184

---

Ш.Б. Давлатов

ПРИЗНАЧЕННЯ ШТРАФУ ЯК ДОДАТКОВОГО ВИДУ ПОКАРАННЯ

На основі порівняльно-правового аналізу вітчизняного і зарубіжного кримінального законодавства розглянуто можливість призначення штрафу як додаткового виду покарання, обґрунтовано пропозиції щодо вдосконалення відповідних положень КК України.

Ключові слова: штраф, покарання, система покарань, основне покарання, додаткове покарання, призначення покарання.

Постановка проблеми. Проблематика призначення штрафу як додаткового виду покарання була й залишається актуальною для науки кримінального права, оскільки саме від ступеня її наукової розробленості значною мірою залежить і адекватність законодавчо­го визначення конкретного виду покарання, і ефективність його практичного застосування. Штраф, як і будь-яке інше покарання, розглядається не тільки як кара, а й як засіб виправлення засудже­них, а також запобігання вчиненню нових злочинів не тільки за­судженими, а й іншими особами. Він належить до так званих змішаних видів покарань, оскільки може бути призначений судом і як основне, і як додаткове покарання. Відповідно до ч. 3 ст. 53 КК штраф як додаткове покарання може бути призначений лише тоді, якщо його спеціально передбачено в санкції статті Особливої частини кодексу [1, с. 26].

За своїм змістом, штраф – це такий вид покарання, що виражається у стягненні із засудженого за вироком суду в дохід держави певної грошової суми, тобто є покаранням майнового характеру, під яким у кримінально-правовій літературі розуміють покарання, пов’язані в основному з майновими (матеріальними) обмеженнями для засудженого. До них належать штраф, виправні роботи, службові обмеження для військовослужбовців, конфіскація майна. Основним каральним елементом цих злочинів майнове обмеження.

ify;">Стан дослідження. Слід зазначити, що в теорії кримінального права вчення про покарання є однією з центральних проблем. Теоретичні питання кримінальних покарань загалом були предметом досліджень таких вчених, як М. Бажанов, Л. Багрій-Шахматов, В. Маляренко, В. Кудрявцев, М. Мельник, І. Ной, М. Хавронюк, М. Шаргородський, В. Дуюнов, В. Грищук, І. Смолькова та ін. Але питання застосування штрафу як додаткового покарання та його ефективності щодо певних видів посягань на суспільні відносини досліджені недостатньо.

Виклад основних положень. Як відомо, призначення покарання – завершальний етап застосування судом кримінального покарання. В. Маляренко слушно зазначає, що практика призначення кримінальних покарань повинна передбачати відповідальність, що є адекватною порушенню кримінального законодавства, тобто, з одного боку, це еквівалентна відплата злочинцеві за вчинене, а з іншого – виховний ефект гальмування деструктивних настроїв потенційних злочинців [2, с. 32 ].

З майнових покарань (виправні роботи, штраф,службові обмеження, конфіскація майна) найчастіше застосовується штраф, до того ж майже у всіх випадках як основне альтернативне покарання. В Особливій частині КК є лише дві санкції, в яких штраф виступає як додаткове покарання.

Як додаткове покарання, штраф призначається у випадках і межах, встановлених санкціями статей Особливої частини, а також – у разі звільнення від відбування покарання із випробуванням (ст. 75 і 77 КК). Штраф як додаткове покараня призначається з метою посилення карального впливу основного при використанні кумулятивної санкцій. В юридичній літературі під кумулятивними санкціями розуміють санкції, що включають в себе декілька видів покарання, які можна складати.

Хоча штраф - найбільш м’яке покарання у системі покарань, але майнове обмеження як основний каральний елемент є дуже важли­вим, тому, при правильному застосуванні цей вид покарання може бу­ти достатньо ефективним.

В умовах, коли стабільність у суспільстві піддається серйозному випробуванню, коли різниця між рівнем життя багатих і бідних прошарків населення перевищує 10-кратну величину, слід визнати доцільнішим активне застосування штрафу як додаткового, а не ос­новного покарання.

Сутність штрафу як додаткового покарання визначається його змістом - сукупністю каральних елементів, що створюють конкретний обсяг обмежень інтересів засуджених. Основним елементом кари у змісті штрафу є майнове стягнення. Чим більший його обсяг, тим відчутніший каральний вплив. Але при цьому не треба забувати ла­тинський вислів «Роеnас ро tius molliendac guam exasperandae sunt» («Покарання слід пом’якшувати, а не посилювати»). На нашу думку, при призначенні штрафу як додаткового покарання та при визначенні його розміру (факультативно - тільки в кумулятивних санкціях) треба керуватися загальними засадами призначення покарання. Зазначимо, що в жодній санкції Особливої частини КК штраф не визначається в абсолютному розмірі, що, як видається, правильно. Законодавець визначає в санкції або мінімальний і максимальний розмір штрафу, або тільки максимальний.

