СЛОВНИК ПРАВОВИХ ТЕРМІНІВ

Трудове право - Прийняття та звільнення з роботи
80

СЛОВНИК ПРАВОВИХ ТЕРМІНІВ

Трудовий договір - це угода між працівником і власником підприєм­ства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізич­ною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпо­рядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповнова­жений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати праців­никові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колектив­ним договором і угодою сторін (ст.21 КЗпП).

Контракт – особливий вид трудового договору, у якому права та обов’язки, строк його дії, відповідальність сторін, умови розірвання мо­жуть встановлюватися угодою сторін.

Найманий працівник – фізична особа, яка працює за трудовим догово­ром на підприємстві, в установі та організації, в їх об’єднаннях або у фізич­них осіб, які використовують найману працю. (ст.1 ЗУ «Про порядок вирі­шення колективних трудових спорів (конфліктів)» від 3 березня 1998року).

Роботодавець – особа, яка найняла працівника за трудовим договором (контрактом) (ст.1 ЗУ «Про охорону прав на промислові зразки»).

Обов’язкові умови – це умови, щодо зазначення яких в договорі, без­посередньо вимагається законами.

Факультативні умови договору – це умови, існування яких беспосередньо не вимагаються законом. Їх відсутність не впливає на дійсність договору.

Трудова функція – це обов’язкова умова трудового договору (контрак­ту), яка безпосередньо вказує на посаду, або професію, кваліфікацію, спеціальність.

Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність пра­цівника. Трудові книжки вед

уться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п’ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню. Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформля­ється не пізніше п’яти днів після прийняття на роботу. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успі­хи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стяг­нення до неї не заносяться.

Працівник-сумісник – працівник, який у вільний від основної роботи час працює на іншому підприємстві, установі, організації.

Основне місце роботи – місце роботи, де знаходиться трудова книжка.

Оформлення звільнення – видача трудової книжки, проведення роз­рахунку з працівником при припиненні трудового договору.

Колективний договір – це договір, в якому встановлюються взаємні зобов’язання між власником або уповноваженим ним органом (особою), з одного боку, і профспілковими організаціями, які діють відповідно до своїх статутів, а у разі їх відсутності – представниками, вільно обраними на загальних зборах найманих працівників або уповноважених ними ор­ганів, з іншого боку щодо регулювання виробничих, трудових, соціаль­но-економічних відносин, зокрема: зміни в організації виробництва і праці; забезпечення продуктивної зайнятості; нормування і оплати пра­ці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших ви­дів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.); встановлення га­рантій, компенсацій, пільг; участі трудового колективу у формуванні, розподілі і використанні прибутку підприємства, установи, організації (якщо це передбачено статутом); режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку; умов і охорони праці та інші.

< Попередня
 
Авторизація
Пошук