258

---

Пасічніченко С.В.

ГРОМАДСЬКІ ОРГАНІЗАЦІЇ ІНВАЛІДІВ ЯК СТРУКТУРНИЙ ЕЛЕМЕНТ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

Анализуется место и роль общественных организаций инвалидов в социальной по­литике государства. Раскрываются организационная структура, цель деятельности Украинского общества Слепых, Украинского общества глухих, немецкой организации Интернациональный Союз - помощь инвалидам. Предложены основные модели со­трудничества общественных организаций инвалидов с органами государственной вла­сти и органами местного самоуправления. Сформулированы предложения по усовер­шенствованию законодательства путем разработки нормативно-правового акта об общественных организациях инвалидов.

The article is dedicated to the analysis of the place and role of public organizations of dis­abled persons in implementing the state's social policy. The Author specifies and analyses organizational structure and the objective of the Ukrainian Society of the Blind, Ukrainian Society of the Deaf, and German Public Organization International Union-Assistance to the Disabled. The article also offers main models of cooperation between the Public Organizations of the Disabled and the State Authorities and Local Government. The article proposes to improve current legislation through developing a Stature Act on the Public Organization of the Disabled.

Процес становлення громадянського суспільства залежить від ступеня роз­витку економічних і соціальних відносин, стану особистої та економічної свобо­ди індивідів, дієвості механізму громадського контролю за діяльністю державно-владних структур. Громадянське суспільство, створює умови для реалізації права вільних індивідів об'єднуватися у різні організації задля реалізації своїх політич­них, економічних, соціальних інтересів, забезпечуючи гармонійний розвиток суспільства без втручання

держави. Більше того, суспільство обмежує владний вплив держави, здійснюючи управління власними об'єднаннями на основах гро­мадської ініціативи і самоврядування.

На думку В.І. Пащенко проявом громадянського суспільства є неурядові ор­ганізації, оскільки участь громадян в їх діяльності є результатом таких якостей, як здатність і готовність до активної участі, інтерес до примноження не тільки осо­бистих, приватних, але й суспільних надбань, тобто їх орієнтація на суспільне благо або їх почуття солідарності, які є дотриманням правил громадянського суспільства1. Крім того, ним вводиться поняття неурядових українських ор­ганізацій - "організація громадянського суспільства" та "організація третього сектору". Остання є противагою державному та недержавному прибутковому сек­торам2.

В.Д. Новохацький, досліджуючи неурядові організації як чинник утверджен­ня громадянського суспільства, дійшов висновку, що неурядові організації - це громадські організації, які сформовані на принципах добровільності, не мають за мету отримання прибутку, незалежні та не підпорядковані урядовим структурам, не мають урядових повноважень та захищають інтереси окремих груп людей відповідно до статусу3.

Проголошення незалежності України було поштовхом для створення гро­мадських організацій, оскільки відображало реакцію суспільства на процес демо­кратизації, створення та розвиток громадянського суспільства. Окрім цього, поло­ження Конституції України про право на свободу об'єднання у громадські ор­ганізації та Закон України "Про об'єднання громадян" із змінами від 09.02.2006 р.4, сприяли юридичному закріпленню поняття "громадська організація". Швид­ке виникнення та поширення громадських організацій з різними видами діяль­ності, функціями, суб'єктами забезпечення призвело до використання паралель­но інших альтернативних назв - як "неурядова організація", "неприбуткова ор­ганізація", "недержавна організація", "організація третього сектора".

Досвід розвинених країн свідчить, що саме "третім", "неприбутковим секто­рам" ("громадським" або "неурядовим організаціям") надають визначальне місце у забезпеченні й захисті інтересів громадян як перед державою, так і ринковими відносинами. Адже саме неурядові організації сприяють реалізації громадської ініціативи, усвідомленню громадянами колективних потреб, а також необхідності об'єднання у досягненні спільних, соціально-значимих цілей, не маючи при цьо­му за мету отримання прибутку.

Дослідження громадських організацій здійснювали вітчизняні вчені у різних галузях науки. Так політологи переважно в контексті громадянського суспільства (В.Д. Новохацький, В.І. Пащенко), історики розглядають питання діяльності ок­ремих громадських організацій в певний період (Н.І. Загребельна, І.К. Патриляк, С.Є. Пономаренко, Т.Є. Богданова, Н.В. Борисенко, О.С. Гнатчук). Великий вне­сок у дослідження даних питань зроблено членами громадських організацій (Л.І. Лойко, М.В. Лациба, О.Ю. Винников). Незважаючи на це, поставлене перед нами завдання щодо громадських організацій інвалідів не висвітлено у науковій літера­турі.

