272

---

Волкович О.Ю.

ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ, ЗМІСТУ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ГОСПОДАРСЬКИМИ ТОВАРИСТВАМИ

Показано государственное управление хозяйственными обществами является нор­мативно регламентированным, целенаправленным, организационным воздействием ис­полнительно-распорядительного характера, который осуществляется органами госу­дарственной власти на хозяйственные общества с целью поддержания баланса инте­ресов между ними и государством в системе хозяйствования.

The author concludes that the state administration economic associations is the purpose­ful, organizational influencing of executive-prescriptive character which is carried out public authorities on economic societies with the purpose of support of balance of interests between them and state in the system of menage normatively regulated.

Основною умовою формування ринкової економіки, громадянського суспільства, вільного розвитку суб'єктів господарювання є втілення основних конституційних принципів свободи особи, приватної власності, розвитку підпри­ємництва, гуманізму. Впровадження в Україні концепції адміністративної та регуляторної реформи передбачає зміну пріоритетів державного впливу на госпо­дарські відносини, зміну системи державного управління суб'єктами господарю­вання, поліпшення їх правового становища, а підвищення добробуту населення.

Питання взаємовідносин держави і суб'єктів господарювання різних форм власності розглядалися різними науковцями - В.Б. Авер'яновим, О.М. Бандур­кою, Д.М. Бахрахом, Ю.П. Битяком, Т.М. Кравцовою, В.К. Колпаковим, О.П. Ряб-ченко, Ю.М. Старіловим та ін.

Категорія «управління» визначається як функція організованих систем (соціальних, біологічних, технічних), що забезпечує збереження їх структури і впорядкування в

ідповідно до закономірностей функціонування1. Ю.М. Старілов визначає управління як цілеспрямований і постійний процес впливу суб'єкта уп­равління на об'єкт управління. Об'єктом можуть виступати різні явища та проце­си (людина, колектив, соціальна спільність, механізми, технологічні процеси, апа­рати)2. На нашу думку, дане визначення повно характеризує управління, оскільки дає змогу розглянути його як певну систему, сукупність взаємопов'язаних еле­ментів, що функціонують взаємозумовлено та цілеспрямовано. Водночас, не­обхідно підкреслити й особливість, зазначену у попередньому понятті, яка харак­теризує кінцеву мету управління як процесу збереження структури і впорядкуван­ня системи відповідно до закономірностей її функціонування. Тут ми можемо говорити про наявність певних зв'язків між елементами, які входять до системи управління і які Ю.М. Старілов визначає як інформаційні зв'язки3. Отже, управ­ління - це цілеспрямований, постійний вплив суб'єкта управління на об'єкт управління з метою впорядкування і збереження функціонування структури (чи системи), в якій вони взаємодіють.

За своїм об'єктом управління поділяється у науці на технічне, біологічне та соціальне (суспільне)4. Водночас воно, не зважаючи на його багатоманітність, здійснюється у системах, де однією із складових обов'язково виступає людина з її інтересами та знаннями, цілями, енергією («людина-людина», «людина-приро-да», «людина-техніка» тощо). А це, на думку вчених, говорить про управління як суто соціальне явище, що є необхідною функцією суспільного життя, спрямова­ною на організацію спільної діяльності людей, їх окремих груп та організацій5.

Складовою соціального управління виступає державне управління, яке у ході історичного розвитку виокремилося у самостійний вид діяльності та створило ко­ло суб'єктів, для яких стало головною функцією6. Визначення поняття державно­го управління в адміністративному праві ускладнюється різноманітністю думок вчених-адміністративістів щодо його природи. Іноді воно визначається як дер­жавна діяльність, яка не є правосуддям чи законотворчістю7, тобто означає фак­тично всі форми реалізації державної влади в цілому (так зване широке розуміння державного управління)8. В інших випадках це поняття відображає відносно са­мостійний вид діяльності держави, що його здійснює певна частина державних органів у певному напрямі. В.Б. Авер'янов визначає державне управління як нор-мотворчу і розпорядчу діяльність органів виконавчої влади з метою владно-ор­ганізуючого впливу на відповідні суспільні відносини і процеси в економічній, соціально-культурній та адміністративно-політичній сферах, а також внутрішньо-організаційну діяльність апарату всіх державних органів щодо забезпечення на­лежного виконання покладених на них завдань, функцій і повноважень9. У свою чергу, А.Ф. Мельник, О.Ю. Оболенський, А.Ю. Расіна та Д.Н. Бахрах акцентують увагу на таких ознаках, як системність та цілеспрямованість державного управління, а В.К. Колпаков зазначає його планомірність та вплив «на суспільну систему з метою її вдосконалення відповідно до державних інтересів10.

