149

---

РОЗДІЛ 3. ВИЗНАННЯ ТА ВИКОНАННЯ РІШЕНЬ ІНОЗЕМНИХ СУДІВ В УКРАЇНІ

Глава 3.1 Загальний порядок визнання рішень іноземних судів

За загальним правилом судове рішення має виконавчу силу лише в ме­жах тієї держави, суд якої ухвалив це рішення. Для виконання рішення за межами цієї держави необхідне особливе розпорядження, яке має назву "екзекватура" (від латинського exequatur, що означає "хай буде виконано").

Припустимість визнання та виконання іноземного судового рішення визначається законодавством конкретної країни та міжнародними угода­ми, в яких вона бере участь. Визнання рішення іноземного суду означає, що воно слугує підтвердженням цивільних та інших прав та обов'язків тією самою мірою, що й рішення вітчизняного суду.

У ряді випадків достатньо, щоб рішення було тільки визнане (напри­клад, про розірвання шлюбу). В інших випадках рішення має бути ще й виконане, тобто піддане спеціальній процедурі з дозволу на вико­нання (наприклад, видача екзекватури чи реєстрація в спеціальному реєстрі).

Таким чином, визнання іноземного судового рішення є необхідною пе­редумовою його примусового виконання; для примусового виконання зазвичай встановлюються додаткові вимоги крім тих, які необхідні для визнання рішення.

В Україні порядок визнання та виконання рішень іноземних судів виз­начені низкою нормативно-правових актів: як національних законів, так і міжнародних договорів.

Відповідно до статті 84 ЗУ "Про виконавче провадження" порядок вико­нання в Україні рішень іноземних судів і арбітражів визначається відпо­відними міжнародними договорами, цим Законом та іншими законами України (ст. 84 із змінами, внесеними згідно із Законом № 542-IV від 20.02.2003 р.).

УВ

АГА. Розгляд клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України, віднесено до компетенції національних судів.

Умови і порядок визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів встановлює ЗУ "Про визнання та виконання в Україні рішень інозем­них судів" від 29 листопада 2001 року № 2860-III ( Відомості Верховної Ради, 2002, № 10, ст.76).

Відповідно до цього закону наведені нижче терміни вживаються у тако­му значенні:

рішення іноземного суду – рішення іноземних судів у цивільних, тру­дових, сімейних справах, вироки іноземних судів у кримінальних справах у частині, що стосується конфіскації майна та відшкодування шкоди по­терпілим, а також рішення іноземних арбітражів та акти інших органів іно­земних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних, трудових, сімейних справ, що набрали законної сили і підлягають визнанню та вико­нанню на території України відповідно до міжнародних договорів України;

визнання рішення іноземного суду – поширення законної сили рішення іноземного суду на територію України в порядку, встановленому цим Законом;

виконання рішення іноземного суду – застосування засобів приму­сового виконання рішення іноземного суду в Україні в порядку, передба­ченому законом;

міжнародні договори України – міжнародні договори про надання правової допомоги у цивільних, трудових, сімейних і кримінальних спра­вах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а та­кож інші міжнародні двосторонні або багатосторонні договори за участю України, якими передбачається визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів;

стягувач – будь-яка фізична або юридична особа, на користь чи в інте­ресах якої постановлено рішення іноземного суду і яка звертається з кло­потанням про його визнання та виконання на території України;

боржник – будь-яка фізична або юридична особа, яка за рішенням іноземного суду зобов'язана виконати певні дії на користь чи в інтересах стягувача.

УВАГА. Рішення іноземного суду визнається та виконується в Україні, якщо його визнання та виконання передбачено міжнародними договора­ми України або за принципом взаємності за домовленістю ad hoc з іно­земною державою, рішення суду якої має виконуватися в Україні.

Рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, визнається в Україні, якщо його визнання передбачено міжнародними договорами України або за принципом взаємності за домовленістю ad hoc з іноземною державою, рішення суду якої має виконуватися в Україні (ст. 2 Закону).

ВРАХУЙТЕ. В Україні законодавчо встановлено строки пред'явлення рішення іноземного суду до примусового виконання:

рішення іноземного суду може бути пред'явлено до примусового виконання в Україні протягом трьох років від дня набрання ним за­конної сили;

виняток становлять рішення про стягнення періодичних платежів протягом строку, що перевищує три роки, яке може бути пред'явлено до примусового виконання протягом усього строку проведен­ня стягнення з погашенням заборгованості за останні три роки.

Питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іно­земного суду на клопотання стягувача розглядається апеляційним судом Автономної Республіки Крим, апеляційними обласними, Київським та Се­вастопольським міськими судами (далі – відповідний суд України) за місцем постійного чи тимчасового проживання або перебування (місцез­находження) боржника.

У разі коли боржник не має постійного чи тимчасового місця прожи­вання або перебування (місцезнаходження) на території України або місце його постійного чи тимчасового проживання або перебування (місцезнаходження) невідоме, питання про надання дозволу на примусо­ве виконання рішення іноземного суду розглядається відповідним судом України за місцезнаходженням в Україні майна боржника.

Порядок подання клопотання про надання дозволу на примусове вико­нання рішення іноземного суду встановлено ст. 5 Закону відповідно до по­ложень якої клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається у порядку, передбаченому міжнарод­ними договорами України, а також може бути подане стягувачем безпосе­редньо до відповідного суду України, визначеного статтею 4 цього Закону.

