"ЗЕМЕЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ"

Земельне право - Право власності на землю. Захист права власності

"ЗЕМЕЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ"

1. Історичні умови виникнення і розвитку земельного права України.

Земельні відносини на території сучасної України здійснюються з давніх часів. Регулювання зем відносин нормами звичаєвого права на тер Укр здійснювалось багато віків і було наділено наступними особливостями: 1. Феодальні відносини розвівалися нерівномірно (У Київськ, Черніг, Галиц землях процес ішов швидше). 2. Феодальна землевласність породжувала в середні віки систему васальних відносин типу васалітету – сюзеренітету. 3. Високий авторітет церкви віки сприяв становленню її як великого землевласника. 4. Розвитку феодальних відносин сприяло двостолітнє панування на Русі Золотої Орди. 5. Феодальна роздробленість була гальмом економічного розвитку регіонів, оскільки стримувала обмін між ними, що впливало і на розвиток землеробства. До 1917 р. Укр була складовою Рос Імперії, тому не мала власної правової системи і зем зак-ва. Правовий режим земель України визначався у відповідності з рос зак-вом. Після революції 1905 р. на зем відносини мала вплив столипінська аграрна реформа, яка внесла істотні зміни в правовий режим земель, але не змінила основи земельного ладу Росії. Виникнення в Рос Імперії земель різної форм власності, землеволодіння і землекористування привело до створення в сист рос права особливої галузі – зем права. Після перемоги Жовт Соц револ в зем зак-ві Рос, України, а згодом і СРСР відбулись докорінні зміни. Перший земельний законод акт радян держави “Про землю” скасував назавжди право приватної власності на землю. У 1929 р. прийнята перша законодавча база для створення зем права в Україні – Зем кодекс УРСР, який закріпив націоналізацію землі, скасування приватної власності на неї, заборонив купівлю-продаж, оре

нду та інші правовідн, пов’язані з відчуженням зем. Новий зем код було прийнято у 1970 р., де підкреслювалося, що земля явл держ власністю і надається лише в користування. Основи зак-ва СРСР і союзн республік в новій редакції були прийняті у 28.02.1990 р., а з урахуванням Декларації про держ суверенітет Укр 18.12.1990 Земельний кодекс УРСР, де земля, її надра, повітряний простір, ресурси, що знаход в межах України, проголошувалися власністю народу Укр. З цього часу почала формуватися правова сист Укр і галузь зем права У.

2. Соціально-економічні і екологічні передумови розвитку земельного права України.

Возникнув как земельно-правовая отрасль права, с переходом страны в 1929 году к проведению сплошной коллективизации в с/х-ве земельное право было объединено с колхозным правом и получило название земельно-колхозного права. Развитие и расширение колхозного зак-ва привело к признанию колхозного права в 1938 году по результатам первой Всесоюзной научно-практической конф. юристов самостоятельной отраслью права, а земельному возвращено его название. Процесс интеграции отраслей права, регулирующих использование природных ресурсов, привел к объединению ресурсовых отраслей права с природоохранными. Радикальная реформа земельных отношений, начавшаяся в 1990 году с разгосударствлевания земельного фонда страны и установления многообразия форм земельной собственности, постепенного возвращения земель в имущественный гражданско-правовой оборот и введения платы за землю, подняли на новый уровень правовое регулирование земельных отношений и обусловили необходимость восстановления земельного права как самостоятельной отрасли права.

3. Поняття і предмет земельного права України.

Земельное право-самостоятельная отрасль права, представл. собой совокупность правовых норм, регулирующих: отношения по использованию и охране земли как природного ресурса; условия и средства производства в целях организации рационального использования и охраны земли; улучшение и воспроизводство плодородия почв; охрану прав и законных интересов субъектов земельных отношений. Предметом зем. права является определенная группа общественных отношений, регулируемая соответствующими нормами права. Отношения, возникающие в связи с распределением, использованием и охраной земель и регулируемые нормами земельн. права, составл. предмет этой отрасли права.

Предмет любой отрасли права предполагает две составные части, формирующих ядро этого предмета. С одной стороны, конкретный вид общественных отношений, обладающий внутренним единством и определенной самостоятельностью, а с другой стороны – система единообразных правовых норм, которые должны удовлетворять требованиям этих общественных отношений.