Державне управління господарськими товариствами як окремий вид зовнішнього державного управління не вивчалося. Водночас споріднена тема державного управління у сфері економіки була предметом дисертаційного дослідження О.П. Рябченко, яка розглядала його як особливу частину управління розвитком суспільства, здійснювану уповноваженими органами державної влади та місцевого самоврядування, функціонування яких спрямоване на реалізацію конституційно закріплених положень щодо соціальної спрямованості економіки. Державне управління економікою має владний, організаційний, виконавчий ха­рактер, оскільки виконує усі види державної діяльності: законодавчу, виконавчу, судову. Ці види державної діяльності відображають засади державної влади (ст. 6 Конституції України)11. Розглядаючи дане поняття з точки зору системи управ­ління «суб'єкт управління - об'єкт управління», ми бачимо, що автор акцентує увагу на ролі державних органів, тобто суб'єкта без визначення об'єкта управ­ління, яким виступають суб'єкти господарювання. На нашу думку, це штучно підвищує роль державних органів щодо регулювання економікою.

Підкреслює значення ролі держави у сфері господарювання й Т.М. Кравцова, вважаючи, що орієнтація тільки на ринок може привести до негативних резуль­татів, оскільки необмежена дія ринкових механізмів неминуче веде до соціальної поляризації, безробіття і соціальної напруженості в умовах жорсткої конкуренції. «У таких умовах лише державний вплив на суб'єктів господарювання дає змогу зробити функціонування ринкової економіки більш усвідомленим, погодженим і злагодженим, забезпечити тривалий, прискорений розвиток народного господар­ства. . .Тобто суть державного впливу на господарські відносини полягає у запро­вадженні політики господарського порядку, коли завдяки конкуренції приватна ініціатива і відкритість ринку діють у чітких державних рамках»12. Водночас автор зазначає, що змістом економічної функції держави у ринковій економіці, який визначає роль держави у забезпеченні господарського порядку, є охорона публічних інтересів у сфері господарювання13.

Таким чином, ми підтримуємо думку вчених-адміністративістів, що у сучас­них управлінських відносинах за схемою: «державні органи (суб'єкт управлін­ня) - суб'єкти господарювання (об'єкт управління)» держава здійснює регулю­вання та контроль за господарською діяльністю, а решта функцій управління здійснюються суб'єктами господарювання самостійно14.

Оскільки сутність явища можна вивести через сукупність його специфічних ознак, розглянемо властивості, що притаманні державному управлінню госпо­дарськими товариствами, грунтуючись на думках вчених-адміністративістів щодо ознак державного управління як окремого явища15, так і державного управління у сфері економіки16:

функції державного управління господарськими товариствами виконуються спеціальними суб'єктами, що формуються державою та діють у межах норматив­но закріплених державно-владних повноважень. Наприклад, Антимонопольний комітет України формується на підставі і в порядку, передбаченому Законом України «Про Антимонопольний комітет України»17, та здійснює державне управління господарськими товариствами на підставі ст. 7 зазначеного Закону;

управлінські зв'язки регулюються нормативними актами. Так, на підставі положень Господарського кодексу України (ст. ст. 11, 12, 19)18 визначаються сфеpa і межі здійснення державного контролю та засоби державного регулювання господарської діяльності з боку органів державної влади при виконанні органі­заційної, координаційної та контролюючої функцій державного управління гос­подарськими товариствами;

об'єктом управління є господарські товариства як елементи системи госпо­дарювання України;

управління має активний, цілеспрямований характер, що виражається у здійсненні таких функцій державного управління господарськими товариствами, як прогнозування, планування, здійснення попереднього та поточного контролю. Наприклад, ст. 11 Господарського кодексу України визначає необхідність здійснення державою (та відповідного виконання суб'єктами господарювання) планування господарської діяльності через створення Державної програми еко­номічного та соціального розвитку України, Державного бюджету з метою ста­новлення та розвитку в Україні господарської діяльності, реалізації функцій та регуляторної політики держави у сфері господарювання;

управління має виконавчо-розпорядчий характер, тобто діяльність суб'єктів управління господарськими товариствами є виконавчою (здійснюється з метою виконання Конституції та законів України у сфері господарювання), а органи, що її здійснюють, мають право діяти від імені держави, приймати обов'язкові для виконання акти, застосовувати заходи державного примусу (розпорядча діяльність)19.

