Головна Наукові статті Кримінальне право КАТЕГОРІЯ «КВАЛІФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНУ» ТА ІНШІ, СУМІЖНІ КАТЕГОРІЇ, В АСПЕКТІ ФОРМУЛЮВАННЯ ТЕМ ДИСЕРТАЦІЙНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

КАТЕГОРІЯ «КВАЛІФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНУ» ТА ІНШІ, СУМІЖНІ КАТЕГОРІЇ, В АСПЕКТІ ФОРМУЛЮВАННЯ ТЕМ ДИСЕРТАЦІЙНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Наукові статті - Кримінальне право
535

А.А. МУЗИКА,

доктор юридичних наук, професор, заступник директора Державного науково-дослідного інституту митної справи

КАТЕГОРІЯ «КВАЛІФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНУ» ТА ІНШІ, СУМІЖНІ КАТЕГОРІЇ, В АСПЕКТІ ФОРМУЛЮВАННЯ ТЕМ ДИСЕРТАЦІЙНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

I. Кваліфікація злочину (біль широко — кримінально-правова кваліфікація) — над­звичайно важлива теоретична і прикладна проблема. Цим пояснюється і неабиякий інтерес науковців до її вивчення [1].

У своєму виступі ми торкнемося питання-про-коректність формулювання тем дисертаційних досліджень (засто­сувавши узагальнений підхід — не пер­соніфікуючи жодного автора, хоча дехто з них, можливо, впізнає себе), до якого при­четні і відповідальні не лише здобувачі та їх наукові керівники (наукові консуль­танти), а й вчені ради, що затверджують відповідні теми.

Категорія «кваліфікація злочину» тісно пов’язана з іншими, суміжними категорі­ями: аналіз складу злочину, кримінально-правовий аналіз, кримінально-правова характеристика. Саме вони нерідко вико­ристовуються при формулюванні тем дис­ертаційних досліджень. У випадках, коли тема дисертації містить категорію «кваліфікація злочину», зміст дослідження зага­лом є узгодженим з предметом такого до­слід ження. Проблеми зазвичай виникають у разі використання при формулюванні теми дисертації інших зворотів.

Цей аспект давно привернув нашу увагу, оскільки в літературі зазначені кате­горії по-різному тлумачаться чи навіть ото­тожнюються. За такої ситуації предмет від­повідного дослідження стає «гумовим» і зазвичай не знаходить належного висвіт­лення.

II. Особливу складність викликає опе­рування поняттям «кримінально-правова характеристика злочину». На відміну від ґрунтовно розроблених, наприклад, понять кримінологічної т

а криміналістичної ха­рактеристик відповідних злочинів, поняття «кримінально-правова характеристика зло­чину» (як не дивно) залишається «білою плямою» у теорії кримінального права. І це при тому, що в Україні захищається без­ліч дисертацій за темами, в яких фігурує аналізоване поняття (нерідко, як підзаголо­вок). Тому, без перебільшення, слід подя­кувати харківським колегам, які стали піо­нерами у дослідженні доктринального фе­номена «кримінально-правова характерис­тика злочину» [2].

В.І. Борисов і О.О. Пащенко кримі­нально-правову характеристику визначають як «систему,-суму-спеціалізованої-наукової-інформації- про- певний- вид- злочинів». На думку авторів, елементами, що її утворю­ють, є: 1) соціальна обумовленість встанов­лення та збереження кримінальної відпо­відальності за певний вид злочинів; 2) сус­пільна небезпечність певного виду злочи­нів, як їх матеріальний субстрат; 3) протиправність діяння та її місце в системі нор­мативного визначення заборони відповід­ного виду суспільно небезпечної поведінки; 4) склад певного виду злочинів; 5) суспільно небезпечні наслідки та інші обставини вчи­нення злочинів, що знаходяться поза меж­ами складу певного виду злочинів, але при­таманні їх вчиненню; 6) особа злочинця [3].

Поки що умовно, без будь-яких заува­жень, сприймемо запропонований підхід харківських вчених. Оскільки іншого ви­значення не існує (до речі, з моменту опу­блікування їхньої статті пройшло вже п’ять років), «відштовхнемося» саме від нього і проаналізуємо, як враховується (сприйма­ється) у процесі дисертаційних досліджень наукова позиція В.І. Борисова та О.О. Па­щенка. При цьому, однак, доцільно привер­нути увагу до такої обставини: елементи кримінально-правової характеристики зло­чину під номерами 2, 3 і 4 водночас нале­жать до «предмета» кваліфікації злочинів; особа злочинця — не кримінально-правове, а кримінологічне поняття.

Огляд відповідних авторефератів кан­дидатських дисертацій свідчить про те, що їх автори мають різне уявлення про сутність кримінально-правової характеристики зло­чину, тобто предмет дослідження розкри­вається ними з урахуванням власних твор­чих уподобань (індивідуальних можливос­тей). При цьому навіть не робиться спроба пізнати поняття «кримінально-правова ха­рактеристика злочину», дати його визна­чення. І тому в авторефератах дисертацій, предметом дослідження яких задекларо­вано кримінально-правову характеристику певного злочину, можна відшукати (окрім аналізу складу злочину) і такі розділи (підрозділи), як: історичні, міжнародно-правові та порівняльно-правові аспекти; система злочинів; кримінально-правова протидія; звільнення від кримінальної від­повідальності (як перспективний напрям розвитку кримінального законодавства); відмежування від суміжних посягань та кваліфікація за сукупністю злочинів; запо­бігання злочинним порушенням. По-суті, весь спектр кримінально-правових, і пев­ний масив — кримінологічних проблем.

