231

---

ЛО. Бондаренко

МВС УКРАЇНИ ЯК ЮРИДИЧНА ОСОБА ПУБЛІЧНОГО ПРАВА (ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ)

Визначено місце та роль у цивільних правовідносинах такого органу державної влади, як МВС України через встановлення наявно­сті в нього ознак юридичної особи публічного права.

Ключові слова: орган державної влади публічна влада, юридична особа.

Постановка проблеми. Державний орган є основною складо­вою ширшого поняття - «державний апарат». Органи державної влади виступають суб’єктами публічно-владної діяльності, спрямованої на захист прав і свобод, законних інтересів громадян, безпеку держави й суспільства, вирішення питань соціально-економічного та культурного будівництва, уособлюючи в собі структурні частини особливої систе­ми - системи публічної влади народу (ст. 5 Конституції України). І хоча вони різняться за багатьма своїми властивостями (функціями), але завжди у тій чи іншій формі здійснюють владну управлінську дія­льність з регулювання певної сфери суспільних відносин.

Одним з таких органів державної публічної влади є Міністерст­во внутрішніх справ України як головний центральний орган виконав­чої влади з питань формування і реалізації державної політики у сфері захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань. Водночас МВС України має об’єктивну по­требу вступати в цивільні правовідносини, набуваючи статус юридич­ної особи публічного права.

Стан дослідження. Питанням участі державних органів, до складу яких належить і МВС України, в цивільно-правових відносинах приділяли значну увагу і вітчизняні (В. Борисова, О. Кравчук, І. Кучеренко, О. Пуш­кін, В. Самойленко, І. Спасибо-Фатєєва та ін.), і зарубіжні (В. Андрєєв, В. Бєлих, В. Мазаєв, Н. Козлова, Д. Пятков, В. Чіркін та ін.) учен

і-цивілісти. На думку фахівців, особливість цивільно-правового статусу юриди­чних осіб полягає в тому, що вони мають похідний характер щодо право­вого статусу в цивільних відносинах їх засновника – держави, участь якої реалізується через створених нею юридичних осіб (п. 2, 3 ст. 167 ЦК України), зокрема через органи державної влади (ст. 170 ЦК України). Щодо цього серед науковців дискутується питання стосовно визначення кола осіб (державних органів) та механізму, через які держава бере участь у цивільних правовідносинах [1, с. 100]. З огляду на це, слід визнати раціо­нальним твердження, що функціонування держави як специфічної складної інституції було б не можливим без посередництва спеціально створених державних органів, які формують і виражають її волю у відповідних сферах суспільних відносин [2, с. 34]. Для того, щоб визнати певне організаційно-правове утворення, в тому числі МВС України, юридичною особою, необ­хідно встановити наявність у нього ознак, які у своїй сукупності створюють передумови для його самостійної участі у цивільних правовідносинах.

Виклад основних положень. У науці цивільного права викорис­товується доволі широкий набір ознак юридичних осіб («сутнісні» та «формальні», «матеріальні» та «правові» та ін.). З приводу цього О. Кравчук, який зазначає, що всі закріплені у законі ознаки юридичної особи однаковою мірою є актуальними. Якщо для окремих різновидів юридичних осіб певна ознака не притаманна, то вона не може мати зна­чення загальної ознаки [3, с. 55]. Так, ознаки юридичних осіб, що закріп­люються у цивільному законодавстві, повинні мати постійний та загаль­ний характер. У випадку, коли в одних правовідносинах за участю юри­дичної особи певна ознака не проявляє себе повною мірою, завжди є можливість її розкрити в інших правовідносинах (наприклад, на стадії заснування юридичної особи особливої важливості набуває організаційна єдність та майнова відокремленість цього утворення, у зобов’язальних відносинах актуальною є ознака самостійної майнової відповідальності).

Аналізуючи поняття юридичної особи, слід віднести до беззапере­чних ознак цієї інституції організаційну єдність, майнову відокремленість, участь у майнових і особистих немайнових правовідносинах від свого імені, самостійну майнову відповідальність організації за власними зо­бов’язаннями, можливість виступати стороною у цивільному процесі. Ці ознаки були закріплені у дефініції юридичної особи (ст. 23 ЦК УРСР). Проте новий кодекс містить більш широке визначення юридичної особи.

Так, відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа може бути позивачем та відповідачем у суді. І хоча в новому ЦК України не дається розгорнутого визначення такого поняття, як «органі­зація», проте аналіз його норм свідчить, що законодавець не вкладав у визначення поняття юридичної особи принципово нового значення.

