262

---

А.В. Баб’як

ДЕЯКІ ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ БОРОТЬБИ З ОРГАНІЗОВАНОЮ ЗЛОЧИННІСТЮ У СФЕРІ ЕКОНОМІКИ

Здійснено аналіз деяких проблем правового регулювання боротьби з організованою злочинністю у сфері економіки, що передбачає обов’язкове проведення ревізій за завданнями спецпідрозділів по боротьбі з організо­ваною злочинністю та надання інформації на їх запити.

Ключові слова: спецпідрозділи по боротьбі з організованою злочинністю, контрольно-ревізійне управління, запит, ревізія.

Постановка проблеми. Гострота постановки питання бороть­би з організованою злочинністю фактично розпорошена у загальній протидії злочинності, тому й зорієнтована на вирішення загальних проблем. Незважаючи на всі складнощі нинішньої ситуації, різниці ідей, розбіжності позицій у боротьбі з організованою злочинністю, необхідно досягати єдності дій, спрямованих на їх подолання. Удо­сконалення законодавства завжди повинно базуватися на позитивно­му розв’язанні суперечностей між новими об’єктивними процесами розвитку суспільства і юридичною формою, що відставала від їх ві­дображення. Законодавець зобов’язаний захищати інтереси особис­тості, суспільства і держави.

Законотворчий процес, в якому ігноруються негативні проце­си суспільного розвитку, останні досягнення науки права, рекомендації наукових форумів, рівень суспільної свідомості й суспільної думки, врахування історичних традицій, дотримання наступності, ресурсні можливості забезпечення чинності закону тощо набувають рис спонтанності, некерованості або, навпаки, використовується у кон’юнктурних інтересах конкретних осіб чи груп. Якщо законо­творчий процес відслідковується злочинними угрупованнями і зло­чинними співтовариствами, то, зрозуміло, боротьба зі злочинністю починається з боротьби за об’єктивно зумовлений і науково обґ

рун­тований закон [1, с. 118].

В Україні прийнято ряд правових актів про боротьбу з орга­нізованою злочинністю. Проблема організованої злочинності роз­глядалася на засіданнях Верховної Ради, однак наближення до її вирішення ще далеке.

Таким чином, чинне законодавство ще не є належною правовою базою, яка б дозволяла продовжувати рішучу боротьбу з організова­ною злочинністю. Воно не містить необхідних правових умов, що зо­бов’язували б правоохоронні органи вести боротьбу саме з криміналь­ними утвореннями у вигляді організованих груп і організацій, а не з наслідками їх діяльності.

Стан дослідження. Окремим аспектам боротьби з організова­ною злочинністю, зокрема, проблемі державного, в тому числі відом­чого управління, кримінально правові, кримінологічні, психологічні, оперативно-розшукові та інші галузевозначущі аспекти цієї проблеми вже були присвячені наукові праці вчених України та інших держав СНД. Їх авторами були В.Б. Авер’янов, М.І. Онуфрієв, Г.В. Атаманчук, Л.В. Багрій-Шахматов, В.О. Глушков, Л.І. Дольова, Р.А. Калюжний, В.К. Лисиченко та ін.

Саме загроза громадської безпеки, що йде від організованої зло­чинності, потребує консолідації зусиль як учених, так і правоохорон­них органів. І в цьому поєднанні необхідно надати правоохоронним органам найбільш дійові засоби. З огляду на високий ступень суспіль­ної небезпеки організованої злочинності, окремим аспектам боротьби з цим феноменом засобами та методами оперативно-розшукової дія­льності приділялося багато уваги у працях О.М. Бандурки, О.Ф. Долженкова, І.П. Козаченка, Я.Ю. Кондратьева, М.В. Корнієнка, В.І. Литвиненка, В.А. Лукашова, B.C. Овчинського, С.С. Овчинського, І.В. Сервецького, О.П. Снігерьова та ін. Аспекти правового забезпечення ОРД щодо протидії злочинам у сфері економіки, тактики документування окремих злочинів, взаємодії з іншими правоохоронними органами розглянуто у публікаціях А.Л. Дудникова, О.Ю. Заблоцької, СІ. Ніколаюка, Д.Й. Никифорчука, В.А. Поддубного, А.О. Шелехова.

Виклад основних положень. Боротьбу з організованою зло­чинністю, утвердження правопорядку в державі необхідно розглядати як надзвичайно актуальне загальнодержавне завдання великої полі­тичної ваги, яке повинно реалізуватися через прийняття дієвих і ефек­тивних нормативно-правових актів.

