161

---

С.З. Опотяк

ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ТЛУМАЧЕННЯ НОРМ ПРАВА

Розглядаються поняття та види принципів тлумачення норм права, аналізуються думки відомих теоретиків права, акцентується увага на важливості дослідження керівних засад для правильного тлумачення норм права і як наслідок – для їх точного застосування.

Ключові слова: тлумачення правових норм, принципи тлума­чення, різновиди принципів тлумачення.

Постановка проблеми. Забезпечення законності в державі здійснюється через правильну реалізацію нормативно-правових приписів у всіх сферах державного та суспільного життя. Інструме­нтом правозастосовної діяльності виступає тлумачення норм права. Саме тому формування та розвиток новітньої правової думки та переосмислення надбань юридичної науки в сучасних умовах зумо­влює звернення до витоків теорії тлумачення норм права. Однак на сьогодні ще багато аспектів теорії тлумачення правових норм за­лишаються не розкритими та не дослідженими. Центральним маловивченим питанням все ще досі є визначення принципів тлумачення норм права.

Стан дослідження. Ряд учених (Ю. Власов, Д. Гаврилова, В. Карташова, І. Лукашук, О. Лукашук, П. Недбайло, П. Рабінович, Ю. Тодика, О. Чердянцев) торкався окремих аспектів керівних засад тлумачення норм права. Також спроби виділення принципів тлумачен­ня норм права робилися О. Капліною у контексті тлумачення норм кримінально-процесуального права та В. Стефанюком при дослідженні питання тлумачення адміністративних норм. Проте досі у вітчизняній загальній теорії права немає комплексного визначення цього поняття, малодосліджені та несформовані основні принципи з’ясування змісту правових норм.

У цьому контексті наша мета полягає у тому, щоб встановити правовий зміст поняття «принципи тлумачення норм права» і на

цій основі вивести та основні різновиди цих принципів.

Виклад основних положень. Для обґрунтування основних принципів тлумачення норм права, насамперед, слід з’ясувати зміст самого поняття. А воно, як бачимо, складається з двох самостійних понять, тому необхідно з’ясувати зміст кожного з них.

Як відомо, принципи (лат. principium - начало, основа) - основ­ні вихідні положення наукової системи, теорії ідеологічного напряму, те первинне, що лежить в основі певної сукупності фактів, теорії, нау­ки і характеризує її призначення [1]. Зрештою принципами права є керівні засади (ідеї), які визначають зміст і спрямованість правового регулювання суспільних відносин. Їхнє значення полягає в тому, що вони в стисло і концентровано відображають найсуттєвіші риси права, є його квінтесенцією, «обличчям» [2, с 128].

Під тлумаченням правових норм розуміють спеціальний вид юридичної діяльності органів держави, посадових осіб, громадсь­ких організацій чи окремих громадян з розкриття змісту правових норм, встановлення вираженої в них волі законодавця. Це - скла­дний вольовий процес, спрямований на з’ясування обсягу та точ­ного змісту, закладено в нормі права, і на роз’яснення його для інших [3, с 408].

Тлумачення - центральна частина юридичної діяльності. Вона передбачає конкретизацію змісту норми для того, щоб перевірити мо­жливість її застосування до конкретних обставин справи. Тлумачення як процес є частиною вчення про розуміння правових норм (герменев­тики) і повинно певним чином виробляти зміст останніх через їх «при­стосування» [4, с 54-55]. Для проведення такої діяльності суб’єкт тлумачення повинен виходити з основоположних засад, керуватися принципами тлумачення норм права.

Отже, принципами тлумачення правових норм визначаються основні керівні засади, якими керується суб’єкт тлумачення під час розкриття змісту правової норми, що в результаті забезпечує ефектив­не застосування (реалізацію) законодавчого положення. Це становить ідеологію тлумачення правових норм.

Вважається, що принципи тлумачення розглядаються як прави­ла. Зокрема, у міжнародному праві принципи інтерпретації прирівню­ються до загальних правил, сформульованих на основі пізнання зако­нів чи закономірностей чинити саме так. До того ж вони виходять на­самперед з мети, намірів законодавця [5, с. 96–99].

