,2 млн. правопорушень. Це, звичайно, умовні дані перспективного прогнозу, наведені для ілюстрації теоре­тичних положень. Інформація в перспективному прогнозі (вказаний спектр варіантів прогнозу) окреслює певні можливості розвитку досліджуваного об'єкта в майбутньому за умови виключення прийняття певних рішень та активної діяль­ності на їх основі, що здатні змінити хід розвитку прогнозованого об'єкта в на­прямку, бажаному для зацікавленого суб'єкта. Проте, як відомо, цінність юридич­ного прогнозування, як і будь-якого іншого виду соціального прогнозування, по­лягає в генерації інформації, за допомогою якої можна змінити тенденції розвитку досліджуваного об'єкта в бажаному напрямку (звичайно, до певної межі). Вка­зана інформація повинна містити конкретні рекомендації щодо шляхів, засобів імовірного вирішення перспективних проблем.

Отже, логіка розробки нормативного виглядатиме так: спочатку слід визначи­ти, так би мовити, кінцеву мету, яку іноді називають ідеалом2, що являє собою мо­дель бажаного майбутнього. В згаданому прикладі це буде бажаний для суспільства показник стану правопорушень в регіоні. Звичайно, при цьому мож­на абстрагуватись від впливу факторів прогнозного фону, а можна їх врахувати. Проте в будь-якому випадку кінцева мета повинна бути обгрунтована. Крім того, при мисленному виключенні дії факторів прогнозного фону дослідник все ж таки повинен в загальних рисах враховувати реалії розвитку досліджуваного об'єкта в контексті зовнішніх умов. Тому одразу ж необхідно відкинути варіанти надмірно­го і надто різкого зниження чи зростання кількості правопорушень. Цілком обгрунтованим буде намагання добитися припинення зростання кількості право­порушень і стабілізації їх кількості на рівні наявних 700 тис. правопорушень у рік, що являє собою конкретну кінцеву мету суспільства в цьому плані.

Але в процесі наукового аналізу з урахуванням даних перспективного прогно­зу дослідник, наприклад, доходить висновку про необхідність певної корекції кінцевої мети, яка вже полягатиме у стабілізації показника на рівні 800 тис. пра­вопорушень у рік. Далі, аналізуючи дані прогнозного фону, він констатує, напри­клад: оскільки за питомою вагою впливу фактори зростання кількості правопору­шень у регіоні (постійне зниження життєвого рівня населення регіону, зростання безробіття, низька ефективність роботи правоохоронних та інших державних ор­ганів, їх корумпованість тощо) поки що переважають над факторами зниження кількості правопорушень. Проте цілком можливо вжити заходів (сприяння роз­витку автентичних і рентабельних напрямів економіки регіону, житлове будівництво, додаткове створення робочих місць, перекриття потоків нелегальної міграції та каналів переміщення контрабандних товарів, наркотиків, зброї, право­ва освіта населення, поліпшення роботи правоохоронних та інших державних ор­ганів тощо), що приведуть до зниження динаміки правопорушень. У результаті можна очікувати певного зниження кількості правопорушень і їх стабілізації на рівні хоча б 900 тис. правопорушень. Таким чином, одержані ще два показники: 0,8 млн. і 0,9 млн. правопорушень у рік, які в науковій літературі часто називають відповідно абсолютним та відносним оптимумами3, що за своєю суттю є норма­тивними, характеризують мету і виступають результатом одного з видів пре-скриптивного передбачування - цілепокладання. Отже, динаміка правопорушень очікується у середньому на рівні зростання на 50 тис. щороку, а бажано знизити цей показник хоча б до 20 тис.

