Головна Наукові статті Господарське право ПРАВОВЕ СТАНОВИЩЕ ТОВАРНИХ БІРЖ

ПРАВОВЕ СТАНОВИЩЕ ТОВАРНИХ БІРЖ

Наукові статті - Господарське право
151

І. Є. ПЛАХІНА

ПРАВОВЕ СТАНОВИЩЕ ТОВАРНИХ БІРЖ

Раскрывается правовое регулирование создания и деятельности товарных бирж:. На основе анализа Закона «О товарных биржах» и Хозяйственного кодекса Украины делается вывод о том, что эти нормативные акты не дают оснований для выделения товарных бирж:, как самостоятельной организационно-правовой формы юридических лиц. Предлагается принять новый Закон «О товарных биржах» и отказаться от регу­лирования правового статуса товарных бирж: в Хозяйственном кодексе.

This article contains the analysis of legal regulation of creation and activity of commod­ity exchanges. On the basis of the critical analysis of the Law «About commodity exchanges» and of the Economic code of Ukraine there is made a conclusion that these statutory acts do not give the bases for allocation of commodity exchanges as the independent organizational-legal form of legal bodies. It is offered to pass the new Law «About commodity exchanges» and to refuse regulation of a legal status of commodity exchanges in the Economic code.

10 грудня 1991 p. був прийнятий Закон України «Про товарну біржу». Відтоді до дослідження питань правового положення товарних бірж зверталося багато на­уковців1. Але після вступу в дію ЦК та ГК предметом наукових цивілістичних досліджень товарні біржі не були. Тому є потреба визначити місце товарних бірж у системі юридичних осіб приватного права, встановити особливості створення цих юридичних осіб.

Закон «Про товарну біржу» не визначає поняття товарної біржі, але ознаки цієї юридичної особи дає стаття 1 «Правове становище товарної біржі». Якщо проаналізувати зазначену статтю, то можна виділити наступні ознаки товарної біржі: організація, що об'єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють ви­робничу і комерційну діяльність;

метою її є надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упоряд­кування, полегшення товарообігу і пов'язаних з ним торговельних операцій; дія на основі самоврядування, господарської самостійності; має відокремлене майно, самостійний баланс, власні поточні та вкладні (депозитні) рахунки в банках, пе­чатку із своїм найменуванням; не займається комерційним посередництвом і не має за мету одержання прибутку. Із зазначених ознак можна виділити ті, які ха­рактерні для будь-якої юридичної особи приватного права (наявність відокремле­ного майна, самостійний баланс, власні поточні та вкладні (депозитні) рахунки в банках, печатку із своїм найменуванням, діяльність на основі самоврядування, господарської самостійності). Тому такі ознаки не можуть стати у пригоді для визначення правового становища товарних бірж. Відмінною ознакою товарної біржі від інших юридичних осіб є мета її створення та особливий статус учас­ників. Що стосується останньої ознаки, то вона не може не викликати критики, в ній була логічна помилка, оскільки виробнича діяльність могла бути і ко­мерційною. Тому загалом із аналізу Закону «Про товарну біржу» можна зробити висновок, що товарна біржа - це юридична особа, метою якої є надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування, полегшення товарообігу і пов'язаних з ним торговель­них операцій.

Визначення поняття товарної біржі було здійснено і у ГК. Стаття 279 ГК вста­новлює, що товарна біржа - особливий суб'єкт господарювання, який надає по­слуги в укладенні біржових угод, виявленні попиту і пропозицій на товари, товар­них цін, вивчає, упорядковує товарообіг і сприяє пов'язаним з ним торговельним операціям; юридична особа, яка діє на засадах самоврядування і господарської самостійності, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банку, печатку зі своїм найменуванням; не займається комерційним посеред­ництвом і не має на меті одержання прибутку. Що стосується таких ознак, як діяльність на засадах самоврядування і господарської самостійності, наявність відокремленого майна, самостійний баланс, рахунки в установах банку, печатка із найменуванням біржі, то вони, як зазначалося, притаманні будь-яким юридичним особам приватного права, а відсутність права на отримання прибутку є ознакою непідприємницьких юридичних осіб. Отже, особливість біржі як юридичної осо­би, яку виділяє ст. 279 ГК, полягає саме у видах діяльності, а саме: надання по­слуг в укладенні біржових угод, виявленні попиту і пропозицій на товари, товар­них цін, вивчення, упорядкування товарообігу і сприяння пов'язаним з ним тор­говельним операціям.

