Радник

---

§ 6. Захист права інтелектуальної власності

Захист права інтелектуальної власності в Україні останніми ро­ками набуває усе більшої гостроти, оскільки масштаби порушення цих прав стрімко зростають. Варто хоча б згадати про проблему виробництва та реалізації неліцензійних компакт-дисків, відеока­сет, комп'ютерних програм тощо, а також пов'язані з цим усклад­нення міжнародних торговельних відносин у цій та суміжній сферах. Тому наслідкам порушення права інтелектуальної власності та захисту від них присвячені низка норм ЦК та спеціального законо­давства.

Порушення права інтелектуальної власності можливе:

— у формі дій (посягання на право інтелектуальної власності);

— у формі бездіяльності (невизнання права інтелектуальної власності органами, які в установлених законом випадках мають проводити легітимацію результатів інтелектуальної, творчої діяль­ності);

ify: inter-ideograph; text-indent: 14.0pt; line-height: 10.3pt; mso-line-height-rule: exactly; mso-list: l0 level1 lfo1; tab-stops: 1.0cm;">— у змішаній формі (невизнання права інтелектуальної влас­ності з наступним незаконним використанням тим же суб'єктом результатів чужої інтелектуальної, творчої діяльності).

Порушенням права інтелектуальної власності визнається також увезення на митну територію України виробів (товарів), в яких використано об'єкти права інтелектуальної власності, що захища­ються на території України, без дозволу суб'єкта права інтелекту­альної власності, з порушенням цього права незалежно від того, чи ці об'єкти захищалися або захищаються в країнах походження, чи ні.

Разом з тим, навіть за наявності ознак порушення права інте­лектуальної власності, дії, які законом визнаються правомірними, порушеннями права інтелектуальної власності не визнаються.

Порушником права інтелектуальної власності може бути фі­зична або юридична особа. Вина порушника для кваліфікації дій чи бездіяльності, як таких, що є порушенням права інтелектуальної власності, значення не має.

Матеріальним наслідком порушення права інтелектуальної влас­ності є поява контрафактних виробів, тобто продукції (товарів), вироблених з використанням об'єкта права інтелектуальної влас­ності і реалізованих в межах України з порушенням права на нього. Контрафактними вважаються також вироби, які виготовлені за­конно, але розповсюджені з порушенням прав суб'єкта інтелек­туальної власності.

Загальні засади захисту права інтелектуальної власності від по­рушень встановлені ч. З ст. 418 ЦК, котра наголошує, що таке право є непорушним. Воно належить його володільцю як природне право, внаслідок чого ніхто не може бути позбавлений права інтелектуаль­ної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, пе­редбачених законом.

Відповідно до цих засад, які, в свою чергу, Грунтуються на положеннях Конституції, захист права інтелектуальної власності здійснюється судом. Зокрема, ст. 432 ЦК встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інте­лектуальної власності відповідно до ст. 16 ЦК. Отже, для суб'єкта права інтелектуальної власності існує можливість вимагати, щоб суд застосував так і загальні для всіх цивільних відносин способи захисту:

1) визнання права (це може бути визнання права інтелектуаль­ної власності, визнання права використання відповідного об'єкту тощо);

2) визнання правочину недійсним (наприклад, визнання недій­сним ліцензійного договору);

3) припинення дій, які порушують право (припинення викорис­тання твору без згоди його автора);

4) відновлення становища, яке існувало до порушення права (наприклад, вилучення і знищення незаконно виданого накладу літературного твору);

5) примусове виконання обов'язку в натурі (наприклад, вимога до видавця про виконання його обов'язку за договором про видання твору);

6) зміна правовідношення (зміна умов авторського договору на вимогу автора у вигляді реакції на порушення з боку видавця);

7) припинення правовідношення (дострокове розірвання ліцен­зійного договору у випадку його порушення);

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може також захистити цивільні права та інтереси, пов'язані з інтелектуальною власністю, застосувавши спеціальні способи захис­ту права інтелектуальної власності та постановивши рішення про:

1) застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів;

2) зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелек­туальної власності;

3) вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності (контрафакгних виробів);

4) вилучення з цивільного обороту матеріалів та знарядь, які використовувалися переважно для виготовлення товарів із пору­шенням права інтелектуал ьиої власності;

5) застосування разового грошового стягнення замість відшкоду­вання збитків за неправомірне використання об'єкта права інте­лектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення;

6) опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення права інтелектуальної власності та зміст судового рі­шення щодо такого порушення.

З метою запобігання порушенню права інтелектуальної влас­ності та збереження відповідних доказів суд має право заборонити відповідачеві чи іншій особі вчиняти певні дії. Для цього необхідна наявність таких у.мов: 1) існують достатні підстави вважати, що ця особа є порушником права інтелектуальної власності; 2) зазначені дії стосуються виробництва, відтворення, розповсюдження, вико­ристання, а також транспортування, збереження або володіння виробів (товару), щодо яких є достатні підстави вважати їх контра- фактними; 3) зазначені дії вчиняються з метою випуску в цивіль­ний оборот цих контрафактних виробів (товарів). За своєю природою це є прогібіторний позов, можливість подання якого передбачена ч. 2 ст. 386 ЦК. У тих випадках, коли порушення права інтелек­туальної власності стосується майнових прав його суб'єкта на певний матеріальний субстрат (наприклад, на рукопис, плівку з аудіо- чи відеозаписом, носій комп'ютерної програми тошо), для їхнього захисту можуть бути використані засоби захисту права власності, встановлені главою 29 ЦК.

Якщо дії порушника права інтелектуальної власності мають ознаки злочину, за який передбачена кримінальна відповідальність, орган дізнання, слідства або суд зобов'язані вжити заходів для забезпечення поданого або можливого в майбутньому цивільного позову шляхом розшуку і накладення арешту на: 1) вироби (товари), щодо яких припускається, що вони є контрафактними; 2) мате­ріали та обладнання, призначені для виготовлення і використання зазначених виробів (товарів); 3) документи, рахунки та інші предмети, що можуть бути доказом вчинення дій, за які відповідно до чинного законодавства передбачена кримінальна відповідаль­ність.

Додаткова література:

1. Азимов Ч.Н. Основы патентного права Украины. — Харьков, 1995.

2. Липцик Д. Авторское право и смежные права / Пер. с фр. — М., 2002.

3. Макода В.Є. Правова охорона промислових зразків в Україні. К., 2000.

4. Право інтелектуальної власності. Підручник / За ред. O.A. IU допригори, О.Д. Святоцького. — К, 2002.

5. Підопригора O.A. Проблеми кодифікації законодавства про ін­телектуальну власність // Українське право. — 1997. — Число 1. — С. 61-80.

6. Підопригора О. Проблеми системи законодавства України про інтелектуальну власність // Інтелектуальна власність. — 2000. — №3. -С. 3-14.

7. Пиленко A.A. Право изобретателя. — М., 2001.

8. Сіренко І. Юридична природа прав на об'єкти інтелектуальної власності // Українське право. — 1997. — Число 3. — С. 132—135.

9. Шишка Р.Б. Охорона права інтелектуальної власності: авторсько-правовий аспект. — Харків, 2002.

< Попередня   Наступна >