На думку І.В. Смолькової, штраф спрямований на обмеження майнових прав засудженого і має насамперед економічний вплив на свідомість винної особи з метою зміни негативної антисуспільної поведінки [3, с 70]. З цим частково слід погодитися, адже штраф як майнове покарання виступає каталізатором виправлення засудженого і запобігання вчиненню нових корисливих злочинів. Водночас доцільно підкреслити, що штраф виконує і відновлюючу функцію.

Матеріальна шкода, як зазначає Н.Ф. Кузнецова, має бути відшкодована штрафом, конфіскацією майна, виправними роботами [4, с 48]. Але не слід забувати, що штраф - вид покарання, а не форма відшкодування завданої шкоди. Слушною з цього приводу є думка В.К. Дуюнова, що не можна розглядати кримінальне покарання як засіб відшкодуваня моральної чи матеріальної шкоди, і як і передбаче­не законом «відновлення соціальної справедлівості» [5, с 53].

Особливість штрафу, перш за все, полягає у відносній визначеності його розмірів - від 30 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо не передбачено КК більший. Отже, можливі зміни розмірів. Очевидно, законодавець у цій ситуації виходить не тільки із карально-виправного потенціалу штрафу, а враховує реальні можливості людей. Другою особливістю штрафу як основного покарання є те, що при призначенні його за сукупністю злочинів і сукупністю вироків він складанню з іншими видами покарань не підлягає і виконується самостійно (ч. 3 ст. 72 КК).

Звернемося до ст. 53 КК, де дається поняття штрафу як виду покарання. У ч. 2 цієї статті зазначено, що розмір штрафу визначається залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного у межах від 30 до 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини КК не передбачено вищого розміру. В Україні неоподаткований мінімум доходів громадян встановлений у 1993 р. і враховується при оподаткуванні доходів громадян прибутковим податком за основним місцем роботи за календарний місяць.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 КК покарання у виді штрафу призначається судом не у твердій формі, а у ставках неоподаткованого мінімуму доходів громадян, встановленого законодавством України на момент постановлення вироку. На сьогодні питання про розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян вирішується з урахуванням положень Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 р. Відповідно до п. 22. 5 ст. 22 цього Закону розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, у тому випадку, коли він застосовується для визначення розміру штрафу як виду кримінального покарання, дорівнює 17 грн.

Питання визначення розміру штрафу залишається дискусійним. На думку О. Цветиновича, розмір штрафу повинен бути вказаний у твердій грошовій сумі [6, с. 17]. В. Боровенко вважає, що штраф має бути визначений тільки у неоподаткованих мінімумах [7, с. 45]. Існує і третя позиція, прихильники якої пропонують визначати розмір штрафу у мінімальних заробітних платах.

Аналіз кримінального законодавства різних країн показує, що існує декілька способів визначення одиниці виміру штрафу як кримінального покарання. Так, у Російській Федерації законом від 8 грудня 2003 р. було внесено зміни до ст. 46 КК, за якою штраф визначається як грошове стягнення, що призначається у межах, передбачених КК. Відповідно до ч. 2 цієї статті штраф встановлюється від 2,5 тисячі до 1 млн. рублів або в розмірі заробітної плати чи іншого доходу засудженого за період від двох тижнів до п’яти років [8, с. 26]. Як ми бачимо, визначення розміру штрафу передбачено двома спосо­бами: 1) у вигляді визначеної грошової суми; 2) у вигляді заробітної плати або іншого доходу засудженого за визначений період.

Як додаткове покарання, штраф може бути призначений лише у випадках, передбачених відповідними статтями Особливої частини КК (ч. 4. ст. 46 КК РФ). У постанові Пленуму Верховного Суду РФ від «Про практику призначення судами кримінального покарання» 11 червня 1999 р. зазначається, що при вирішенні питання про призна­чення покарання у виді штрафу, судам слід з’ясувати майновий стан потерпілого, наявність на його утриманні неповнолітніх дітей, батьків похилого віку тощо.

Кримінальний кодекс Республіки Білорусь визначає штраф як грошове стягнення, що призначається судом у випадках, встановлених законом. Відповідно до п. 2 ст. 50 КК РБ розмір штрафу визначається з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на день постановлення вироку залежно від характеру і ступеня суспільної небезпечності вчиненого злочину і майнового стану підсудного.

