Радник

---

§ 4. Підстави виникнення зобов'язань

Підставою виникнення зобов'язань є юридичний факт або юридична сукупність (фактичний склад), які породжують зо­бов'язання.

Слід зазначити, що ЦК не визначає спеціально підстави виник­нення зобов'язань, відсилаючи тут до загальних підстав виникнення цивільних прав та обов'язків. Зокрема, у ч. 2 ст. 509 ЦК зазначено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК. Отже йдеться лише про норму відсильного характеру.

Таке вирішення навряд чи є оптимальним.

По-перше, хоча зобов'язання є видом правовідносин, і їх стосу­ються більшість загальних положень про правовідносини, проте вони мають низку особливостей, котрі, зокрема, відрізняють їх від речових прав. Тому, скажімо, така зазначена у ст. 11 ЦК підстава виникнення цивільних прав і обов'язків, як створення результатів творчої діяльності, може й не породжувати зобов'язальні правовід­носини, хоча й породжує відносини інтелектуальної власності.

П

о-друге, у ч. 2 ст. 509 ЦК невиправдано принижується значен­ня договору, який тут навіть не згадується. Звісно, зобов'язання можуть виникати на підставі різних юридичних фактів. Однак, за нормальних умов провідна роль серед них належить договору (що знайшло відображення і у структурі ЦК, де договірним зобов'язан­ням відведено близько 500 статей). І хоча загальним положенням про договір присвячена спеціальна глава 52 ЦК, але варто було б включити спеціальну згадку про таку підставу виникнення зо­бов'язань і до ст. 509 ЦК. У цьому сенсі більш вдалим виглядає формулювання ч. 2 ст. 151 ЦК 1963 р,, де прямо було зазначено, що зобов'язання виникають з договору та з інших підстав. Що ж стосу­ється ЦК 2003 р., то тут такого висновку можна дійти лише шляхом комплексного тлумачення ст.ст. 11, 509.

Отже, підставами виникнення зобов'язань можуть бути: договір та інші юридичні факти, як передбачені, так і не передбачені ЦК.

Серед усіх можливих підстав виникнення зобов'язань особливе значення має договір. Це природно, оскільки зобов'язальне право- відношення найчастіше встановлюється за бажанням осіб, що беруть участь у ньому, і знаходить свій вияв у договорі. Такий засіб формування зобов'язань найбільшою мірою відповідає потребам цивільного обігу.

Саме з урахуванням його значення, детальніше договір, як підстава виникнення зобов'язань, буде далі розглянутий окремо.

Договір є двостороннім правочином (угодою) або, іншими словами, узгодженим волевиявленням суб'єктів цивільного права, і прямованим на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Нарівні з договорами, підставою виникнення зобов'язань можуть служити односторонні правочини. У цих випадках суб'єкт цивільного права шляхом одностороннього волевиявлення або розпоряджа- і гься своїм суб'єктивним правом, або приймає суб'єктивний обов'язок. До числа таких односторонніх правочинів відносяться публічна обіцянка винагороди, видача довіреності тощо. Як приклад одностороннього правочину, що породжує зобов'язання, можна назвати оголошення конкурсу про написання п'єси. Якщо п'єса буде відповідати всім умовам конкурсу, то той, хто його оголосив, повинен виконати обов'язки, які встановлені в умовах конкурсу (поставити спектакль за п'єсою, сплатити винагороду).

Односторонній правочин зобов'язує, як правило, того, хто його ідійснює. У нашому прикладі зобов'язаною особою стає організа­ція, що оголосила конкурс. Бувають, однак, і такі односторонні правочини, внаслідок яких зобов'язаною стає та особа, до якої звер­нене волевиявлення того, хто здійснив угоду. Так, громадянин має право в своєму заповіті зобов'язати спадкоємця надати в будинку, шо передається йому в спадщину, одну кімнату для безоплатного мешкання другові заповідача (заповідальний відказ). Отже, у спад­коємця за умови прийняття спадщини, тобто при здійсненні ним зі свого боку односторонньої угоди, виникає зобов'язання надати другові спадкодавця кімнату в користування.

Специфічну групу підстав виникнення зобов'язань складають акти суб'єктів публічного права:

а)  безпосередні приписи актів цивільного законодавства;

б)  рішення суду;

в)  акти управління (адміністративні) акти органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів міс­цевого самоврядування (акти управління, адміністративні акти). При цьому зміст зобов'язання, що виникає безпосередньо з такого акту, визначається цим актом.

Частіше підставою виникнення зобов'язання є юридична сукуп­ність, що містить в собі припис закону і договір або адміністративний акт і укладений на його підставі договір тощо. Так, житлове зобов'я- іання щодо користування помешканнями в будинках комуналь­ного фонду виникає зі складної юридичної сукупності: ордера і укладеного на його підставі договору житлового найму. Для виник­нення і існування зобов'язань у таких випадках потрібна наявність обох юридичних фактів — і адміністративного акту, і договору. За відсутності будь-якого з них не може виникнути зобов'язальне правовідношення. Значення адміністративного акту в складному юридичному складі виявляється, насамперед, у тому, що він юри­дично зобов'язує сторони (або одну зі сторін) укласти договір на умовах, вказаних | адміністративному акті. Тому зміст зобов'язання у таких випадках визначається нарівні із законом не тільки договором, але і адміністративним актом, на підставі якого він ук­ладений.

Юридична сукупність може включати в себе не тільки адміністра­тивні акти і договори, але й інші юридичні факти. Так, зобов'язан­ня купівлі-продажу державного підприємства, що приватизується, може виникати з проведеного аукціону і укладеного на підставі його результатів договору купівлі-продажу. Тому юридична сукупність, як і раніше, залишається однією з найбільш характерних підстав зобов'язальних правовідносин.

Підставою виникнення зобов'язання можуть бути також інші дії фізичних і юридичних осіб — юридичні вчинки. Наприклад, веден­ня чужих справ без доручення, рятування майна організації, створення літературних, художніх творів, винаходів та інших резуль­татів інтелектуальної, творчої діяльності (ст. 11 ЦК). Але треба мати на увазі, що в процесі творчої діяльності зобов'язання виника­ють не внаслідок самого факту відкриття, винаходу або створення твору тощо, а завдяки наявності додаткових умов: використання винаходу, виконання музичного твору, видання роману тощо, укла­дення відповідного договору — постановчого, видавничого тощо.

Договори, односторонні правочини і акти суб'єктів публічного права являють собою правомірні дії, покликані опосередковувати нормальний цивільний обіг. Разом з тим, підставою виникнення зобов'язань можуть буги і протиправні дії. Так, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є юридичним фактом, що породжує зобов'язання для того, хто заподіяв шкоду, відносно потерпілого, наприклад, відшкодувати втрачений заробі­ток внаслідок втрати потерпілим працездатності або вартість пошкодженої речі повністю або частково.

Придбання або зберігання майна за рахунок іншої особи без достатніх підстав (безпідставне збагачення) створює зобов'язання відшкодувати потерпілому його майнові втрати.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події. Наприклад, знищення внаслідок пожежі застрахованого будинку створює обов'язок страхо­вої компанії виплатити власнику — страхувальнику страхове від­шкодування.

< Попередня   Наступна >