Ст. 279 ГК забороняє товарним біржам здійснювати комерційне посеред­ництво. Такий вид діяльності виділяє ГК. Відповідно до ст. 295 ГК комерційне по­середництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє. Отже, товарні біржі не ма­ють права діяти від імені інших суб'єктів господарювання. Хоча на практиці існу­ють випадки, коли товарні біржі визнають податковими агентами, тобто посеред­никами. Згідно пункту 12.3 статті 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», якщо об'єкт рухомого майна продається за посередництвом юри­дичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або пред­ставництва нерезидента, то така особа вважається податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів, отриманих таким платником податку від такого продажу. Слід зазначити, що цивільним законодавством не визна­чається поняття «посередницька діяльність». Тому на практиці виникає неодно­значне трактування цього поняття. Як не дивно, поняття посередницької операції дає податкове законодавство. Так, відповідно до п. 31 розділу Ш постанови ВР «Про затвердження Правил застосування Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» посередницька операція - це господарська операція суб'єкта підприємницької діяльності, який виступає у ролі комісіонера у договорі комісії, консигнатора у консигнаційному договорі або повіреного у договорі дору­чення, за винятком довірчих операцій з грошовими коштами, цінними паперами, включаючи приватизаційні майнові сертифікати, операцій по випуску боргових зобов'язань і вимог та торгівлі ними, операцій по торгівлі (управлінню) валютни­ми цінностями та іншими видами фінансових ресурсів, а також усіх видів банківських і страхових операцій.

У законодавстві існує більш ширше поняття посередницької діяльності. Стат­тя 1 Закону «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» встановлює, що посередницька (брокерська) діяльність - це будь-які дії суб'єкта підприємницької діяль­ності України, що сприяють здійсненню міжнародних передач товарів військово­го призначення, включаючи дії з фінансування, транспортування чи експедиру­вання вантажів, незалежно від походження таких товарів і території, на якій про­вадиться зазначена діяльність. Отже посередницька діяльність у Законі «Про дер­жавний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» має ширше поняття, яке охоплює таку діяльність, як «сприяння», що, на нашу думку, не можна визнати цивільно-правовою дією, кот­ра є об'єктом цивільних прав. Необхідно на законодавчому рівні дати єдине по­няття посередницької діяльності. Вважаємо прийнятною концепцію постанови ВР «Про затвердження Правил застосування Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що визнає посередницькими тільки такі види договорів, як комісії, доручення, консигнації. Але товарна біржа не укладає таких договорів, тому її діяльність не можна визнати посередницькою.

Відповідно до ст. З Закону «Про товарну біржу» товарна біржа має право: роз­робляти з урахуванням державних стандартів власні стандарти і типові контрак­ти; зупиняти на деякий час біржову торгівлю, якщо ціни біржових угод протягом дня відхиляються більш як на визначений біржовим комітетом (радою біржі) розмір; встановлювати і стягувати відповідно до статуту біржі плату за реєстрацію угод на біржі, штрафи та інші санкції за порушення статуту біржі та біржових правил; засновувати арбітражні комісії для вирішення спорів у торго­вельних угодах; укладати міжбіржові угоди з іншими біржами, мати своїх пред­ставників на них, у тому числі на біржах та інші права. Аналогічні права товар­них бірж закріплює ст. 280 ГК. Якщо проаналізувати зазначені вище права, то не можна не зазначити, що Закон та ГК застосовує такий термін, як «угода» та «кон­тракт». Такий термін, як «контракт», не застосовувався ні ЦК УРСР (1963 p.), ні ЦК України (2003 p.). Що стосується терміну угоди, то він не застосовується ЦК України, нині цей кодифікований акт оперує поняттям «правочин». Водночас з аналізу ст. З Закону «Про товарні біржі» можна зробити висновок, що у даному випадку точніше застосовувати поняття «договір» як один із видів двосторонніх правочинів.