Земельное право представляет собой систему специально установленных норм, которые регулируют особый вид общественных отношений – земельных. Раскрывая содержание земельных отношений, которые регулирует земельное право, выделяют следующие формы: а) отношения земельной собственности, б) отношения в области управления земельным фондом, в) отношения землепользования, г) землеохранные отношения. Отношения собственности, обусловленные производственными отношениями, выступают, по сравнению с остальными формами отношений, определяющими. Правовые нормы, регулирующие земельные отношения,

требуют от всех субъектов права землепользования использовать предоставленные им земельные участки рационально, эффективно и строго по целевому назначению.

4. Методи земельного права України.

Земельное право как самостоятельная отрасль правовой системы имеет присущий ему метод правового регулирования земельных отношений. Метод ЗП представляет собой соответствующие характеру зем отношений способы и приемы воздействия на участников этих отношений. Он складывается из установленных зем-правовыми нормами прав и обязанностей у

их совершение, зем-правовые нормы определяют модель поведения участников земельных отношений. В зависимости от содержания зем отношений их правовое регулирование осущ либо на основе императивного, организационного воздействия посредством обязательных предписаний и запретов, либо на основе диспозитивного воздействия посредством определения лишь пределов поведения участников отношений и предоставления им возможности свободно и самостоятельно регулировать свои взаимоотношения в рамках установленных пределов.

5. Місце і роль земельного права в системі національного права України.

Все отрасли права составл сист права Украины. Сущность сис-мы лежит в наличии упорядоченности совокупности правов норм и правов институтов, каждый элемент которых в этой совокупности занимает определенное место.

ЗП явл самостоятельной комплексной отраслью права в правовой сист Украины. Нормами ЗП регул-ся специфические зем отнош, кот составляют предмет зем-правового рег-ния. Система ЗП явл подсистемой системы права Украины и рассматривается в совокупности с сист отрасли земельного зак-ва, а также с сист науки ЗП как учебной дисциплины.

ЗП включает в себя исторически сложившуюся систему земельно-правовых институтов, существование которых обусловлено необходимостью правового закрепления земельных отношений в обществе. Систему ЗП необходимо рассматривать как систему, состоящую из различных по своему характеру выполненным функциям и значимости в регулировании земельных отношений, институтов. Наиболее важные из них, кот. отражают суть ЗП как отрасли права, образуют общие институты, а те земельно-правовые нормы, которые призваны регулировать отдельные стороны или виды зем отношений, - специальные институты.

6. Система і принципи земельного права України.

Под системой зем. права как отрасли следует понимать научно обоснов. последоват. расположения институтов и образующих их норм в зависимости от их значимости, роли и содержания, обусловленного характером регулируемых общественных отношений. Система зем.права сост. из Общей части, содержащ. правовые нормы и положения, относящиеся ко всей отрасли в целом (гос регулир зем отнош; право собств на землю, аренда зем, компетенция местн советов в сфере регул, зем процесс, юрид ответств за наруш зем зак-ва и т.д.) и Особенной части, охватывающей нормы, регулирующие отдельные виды зем.отношений (правовой режим земель: - с/х назнач; - насел пунктов; - промышл-ти, транспорта, связи; земель лесного, водного фонда и т. д.).

Под принципами ЗП понимают закрепленные в действующем зем зак-ве основпагающие руководящ начала, выражающ сущность норм ЗП и главные направления в области правов регулирования общ отнош, связанных с рациональным использ и охраной земель. Выделяют спец принципы ЗП: 1) Приоритет экологического благополучия внешней среды в процессе использования земель; 2) приоритет интересов украинского народа как субъекта права собственности на землю; 3) целевое и рациональное использование земель; 4) госуд контроль за использованием и охраной земель; 5) установление особенного правового ржима земель соотв-щих категорий; 6) приоритетность земель с/х назанчения по сравнению с другими; 7) гарантированность прав субъектов зем правоотн; 8) принцип платности землевладения и землепользования; 9) принцип экологизации зем права.

7. Співвідношення норм земельного права з нормами інших галузей національного права України.