Наступним кроком є власне розробка нормативного прогнозу за результатами цілепокладання. З цією метою проводиться моделювання з використанням цілого комплексу методів юридичного прогнозування. Причому визначається не одним, а багато шляхів, способів та засобів вирішення назріваючих проблем. Для цього доцільно проаналізувати кожен спосіб, захід чи засіб, а потім побудувати систем­ну нормативну модель з визначенням співвідношення всіх цих способів, заходів, засобів, шляхів на основі оптимального їх поєднання у відповідних пропорціях. Так, у нашому прикладі прогнозування стану правопорушень слід спочатку виз­начити реальну можливість, доцільність, рентабельність, обгрунтованість кожно­го з таких заходів та шляхів вирішення назріваючих проблем, як організація та сприяння розвитку широкої мережі суб'єктів підприємництва в автентичних і економічно обгрунтованих напрямах господарювання, налагодження системи житлового будівництва, додаткове створення робочих місць (у тому числі рахунок попередніх заходів), поліпшення матеріального та кадрового забезпечення право­охоронних та інших державних органів, підвищення зарплати державним служ­бовцям, організація належного контролю за діяльністю державних органів, удос­коналення системи нормативно-правових актів, що регулюють питання діяль­ності, повноважень та відповідальності держави перед особою, перекриття по­токів нелегальної міграції, каналів переміщення контрабандних товарів, нарко­тиків, зброї, правове виховання населення тощо. А потім на основі системного аналізу всіх цих та інших заходів, шляхів і способів необхідно сформувати опти­мальний варіант їх співвідношення. Так, зокрема, в згаданому прикладі слід на­самперед акцентувати увагу на здійсненні оперативних заходів, що можуть дати швидкий, сталий, бажаний ефект (наприклад, заходи щодо поліпшення роботи державних органів), а також на способах і шляхах вирішення найбільш вагомих проблем (наприклад, способи поліпшення соціально-економічних умов життя на­селення регіону).

Таким чином, результатом нормативного прогнозування є рекомендації орга­нам, що приймають рішення, щодо визначення системи оптимальних можливих шляхів, способів, заходів, засобів, реалізація яких з найбільшою імовірністю при­зведе до вирішення перспективних проблем. Вказана інформація допомагає суб'єктам прескриптивного передбачування прийняти обгрунтоване рішення що­до прогнозованого об'єкта.

Процедура розробки нормативного прогнозу, описана вище, є надто спроще­ною, схематичною і має умовний та ілюстративний характер, адже на практиці доводиться здійснювати комплексний аналіз великої кількості факторів прогноз­ного фону та генерацію масштабної системи шляхів, способів, засобів, заходів вирішення перспективних проблем. Причому під час юридичного прогнозування проблемний (перспективний) та цільовий (нормативний) аналізи слід проводити в контексті загальнодержавного, а то й глобального рівнів.

Змістом нормативного юридичного прогнозу є інформація про можливі і не­обхідні шляхи, способи, засоби, які з найбільшою імовірністю призведуть до вирішення назріваючих проблем стосовно того чи іншого об'єкта державно-пра­вової дійсності і, таким чином, досягнення цілей суспільства щодо нього.

З метою підвищення ефективності, надійності, достовірності, обгрунтова­ності та точності результатів нормативного юридичного прогнозування необхідно певним чином впорядкувати, класифікувати цілі суспільства в державно-правовій сфері діяльності, створити певну їх систему, оскільки всі вони різні за значенням. Соціальні цілі в літературі з прогностики прийнято інтегрувати в єдину систему ієрархічного характеру з умовною назвою «дерево цілей» («дерево соціальних цілей»)4, а також диференціювати їх за вагомістю: одна чи кілька цілей є кінцеви­ми, потім ідуть численні похідні першого, другого, третього і т. ін. порядків. При цьому ієрархічна система цілей будується таким чином, що кожна мета наступно­го порядку випливає з мети попереднього порядку (відповідно вся система цілей випливає з кінцевої мети). Під час прогностичного дослідження того чи іншого об'єкта правової дійсності слід системно (комплексно) аналізувати цілі щодо цьо­го об'єкта в контексті інших соціальних цілей, встановлюючи при цьому зв'язки між ними та їх співвідношення.