Стаття 5 Закону встановлює загальні умови створення товарної біржі: засну­вання біржі фізичними та юридичними особами та неможливість бути засновни­ками та членами біржі органів державної влади та управління, а також державних установ (організації), що перебувають на державному бюджеті; заснування товар­ної біржі на підставі угоди, яка визначає порядок та принципи її створення, склад засновників, їх обов'язки, розмір і строки сплати пайових, вступних та періодич­них внесків; внесення кожним із засновників пайового внеску. Не зважаючи на те, що ГК діє 6 років, до Закону «Про товарні біржі» не були внесені зміни, пов'язані з визначенням основних засад її створення. До таких особливостей слід віднести: надання права створювати товарні біржі суб'єктам господарювання, немож­ливість бути засновниками та членами товарної біржі органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також державних і комунальних підприємств, установ та організацій, що повністю або частково утримуються за рахунок Державного бюджету України або місцевих бюджетів; необхідність спла­ти засновниками пайових внесків. Насамперед варто зупинитися на такій новелі ГК, як надання права на заснування товарної біржі тільки суб'єктами господарю­вання. Відповідно до ст. 55 ГК суб'єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодек­су, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та за­реєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Отже, право на заснування товарних бірж мають лише фізичні особи-підприємці. Не можна не побачити один пропахунок ГК. Це стосується визначен­ня засновників товарної біржі (суб'єктів господарювання) та відсутність посилан­ня на те, що ці ж суб'єкти можуть бути і членами товарної біржі. Стаття 8 Закону встановлює, що членами товарної біржі є засновники, а також прийняті до її скла­ду згідно із статутом біржі вітчизняні та іноземні юридичні й фізичні особи. От­же, членами біржі відповідно до Закону можуть бути фізичні особи, а засновни­ками біржі відповідно до ГК фізичні особи-підприємці.

ГК і Закон «Про товарні біржі» наголошує на необхідності при заснуванні то­варної біржі укладення угоди, яка регулює відносини щодо створення біржі. Перш за все недоречним є використання терміна «угода». Стаття 57 ГК встанов­лює, що установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, ста­тут (положення) суб'єкта господарювання. Отже, як бачимо, ГК не використовує термін «угода».

Відповідно до ст. 87 ЦК головним завданням засновників юридичних осіб є розробка та підписання установчих документів (статуту чи засновницького дого­вору). Необхідність укладення установчого договору може виникнути не тільки при створенні юридичних осіб, в яких учасники набувають права власності на пай, частку, тощо. Така необхідність може виникнути і у тих осіб, які не мають та­ких прав, але засновники юридичної особи мають потребу в регулюванні відно­син щодо створення юридичної особи. Що стосується товарних бірж, то загалом така потреба існує, оскільки засновники мають обов'язки щодо оплати паю, а от­же, є необхідність у врегулюванні майнових відносин між засновниками, а це найбільш доцільно зробити саме в установчому договорі. Тому пропонуємо вне­сти відповідні зміни до Закону та ГК і встановити, що товарна біржа створюється на підставі установчого договору.

Як ГК, так і Закон встановлюють необхідність сплати пайового внеску саме засновниками. Водночас договором про створення регулюються відносини щодо сплати вступних та періодичних внесків. На нашу думку, регулювання цих відно­син у договорі, який визначає порядок створення товарної біржі, недоречне, оскільки вступні й періодичні внески здійснюються вже після створення товарної біржі, а діяльність товарних бірж відповідно до ч. 5 ст. 279 ГК регулюються ста­тутом. Отже, саме цей установчий документ і повинен регулювати ці відносини. Слід звернути увагу, що зазначена вище норма встановлює: статут товарної біржі затверджується її засновниками. Але надання легітимності засновниками статуту можливе лише до створення біржі. Надалі вносять зміни до статуту (приймають нову редакцію) органи управління юридичної особи.