До основних ознак юридичних осіб публічного права чинне ци­вільне законодавство також відносить публічний характер їхніх цілей, наявність в багатьох випадках владних повноважень чи особливого характеру членства. Такі характеристики властиві й МВС України, яке проводить свою діяльність на підставі Положення про МВС України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 2006 р. № 1383 (розпорядчий спосіб утворення), є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державного казначейства України, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням (п. 14 Положення про МВС України).

Так, ч. 1 ст. 80 ЦК України називає юридичну особу організацією, що створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Насампе­ред у згаданому Положенні вказується на таку ознаку юридичної особи, зокрема МВС України, як її організаційна єдність, що проявляється у ви­гляді встановлення для нього певної мети утворення. Для її реалізації на постійній основі потрібне об’єднання зусиль декількох осіб (засновників та учасників) в одне ціле, здатне виражати єдину волю цього суб’єкта права у правовідносинах та закріплення певної внутрішньої структури цього утворення у вигляді діяльності його органів управління.

Організаційна єдність МВС України як одного з центральних органів виконавчої влади проявляється в єдності його окремих елемен­тів (структурних підрозділів, посад) і визначається законодавством України (Закон України «Про міліцію», Закон України «Про внутрішні війська МВС України» та ін.). Отже, в цивільно-правових відносинах від імені МВС України діє Міністр, а також на підставі виданої довіре­ності (доручення) його заступники за напрямами роботи, які належать до керівного складу міністерства.

Як будь-яка юридична особа, МВС України наділено відокрем­леним майном, яке є матеріальною передумовою самостійної участі юридичної особи у майнових відносинах. Значення майнової відокре­мленості вбачається у потребі досягнення організацією мети свого створення, задля чого, по-перше, засновники передають їй економічно відокремлене майно, яке при набутті нею статусу юридичної особи відокремлюється й юридично, а по-друге, створюються умови для по­дальшого придбання юридичною особою необхідного майна. У діяль­ності МВС України як юридичної особи ця ознака відображається у наявності самостійного балансу та рахунків в органах Державного каз­начейства України (п. 14 Положення про МВС України).

Особливість відокремленого майна МВС України як юридичної особи (установи) публічного права полягає в тому, що за цим органом виконавчої влади майно закріплюється на праві оперативного управління (ст.ст. 33, 39 Закону України «Про власність»), тобто держава фактично залишається власником цього майна, на відміну від юридичних осіб при­ватного права, яким вона його передає у власність. Коли йдеться про пра­во державної власності юридичних осіб, у тому числі МВС України, не можна не враховувати позицію окремих цивілістів, зокрема І. Спасибо-Фатєєвої, яка наголошує, що стосовно державної власності вживається не тріада правомочностей власника з володіння, користування та розпоря­дження, а йдеться про право управління об’єктами державної власності [1, с. 102–103]. Тривалий час визначення цього права в нормативно-правових актах взагалі не було, хоча сам термін постійно вживався. І тільки з при­йняттям Закону України «Про управління об’єктами державної власності» було визначено, що управління об’єктами державної власності – це здійс­нення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб’єктами, визначеними цим Законом, повноважень прав держа­ви як власника таких об’єктів, пов’язаних з володінням, користуванням і розпорядженням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

З майновою відокремленістю юридичної особи тісно пов’язана і самостійна майнова відповідальність (ст. 96 ЦК України). Юридична особа відповідає за своїми зобов’язаннями усім належним їй майном, яке виступає необхідною передумовою її самостійної майнової відпо­відальності а також матеріальною гарантією здійснення відшкодувань потенційним її кредиторам-контрагентам. Цим обмежується ризик не­сення майнової відповідальності засновника лише майном, переданим юридичній особі. Крім того цивільно-правова відповідальність є про­явом цивільної правосуб’єктності юридичної особи, якою вона наділя­ється відповідно до ч. 2 ст. 80 ЦК України.

У відносинах цивільно-правового характеру МВС України несе самостійну майнову відповідальність. Механізм несення майнової від­повідальності передбачає можливість розпорядження юридичною осо­бою закріпленим за нею майном, право на вчинення якої в МВС України як невласника є обмеженим. З огляду на це об’єктом стягнення за невиконання чи неналежне виконання взятих на МВС України зо­бов’язань виступають бюджетні кошти, які надходять на казначейські рахунки цього органу влади за відповідними статтями кошторису (крім захищених статей). У випадку недостатності цих коштів додаткову відповідальність несе власник майна, тобто держава [4].

Колективні утворення, що створюються як юридичні особи у встановленому порядку, набувають статус суб’єкта цивільного права з моменту державної реєстрації (ст. 80 ЦК України), значення якої поля­гає у перевірці державою, в особі її відповідних органів, сукупності соціальних та економічних передумов набуття організаціями цивільної правосуб’єктності, при цьому відбувається визнання державою ново­утвореного суб’єкта права [5, с 24].