Ознаки державного управління господарськими товариствами зумовлюють його мету, яка створює його сутнісну характеристику з точки зору кінцевого ре­зультату управлінського впливу на господарські товариства. Як зазначає Ю.М. Старілов, основною метою державного управління є координація та регу­лювання процесів у відносинах суб'єкта та об'єкта управління20. Отже, мета дер­жавного управління господарськими товариствами полягає у координації та регу­люванні взаємодії між державою та господарськими товариствами для підтримки балансу інтересів держави та господарських товариств у ході здійснення госпо­дарської діяльності. Цей баланс грунтується на соціальній орієнтації економіки, що вимагає координації приватних (самих господарських товариств) із публічних інтересів (усього суспільства або окремих його прошарків: кредиторів, спожи­вачів, найманих працівників тощо)21.

Першим елементом системи державного управління господарськими товари­ствами виступають суб'єкти управління, які представлені системою державних органів виконавчої влади, що здійснюють вплив на господарські товариства з ме­тою виконання функцій держави в економічній сфері, створення сприятливого се­редовища для розвитку системи господарювання. У Законі України «Про госпо­дарські товариства» відсутнє визначення органів, які здійснюють державне уп­равління господарськими товариствами. В свою чергу, Господарський Кодекс Ук­раїни (ч. 4 ст. 19) зазначає, що статус, загальні умови і порядок здійснення дер­жавного контролю і державного нагляду органами державної влади визначають­ся законами. На нашу думку, таке визначення щодо суб'єктів державного уп­равління у сфері господарювання є розпливчастим і не дає уявлення щодо їх чіткої системи та управлінських зв'язків між ними та об'єктами управління. Вва­жаємо за необхідне упорядкувати систему суб'єктів державного управління гос­подарськими товариствами з метою вдосконалення законодавства, що регламен­тує діяльність господарських товариств в Україні.

Другим елементом виступає керівний (управлінський) вплив, який являє со­бою комплекс цілеспрямованих команд, засобів, прийомів і методів, що викорис­товуються органами державної влади (суб'єкти управління) з метою спрямуван­ня, впорядкування та координації діяльності господарських товариств (об'єкту управління). В результаті досягається відповідність між суб'єктивною діяльністю та об'єктивними закономірностями, узгоджуються особисті й суспільні інтереси, а соціальне життя набуває необхідної стабільності, впорядкованості22. У нашому випадку досягається узгодження інтересів держави та господарських товариств з метою задоволення їх потреб у стабільному економічному розвитку та поліпшенні умов здійснення господарської діяльності.

Третім елементом є об'єкт управління - господарські товариства, тобто підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку (ст.79 ГКУ)23.

Отже, державне управління господарськими товариствами є складною систе­мою таких елементів, як суб'єкт управління, управлінський вплив та об'єкт управління. Як зазначає В.М. Бевзенко, цілком природно, що виключення або взагалі відсутність одного з цих компонентів руйнує цілісне явище управління24.

Ми погоджуємося з В.М. Плішкіним про недосконалість трьохступеневої си­стеми процесу управління. На думку вченого, такий процес є незавершеним і не може зберігати свою цілісність в умовах змінюваного середовища. Для підтри­мання сталості процесу управління відповідно до кібернетичної теорії, заснова­ної на прямих і зворотніх зв'язках, окрім прямого зв'язку (який нами обгрунтова­ний як управлінський вплив) необхідний зворотній зв'язок25 (який охарактеризо­ваний Т.О. Голоядовою як інформація для суб'єкта управління про результатив­ність управлінського впливу і зміни в об'єкті управління)26. Наприклад, відповідно до п. 7 ст. 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» працівники КРУ мають право пред'являти керівникам та іншим службовим особам господарських товариств, що ревізуються або перевіря­ються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збере­ження і використання державної власності та фінансів (прямий зв'язок - управ­лінський вплив). В свою чергу, органи управління господарських товариств повинні усунути виявлені недоліки та повідомити представників контрольно-ревізійної служби про вжиті заходи (зворотній зв'язок).