Самая тесная и ограниченная связь у зем. права - с конституционным правом, нормы которого определяют основополагающие конституц-ые принципы всех отраслей правовой системы. Связь зем. права с административным правом имеет место в сфере госуд-ного управления земельным фондом, привлечения к админ-ной ответств-сти лиц, виновных в совершении адм -но-правовых нарушений зем-ного зак-ва. Большое значение для зем.права имеет его связь с гражданским правом. Будучи основанным на праве собственности на землю и являющиеся по своему характеру имущественными земельные отношения родственны гражданским отношениям. Земельное право очень близко по своему содержанию к аграрному и экологическому праву. Эта близость опр-ся общностью форм и методов воздействия правовых норм на с-му общ. отнош., явл-ся источниками их правового регулирования. В основе А. З. и Э. права зачастую находятся единые правовые принципы, свойственные их правовым институтам, что является определяющим для объединения их в единую научную специальность в системе юридических наук. Тесная связь существует между зем. правом с водным, лесным, горным правом и правовой охраной природы.

8. Особливості та класифікація джерел земельного права.

Джерела права є зовнішня форма вираження правотворчої діяльності держави. Наявність відповідних джерел права, що регулюють ті чи інші суспільні відносини, є свідченням існування відповідної самостійної галузі права. Джерелами ЗП є прийняті уповноваженими державою органами нормативно-правові акти, які містять правові норми, що регулюють суспільні земельні відносини відповідно до земельної політики держави. Важливою особливістю ЗП Укр є наявність кодифікованого систематизуючого законодавчого акта – Зем кодексу Укр, головним завданням якого є встановлення принципових положень правового регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення зем ресурсів, забезп екологічної безпеки, запобігання і ліквідація негативного впливу господарської та інш діяльності на зем фонд і.т.і. Нормативно-правові акти як джерела ЗП знаходяться в суворій ієрархічній послідовності: 1) в залежності від питомої ваги зем-правових норм у н-п актах: - спеціалізовані, де переважна більшість прав норм спрямована на регулювання зем відн (ЗКУ, ЗУ “Про оренду землі”…); - інші, що регулюють інші суспільні відносини (госп, еколог, адмін), але містять прав норми, щодо регул певних зем відн (ЗУ “Про основи містобудування”, ЗУ “Про селянське (фермерське) госп-во”…). 2)поділяються дж: - закони; - підзаконні акти 3) акти органів: -законод; -викон влади; -місцевого самовряд і т.і.

9. Закони, як джерела земельного права України.

Среди всех законов есть основной - КОНСТИТУЦИЯ Украины, предусматривающая основы конституцион. строя, права и свободы человека и гражданина, гос. устройство, полномочия главы гос-ва, законодат-ых, исполнительных и судебных органов власти, являющихся самостоятельными, и органов местного самоуправления. Конституц-ые положения явл. отправными для других отраслей права, в том числе для земельного. При этом нормы Конституции можно условно разбить на 2 большие группы: 1- непосредственно посвященная земельным отношениям, 2-непосредственно участвующая в регулировании земельных отношений.

Закон- это нормативн. акт, принимаемый в особом порядке и направленный на регулирование наиболее важных общественных отношений. В Законе содержатся юридические нормы- общие правила поведения, рассчитанные на неопределенное кол-во случаев применения. Верховенство закона означает: 1) что все другие правовые акты должны исходить из законов и не противоречить им, в случае расхождения закона и подзаконного акта приоритет имеют нормы закона 2) законы принимаются, как правило, высшим законодательным органом государства – Верх Советом Укр – и не подлежат утверждению каким-либо другим органом гос-ва; 3) никто не вправе заменить или отменить закон, кроме органа, который утвердил его.

После Конституции в иерархии законов как источников ЗП становится Земельный кодекс, Законы У «Про оренду землі” “Про плату за землю”, “Про природно-заповідний фонд” і.т.і.

10. Підзаконні акти, як джерела земельного права України.

Основным источником зем. права, как отраслей права, являются подзаконные нормативные акты. К ним относятся указы Президента У, постановления КМУ, нормативно-правовые акты министерств и ведомств, решения местных гос администр и решения органов местного самоуправл., а также законы АРК. Особенное место среди норм-правов актов органов исполн власти, кот явл источниками ЗП, занимают обязательные для исполнения нормативные указы Президента У: Указ «Об Основных направлениях развития агропромышленного комплекса Украины», «Об аренде земли», «О защите прав владельцев земельных участков (паев)» и т.д. Широкий круг вопросов в сфере использования и охраны зем ресурсов регламентируется постановлениями и распоряжениями КМУ. КМУ принимает норм-правовые акты для развития и исполнения Конституции и законов Украины, а также указов Президента Украины. Нормативные акты министерств и др центральных органов гос исп власти, хозяйственного управления и контроля, являясь источниками ЗП, предназначены для поддержания одинакового и правильного понимания и применения действующих норм-правов актов, принятых ВС, КМ и През У, путем детализации общих положений, кот содержатся в нормах данных норм-правов актов.