Питання виділення принципів тлумачення норм права як для вітчизняної, так і для зарубіжної юридичної науки залишаються дискусійними. Деякі вчені (Х. Гаджиев, Н. Гранат та ін.) вважають, що принципи права є тотожними принципами тлумачення правових норм. На цій підставі стверджується, що принципи права такі ж, як принцип законності, демократизму, рівності всіх перед законом, взаємної відповідальності особи й держави, відповідальності при наявності вини, одночасно притаманні і тлумаченню норм права. Ці принципи закладено в Конституції України. Вони діють безпосере­дньо, мають універсальний характер. Справді, у своїй інтерпрета-ційній діяльності органи державної влади, посадові особи повинні виходити з цих конституційних принципів. Зокрема, принцип за­конності в діяльності органів державної влади та посадових осіб сприяє охороні прав і свобод людини та громадянина, зміцненню правопорядку [6, с. 85–86].

Дехто з науковців вважають, що оскільки тлумачення норм пра­ва – вид юридичної діяльності, то йому притаманні загальні принципи юридичної діяльності. А до них належать законність діянь юристів та їхніх рішень, рівність суб’єктів перед законом та правом, незалежність юриста при провадженні юридичної справи, неупередженість, об’єктивність рішень, професіоналізм, справедливість, гуманізм, пова­га до особи, її прав та свобод, права загалом, поєднання гласності та конфіденційності [6, с. 86]. Частково погоджуючись з цим, все ж му­симо наголосити на тому, що цим не вдається врахувати особливості специфічної інтерпретаційної діяльності, зокрема того, що стосуєть­ся повноти використання способів тлумачення, адекватного роз­криття змісту норми права тощо. Саме тому, поділяючи думку та­ких вчених, як Ю. Тодика, Д. Гаврилов, наголошуємо на виділенні, крім загальних принципів права, що притаманні і тлумаченню правових норм, також специфічних принципів тлумачення, незважаючи на те, що ці принципи взаємообумовлюють один одного, є взаємо­пов’язаними. На наш погляд, слід звернути увагу й охарактеризува­ти такі специфічні принципи.

Компетентність (професійність) суб’єкта тлумачення. В юридичній науці домінує думка про те, що суб’єктами тлумачення можуть бути юристи, а інші суб’єкти не зможуть забезпечити нале­жне усвідомлення та роз’яснення норм права. Адже ефективність тлумачення в основному залежить від професійності тих, хто здійс­нює тлумачення тексту закону. Особливу роль відіграє рівень пра­вової свідомості та правової культури працівників правозастосовних органів, розуміння громадянами змісту правових норм. Саме тому відповідно до цього принципу пріоритетним є офіційне тлу­мачення, бо лише компетентний суб’єкт інтерпретаційної діяльнос­ті може забезпечити високу ефективність тлумачення правових норм та сприяє правильній реалізації. Адже суб’єкт повсякденного, звичайного тлумачення може взагалі бути необізнаним про існу­вання основних засад цієї діяльності [7, с 282].

Об’єктивність тлумачення. Суть цього принципу полягає в тому, що тлумачення здійснюється без впливу особистих чи суспіль­них думок, будь-якого виду дискримінації, упередженості, ідеології, а особливо без політичного чи соціального впливу. Інтерпретатор, що орієнтується на принцип об’єктивності та безсторонності, в жодному разі не буде керуватися прямо чи опосередковано власними інтереса­ми. На сучасному етапі державно-правова сфера перебуває під знач­ним політичним впливом, а деколи і під тиском. Тому забезпечення об’єктивності тлумачення є одночасно базовим принципом та найакту­альнішою проблемою. Незацікавленість та неупередженість саме в політичному плані є визначальною засадою при тлумаченні.

Всебічність тлумачення. Принцип всебічності або повноти означає застосування у процесі тлумачення всіх засобів розкриття змісту норми. При всебічному аналізі, перш за все, варто викорис­товувати комплексно всі способи (прийоми) тлумачення. Основ­ними прийомами є мовний, історико-політичний та систематич­ний, які допомагають уникнути помилок та неточностей, сприяють кращому розумінню мети та наміру правової норми, визначити спрямованість та сферу дії.

Принцип телеологічності або цілеспрямованості полягає у від­повідності меті тлумачення. Суть цього принципу полягає у досягненні основної мети тлумачення правових норм, йдеться про правильне ро­зуміння і застосування закону, про необхідність пояснювати те, що сформульовано у законі та реалізоване його положеннями. Саме цей принцип є основоположним у тлумаченні правових норм у міжнарод­ному праві. Цю засаду викладено у ст. 31 Віденської конвенції про право договорів, яка наголошує на тому, що тлумачення повинно здій­снюватися добросовісно у відповідності із значенням термінів у кон­тексті об’єкту і мети нормативно-правового положення. Саме принцип телеологічного тлумачення забезпечує правильну реалізацію правово­го припису [5, с. 97].