Тривалий час у незалежній Україні фактично єдиним спеціаль­ним нормативним актом у боротьбі з організованою злочинністю був Закон України «Про організаційно-правові основи боротьби з органі­зованою злочинністю» [2]. Цей Закон був одним із перших такої спря­мованості актів у країнах колишнього Радянського Союзу. У ньому вперше дано визначення поняття «організована злочинність», вказано на коло спеціальних суб’єктів, що здійснюють функції, спрямовані на боротьбу з організованою злочинністю. Прийняття Закону стало помі­тною подією не тільки в житті суспільства в цілому, а й у правотворчій діяльності Верховної Ради, адже на такому високому офіційному рівні фактично було визнано існування організованої злочинності в Україні і необхідність боротьби з нею [3, с 103].

Більшість нормативно-правових актів, а особливо це стосується законів України, вже застаріли і не відповідають сучасним реаліям. Так, вже кілька років йдеться про прийняття нового КПК, розгляда­ються його проекти, але досі чинним уважається, прийнятий майже півстоліття тому. Така ж ситуація склалася і щодо Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», ухваленого ще 18 лютого 1992 р. Нову редакцію цього Закону запропонували Міністерство вну­трішніх справ та Міністерство юстиції, але ще й досі все перебуває на стадії вивчення [4, с 115].

Для посилення боротьби зі злочинністю, зокрема організова­ною, необхідно звернути більше уваги на законодавче закріплення та­кої боротьби, що здебільшого здійснюється з використанням оперативно-розшукових методів, розробити нові нормативно-правові акти, які відповідають сучасному рівню розвитку цього кримінального явища. Адже через активізацію організованої злочинної діяльності гальмуєть­ся здійснення реформ у сфері економіки, виникає соціальна напруга у суспільстві, частішають порушення правопорядку і законності, ство­рюється загроза національній безпеці України.

Коли йдеться про правові основи ОРД органів, які здійснюють боротьбу з організованою злочинністю, доречно зупинитися на дискусійних моментах, що виникають у практиків та науковців при її реалі­зації. Спецпідрозділи БОЗ проводять різноманітні перевірки із залу­ченням працівників контрольно-ревізійного управління суб’єктів під­приємницької діяльності, банківських установ та органів місцевої вла­ди. Але ж ці спецпідрозділи не контролюючі органи, тобто вони повинні не контролювати безпідставно діяльність підприємств та ор­ганізацій, дублюючи при цьому функції інших відомств, а працювати над отриманням і реалізацією оперативної інформації[5, с. 404].

Крім того, не налагоджено і механізм взаємодії з контролюючи­ми органами. Так, згідно зі ст. 14 Закону України «Про державну конт­рольно-ревізійну службу в Україні» від 26 січня 1993 р. [6] та інструк­цією «Про порядок проведення ревізій та перевірок органами держав­ної контрольно-ревізійної служби України на вимогу правових органів» від 31 березня 1998 р. [7], працівнику КРУ проводять докуме­нтальні ревізії лише за наявності кримінальної справи. Водночас, як вважає А.А. Смирнов, для порушення кримінальної справи за фак­тами розкрадань та інших посадових злочинів необхідне проведен­ня документальної ревізії, без результатів якої процесуальне рішен­ня не приймається. У результаті створюється замкнуте коло, вийти з якого можливо, або змінивши відповідні законодавчі норми, що регламентують взаємодію міліції та КРУ, або створивши при УМВС областей самостійні ревізійні підрозділи [8, с. 106], однак науко­вець не зазначає, які потрібні зміни у законодавчих нормах для розв’язання цієї проблематики.

Тому, виходячи із вище згаданих моментів, пропонуємо перед­бачити в чинному законодавстві удосконалення законодавчого регу­лювання правового реагування на прояви організованої злочинності в сфері економіки. Йдеться, передусім, про необхідність посилення дер­жавного фінансового контролю, здійснюваного Контрольно-ревізій­ною службою через проведення позапланових ревізій суб’єктів госпо­дарської діяльності.

Існуючі підстави та порядок проведення таких ревізій не за­безпечують можливості оперативної та дієвої перевірки інформації про організовану злочинність у сфері економіки, а отже, і неналеж­ного реагування на неї. У багатьох випадках це взагалі фактично унеможливлює реалізацію спецпідрозділу МВС та Служби безпеки України повноважень визначених, Законом України «Про організа­ційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю». Зок­рема, в частині обов’язкового виконання органами Контрольно-ревізійної служби доручень спецпідрозділів про проведення ревізій та перевірок.