11. Види земельних правовідносин.

Земельне правовідношення в теоретичному плані розглядається як інститут зем права, за нормами якого виникають, здійснюються і припиняються конкретні з-п відносини. Як інститут зем права зем правовідн поділяються на матеріальні, процесуальні, регулятивні, охоронні і спеціальні правовідн. Зем матеріальні п/в виникають і здійснюються згідно із зем-прав нормами, якими встановлюється, визначається право на землю чи зем ділянку, обов’язки щодо землі та зем ділянок. Зем процесуальні п/в складаються у відповідності з нормами, якими встановлюється порядок виникнення, зміни, припинення і здійснення зем матеріальних п/в, спосіб їх реалізації. Спеціальні правовідн можуть бути як матеріальними так і процесуальними. Охоронні правовідносини поділяються на організаційно-охоронні і відносини, що пов’язані з юридичною відповідальністю. Земельні правовідн можуть бути загальними і застосовуватись до всіх інститутів ЗП і конкретними, що застосовуються до конкретних видів зем правовідн.

12. Структура земельних правовідносин.

Структура зем п/в обумовлюється особливостями правового режиму земель, як предмета зем п/в, сукупності прав та обов’язків суб’єктів зем п/в та особливостями правового регулювання кожного з їх видів, а також особливостями юридичної відповідальності у п/в, що виникають у зв’язку з порушенням зем зак-ва.

Для будь-якого зем правовідн обов’язковим об’єктом є земля як засіб виробництва чи як просторовий базис; для всіх суб’єктів зем п/в визначається комплекс прав та обов’язків, що мають універсальний х-р; у зем п/в приймають участь не будь-які особи, а лише ті, які в установленому законом порядку можуть бути визнані суб’єктами зем п/в (н-д суб’єктами права приватної власності на зем ділянку за зак-вом України можуть бути лише громадяни Укр). Стр-ра зем п/в відрізняється в залежності від конкретного їх виду (так, змістом конкретного зем п/в буде сукупність правомочностей громадянина, якому зем ділянку передана у власність за цільовим призначенням для ведення селянського госп-ва; дещо інший зміст правомочностей буде у громадянина, якому зем ділянка передана у власність для будівництва; специфічною сукупністю прав та обов’язків наділяються члени колективного с/г підприємств; певна сукупність обов’язків щодо обмеження зем прав випливає із спеціального правового режиму особливо цінних продуктивних земель, а також земель, зайнятих природними та історико-культ об’єктами, оскільки згідно зі ЗКУ не допускається їх вилучення для державних і громадських потреб).

13. Класифікація земельних правовідносин.

Класифікують зем п/в за видами, виходячи з класифікації норм зем права.

Як інститут зем права зем правовідн поділяються на матеріальні, процесуальні, регулятивні, охоронні і спеціальні правовідн. Земельні матеріальні правовідносини: - п/в, які виникають і здійснюються щодо реалізації прав та обов’язків, передбачених нормами права про віднесення земель до певної категорії (с/г приз. Насел пунктів, історико-культ призн, лісового, водного фондів, запасу) – відносини права власності на землю чи зем ділянку (державної, комун, колект, приватн); - відн права землекористування (постійного і тимчасового, в т.ч. оренди) – відн щодо реаліз права на спадщину, заставу, зем пай та ін.; - п/в приватизації, - п/в щодо плати за землю. До зем процесуальних п/в належать відн, що складаються у відповідності з нормами права, якими встановлюється порядок: - переведення земель з однієї категорії до іншої; - проведення приватизації зем ділянок, тобто зміни права держ власності на право приватної чи колективної; - передачі у колективну власність земель КСП. С/г кооп-в, с/г АТ, садівницьких товариств; - передачі зем ділянок у приватну власність громадян Укр; - надання земель у постійне чи тимчас використання, в т.ч. на умовах оренди; - припинення права власності та права користування зем ділянкою; - справляння плати за землю; - вирішення зем спорів. П/в, що виникають у процесі реалізації права на використання земель відповідної категорії, відносяться до спеціальних зем п/в. Зем п/в об’єктом яких є: - зем угіддя і зем ділянки с/г призначення; - землі насел пунктів, - землі транспорту, зв’язку та інш призначення; - землі, що відн до категорії земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та іст-культурн призначення; - землі, що відн до категорії земель лісового та водного фонду. Охоронні правовідносини поділяються на організаційно-охоронні і відносини, що пов’язані з юридичною відповідальністю. Земельні правовідн можуть бути загальними і застосовуватись до всіх інститутів ЗП і конкретними, що застосовуються до конкретних видів зем правовідн.

