Головна Монографії та посібники Право соціального забезпечення Як оформити пенсію? Герасимів. Право соціального забезпечення, 2004. ЄВРОПЕЙСЬКА СПІЛЬНОТА: КОНЦЕПЦІЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ

Герасимів. Право соціального забезпечення, 2004. ЄВРОПЕЙСЬКА СПІЛЬНОТА: КОНЦЕПЦІЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ

Право соціального забезпечення - Як оформити пенсію?

Тема № 14.

ЄВРОПЕЙСЬКА СПІЛЬНОТА: КОНЦЕПЦІЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ

Поняття та статус Європейської Спільноти. Загальнотеоретична характеристика європейських стандартів у сфері соціального забезпечення, єдині підходи до соціального захисту в Європі. Співвідношення світових та європейських стандартів у сфері соціального забезпечення, Європейська Спільнота: концепції соціального забезпечення, міжнародні органи в сфері соціального забезпечення, вступ України в Європейську Спільноту: єдині стандарти соціального забезпечення. Стан проблеми в юридичній літературі.

Ставши на шлях побудови Європейської Спільноти, обравши за мету створення правового та демократичного суспільства, на перший погляд цілий ряд країн ніби усунув всі перешкоди на стратегічному шляху „Держава - для людини!“ Але, беручи до уваги зростаючий інтерес державних союзників загальноєвро­пейських планів, враховуючи перехід країн на світові стандарти в економіці, а також маючи на увазі ті політичні прорахунку, які вже зроблені за цей короткий проміжок часу, викликає занепокоєння доля людини. Адже за грандіозними масштабами, за „геніальними“ планами, за бажанням створити єдиний ринок праці можна не помітити те, заради чого все це створюється, і ці сумніви не є безпідставними. Вони базуються, перш за все, на відсутності єдиної системи правового, головне - соціального захисту, і не тільки в кожній окремо взятій країні Європи, а й у Європейській Спільноті в цілому.

Такий захист, хоча далеко не досконалий, є і в Україні, і набагато ефективніший ніж у Європейських

країнах, але цього мало для відчуття людиною своєї забезпеченості. Потрібна єдина система захисту зі своєю інфраструктурою, принципами, поло­женнями та адміністративними органами, яка б розповсюджувалася на всі країни Європи. Але в період, коли Спільнота прий­де до єдиного ринку праці, коли людина, яка проживає в одній країні і протягом життя буде працювати, коли громадяни однієї країни, заробляючи собі на життя, приносять своєю спільною працею користь іншій. державі, хто і яка держава повинна под­бати про її старість, хто і як повинен забезпечити їй лікування у разі нещасного випадку, куди їй звернутися зі своїми проблемами та проханнями? Все це повинна врегулювати єдина система соціального захисту в Європейському Домі.

Існує також ще один бік проблеми. Через економічну кризу в другій половині сімдесятих, а також в останні роки, національні системи соціального захисту майже у всіх країнах опинилися під впливом нових політичних течій, і справді, системи, які іс­нували роками, стали застарілими, такими, які не відповідають новим обставинам та вимогам часу.

Крім цього, як тільки Європейська Спільнота висунула так званий захід 1992 p.- інтерес до різноманітних систем соціального захисту зріс миттєво. Автори цього проекту поставили завдання порівняти соціальний захист різних країн і виробити йо­го єдиний тип, який відображав би дійсні інтереси громадян, який би був вигідним для всіх країн Європи.

Але ж населення Європи складається не тільки з громадян та підданих, а й з апатридів та біпатридів. Як же бути з ними? Не можна ж про них забувати. Адже вони також люди, які працю­ють на благо суспільства. Хто захистить їх? Існує ще одна категорія осіб, які збагачують людський добробут. Це ті, які не знайшли застосування своєї діяльності на батьківщині, або ж країна повелася з ними жорстоко. Це велика армія мігрантів. Не можна забувати і про них. Хто їх захистить від економічних катаклізмів та економічних баталій? Звичайно, міжнародні нор­ми соціального захисту.