Систематичність тлумачення. Будь-яка правова норма є час­тиною тієї чи іншої системи права. Інші норми цієї системи, як прави­ло, деталізують, пояснюють зміст норми, що тлумачиться.

Принцип систематичності полягає у з’ясуванні змісту право­вої норми та змісту правових вимог в їхньому взаємному зв’язку, виходячи із значення у конкретному нормативно-правовому акті, інституті права, галузі права, та системі права загалом. Усі норми мають потребу в системному тлумаченні (особливо відсильні та бланкетні норми).

Тлумачення при врахуванні системності права безумовне, бо інші норми, пов’язані з нормою, що роз’яснюється, можуть звужу­вати або розширювати її зміст. Тому після аналізу суті норми по­трібно простежити її юридичні зв’язки. Інтерпретація правової но­рми разом з розкриттям її юридичних зв’язків у системі права буде повнішою та точнішою.

Ідентичність тлумачення. Принцип однаковості тлумачення – це однакове розуміння змісту норми права всіма суб’єктами правозастосовної діяльності. Для досягнення однаковості тлумачення слід за­кріпити на законодавчому рівні пріоритетність офіційного тлумачення, що надається компетентним органом. Відсутність єдиного розуміння норм права призводить до підриву авторитету держави та послаблює загальний рівень законності. Це також позбавить суб’єктивізму при тлумаченні. Зміст норми повинен бути один та долати колізії.

Вказані принципи безумовно перебувають у взаємозв’язку та доповнюють один одного. Здійснення інтерпретації, керуючись базо­вими засадами, забезпечить ефективну і грамотну реалізацію норм права. А подальше нормативне закріплення хоча б основних принципів інтерпретації допомагає уникнути суперечностей при здійсненні ін­терпретації суб’єктами правозастосування правових норм, відіграє значну роль у профілактиці законності, виявляє причини та умови по­рушення правопорядку.

Висновки. На підставі вищевикладеного можемо стверджувати, що:

на етапі побудови в України правової держави надзвичайно актуальним є як розробка нових нормативно-правових актів, так і реа­лізація вже чинних, запорукою цього є правильне тлумачення право­вих норм;

на жаль, на цьому етапі багато теоретичних аспектів інститу­ту тлумачення правових норм у вітчизняній теорії держави та права ще не досліджено, серед найменш досліджених - питання принципів тлу­мачення норм права;

принципами тлумачення правових норм є основні керівні за­сади спеціального виду юридичної діяльності органів держави, поса­дових осіб, громадських організацій чи окремих громадян щодо роз­криття змісту правових норм, встановлення вираженої в них волі зако­нодавця, що в результаті забезпечує ефективну правотлумачну діяльність та правильне правозастосування;

до основних принципів можна віднести компетентність, об’єктивність, всебічність, телеологічність, систематичність та одна­ковість тлумачення правових норм.

–––––––––––

Див.:[Електронний ресурс]. Режим доступу: uk.wikipedia.org.

Рабінович П.М. Принципи права // Юридична енциклопедія: в т. 6 / редкол.: Ю.С. Шемчушенко (гол. редкол.). – К.: Українська енциклопедія, 1998. – Т. 5: П–С. – 734 с.

Кельман М.С. Загальна теорія держави та права: підручник / М.С. Кельман, О.Г. Мурашин, Н.М. Хома. – [3-тє вид.]. – Львів: Новий Світ., 2007. –584 с.

Стефанюк В.С. Принципи адміністративного права й особливості тлумачення адміністративних норм / В.С. Стефанюк // Вісник Верховного Су­ду України. – 2001. – № 6. – С. 54–55.

Klabbers Jan An introduction to International institutional law // Cam­bridge University press. –New York, 2006. – P. 96–100.

Заєць А.Г. Тлумачення норм права – спеціальний вид юридичної дія­льності / А.Г. Заєць // Держава і право. – 2005. – Вип. 28. – С. 85–86.

Капліна О.В. Правовий зміст принципів правозастосовного тлума­чення норм кримінально-процесуального права / О.В. Капліна // Університет­ські наукові записки. Часопис Хмельницького університету управління та пра­ва. – 2008. – Вип. 3 (27). – С. 282–288.

 

< Попередня   Наступна >