14. Підстави виникнення, зміни та припинення земельних правовідносин.

Підставою виникнення, зміни чи припинення земельних правовідносин є юридично значимі обставини, з якими пов’язується виникнення право на землю (власності, постійного чи тимчасового користування), на цільове використання земельної ділянки, відповідальності за конкретні порушення земельного законодавства. Такими обставинами є юридичні факти, які підрозділяються на правовстановлюючі (закони та інші н-п акти, якими встановлюється поділ земель і землекористування, угоди про придбання зем ділянки у власність, угоди про передачу зем ділянки в оренду, акти органів держ влади і місц самовряд про пиватиз землі, передачу її у приватну чи колективну власність. Юридичні факти, на підставі яких виникають зем правовідносини, також поділяються на події і дії (вчинки, поведінку). Події можуть бути такі, що вчинюються як поза волею людини (н-д припинення права власності громадян на зем ділянку у зв’язку з стихійним лихом), так і в наслідок того чи іншого втручання людини у природні властивості землі. Поведінка у сфері зем правовідносин проявляється у діях чи бездіяльності громадян, посадових осіб, юрид осіб, органів держ влади і місц самоврядування.), правозмінюючі (н-д перехід права власності чи користування на зем ділянку має місце в разі продажу будинку, зміни в установленому порядку цільового призначення землі; в процесі зем реформи проводиться приватизація землі, яка полягає у зміні держ форми власності на колективну чи приватну) і правоприпиняючі, що приводять до припинення зем правовідносин (юр факти: смерть власника землі чи землекористувача, рішення органів місц саморяд про викуп (вилучення) зем ділянки для громадських потреб, рішення суду про припинення права власності в разі нераціонального використання зем ділянки..)

15. Реформування земельних правовідносин як засіб вдосконалення земельного законодавства.

Соціально-економічні фактори зумовили необхідність реформування земельних відносин в Укр і їхньої юридичної бази – зем зак-ва. Недосконалість законодавства про приватизацію земель та інститутів права колективної і приватної власності на землю зумовили незадовільний хід земельної реформи в Україні на перших роках незалежності. Це змушувало до пошуку додаткових правових заходів щодо прискорення реформування земельних відносин в Україні. Відчутний поштовх до прискорення передачі земель у приватну власність громадян був здійснений з прийняттям КМУ 26.12.92 Декрету “Про приватизацію зем ділянок” (на той період він мав силу закону), яким був покладений обов’язок на сільські, селищні і міські ради передати протягом 1993 р громадянам Укр у приватну власність зем ділянки, надані їм для ведення особистого підсобного госп-ва, будів-ва (присадібна ділянка), садівництва тощо у межах норм, встановлених Зем кодексом. Декретом була зупинена дія 6-річного мораторію на відчуження зем ділянок (крім земель, наданих у колективну власність, та земель, наданих у власність громадянам для ведення селянського (ферм) госп-ва. Цей Декрет запровадив спрощений порядок оформлення права власності на землю. Цей Декрет був не єдиною спробою виконавчої влади прискорити реформування зем відносин в Україні. Президент України Л. Кравчук видав указ від 14.10.93 “Про приватизацію обєктів незавершеного будівництва” і невдовзі Указ “Про приватиз автозаправних станцій, що реалізують паливно-мастильні матеріали виключно населенню”, якими передбачалося внести координальні зміни в правове регулювання приватиз земель в Укр.

16. Основні напрями здійснення та зміст земельної реформи.