Цікавим є законодавство Німеччини, де передбачено два види штрафу: грошовий і майновий, які відрізняються за змістом. Відповідно до ст. 40 КК ФРН грошовий штраф призначається у денних ставках - від п’яти до 360 повних денних ставок. Розмір денної ставки суд визначає з урахуванням майнового стану підсудного.

Головна відмінність грошового штрафу від майнового полягає у тому, що майновий штраф не обчислюється у денних ставках, а призначається у твердій грошовій сумі, виходячи з майнового стану підсудного. Майновий штраф може бути приєднаний тільки до довічного позбавлення або позбавлення волі на термін понад два роки. За кримінальним законодавством Німеччини майновий штраф призначається лише як додаткове покарання. Метою цього покарання є позбавлення винної особи (прибутків), коштів, зібраних для створення та утримання злочинної організації.

Згідно з КК Іспанії, штраф призначається за системою денних ставок у розмірі від заробітку за два дні до заробітку за два роки.

Проведений вибірковий аналіз доводить, що штраф як кримінальне покарання передбачений у кримінальних кодексах згада­них країн. Його розмір вимірюється різними способами: денними ставками, мінімальними заробітними платами, твердими грошовими сумами, мінімальними розмірами оплати праці тощо.

У КК України сума штрафу обчислюється, виходячи з офіційно встановленого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Цей розмір може бути вищим у разі, коли це передбачено санкцією норми Особливої частини КК. Загалом такий спосіб обчислення штрафу виправдовує себе у практичному застосуванні. Але з позицій теорії кримінального права існують певні проблеми щодо такого способу визначення розміру штрафу. По-перше у разі збільшення неоподаткового мінімуму доходів громадян (НМДГ) збільшується і розмір штрафу, що може призвести до низки проблем застосування цього покарання. По-друге, в умовах економічної нестабільності і непрогнозованості інфляції обчислення штрафу у НМДГ може призвести до зниження ефективності цього виду покарання.

Зауважимо, що питання призначення штрафу як основного виду покарання та його заміни у випадку ухилення від сплати у порядку, передбаченому ч. 1 ст. 389 КК, залишаються відкритими. Дехто з науковців вважає, що штраф як альтернативне до позбавлення волі покарання є ефективним як основний вид покарання. З цього приводу ми погоджуємося з В. Маляренком, який зазначив, що з урахуванням соціально-правових і економічних умов, що існують у нашій країні, об’єктивно знизити покарання у виді позбавлення волі до величини нижче 30% від загальної кількості засуджених не можна.

Висновок. Отже, штраф належать до альтернативних позбавленню волі покарань. Ізоляція як фактор кари відсутня і на перший план виходить попереджувально-виховний фактор. Тому, на нашу думку, більш ефективним буде його застосування як додаткового виду покарання. З урахуванням позитивного законодавчого досвіду згаданих країн доцільно в КК України встановити визначення розмірів штрафу у твердих грошових сумах. Очевидно, важливо окремо дослідити питання щодо можливості поширення кількості кумулятивних санкцій, де штраф передбачено як додатковий вид покарання. На наше переконання, слід передбачити штраф як додаткове покарання за корисливі злочини та злочини у сфері службової діяльності.

–––––––––––

Кримінальний кодекс України (із змінами та доповненнями станом на 1 січня 2008 р.). – Х.: ТОВ «Одіссей», 2008. – 264 с.

Маляренко В.Т. Про соціальну зумовленість і справедливість пока-рання / В.Т. Маляренко // Вісник Верховного Суду України. – 2002. – № 3 (31). – С. 32 – 44.

Смолькова И.В. Штраф как мера наказания по советскому уголовно­му праву: учеб. пособие / И.В. Смолькова. - Иркутск. - 1979.

Кузнецова Н. Мнение ученых о реформе УК / Н. Кузнецова // Уго­ловное право. - 2004. - № 1.

Дуюнов В.К. Дополнительные наказания: теория и практика / В.К. Дуюнов, А. Л. Цветинович. - Фрунзе: Илим. - 1986. - 239 с.

Цветинович А.Л. дополнительные наказания функции, система, виды / А.Л. Цветинович. - Саратов, 1989. - 191 с.

Боровенко В.М. Деякі шляхи вдосконалення кримінального законо­давства України / В.М. Боровенко // Систематизація законодавства в України: проблеми теорії і практики: матер. міжнар. наук.-прак. конф. - К. 1999. -С 270 - 274.

Уголовный кодекс Российской Федерации. - М.: ИИК «Российская газета», 2007. - 284 с.

 

< Попередня   Наступна >