Отже, державне управління господарськими товариствами є нормативно рег­ламентованим, цілеспрямованим, організаційним впливом виконавчо-розпоряд­чого характеру, який здійснюється органами державної влади на господарські то­вариства з метою підтримання балансу інтересів між ними та державою у системі господарювання. До системи державного управління господарськими товариства­ми входить чотири взаємозв'язаних елементи і суб'єкт управління - прямий зв'я­зок (управлінський вплив) - об'єкт управління - зворотній зв'язок (облік і кон­троль). Така структура надає процесу державного управління господарськими то­вариствами в Україні сталості, цілісності задля підтримання режиму функціону­вання згідно із закладеною програмою-схемою, відображеною у нормативно-пра­вових актах. Іще одним позитивним аспектом цієї структури є можливість закріплення законодавцем сталої програми-схеми державного управління госпо­дарськими товариствами, яка буде діяти у динамічному економічному просторі.

 

1. Юридична енциклопедія: В 6 т. - К., 2004. - Т. 6. - С. 218.

2. Стартов Ю.Н. Курс общего административного права. В 3 т. Т. 1. - М., 2002. - С. 137.

3. Стари-лов Ю.Н. Там же. - С. 137.

4. Адміністративне право України. Академічний курс: Підруч.: У 2 т. Т. 1. Загальна частина / За ред. В.Б. Аверянов. -К., 2004. -С. 53; Ба-храх Д.Н., Росинский Б.В., Стартов Ю.Н. Административное право: Учебник для вузов. - М., 2007. - С. 22.

5. Державне управління: Навч. посіб. / А.Ф. Мельник, О.Ю. Оболенський, А.Ю. Расіна, Л.Ю. Гордієнко. - К., 2004. - С. 23-59.

6. Держав­не управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / За заг. ред. В.Б. Аве'рянова. - К., 2003. - С. 18.

7. Державне управління: Навч. посіб. / А.Ф. Мельник, О.Ю. Оболенський, А.Ю. Расіна, Л.Ю. Гордієнко. - С. 56.

8. Ста­ртов Ю.Н. Цит. работа. - С. 137.

9. Адміністративне право України. Академічний курс: Підруч.: У 2 т. Т. 1. Загальна частина / За ред. В.Б. Аверянов. - С. 53.

10. Дер­жавне управління: Навч. посіб. / А.Ф. Мельник, О.Ю.Оболенський, А.Ю. Расіна, Л.Ю. Гордієнко. - С. 57; Колпаков В.К. Адмінітсративне право України: Підруч­ник. - К., 2001. - С. 29.

11. Рябчекно О.П. Державне управління економікою Украї­ни (адміністративно-правовий аспект) Дис... д-ра юрид. наук. - X., 2000. - С.23.

12. Кравцова Т.М. Адміністративно-правові засади здійснення державної регуля­торної політики в сфері господарювання: Дис... д.ю.н. - X., 2004. - С 23-25.

13.Там само. - С. 35.

14. Кравцова Т.М. Цит.праця. - С. 35; Административное пра­во Украины. Учебник / Ю.П. Битяк, В.В. Богуцкий, В.Н. Гаращук и др. - X., 2003. -С. 284.

15. Макушев П.В. Адміністративне право України (у схемах та визначен­нях): Навч.-метод. посіб. - Дніпропетровськ, 2007. - С. 32.; Державне управління: Навч. посіб. / А.Ф. Мельник, О.Ю. Оболенський, А.Ю. Расіна, Л.Ю. Гордієнко. -С. 58.

16. Рябченко О.П. Держава і економіка: адміністративно-правові аспекти взаємовідносин: Монографія. - X., 1999. - С. 43.

17. Про Антимонопольний комітет України: Закон України // ВВР України. - 1993. - № 50. - Ст. 472.

18. Гос­подарський кодекс України: Прийнятий Верховною Радою України 16.01.2003 р. № 436-IV // Голос України. - 2003. - 14 березня. - С 5-27.

19. Бевзенко В.М. Уп­равління природно-заповідним фондом України (організаційно-правові питання): Монографія. - X., 2005. - С 43.

20. Стартов Ю.Н. Цит. работа. - С. 138.

21. Гос­подарський кодекс України: Науково-практ. коментар / О.І. Харитонова, Є.О. Хари­тонов, В.М. Коссак та ін. -X., 2007. - С 181.

22. Бевзенко В.М. Цит. праця. - С 44.

23. Господарський кодекс України: Науково-практ. коментар. - С 181.

24. Бевзен­ко В.М. Цит. праця. - С 44.

25. Плішкін В.М. Теорія управління органами внутрішніх справ: Підручник. - К., 1999. - С. 11-14.

26. Голоядова Т.О. Органі­заційно-правові аспекти управління персоналом в акціонерних товариствах: Дис... к.ю.н.-X., 2002.-С. 29.

 

< Попередня   Наступна >