406

---

О.М. ГРУДЗУР,

ад’юнкт (Київський національний університет внутрішніх справ)

ОКРЕМІ ПИТАННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ДАВАННЯ ТА ОДЕРЖАННЯ ХАБАРА, ЯКІ ВЧИНЕНІ ЗА УМОВ ПРОВОКАЦІЇ

На сьогодні, беззаперечно актуальними є питання кримінальної відповідальності за злочини, пов’язані з хабарництвом. Про це, наприклад, свідчать численні публіка­ції в засобах масової інформації, наукові дискусії та законопроекти, подані на роз­гляд Верховної Ради України. Підвищену цікавість зумовлюють також Закони Укра­їни «Про засади запобігання та протидії ко­рупції», «Про внесення змін до деяких за­конодавчих актів України щодо відпові­дальності за корупційні правопорушення» і «Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень», які були прийняті 11 червня 2009 р. та ма­ють вступити в дію з 1 січня 2011 р. Заува­жимо, що їх прийняття є досить неодноз­начним та породжує ряд неузгодженостей. Однак, проблеми кримінальної відпо­відальності за злочини, пов’язані з хабар­ництвом не обмежуються цими законами.

Зокрема, доволі дискусійними є пи­тання кримінальної відповідальності за провокацію хабара, а також проблеми ква­ліфікації давання чи одержання хабара, які вчинені за умов провокації.

Так, провокація хабара, відповідаль­ність за яку, передбачена ст. 370 Кримі­нально кодексу (далі — КК) України, по­лягає у створенні обставин та умов, що зу­мовлюють пропонування чи одержання ха­бара. Іншими словами, давання чи одер­жання хабара вчиняється під впливом штучно створених обставин та умов. В свою чергу, останні впливають саме на формування умислу особи дати або одер­жати хабар.

У зв’язку з цим, виникає запитання: як кваліфікувати таке давання чи одержання хабара?

Наука кримінального права та правозасто

совна практика однозначно вказу­ють, що такі діяння підлягають криміналь­ній відповідальності на загальних засадах. Про це зазначається і в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 «Про судову практику у справах про хабар­ництво» від 26 квітня 2002 р. [1].

Утім, у цьому випадку взагалі не при­ймається до уваги, що давання чи одер­жання хабара, за умов провокації, вчиня­ється під впливом штучно створених об­ставин.

Пояснюється це тим, що створені об­ставини і умови, які зумовлюють давання чи одержання хабара не виключають мож­ливості провокованої особи керувати сво­їми діями (відсутній фізичний чи психіч­ний примус). Відтак відсутня і обставина, яка виключає злочинність діяння (ст. 40 КК України). Характерно, при провокації хабара відчутні й інші обставини, що ви­ключають злочинність діяння, а також під­стави звільнення від кримінальної відпові­дальності.

Більше того, давання та одержання ха­бара, в будь-якому випадку, вчиняється з прямим умислом (особа усвідомлює сус­пільно небезпечний характер своїх діянь і бажає їх вчинити). Тому, беззаперечно, що провокація не виключає відповідальності за давання чи одержання хабара і така від­повідальність настає на загальних засадах. Тобто, дії особи, яка дала (одержала) хабар кваліфікуються за відповідними части­нами ст. 369 (ст. 368) КК України. Проте, це є загальним правилом, яке має власний виняток.

Таким винятком є випадки давання ха­бара у зв’язку з його вимаганням. Так, ч. 3 ст. 369 КК України передбачає спеціальну підставу звільнення хабародавця від кри­мінальної відповідальності, якщо стосовно нього мало місце вимагання хабара. Ін­шими словами, особа, яка дала хабар під впливом провокації, звільняється від кри­мінальної відповідальності, за умов, що провокація зумовила вимагання хабара або була пов’язана з ним.

Наприклад, провокатор створює обста­вини, що зумовлюють вимагання хабара іншою службовою особою, або ж провоку­ючи давання хабара, службова особа вима­гає його. У цих випадках, діяння одержу­вача хабара мають кваліфікуватися або за ч. 2 ст. 368 КК України (провокація зумов­лює вимагання хабара), або за ч. 2 ст. 368 та ч. 1 чи 2 ст. 370 КК України (провока-ція поєднана із вимаганням хабара). Тоді як хабародавець звільняється від криміналь­ної відповідальності на підставі ч. 3 ст. 369 КК України.