Відповідно до ст. 6 Закону в статуті товарної біржі визначаються: найменуван­ня та місцезнаходження біржі; склад засновників; предмет і цілі діяльності біржі; види фондів, що утворюються біржею, та їх розміри; органи управління біржею, порядок їх утворення та компетенція, організаційна структура біржі; порядок

прийняття у члени біржі та припинення членства; права та обов'язки членів біржі та біржі перед третіми особами, а також членів біржі перед біржею та біржі перед її членами; порядок і умови застосування санкцій; майнова відповідальність членів біржі; порядок припинення біржі. Не можна не акцентувати увагу на такі вимоги до статуту товарної біржі, як зазначення у ньому складу засновників. Вра­ховуючи те, що після створення юридичної особи засновники набувають статус членів біржі, а також що засновники біржі можуть припинити членство, є не­доцільним зазначення у статуті біржі переліку її засновників.

Стаття 8 Закону встановлює, що вступний внесок члена біржі має дорівнюва­ти вартості «біржового місця», що визначається виходячи з попиту та пропозиції на «біржове місце». Особа, яка сплатила пайовий або вступний внесок, набуває управнення власника щодо «біржового місця» і може винаймати свої членські права, а також продавати ці права за правилами, встановленими біржовим коміте­том (радою біржі). Отже, права та обов'язки члена товарної біржі залежать від то­го, чи є він власником біржового місця. Що ж у розумінні цивільного права являє собою біржове місце, яке може «винайматися» та продаватися? На нашу думку, це майнове право, яке дає його власнику можливість бути учасником біржових торгів.

Отже, правове становище товарних бірж регулює Закон «Про товарні біржі» та ГК, які певною мірою дублюють один одного, що недоцільно. Вважаємо, що правове становище товарних бірж повинен регулювати єдиний закон.

Особливість правового становища товарних бірж полягає у тому, що ці юри­дичні особи здійснюють спеціальні види діяльності: надання послуг в укладенні біржових угод, виявленні попиту і пропозицій на товари, товарних цін, вивчення, упорядкування товарообігу і сприяння пов'язаним з ним торговельним опе­раціям. Отже, товарна біржа - це юридична особа, яка має спеціальну право­здатність.

ГК встановлено, що право на заснування товарної біржі виникає тільки у суб'єктів господарювання (юридичні особи та фізичні особи-підприємці). Вва­жаємо, що таке обмеження повинно бути застосоване і до членів біржі.

Пропонуємо виключити із ст. 6 Закону «Про товарні біржі» вимогу щодо за­значення у статуті засновників біржі, оскільки такі особи не зажди залишаються її членами.

Біржове місце - це обороноздатний об'єкт цивільних прав, а саме майнове права, яке належить на праві власності члену біржі.

 

1. Панькова И.О. Правове регулювання діяльності аграрних бірж в Україні: Дис....канд. юрид. наук. - К., 2005 - 218 с; Бобкова А.Г., Моісеєв Ю.О. Біржове право: Навч. посібник. - К., 2005. - 200 с; Рябовол Л.Т. Біржове право: Товарна біржа як особливий суб'єкт господарювання: Навч. посібник. - Кіровоград, 2006. -51с; Белых B.C., Виниченко СИ. Биржевое право. - М., 2001. - 192 с; Дегтяре­ва О.И. Биржевое дело. Учебник. - М., 2001. - 680 с; Зотов И.В., Успаленко В.И. Биржевое дело: Учеб. пособие. - X., 2008. - 256 с; Сохацька О.М. Біржова справа: Підручник. - Тернопіль, 2008. - 632 с. та ін.

 

< Попередня   Наступна >
 
Авторизація
Пошук