18 грудня 1990 р. було прийнято новий Зем кодекс Української РСР, який проголошував, що відповідно до Декларації про державний суверенітет України земля є власністю її народу. Того ж дня була прийнята Постанова ВР УРСР “Про земельну реформу”. У Пост зазначалось, що зем реф є частиною економ реформи, що здійснюється в Україні в зв’язку з переходом економіки держави до ринкових відносин. З 15 березня 1991 року ВР УРСР оголосила всі землі УРСР об’єктом зем реф. Основним завданням зем реф було надання зем ділянок громад Укр для зайняття селянським господарством. З часом змінювалася концепція реформи на широкомасштабну приватизацію і розвиток приватних форм господар-ня. На виконання цієї концепції ВР Укр 30 січня 1992 року прийняла ЗУ “Про форми власності на землю”. Цим законом встановлювалася приватна, колективна і державна форми власності на землю. 13 березня 1992 р. було прийнято оновлений Зем кодекс України, який закріпив ці форми власності. Ці док-ти призвели до корінних змін у зем відносинах і на їх виконання була прийнята Постанова ВР Укр “Про прискорення зем реф та приватизацію землі”. 5 травня 1993 були внесені зміни і до Постан ВР УРСР “Про зем реформу”. Основними завданнями зем реф стали приватиз землі, передача її у приватну власність громадянам Укр та у колективну власність колективним с/госп підприємствам, с/г кооперативам, с/г акціон тов, садівницким товариствам. З метою прискорення зем реф і для врегулювання зем відносин в умовах ринк економ мають наступні док-ти: ЗУ “Про плату за землю”, ЗУ “Про оренду землі”, ціла низка Указів Презид Укр “Про невідкладні заходи щодо прискорення зем реформи у сфері сільскогосп вир-ва” і.т.і. В даний час в Україні здійснюється третій етап зем реформи, змістом якого є перетворення КСП у с/г юридичні особи ринкового типу, що здійснюють свою діяльність на основі приватної (а не колективної) власності на землю (реструктуризація).

17. Приватизація земель за чинним законодавством України.

18. Механізм організаційно-правового забезпечення приватизації земель.

19. Суб‘єктний склад приватизації земель та об‘єкти приватизації.

20. Право землекористування як різновид права природокористування.

Право природопользования по видам природных объектов подразделяется: право землепольз, право недропольз, право водопольз, право лесопольз и т.д. По признаку целевого назначения землепольз в зак-ве распред-ся: з-ние для с/х нужд, для нужд градостроительства, для нужд промышленности, транспорта, связи и обороны, для природоохранных, оздоровительных, историко-культурных нужд и т.д.

21. Поняття і характерні ознаки особливості права землекористування.

Право землепользования рассматривается в трех аспектах: как правовой институт- совокупность норм, регулир права и обязанности землепольз-лей и др лиц; как правоотношение, в кот реализ-ся субъективное право; как субъективное право, принадлежащее конкретному субъекту. Возможное поведение лица в рамках земельного законодательства по извлечению полезных свойств и качеств из земли с целью реализации своих материальных, экологических и других интересов определяется его субъективным правом землепользования.

Право землепользования – явл одной из основных форм, обеспечив-х возможность реализации интересов отдельных граждан, их коллективов, юрид лиц и гос-ва; - с формированием рыночных отношений расширен круг правомочий землепользователей, правовые и иные гарантии прав землепользователей

Право землепользования – правомочия конкретного субъекта на владение и пользование предоставленным ему определенным земельным участком. Если рассматривать право землепользования как право владения и пользования то оно совпадает с правомочиями собственника земли и Земельный Кодекс подтверждает ст. 39, 40 близость содержания прав и обязанностей собственников земли и землепользователей.

22. Види і форми права землекористування.

В нашей стране сложились три формы использования земли гражданами и их коллективами, осуществляемые на основании: приобретения права частной, общей долевой или общей совместной собственности на землю; предоставление земли в пользование; получение земельного участка в аренду в установленном законом порядке. По срокам предоставления: постоянное и временное. В постоянное пользование земельные участки предост-ся из земель, наход в гос собст-ти, предприятиям, учр-ниям и орг-циям независимо от форм собств и сферы их деятельности. Во временное польз зем участки предост гражданам, пред-тиям, учр и орг собственниками земли и землепользователям по договору, кот регистрируется в уст порядке. Врем землепользование может быть краткосрочным – до трех лет и долгосрочным – от 3 до 25 лет. Специальным видом врем землепольз-ния явл занятие зем участка для изыскательских работ (землеустроительных, геолого-съемочных, геодезических, поисковых), предоставляемое на срок более одного года. Еще один спец вид врем землепользования – аренда. В соврем условиях правовая регламентация арендных отнош в сфере исп земли осущ Земельным Кодексом, Законом "Об аренде земли» и др спец нормативн док-тами.