За чинним Законом України «Про Державну контрольно-ревізійну службу в Україні» позапланові виїзні ревізії суб’єктів госпо­дарської діяльності, які не віднесені до підконтрольних установ, про­водяться органами Державної контрольної ревізійної служби тільки після порушеної кримінальної справи. Рішення про їх проведення ух­валює суд на підставі подання прокурора або слідчого. Це створює суттєві перешкоди для документування злочинів у сфері економіки, оскільки виникають проблеми з проведенням ревізії в зв’язку з необ­хідністю перевірки інформації про вивчення таких злочинів до пору­шення кримінальної справи. Адже добре відомо, що порушити кримі­нальну справу в разі отримання спецпідрозділом інформації про фі­нансові зловживання у сфері господарювання без акту документальної перевірки, в якому відображені спричинені збитки інтересам держави та особи, що їх спричинила, практично неможливо. Маємо абсолютну парадоксальну ситуацію: для того, щоб порушити кримінальну справу за зловживання фінансовими ресурсами потрібно провести відповідну ревізію; а для того, щоб провести таку ревізію, необхід­но порушити кримінальну справу. Замкнуте коло призводить до того, що або ж справу потрібно порушувати з порушенням закону, або працівники спецпідрозділу змушені закривати очі на виявлене фінансове порушення.

Через таку колізію, з одного боку, втрачається можливість оперативного отримання та фіксації доказів про організовану зло­чинну діяльність у сфері економіки, а з іншого - злочинці мають можливість приховати чи знищити сліди такої діяльності й уник­нути відповідальності. При цьому йдеться про злочини, які стано­влять ядро економічної злочинності та корупції, багатомільйонні розкрадання організованими групами бюджетних коштів та дер­жавного майна.

З огляду на це доцільно передбачити у законі можливість про­ведення Контрольно-ревізійною службою позапланових виїзних реві­зій суб’єктів господарської діяльності й до порушення кримінальної справи за рішенням суду на підставі обґрунтованого подання спецпід­розділу по боротьбі з організованою злочинністю МВС або СБУ.

Необхідно наголосити на двох ключових моментах цієї нове­ли. По-перше, право такого ініціювання про проведення ревізії про­понується надати лише вказаним спецпідрозділам; по-друге, остаточне рішення про їх проведення, в усіх без винятку випадку, ухва­люватиме суд.

Крім того, пропонується віднести спецпідрозділи МВС та СБУ до визначених Законом України «Про нотаріат» від 9 вересня 1993 р. [9] суб’єктів, яким за службової необхідності має надаватися інформа­ція про вчинення певних нотаріальних дій. Враховуючи неврегульованість чинним законодавством порядку взаємодії між спецпідрозділами та митними органами, необхідно запропонувати внесення відповідних доповнень до Митного кодексу України від 11 липня 2002 р. [10].

Висновок. Отже, аналіз теорії і практики правового регулюван­ня з цієї проблематики дає підстави для узагальнення: основні причини неефективної протидії організованій злочинності в Україні залежать від таких складових – прогалини у правовому забезпеченні боротьби з організованою злочинністю і неефективного використання чинної но­рмативно-правової бази. Запропоновані зміни є обґрунтованими і вкрай необхідними для забезпечення ефективної протидії організова­ній злочинності у сфері економіки.

–––––––––––

Ущаповський В. Боротьба з організованою злочинністю: напрями, проблеми та потреби нормативного визначення / В. Ущаповський // Право України. – 2003 – № 10 – С. 118–120.

Див.: Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 35. – Ст. 398.

Грохольський В.Л. Нормативно-правове забезпечення боротьби з ор­ганізованою злочинністю / В.Л. Грохольський // Вісник національного універ­ситету внутрішніх справ. – 2003. – № 24. – С. 103–111.

Крулькевич А.І. Аналіз правової основи оперативно-розшукової дія­льності органів, які здійснюють боротьбу з організованою злочинністю / А.І. Крулькевич // Південноукраїнський правничий часопис. – 2006. – № 4. – С. 110–116.

Смирнов А.А. Боротьба з організованою злочинністю: теоретико-прикладні шляхи вдосконалення нормативно-правової бази / А.А. Смирнов // Держава і право Юридичні і політичні науки. – 2006. – № 32. – С. 403–409.

Див.: Відомості Верховної Ради. – 1993. – № 13. – Ст. 110.

Див.: Офіційний вісник України. – 2004. – № 13. – Ст. 913.

Смирнов А.А. Деякі шляхи вдосконалення нормативно-правового за­безпечення ефективної протидії організованій злочинності / А.А. Смирнов // Теоретико-прикладні проблеми протидії організованій злочинності та злочи­нам. – 2005. – № 1. – С. 105–112.

Відомості Верховної Ради. – 1993. – № 39. – Ст. 383.

Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 38–39. – Ст. 288.

 

 

< Попередня   Наступна >