Водночас нам не вдалося відшукати жодного автореферату, де у межах дослі­дження кримінально-правової характе­ристики відповідного злочину йшлося б про особу злочинця чи про суспільно не­безпечні наслідки злочину (інші обста­вини вчинення злочину), що знаходяться за межами складу певного злочину, але при­таманні його вчиненню. Іншими словами, запропонована В.І. Борисовим і О.О. Па­щенком структура наукового поняття кримінально-правової характеристики зло­чинів у пізнанні останніх наразі «не пра­цює». Проте їх вини у цьому ми не вбача­ємо.

Слід зазначити й таке: якщо складовою теми дисертації є поняття «кримінально-правовий аналіз», у таких працях можна відшукати підрозділи, де вивчаються пи­тання про кваліфікацію злочинів, про особу злочинця; якщо тема була з підзаго­ловком «аналіз складу злочину», трапля­лися підрозділи, де розкривалася характе­ристика суспільної небезпеки і протиправності відповідного злочину.

Все це доводить, що чіткого, устале­ного розуміння аналізованих понять тео­рія кримінального права ще не виробила. Подібна прогалина нерідко вносить плута­нину в дослідження кримінально-правових проблем, безпідставно розширює чи, на­впаки, обмежує предмет відповідного до­слідження, зрештою — негативно відбива­ється на якості наукового продукту.

III. На нашу думку, кримінально-пра­вова характеристика злочину, як наукова проблема, заслуговує бути предметом до­слідження докторської дисертації за спе­ціальністю 12.00.08 — кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право.

У сфері пізнання проблем кваліфікації (кримінально-правової кваліфікації), ви­користовуючи досвід білоруських колег, варто було б дослідити питання щодо ква­ліфікації, реєстрації та обліку злочинів — як єдину комплексну проблему. Цьому має передувати розробка і прийняття Закону України «Про єдину державну систему ре­єстрації та обліку злочинів (суспільно не­безпечних діянь), передбачених Кримі­нальним кодексом України».

Виходячи за межі теми виступу, можна запропонувати і більш загаль­ний рівень «втручання» в наукові інтер­еси здобувачів. Не посягаючи на творчу самобутність і авторське право дослідни­ків, не маючи наміру уніфікувати «все і всіх», не обмежуючи можливостей укра­їнської мови, не претендуючи на істину в останній інстанції, пропонуємо замис­литися над розмаїттям тем дисертацій­них досліджень (окрім тих, що вже роз­глянуті вище): «кримінальна відповідальність…», «кримінальна відповідальність… (аналіз складу злочину)», «кримінально-правова протидія…», «кримінально-правова боротьба…», «кримінально-правовий вплив…», «кримінально-правова охо­рона…», «кримінально-правова оцінка…», «…проблеми кримінально-правової квалі­фікації та відповідальності», «соціальна обумовленість криміналізації та кримінально-правова характеристика…», «кримі­нально-правова характеристика кваліфі­куючих ознак…», «кримінально-правова і кримінологічна характеристика…». За ве­ликим рахунком, всі вони, на нашу думку, стосуються єдиного об’єкта дослідження — кримінально-правових відносин. Вод­ночас питання про предмет дослідження залишається відкритим. Так чи інакше, ак­туальність порушених нами питань вида­ється безспірною, вони очікують на своїх дослідників.

Список використаної літератури:

1. Див., наприклад: Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступле­ний. — М.: Юрид. лит., 1972. — 352 с.; Ку­дрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений. — 2-е изд., перераб. и до-полн. — М.: Юристъ, 1999. — 304 с.; Ку-ринов Б.А. Научные основы квалификации преступлений. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984. — 182 с.; Бурчак Ф.Г. Квалификация преступлений. — 2-е изд., доп. — Киев: Политиздат Украины, 1985. — 120 с.; Тарару-хин С.А. Понятие и значение квалификации преступлений: учеб. пособие. — К.: КВШ МВД СССР, 1990. — 60 с.; Тарарухин С.А. Квалификация преступлений в судебной и следственной практике. —К.: Юрин-ком, 1995. — 208 с.; Навроцький В.О. Те­оретичні проблеми кримінально-правової кваліфікації: монографія. — К.: Атіка, 1999. — 464 с.; Навроцький В.О. Основи кримінально-правової кваліфікації: навч. посібник. — К.: Юрінком Інтер, 2006. — 702 с.; Марітчак Т.М. Помилки у кваліфіка­ції злочинів: монографія. — К.: Атіка, 2004. 188 с.; Гаухман Л.Д. Квалификация пре­ступлений: закон, теория, практика. — 3-е изд., перераб. и дополн. — М.: Ценр ЮрИн-фоР, 2005. — 457 с.; Корнеева А.В. Теорети­ческие основы квалификации преступле­ний: учеб. пособие / под ред. А.И. Рарога. М.: ТК Велби, Проспект, 2006. — 176 с.; Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів: навч. посібник. — Видання 3-тє, доповн. та переробл. — К.: Атіка, 2007. — 592 с.; Куз­нецов В.В., Савченко А.В. Теорія кваліфіка­ції злочинів: підручник. — 2-е вид., переробл. — К.: КНТ, 2007. — 300 с.; Вопросы квалификации, регистрации и учета преступлений / под общей ред. А.И. Лукашова. 2-е изд., перераб. и доп. — Минск: Ака­демия МВД Республики Беларусь, 2007. — 512 с.; Кузнецова Н.Ф. Проблемы квалифи­кации преступлений: лекции по спецкурсу «Основы квалификации преступлений» / науч. ред. и предисл. В.Н. Кудрявцева. — М.: Городец, 2007. — 334 с.

2. Борисов В., Пащенко О. До питання про сутність кримінально-правової характе­ристики злочинів / В. Борисов, О. Пащенко // Вісник Академії правових наук України. — 2005. — № 3. — С. 180—190.

3. Там само. — С. 181—182.

< Попередня