23. Правове регулювання оренди земель.

В соврем условиях правовая регламентация арендных отнош в сфере исп земли осущ Земельным Кодексом, Законом "Об аренде земли» и др спец нормативн док-тами. Определение понятия аренды дают: Ст 3 Закона «Об аренде земли» - что аренда представляет собой основанное на договоре срочное, платное владение и пользование земельным участком, необходимым арендатору для осущ предприним и иной деятельности; ст.1 ЗУ «О плате за землю»; ст. 1 ЗУ «О налогообложении прибыли предприятий». Правовая природа договора аренды сводится к тому, что он охватывает круг как имущественных так и земельных отношений. В своем Разъяснении Высш Арб суд Укр указывает, что договор временного пользования землей явл разновидностью договора имущественного найма, по-этому при разрешении споров, связанных с заключением, изменением, исполнением и прекращением такого договора необходимо руководствоваться кроме норм Земельного кодекса - главой 5 Гражданского кодекса Украины, нормами Закона «Об аренде земель», отдельными положениями соответствующих указов Президента Украины, постановлением КМУ «О форме договора на право временного пользования землей (в т.ч. на условиях аренды)» и др. нормативными актами.

24. Зміст права землекористування.

В научной литературе нет единого мнения по поводу содержания права землепользования. Существует ограничительное толкование – право землепользования включает в себя лишь правомочие пользования земельным участком, т.е. юридические возможности конкретного лица непосредственно осуществлять в своих интересах строго целевую эксплуатацию для получения определенных благ. Расширительное толкование – право землепользования по своему содержанию не ограничивается только включением в него своего самостоятельного правомочия пользования, а охватывает наряду с ним и другие правомочия (владения, распоряжения).

Владение явл предпосылкой и необходимым условием для всякого пользования землей. Оно проявляется в праве на огораживание зем уч, установлении порядка пользования или, наоборот, запрета на использование участка со стороны третьих лиц.

Пользование как правомочие землепользователя раскрывается через права и обязанности по использованию земельных ресурсов.

25. Підстави виникнення, зміни та припинення права землекористування.

Предоставление зем участков в пользование, а также передача их в коллективную или частную собственность осущ Советами нар деп, на террит которых находятся данные зем уч. В целях обеспечения устойчивости землепользования, защиты прав и законных интересов участников земельных отношений зем зак-вом определены условия и порядок предоставления земель в пользование и их изъятия, который можно разделить на следующие стадии: 1. Стадия подачи и рассмотрения ходатайства о предоставл зем участка в пользование. 2. Стадия предварительного согласования места располож зем участка или размещения объекта. 3. Стадия отвода зем уч в пользование. 4. Стадия выдачи док-та, удостове-щего право на зем уч.

Предоставление земли как административно-правовой способ установления права на зем уч в связи с проведением аграрной реформы и развитием рыночной экономики постепенно уступает место гражданско-правовым основаниям. Собственнику зем участка предоставлены широкие права по распоряж принадлежащ ему участком путем совершения им в установленном порядке сделок купли-продажи, мены, дарения, наследования и др гражд-правовых сделок.

Основания, влекущие полное или частичное прекращение права на землю, в отличие от оснований возникновения, могут быть не только в виде правомерных действий но и в виде противоправных действий (бездействий), предусмотренных Земельным кодексом (в случае залога земель, прекращение права на участок может иметь место по требованию залогодержателя).

26. Особливості права орендного землекористування.

Как и временное землепользование, аренда земли хар-ся временным исп-нием земли, договорным основанием возникновения и возмездности использования зем ресурсов. Однако есть определенные различия: - исп земли на основании аренды имеет более широкий круг субъектов, осущ-х пользование зем участками (зем уч на условиях аренды предост-ся гражд, предпр, учрежд, орг-циям, обществ объед и религиозным орг, совместным предприятиям, междунар объед и орг-циям с участием украинских, иностранных юрид лиц и граждан, предприятиям, полностью принадл иностр инвесторам, а также иностр государствам, междунар орг-циям, иностр юрид лицам и физич лицам без гражданства); - арендодателями зем участков явл собственники земли. Зем уч, наход в гос собственности, передаются в аренду по решению органов госуд власти в лице соотв-х Советов нар депутатов, в ведении которых находятся участки.

