Представництво й комісія.

Коли особа діє за дорученням іншого, але від власного імені, має місце непряме представництво, або комісія. З представни­цтвом ці відносини мають чимало спільного: і представник, і комі­сіонер діють в інтересах іншої особи; вони обидва вчиняють правочини з третьою особою, будучи уповноваженими на їх здійснення.

Різниця між представництвом та комісією полягає в наступно­му.

комісіонер діє від власного імені, а тому правовий результат його дій настає для нього самого, хоч і не відображається на його майні. Існування комітента (особи, в інтересах якої вчиняється правочин) для третьої особи юридичного значення не має;

оскільки комісіонер у вчинених ним правочинах бере права та обов'язки безпосередньо на себе, для третіх осіб не мають зна­чення обсяг повноважень комісіонера і зміст комісійного доручен­ня, наданого йому комітентом. Укладення комісіонером правочину з порушенням вказівок комітента не має наслідком його недій­сність, а лише створює право і обов'язок комітента брати його на свій рахунок. Для настання юридичного ефекту представництва суттєвим є знання третіх осіб про те, що представник діє від чужо­го імені, а також наявність та зміст повноваження;

виступ комісіонера від власного імені зумовлює те, що його обов'язком є не тільки укладення угоди, а й її виконання. Вико­нання ж представником укладеної ним угоди не є обов'язковим.