В Україні нині налічується близько 28 тисяч громадських об'єднань, понад 5 тисяч організацій зосереджують свою діяльність на проблемах інвалідів. Найбільша їх кількість діє у м. Києві, Дніпропетровській, Донецькій, Львівській областях, Автономній Республіці Крим. Функціональне спрямування громадських організацій інвалідів об'єднує їх відповідно до певних критеріїв: нозології інвалідів (Всеукраїнська громадська організація онкоінвалідів "Спілка он-коінвалідів", Всеукраїнська громадська організація інвалідів з психічними розла­дами, - Всеукраїнське об'єднання хворих на м'язову дистрофію "ЕКВ", Ук­раїнське товариство глухих, Українське товариство сліпих); вікові, статеві, про­фесійні ознаки членів організацій (Всеукраїнська громадська організація сту­дентів -інвалідів "Гаудеамус", Громадська організація жінок інвалідів "Донна", Федерація організацій інвалідів з дитинства та батьків дітей - інвалідів України, Спілка шахтарів - інвалідів України); масштаби, конкретні цілі, сфери діяльності.

Так, метою діяльності Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" є: об'єднання інвалідів України в єдину структуру для ефек­тивного розв'язання проблем інвалідів; створення інвалідам рівних з іншими гро­мадянами можливостей; сприяння в працевлаштуванні; розвиток мережі ре­абілітаційних центрів; участь у розробці законодавства з проблем інвалідів; здійснення міжнародної діяльності. Членами даної організації є 207 громадських об'єднань, серед яких 7 всеукраїнських, 37 обласних,120 міських та 43 районних.

Інша організація "Український конгрес інвалідів", налічує 4 регіональних відділення, 7 міських відділень, 8 районних у 17 областях України. Основною ме­тою своєї діяльності визначає використання розумового і фізичного потенціалу людей з обмеженими функціональними можливостями для налагодження проце­су особистої реабілітації, інтеграції інвалідів у суспільство, поступове забезпе­чення рівних можливостей для цієї категорії населення, сприяє захисту їх прав, створенню умов для виконання інвалідами в повному обсязі своїх обов'язків як членів суспільства.

Також в Україні діють об'єднання інвалідів з числа військовослужбовців та ветеранів війни (Всеукраїнська організація інвалідів війни та Збройних сил, Гро­мадська організація інвалідів збройних сил "Прометей", Київське товариство інвалідів локальних війн - ветеранів військової розвідки, бойових дій в Афга­ністані та інших країнах). Головною метою їх діяльності є сприяння органам дер­жавної влади та громадським організаціям у здійсненні заходів, спрямованих на охорону здоров'я та соціальний захист інвалідів війни та їх сімей.

Широкий громадський рух інвалідів в Україні сприяє розвитку діяльності об'єднань інвалідів з числа осіб, потерпілих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (Український національний фонд допомоги інвалідам Чорнобиля, Міжна­родна конференція інвалідів Чорнобиля, Міжнародний фонд інвалідів Чорнобиля "Чорнобиль - Надія", Всеукраїнська громадська організація інвалідів Чорнобиля "Прип'ять", Всеукраїнське об'єднання інвалідів Чорнобиля та війни "Відроджен­ня України", Всеукраїнська громадська організація інвалідів "Допомога інвалідам Чорнобиля"), які створені з метою захисту та соціальної реабілітації інвалідів з числа ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС. Однак для розв'язання проблем останніх створюються громадські об'єднання нового спрямування - для взаємодії органів державної влади та громадських організацій інвалідів. Серед таких слід назвати Всеукраїнське громадсько-політичне об'єднання "Національна Асамблея інвалідів України". Саме вона була створена з метою об'єднання громадських ор­ганізацій інвалідів, узгодження дій та консолідації їх зусиль, спрямованих на поліпшення становища інвалідів в Україні, захист конституційних прав і закон­них інтересів інвалідів, підвищення їх ролі та соціального статусу в суспільстві. Одним з її головних завдань, є представництво і захист конституційних прав і законних інтересів інвалідів та їх організацій у Верховній Раді України, Кабінеті Міністрів України, інших органах виконавчої влади та органах місцевого само­врядування, громадських організаціях. Реалізація їх передбачає активну участь громадських організацій інвалідів у розробці урядових програм, наданні парт­нерських грантів для спільного їх виконання5.