27. Права і обов‘язки орендодавців та орендарів землі.

Арендатор имеет право требовать от арендатора:

1.использование зем уч по целевому наз согласно дог аренды;

2.выполнение экол безопасн землепользования и сохранения плодородия грунтов, гос стандартов, норм и правил, проектн решений, местных правил застройки нас пунктов;

3.соблюдения режима использования водоохранных зон, прибрежных защит полос, зон сан охраны, тер, кот особенно охраняются;

4.своевременного внесения ар платы.

Арендодатель обязан;

1.передать в пользование зем уч в состоянии, отвечающем условиям дог ар, и пригодный для использ по цел наз;

2.указать в договоре о правах третьих лиц на зем уч;

3.не совершать действий, кот препятствовали бы арендатору пользоваться арендованным учаском.

Арендатор зем уч имеет право:

1. самостоятельно определять направления своей хоз деят в соответствии с назначением зем уч и усл дог;

2. по согласию арендодателя возводить в устан зак-м порядке жилые, произв, культ-быт и др здания и сооружения и закладывать многолет насаждения;

3. получать продукцию и доходы;

4. осуществлять в уст порядке по согласию арендодателя орошающие, осушающие, др мелморативн работы, строить пруды и водоемы.

Расходы на улучшение сост зем уч, проведенные арендатором без согласия арендодат, возмещению не подлежат, если иное не предусмотрено дог.

Приступать к использ зем уч арендатор имеет право после гос регистр дог аренды.

Арендатор обязан выполнять уст относительно объекта аренды обяз-ва, соблюдать требования, выполнять обяз в соотвт с усл дог аренды и Зем кодекса.

Арендатор обязан соблюдать режим использования зем природоохр, оздоровит, рекреац и ист-культ наз.

28. Підстави виникнення, зміни і припинення орендних земельних правовідносин.

29. Плата за землю як засіб правового стимулювання розвитку земельних правовідносин.

Відносини у сфері встановлення і справляння плати за землю регулюються главою 5 ст.(35-38) ЗК України, Законом “Про плату за землю” віфд 19.19.96 р., Законом “Про оренду землі”, Методиками Грошової оцінки земель с/г та нес/г призначення. При цьому ставки земельного податку, порядяк їх обчислення і справляння не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім Закону “Про плату за землю”

Стаття 2. Використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Власники землі та землекористувачі, крім орендарів, сплачують земельний податок.

За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Стаття 3. Плата за землю запроваджується з метою формування джерела коштів для фінансування заходів щодо раціонального використання та охорони земель, підвищення родючості грунтів, відшкодування витрат власників землі і землекористувачів, пов'язаних з господарюванням на землях гіршої якості, ведення земельного кадастру, здійснення землеустрою та моніторингу земель, проведення земельної реформи та розвитку інфраструктури населених пунктів.

Стаття 5. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Суб'єктом плати за землю (платником) є власник землі і землекористувач, у тому числі орендар.

Кошти які надходять як плата за землю акумулюються на спеціальних бюджетних рахунках бюджетів ссм ради на території яких знаходиться земельна ділянка і використовуються для створення державного зем кадастру, створення земельного іноваційного фонду, відшкодування витрат землевласників і землекористувачів, економічного стимулювання власників землі і землекористувачів за поліпшення якості земель, надання пільгових кредитів, часткового погашення позичок та компенсації втрат постраждалим внаслідок тимчасової консервації земель, порушених не з їх вини.

Для централізованого виконання певних робіт з числа вищеперерахованих, розробки виконання державних програм щодо раціонального використання земель 30% коштів- централізується на спеціальному бюджетному рахунку деркомзему, а 10% - на спец. бюджетних рахунках АРК і областей.

За нецільове використання коштів, що надходять від зем податку на відповідний бюджет, фінансовими органами нараховується штраф у розмірі 100% використаних сум, що надходять до державного бюджету України на цілі забезпечення раціонального використання та охорони земель.

< Попередня   Наступна >
 
Авторизація
Пошук