Так, у процесі прогнозування стану правової культури населення нашої країни результатом цілепокладання може бути наступна система цілей. Кінцевою в такому випадку буде мета підвищення рівня правової культури населення, а та­кож подолання правового нігілізму. Ця кінцева профільна (що стосується досліджуваного об'єкта) мета конкретизується цілями нижчого порядку, якими є підвищення рівня розвитку правосвідомості суспільства (що, в свою чергу, вклю­чає цілі нижчого порядку: формування більш-менш досконалих раціональних компонентів правосвідомості, і зокрема розвиток юридичної науки, адекватний потребам практики, визначення теоретико-методологічних засад і принципів юридичної науки, формування цілісної теорії і методології дослідження правових явищ, розробка однозначної, точної, простої юридичної термінології, налагод­ження та зміцнення наукових зв'язків юриспруденції з іншими галузями знань та діяльності тощо, а також цілі формування емоційних та вольових структурних елементів правосвідомості суспільства), удосконалення та гармонізація правової діяльності (яка дезагрегується на цілі нижчих структурних рівнів: удосконалення теоретичної, освітньої і практичної правової діяльності, і зокрема правотворчої та правореалізаційної діяльності), підвищення рівня розвитку системи правових актів (правової бази) суспільства. Вказані цілі конкретизуються за допомогою цілей нижчих порядків і становлять систему, так би мовити, профільних цілей (які стосуються об'єкта прогнозування). Крім того, втілення в життя цих цілей тісно пов'язане з так званими фоновими цілями (які стосуються інших об'єктів дійсності, що активно впливають на об'єкт прогнозування), що допоможе у вирішенні перспективних проблем щодо прогнозованого об'єкта (оскільки всі цілі відповідають перспективним проблемам).

На основі визначеної системи цілей формується низка конкретних заходів, які з найбільшою імовірністю приведуть до досягнення цих цілей. Такими заходами у згаданому прикладі можуть бути належна організація правової освіти населен­ня та окремих його категорій (проведення заходів щодо правової освіти в навчаль­них закладах, на підприємствах, установах, організаціях, в системі державних ор­ганів різними способами та методами, введення обов'язкових курсів з правознав­ства тощо), проведення ефективної правової пропаганди та агітації (створення та функціонування системи поширення знань про державу і право через засоби ма­сової інформації, ознайомлення та аналіз чинного законодавства через ЗМІ про­ведення ефективної правової агітації населення різними способами, максимізація ефекту вказаних засобів) підвищення правової активності населення та стимулю­вання правового самовиховання кожної людини тощо.

Крім того, для досягнення вказаних цілей необхідно реалізувати цілу низку заходів у політичній, економічній, соціальній, загальнокультурній, демо­графічній, науково-технічній та інших сферах суспільного буття.

Таким чином, для підвищення ефективності юридичного прогнозування в процесі цілепокладання доцільно сформувати ієрархічну багаторівневу систему профільних та фонових цілей щодо конкретного об'єкта прогнозування. При цьо­му слід виділити одну (чи кілька) кінцеву профільну мету, на основі якої ієрархічно будуються наступні рівні (порядки) більш конкретних цілей. Графічно така система цілей зображається у вигляді трикутника5 чи піраміди, вершиною яких є кінцева мета, а в основі - максимально конкретні цілі, що досягаються в короткі строки і з невеликими витратами ресурсів. Причому найбільшого ефекту можна досягти при системному аналізі проблем та цілей в правовій сфері шляхом поєднання «дерева проблем» та «дерева цілей» в єдину модель. Останню іноді на­зивають «проблемно-цільовим ромбом»6 або «проблемно-цільовим кристалом», використання якого дасть змогу більш системно, науково, ефективно та прискоре­но провести процес юридичного прогнозування.

Загалом логіку прогностичного дослідження з використанням так званого «проблемно-цільового ромбу» («проблемно-цільового кристалу») схематично можна проілюструвати на прикладі прогнозування стану законодавства в нашій державі (щоправда, в досить спрощеному варіанті).

В такому випадку в процесі перспективного прогнозування дослідник одер­жує ієрархічну систему перспективних проблем («дерево проблем»). При цьому ключовою (корінною) є проблема недосконалості чинного законодавства, яка дез-агрегується на проблеми першого порядку (рівня): проблема значного відставан­ня законодавства від реалій суспільного життя, «поглиблення основної супереч­ності між двома сторонами (сферами) правової системи - правотворенням і пра-вореалізацією»7, деформації правозастосовної діяльності (корупція, послаблення відповідальності та вимогливості, зниження рівня професіоналізму посадових осіб)8, падіння престижу права та правовий нігілізм, проблема техніко-юридичної недосконалості нормативно-правових актів тощо. Крім того, при цьому не слід за­бувати і про комплекс проблем, що постають в процесі зближення законодавства України з європейським правом9.