Таким чином, діяльність громадських організацій інвалідів передбачає здійснення заходів у наданні допомоги інвалідам щодо розвитку культури, освіти, охорони здоров'я, вирішенні питань соціального значення, залученні до активно­го суспільного життя.

Створення та функціонування громадських організацій інвалідів передбачає дотримання певних норм, що закріплені у Законі України "Про об'єднання грома­дян" (членство, статутні документи, легалізація, реєстрація та інше). Для прикла­ду проаналізуємо діяльність Українського товариства глухих, Українського това­риства сліпих, оскільки ці організації є фундаторами громадських організацій інвалідів та німецької громадської організації "Інтернаціональний союз - допомо­га інвалідам".

Локальним нормативно-правовим актом будь-якої громадської організації інвалідів є статут. У ньому визначені основні цілі та завдання, які не повинні су­перечити чинному національному законодавству. Так, метою створення УТОС та УТОГ є об'єднання громадян з вадами слуху та зору, захист їх інтересів та інтег­рація їх у суспільство. Реалізація її здійснюється через певні практичні заходи: а) виявлення та взяття на облік глухих та сліпих громадян; б) забезпечення пра­цевлаштування та організація навчання; в) вирішення проблеми інформаційного забезпечення сліпих та глухих; г) організація оздоровлення, поліпшення житло­вих та побутових умов сліпих і глухих та ін.

Паралельно німецька громадська організація «Інтернаціональний союз - до­помога інвалідам» ставить за мету допомогти кожному інваліду вільно розвива­тися, самостійно формувати свій образ життя, інтегруватися в суспільство, бути готовим відповідати за свою діяльність і активно приймати участь у розвитку дер­жави. Основними завданнями є: сприяння національному і міжнародному спів­робітництву, інтеграції та урівнянні людей-інвалідів, індивідуальна допомога матерям-інвалідам (навчання, працевлаштування, реабілітація).

Найважливішою умовою існування громадських організацій інвалідів є наявність членів, які будуть реалізувати визначені завдання. Так, членом УТОГ можуть бути: а) особи з двосторонніми стійкими порушеннями слуху, які досяг-ли 14-річного віку і в яких поріг сприйняття звуку на вухо, що краще чує, в час­тотному діапазоні 500-3000 ГЦ становить 41 дБ і більше; б) безгортанні інваліди і особи з погано розвиненою мовою, яким з даної причини встановлена група інвалідності; в) окремі особи з нормальним слухом і мовою, які працюють на підприємствах і в організаціях УТОГ, володіють дактильно-жестовою мовою і бе­руть активну участь у проведенні організаційно-масової, культурно-просвітньої і реабілітаційної роботи серед глухих, а також у зміцненні матеріально-технічної бази УТОГ. Членами УТОС можуть бути також особи, які проживають на Україні, досягни віку 16 років і рішенням медико-соціальної експертної комісії визнані інвалідами І та II груп по зору, а також зрячі громадяни, які приймають активну участь у житті УТОС.

Німецька громадська організація 1С до своїх членів зараховує людей з розумо­вими, фізичними та психічними розладами організму, а також інших фізичних осіб, які сприяють розвитку основних завдань 1С.

Інтеграція людей з особливими потребами відбувається не лише у суспільстві, але і в самих громадських організаціях, де поряд з людьми, що мають певні фізичні та психічні вади, працюють повноцінні люди, що дає можливість ефек­тивнішої співпраці у вирішенні проблем людей з особливими потребами. Цілес­прямоване, послідовне, узгоджене, консолідуюче вирішення основних завдань, передбачених статутами громадських організацій інвалідів можливе лише за умо­ви здійснення ефективного управління в них. Тому в статуті передбачені поло­ження про керівні та допоміжні органи, визначені їх права, обов'язки та термін дії. Так, керівні органи У ТО С та У ТОГ розгалужуються на три гілки: центральні, обласні та місцеві. Апарат управління зосереджений в центральному органі (З'їзд товариства, Голова правління, Пленум, Президія). Контроль за діяльністю вибор­них органів, дотримання ними вимог статуту та за правильним використанням і відчуженням коштів та майна здійснюють ревізійні комісії.