У разі коли міжнародними договорами України передбачено подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іно­земного суду через органи державної влади України, відповідний суд Ук­раїни приймає до розгляду клопотання, що надійшло через орган дер­жавної влади України.

УВАГА. Клопотання про надання дозволу на примусове виконання рі­шення іноземного суду має містити:

а) найменування стягувача або його представника (якщо клопотання подається представником), зазначення їхнього постійного чи тимча­сового місця проживання або перебування (місцезнаходження);

б) найменування боржника, зазначення його постійного чи тимчасо­вого місця проживання чи перебування (місцезнаходження) або місцезнаходження його майна в Україні;

в) мотиви подання клопотання.

До клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду додаються документи, передбачені міжнародними дого­ворами України.

У тому разі коли міжнародними договорами України не визначено пе­релік документів, що мають додаватися до клопотання, до клопотання додаються такі документи:

а) засвідчена в установленому порядку копія рішення іноземного су­ду, про примусове виконання якого подається клопотання;

б) офіційний документ про те, що рішення іноземного суду набрало законної сили (якщо це не зазначено в самому рішенні);

в) документ, який засвідчує, що сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду і яка не брала участі в судовому процесі, була своєчасно і належним чином повідомлена про час і місце роз­гляду справи;

г) документ, що визначає, в якій частині чи з якого часу рішення іно­земного суду підлягає виконанню (якщо воно вже виконувалося раніше);

д) документ, що посвідчує повноваження представника стягувача (як­що клопотання подається представником);

е) засвідчений відповідно до законодавства переклад перелічених документів українською мовою або мовою, передбаченою міжна­родними договорами України.

УВАГА. Якщо зазначене клопотання і документи, що додаються до нього, не будуть оформлені відповідно до вимог, передбачених цим За­коном, або до клопотання не будуть додані всі перелічені документи, відповідний суд України повертає їх стягувачеві (або його представни­кові) без розгляду.

При цьому для розгляду клопотання про надання дозволу на примусо­ве виконання рішення іноземного суду по суті забороняється вимагати інші документи та відомості, ніж визначені цією статтею.

Про надходження клопотання про надання дозволу на примусове ви­конання рішення іноземного суду відповідний суд України у п'ятиденний строк письмово повідомляє боржника і пропонує йому в місячний строк подати можливі заперечення проти цього клопотання.

Після подання боржником заперечень у письмовій формі або у разі йо­го відмови від подання заперечень, а також коли у місячний строк з часу повідомлення боржника про одержане судом клопотання заперечення не подано, суддя постановляє ухвалу, в якій визначає час і місце судово­го розгляду клопотання, про що стягувач і боржник повідомляються письмово не пізніше як за 10 днів до його розгляду.

За заявою стягувача або боржника і за наявності поважних причин суд може перенести час розгляду клопотання, про що повідомляє сторони.

Розгляд клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду провадиться суддею одноособово у відкритому судовому засіданні.

У разі коли рішення іноземного суду вже виконувалося раніше, відповідний суд України визначає, в якій частині чи з якого часу воно підлягає виконанню.

Неявка без поважних причин у судове засідання стягувача або боржни­ка або їх представників, стосовно яких суду відомо про своєчасне вру­чення їм повістки про виклик до суду, не є перешкодою для розгляду клопотання.

Розглянувши подані документи та вислухавши пояснення сторін, суд постановляє ухвалу про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду або про відмову у задоволенні клопотання з цього питання. Копія ухвали надсилається судом стягувачеві та боржни­кові у триденний строк з дня постановлення ухвали.

Якщо в рішенні іноземного суду суму стягнення зазначено в іноземній валюті, суд, який розглядає це клопотання, визначає суму в національній валюті за курсом НБУ на день постановлення ухвали (ст. 7 Закону).

При цьому клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду не задовольняється у випадках, передбачених міжнародними договорами України.

У разі коли міжнародними договорами України такі випадки не перед­бачено, у задоволенні клопотання може бути відмовлено:

якщо рішення іноземного суду за законодавством держави, на те­риторії якої воно постановлено, не набрало законної сили;

якщо сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного су­ду, була позбавлена можливості взяти участь у судовому процесі через те, що їй не було своєчасно і належним чином повідомлено про розгляд справи;

якщо рішення постановлене у справі, розгляд якої належить ви­ключно до компетенції суду або іншого уповноваженого відповідно до закону органу України;

якщо постановлене рішення суду України у спорі між тими сами­ми сторонами, з того ж предмета і на тих самих підставах, що на­брало законної сили, або якщо у провадженні суду України є справа у спорі, порушена між тими самими сторонами, з того ж предмета і на тих же підставах до часу порушення справи в іно­земному суді;

якщо пропущено встановлений міжнародними договорами Укра­їни та цим Законом строк пред'явлення рішення іноземного суду до примусового виконання в Україні;

якщо предмет спору за законами України не підлягає судовому розгляду;

якщо виконання рішення загрожувало б інтересам України;

в інших випадках, передбачених законами України.

Ухвала, постановлена відповідним судом України про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду або про відмову у за­доволенні клопотання з цього питання, може бути оскаржена стягувачем або боржником у порядку і строки, передбачені законами України.

 

< Попередня   Наступна >