Юридичні особи публічного права мають у цьому аспекті певні особливості. Так, для МВС України особливість такої ознаки знаходить своє відображення в розпорядчому способі його утворення, й полягає у відсутності проходження МВС України процедури державної реєстрації, визначеної ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» та ст.ст. 80, 87 та 89 ЦК України. Проте у випадку з МВС України, коли організація отримує статус юридичної особи, оминаючи при цьому процес її реєстрації у відповідних державних органах, чинним законодавством передбачено процедуру обов’язкового їх включення до Єдиного державного реєстру, про що їй видається відповід­на довідка (п. 6 постанови Кабінету Міністрів України «Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України» та п. 2 листа Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва «Про включення до ЄДР даних про юридичні особи, які не підлягали реєстрації в органах державної реєстрації»).

Беручи участь у цивільному обороті, юридична особа виступає від свого імені, яке полягає в її найменуванні, визначеному в установчих до­кументах (ст. 23 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» та ст. 90 ЦК України). Виступ юриди­чної особи в цивільному обороті від свого імені є не тільки обов’язком, а й її особистим немайновим правом (право на найменування), яке охороня­ється законом (п. 1 ст. 201 ЦК України). У нашому випадку цю ознаку закріплено в п. 1 Положення про МВС України, найменування якого складається з двох основних частин: організаційної форми органу держа­вної влади (міністерство) та характеру його діяльності (забезпеченні реа­лізації державної політики в сфері боротьби зі злочинністю). МВС України як юридична особа у цивільних відносинах користується власною гер­бовою печаткою, його ідентифікуючою ознакою також є геральдичний знак – емблема та прапор МВС України, затверджений Указом Президен­та України від 19 грудня 2000 р. № 1346/2000.

Цікавим є питання стосовно «дуалізму» публічних і приватнопра­вових складових, який інколи простежується під час участі юридичних осіб публічного права у цивільно-правових відносинах (наприклад, при придбанні обладнання, орендуванні приміщення та ін). Щодо цього ст. 82 ЦК України закріплює загальне для всіх країн світу положення про на­дання юридичним особам публічного права однакового правового статусу з юридичними особами приватного права при участі перших у цивільному обороті. Наявність у останніх можливості застосовування владних повно­важень не використовується у цивільних відносинах, оскільки вони в них беруть участь на засадах диспозитивності (рівності). Саме тому наділення МВС України статусом юридичної особи публічного права забезпечує стабільність його участі у цивільних відносинах, реалізує положення про рівність всіх учасників таких відносин перед законом. Таким чином, юри­дичні особи публічного права при укладенні договорів, реалізації майно­вих прав, заподіянні шкоди тощо набувають таких самих цивільних прав і обов’язків, які і юридичні особи приватного права.

Висновки. Зазначимо, що питання участі у цивільних правовід­носинах такого органу виконавчої влади, як МВС України, звичайно, не обмежуються викладеним вище, проте нами вперше зроблено спро­бу проаналізовувати в цивільно-правовому аспекті статус МВС Украї­ни як окремого учасник цивільних відносин, що володіє сукупністю закріплених ЦК України ознак юридичної особи з об’єктивно обумов­леною специфікою прояву деяких з них.

Зважаючи на викладене, а також враховуючи закріплений у но­рмах ЦК України поділ юридичних осіб на осіб приватного та публіч­ного права, можна стверджувати, що МВС України як центральний орган виконавчої влади бере участь у цивільних відносинах в статусі юридичної особи публічного права.

__________________

Спасибо-Фатєєва І.В. Деякі проблеми, пов’язані з участю держави Україна в цивільно-правових відносинах / І.В. Спасибо-Фатєєва // Вісник Ака­демії правових наук України. – 2006. – № 4 (47). – С. 101–106

Борисова В.І. Органи юридичної особи / В.І. Борисова // Проблеми законності: Респ. міжвідомч. наук зб. / Національна юридична академія Украї­ни імені Ярослава Мудрого. – 2002. – Вип. 53. – С. 33–39.

Кравчук В.М. Корпоративне право: наук.-практ. коментар законо­давства та судової практики / В М. Кравчук. - К.: Істина, 2005. - 720 с

Щодо відповідальності юридичних осіб, за якими майно закріплено на праві оперативного управління Лист Вищого арбітражного суду України від 27 червня 2001р. № 01-2.2/165.

Витрук Н В. Основы теории правового положения личности в социалистическом обществе / Н.В. Витрук. - М.: Наука, 1979. - 229 с

 

< Попередня   Наступна >