Тоді проблемами нижчого (більш конкретного) порядку (рівня) будуть, напри­клад, недосконалість формування структури нормативно-правових актів, форми нормативно-правових актів та мовного викладу їх змісту, прогалини та супереч­ностей в законодавстві, відсутність чіткої правової регламентації питань, пов'яза­них з функціонуванням джерел права, і насамперед, нормативно-правових актів, проблеми неврегульованості окремих питань суспільного життя, надмірне дуб­лювання правових норм10, безсистемний характер законотворчого процесу11 і взагалі відсутність раціонального порядку підготовки нормативно-правових актів12, дія застарілих актів, існування істотних суперечностей між чинними ак­тами, неефективність багатьох законів, нестабільність законодавства13 і т. ін.

На нижчих рівнях цієї системи вказані та інші проблеми розгалужуються в конкретизації, доходячи до найбільш конкретних проблем, що стосуються хоча б якогось одного нормативно-правового акту. Причому всі ці проблеми, як вже бу­ло сказано, аналізуються перспективно, тобто виявляють назріваючі проблеми або розглядають вже існуючі проблеми на предмет їх подальшого розвитку.

Крім того, для кожної проблеми бажано визначити весь спектр можливих варіантів її розвитку (нижня екстрема - пряма екстраполяція - найбільш імовірний варіант розвитку - верхня екстрема). Таким чином дослідник -прогно­зист одержує одну частину «проблемно-цільового ромбу» («проблемно-цільового кристалу») - «дерево проблем» («піраміду проблем»). При цьому можна цілком погодитися з тим, що прогнозування розвитку законодавства повинно не тільки виявити «спектр можливостей» та імовірність їх реалізації, а й саме ту мож­ливість, реалізація якої виявиться найбільш дійовою з точки зору соціальної ефективності майбутнього правового регулювання суспільних відносин14.

Далі на основі виявленого при перспективному юридичному прогнозуванні комплексу проблем формується певний конкретний ідеал як найкращий варіант розвитку досліджуваного об'єкта, який, по суті, є кінцевою метою і вершиною в ієрархії цілей. Так, у нашому прикладі такою метою-ідеалом буде побудова досконалого законодавства, яке б враховувало всі природні права людини, ввібрало б найкращі зразки моралі та права, сприяло б удосконаленню і найбільшому само­вираженню людини як найбільшої цінності суспільства. Потім конкретний ідеал (іноді його називають абсолютним оптимумом) уточнюється з огляду на дію зовнішніх щодо об'єкта прогнозування факторів (прогнозного фону). Тобто виби­рається не просто найкращий варіант, а найкращий варіант з реально можливих (іноді його називають відносним оптимумом). В нашому прикладі це побудова відносно досконалого (на даний період розвитку суспільства) законодавства. При­чому, враховуючи різні можливі варіанти поєднання та співвідношення щодо про­гнозованого об'єкта факторів (прогнозного фону), в процесі прогностичного дослідження доцільно визначити цілий спектр відносних оптимумів. Отже, на ос­нові кінцевої (головної) мети - ідеалу будуються цілі-оптимуми (так звані відносні оптимуми), досягнення яких необхідне і можливе за існуючих умов для руху до ідеального стану. Наступним кроком дослідження є формування більш конкретних цілей (цілей нижчих порядків), які конкретизують цілі-оптимуми. У згаданому прикладі такими цілями нижчих порядків (рівнів) будуть прийняття нових нормативно-правових актів, які б врегулювали ті види суспільних відно­син, щодо регламентації яких існують прогалини, проведення науково обгрунто­ваної систематизації нормативно-правових актів, усунення суперечностей у зако­нодавстві, вдосконалення термінології та мовного викладу нормативно-правово­го матеріалу, усунення дублювання окремих положень у кількох нормативно-пра­вових актах, належна структурна організація нормативно-правового матеріалу то­що. Причому згадані та інші цілі нижчих рівнів є різнопорядковими, тобто підпо­рядковуються одні одним (їх іноді називають цілями-нормами).