Німецька громадська організація "Інтернаціональний союз - допомога інвалідам" також має три органи: центральний - правління, допоміжні - консуль­тативна та опікунська ради. До керівного органу Правління входять голова та чле­ни, кожен з яких має свої повноваження. Так, голова правління слідкує за персо­налом, вирішує юридичні питання та здійснює контроль за фінансами. Члени правління окремо відають північно-західними та південно-східними землями, га­лузевими відомствами.

Отже, вітчизняне та зарубіжне законодавство визначає, що необхідним доку­ментом громадських організацій інвалідів є статут, бо саме в ньому передбачені мета, завдання, вимоги до членів, їх права та обов'язки, структурна побудова, ста­тус допоміжних органів, умови контролю за даними організаціями їх членами, державою та міжнародними громадськими організаціями. Вирішення проблеми інвалідності здійснюється через розробку та впровадження в життя низки норма­тивно-правових актів (закони України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», «Про реабілітацію інвалідів», «Про соціальні послуги», «Про місцеве самоврядування», «Про місцеві державні адміністрації» тощо), ре­алізацію програм уряду в сфері соціальної політики. Аналізуючи їх, ми звертаємо увагу на те, що центральні, місцеві органи влади та громадські організації інвалідів можуть ефективно співпрацювати, цьому сприяють запроваджені моделі соціального партнерства, такі, як: 1) соціальне замовлення; 2) соціальні проекти; 3) закупівля товарів, робіт і послуг за державні кошти; 4) субсидії з бюджетів різних рівнів, у тому числі місцевих бюджетів та зі спеціальних фондів; 5) дер­жавні соціальні стандарти6.

Сьогодні моделі соціального партнерства знаходяться на рівні видатків з Дер­жавного бюджету щодо фінансування статутної діяльності громадських ор­ганізацій інвалідів. Водночас, німецький уряд та громадськість усвідомили, що основні питання, які стосуються людей з особливими потребами, вирішують са­ме громадські організації, і їх необхідно підтримати. Так, німецька громадська ор­ганізація 1С - допомога інвалідам основні кошти для своєї діяльності отримує у формі дотацій від державних закладів - Федерального міністерства праці, Міністерства земель, Федерального міністерства місцевих органів; далі кошти надходять з Європейського Соціального фонду та реалізації програм Європейсь­кого Союзу; з послуг по догляду за людьми з особливими потребами, членських внесків, пожертвувань, контрактів з підприємствами, установами, організаціями у наданні послуг та робіт. Українські громадські організації інвалідів діють за раху­нок власних коштів та коштів, отриманих в результаті господарської діяльності.

Отже, ефективним чинником взаємодії держави і суспільства, важливим інструментом стабілізації трансформаційних та інтегруючих процесів, які відбу­ваються у соціальній сфері, є громадські організації інвалідів. Оскільки їх чи­сельність збільшується з кожним роком, то відкритим залишається питання кла­сифікації. Хоча один загальний критерій ми можемо визначити: за масштабом та місцем своєї діяльності громадські організації інвалідів поділяють на всеук­раїнські та місцеві. Держава, визначаючи програми соціально-правового захисту інвалідів, повинна не лише гарантувати, а й сприяти більшій активності та са­мостійності громадських організацій інвалідів у вирішенні питань соціального спрямування. Водночас необхідно розробити спеціальний нормативно-правовий акт, який би регулював та визначав статус даних організацій.

 

1. Пащенко В.І Неурядові організації як інститут громадянського суспільства: методологія дослідження та стан в Україні: Автореф. дис. канд. політ, наук. - К., 2005.-С. 2-3.

2. Пащенко В.І. Там само.-С. 11.

3. Новохацький В. Д. Неурядові ор­ганізації як фактор розбудови громадянського суспільства в Україні: Автореф. дис. канд. політ, наук. - Дніпропетровськ, 2005. - С. 10.

4. Закон України «Про об'єд­нання громадян» від 09 лютого 2006 року // ВВР України. - 2006. - № 26. - С. 215.

5. Про становище інвалідів в Україні та основи державної політики щодо вирішен­ня проблем громадян з особливими потребами. - Державна доповідь. - К., 2002. -С. 123-124.

6. Винников О.Ю., Софіянц И.О. Правові засади соціального партнер­ства в територіальних громадах України: громадські організації та органи влади / Регіональний Центр "Сприяння". - Севастополь; Донецьк, 2001. - С. 11-23.

 

< Попередня   Наступна >