59

---

Право на житло.

Місцем проживання є місце, де особа постійно чи переважно проживає. Особа вільно обирає місце проживання.

Що таке місце проживання?

Місцем проживання вважається житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання у ньому ( гуртожи­ток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому осо­ба проживає постійно, переважно чи тимчасово.

Держава забезпечує право дитини на проживання в таких са­нітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Діти - члени сім’ї наймача або власника жилого приміщен­ня мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Органи опіки та піклування зобов’язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майно­вих та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Місцем проживання дитини у віці від 10 до 14 років вважаєть­ся :

місце проживання її батьків (усиновлювачів), або одного з них, з ким вона проживає;

місце проживання опікуна;

місцезнаходження навчального закладу чи закладу охоро­ни здоров’я, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від 10 до 14 років визначається органом опіки та піклування або судом.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла 10 років є:

місце проживання її батьків ( усиновлювачів ) або одного з них, з ким вона проживає;

мі

сце проживання опікуна;

місцезнаходження навчального закладу чи закладу охоро­ни здоров’я, в якому вона проживає.

Громадяни самостійно здійснюють право на отримання жило­го приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду з настанням повноліття, тобто після досягнення 18-річного віку чи з моменту вступу до шлюбу або влаштування на роботу.

Інші неповнолітні (у віці від 15 до 18 років) здійснюють право на одержання жилого приміщення зі згоди батьків чи опікунів.

Повнолітні члени сім’ї несуть рівну з наймачем майнову від­повідальність за зобов’язаннями, які випливають із зазначеного договору. При тимчасовій відсутності наймача чи членів його сім’ї, за ними зберігається житлове приміщення протягом шести міся­ців.

Житлове приміщення зберігається за тимчасово відсутнім на­ймачем чи членами його сім’ї понад шість місяців у випадках:

призову на строкову військову службу або направлення на альтернативну (невійськову службу) - протягом усього періоду проходження зазначеної військової служби;

тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умо­вами і характером роботи чи у зв’язку з навчанням (учні, студенти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання;

влаштування непрацездатних осіб, у тому числі дітей-інвалідів, у будинку-інтернаті та іншій установі соціальної допомоги -протягом усього часу перебування в них;

виїзду для лікування в лікувально-профілактичному закла­ді (лікарні, клініці) - протягом усього часу перебування у ньому;

взяття під варту або засудження до позбавлення волі - про­тягом усього часу перебування під вартою або відбування пока­рання, якщо в цьому будинку, квартирі залишилися проживати інші члени сім’ї.

На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника будинку (квартири) і всіх членів сім’ї, які проживають з наймачем, не потрібно.

При продажу квартири з частковою власністю неповнолітньо­го необхідно подати:

заяви обох батьків та дитини;

свідоцтво про право власності на квартиру ( ксерокопія);

технічний паспорт на квартиру;

свідоцтво про народження неповнолітньої дитини ( ксеро­копія);

технічний паспорт на квартиру, що купується.

Однією з важливих умов отримання дозволу на заміну прода­ної квартири є забезпечення дитини іншою квартирою, причому зменшення житлової площі, погіршення умов проживання дитини не допускається.

 

< Попередня   Наступна >