На основі такої ієрархічної системи цілей визначаються завдання, шляхи, спо­соби, засоби, строки оптимального вирішення перспективних проблем і розроб­ляються рекомендації для прийняття конкретних рішень, чим здійснюється пе­рехід до конструктивних способів передбачування, зокрема управління.

Високий ефект моделей на зразок проблемно-цільового ромбу доведено їх ви­користанням у більшості суспільних наук. Тому цілком правомірним є й припу­щення можливості досягнення аналогічного ефекту в юридичному прогнозу­ванні. Щоправда, при цьому необхідно створити дійсно наукову теорію та мето­дологію юридичного прогнозування, яка б відповідала вимогам суспільного жит­тя, і впровадити її обгрунтовані рекомендації в практику прогностичного дослідження.

 

1. Гендин A.M. Единство поискового и нормативного подходов в социальном прогнозировании. //Проблемы социального прогнозирования: Сб. научн. трудов. -Красноярск, 1978. - Вып. 4. - С. 48.

2. Бестужев-Лада И.В. Нормативное социаль­ное прогнозирование: возможные пути реализации целей общества. Опыт система­тизации. - М.: Наука, 1987. - С. 34.

3. Козюбра Н.И. Юридическая наука и перспек­тивное прогнозирование.// Методологические проблемы юридической науки. - К.: Наукова думка, 1990. - С. 35; Бестужев-Лада И.В. Некоторые вопросы категори­ального анализа в нормативном социальном прогнозировании. // Проблемы соци­ального прогнозирования. - Красноярск, 1986. - Вып. 11: Методологические во­просы общественно-исторического предвидения. - С. 28.

4. Бестужев-Лада И.В. Поисковое социальное прогнозирование. - С. 61; Бестужев-Лада И.В. Норматив­ное социальное прогнозирование: возможные пути реализации целей общества. - С. 53.

5. Бестужев-Лада И.В. Поисковое социальное прогнозирование. - С. 61.

6. Бестужев-Лада И.В. Нормативное социальное прогнозирование. - С. 59-66.

7. Шемшученко Ю., Ющик О. До проблеми формування законодавчої політики в Україні //Право України. -2005. -№ 11.-С. 5.

8. Рабінович П. Загальна концепція правової реформи в Україні: до характеристики вихідних засад // Вісник Академії правових наук. - 1998. - № 1. - С. 19.

9. Опришко В. Питання трансформації євро­пейського права в законодавство України // Право України. - 2001. - № 2. -С. 27-30; Ониськів М. Глобалізація і правотворення // Право України. - 2002. -№ 9. - С. 10-14; Железняк Н. Проблеми адаптації законодавства України до зако­нодавства Європейського Союзу // Право України. - 2004. - № 11. - С. 140-143; Ко­вальова О. Зближення законодавства Європейського Союзу з правовими системами держав-кандидатів на вступ до ЄС // Право України. - 2003. - № 9. - Є. 138-142; Кравчук І. Реформування інституційного механізму адаптації права України до права ЄС // Право України. - 2005. - № 1. - Є. 16-20.

10. Луць Л. Трансформація нормативної частини сучасної правової системи України // Право України. -2003. - № 3. - С. 120.

11. Колодій A.M. Конституція України як основа правової реформи в нашій державі // Бюлетень законодавства і юридичної практики Украї­ни. - 1998. - № 2. - Є. 23.

12. Коростей В. Проблеми правотворчості в Україні // Право України. - 2004. - № 3. - С. 121.

13. Коттенко О., Мурашин Г. Деякі мето­дологічні аспекти наукового забезпечення законодавчого процесу // Вісник Ака­демії правових наук України. -2003. -№ 2-3. - С. 133.

14. Нагребельний В.П. Про­гнозування юридичне // Юридична енциклопедія: В 6 т. - К.: Українська енцикло­педія. - Т. 5. - 2003. - Є. 149.

< Попередня   Наступна >