Досить важливо і те, що давання та одержання хабара, які вчиняються за умов провокації, не завжди є закінченими зло­чинами. Так, службова особа, яка прово­кує давання їй хабара, по-перше не одер­жує його, а по-друге, немає навіть умислу на його одержання (умислом службової особи охоплюється лише створення обста­вин, що зумовлюють давання хабара для подальшого викриття хабародавця). Отож, дії хабародавця спрямовані на передачу ма­теріальних цінностей чи на надання послуг матеріального характеру можуть розціню­ватися тільки як замах на давання хабара і кваліфікуватися за ч. 2 або 3 ст. 15 та ч. 1 або 2 ст. 369 КК України.

Разом з цим, як стверджує Б.В. Волженкін, незакінченим є й одержання ха­бара у випадках, коли провокатор намага­ється сам передати незаконну матеріальну винагороду. Вчений пояснює таку точку зору тим, що провокатор передає матері­альну винагороду не за вчинення (невчинення) службовою особою обумовлених дій, а для того, щоб зумовити одержання службовою особою хабара і викрити її в цьому. Із вказаного випливає, що у прово­катора не було умислу дати хабар, а відтак службова особа може відповідати тільки за замах на одержання хабара [2, 71—72].

Однак, у цілому підтримуючи поло­ження, що давання та одержання хабара, вчинені за умов провокації, не завжди є закінченими злочинами, ми все-таки не зовсім погоджуємось із твердженням, за яким одержання хабара не може вважатися закінченим на тій підставі, що умисел про­вокатора не був спрямований на давання хабара. На нашу думку, домінуючим тут є не умисел провокатора, а умисел одер­жувача хабара, яким саме і охоплюється одержання матеріальних цінностей за ви­конання чи не виконання обумовлених дій в інтересах хабародавця чи третьої особи. Окрім того, момент закінчення зло­чину визначається ступенем виконання об’єктивної сторони і, зовсім, не залежить від умислу провокатора.

Так, закінченим слід вважати одер­жання хабара, якщо у службової особи ви­никла можливість прямо або опосеред­ковано розпоряджатися, володіти чи ко­ристуватися предметом хабара. Тому обґрунтовано, що одержання хабара, вчи­нене за умов провокації, також може бути закінченим злочином. Адже у службової особи виникає можливість прямо або опосередковано володіти, користува­тися чи розпоряджатися предметом ха­бара, не залежно від умислу провока­тора. Такі дії слід кваліфікувати тільки за відповідною частиною ст. 368 КК України. Безумовно, що у випадках, коли службова особа затримується безпосередньо під час передачі хабара, у неї ще не з’являється такої можливості, у зв’язку з чим одер­жання хабара не є закінченим, а діяння службової особи повинні кваліфікуватися за ч. 2 або 3 ст. 15 та відповідною части­ною ст. 368 КК України.

Таким чином, провокація хабара не ви­ключає кримінальної відповідальності за давання чи одержання хабара. При цьому, давання хабара кваліфікується тільки за ч. 1 або 2 ст. 369 КК України, а одержання тільки за відповідними частинами ст. 368 КК України. Утім, якщо провокація хабара поєднується із вимаганням або зу­мовлює одержання хабара поєднане з ви­маганням, то хабародавець звільняється від кримінальної відповідальності на під­ставі ч. 3 ст. 369 КК України. Натомість, ді­яння одержувача хабара кваліфікують за ч. 2 ст. 368 КК України, а у випадку, коли він особисто вчиняє провокацію — ще й за ч. 1 або 2 ст. 370 КК України. Поряд із цим, давання та одержання хабара, вчинені при провокації, не завжди є закінченими злочи­нами, оскільки мета провокації (викриття того хто дав чи одержав хабар) досягається раніше ніж службова особа одержує хабар, тобто раніше ніж у неї виникає можливість прямо або опосередковано володіти, ко­ристуватися чи розпоряджатися предме­том хабара. В такому випадку, давання та одержання хабара повинні кваліфікуватися із посиланням на ч. 2 або 3 ст. 15 КК Укра­їни, — як замах на давання чи одержання хабара.

Список використаної літератури:

1. Про судову практику у справах про хабарництво: постанова Пленуму Верхо­вного Суду України № 5 від 26 квітня 2002 р.// Юридичний вісник. — 2002. — № 28 (368).

2. Волженкин Б. В. Квалифика­ция взяточничества : учебное пособие / Б. В. Волженкин. — Л., 1984. — 100 с.

 

< Попередня   Наступна >