Тому не можна не пам’ятати про вдосконалення норм, які відображають інтереси мігрантів. Адже при завершенні побудови Єдиної Європи їх армія значно поповниться.

Враховуючи всі ці обставини, а також маючи на увазі гасло, під яким йде людство: „Суспільство - для особи!“, потрібно ви­найти досконалу структуру підходу для вирішення всіх цих пи­тань. А ключем повинно бути вироблення єдиних принципів права соціального забезпечення, єдиної концепції соціального захисту в Європі.

Дещо вже зроблено на цьому шляху. Так, наприклад, деякі з органів, які керують діяльністю Європейської Спільноти, кожні два роки видають так звані Порівняльні таблиці схем із соціального захисту в країнах-членах Європейської Спільноти.

Безперечно, ставлячись із великою повагою до авторів цих таблиць,   схиляючи   голову   перед   вагою   їх   знань,   віддаючи належне їх авторитетові на міжнародній арені, потрібно погоди­тись, що на основі цих таблиць не можна зробити глибокого, до­корінного аналізу принципів права соціального захисту в цих країнах. Не сумніваючись у цінності цих таблиць, треба погоди­тись і з тим, що їх ламало для загальної оцінки і вироблення характеристики інфраструктури тієї чи іншої системи соціального захисту. Звичайно ж, існують і інші роботи, які дають можли­вість зрозуміти суть соціального захисту. Є також публікації з даної теми. Але всі вони торкаються лише окремих тем, не розглядаючи їх у всеевропейському масштабі, пристосовуючи лише до окремих країн, не враховуючи інтереси, специфіку ок­ремих питань, їх економічний, політичний розвиток, а також національні особливості.

Отже, постало питання про необхідність серйозного вивчення систем соціального захисту у всіх країнах-членах Європейської Спільноти. Такий аналіз допоможе виробити єдині підходи до соціального забезпечення, корінні принципи соціального захисту, а враховуючи контексти національних систем, використати все те прогресивне та найефективніше, що виробило людство протягом останніх років, допоможе побудувати концепцію єди­ної системи соціального захисту у Європі.

На які ж елементи соціального захисту потрібно звернути увагу. Перш за все, це такі, які найповніше відображають загальний стан. Враховуючи думку теоретиків та практичних працівників, сучасне соціальне забезпечення і вироблення пов­ної стратегічної лінії єдиної загальноєвропейської системи соціального захисту потрібно вдосконалювати за однією, принциповою структурою, в основу якої необхідно закласти генеральні інститути, положення, принципи та поняття соціальної політи­ки. Що ж мається на увазі? Перш за все - це вироблення єди­ного поняття джерела законодавства соціального захисту. По-друге - створення єдиної структури адміністративних органів, які забезпечували б діяльність всієї системи. По-третє - визначення сфери конкретного застосування соціального захисту, тобто чітке передбачення в законодавстві випадків, обставин та подій, після яких виникають, змінюються або припиняють дію правовідносини у сфері соціального забезпечення. По-четверте необхідність однозначно визначитися з видами страхування та допомог після страхових випадків. По-п’яте - фінансування. На останнє потрібно звернути особливу увагу всіх країн Європи, ад­же без розумної фінансової політики будь-яка соціальна діяльність приречена на крах. І ще одне - це юридичний захист. Хо­ча тут у скептиків і може виникнути запитання: що ж за соціальний захист, який потребує захисту? Так, справді потребує. Адже ніхто з нас не застрахований від прямих бюрократичних вимог та перепон, від невмілого використання та застосування законодавства і, нарешті, від несправедливості, корупції, байдужості, недбалості та хабарництва.

Чому ж саме вищезгадані положення стали основними у ви­робленні єдиних підходів у законодавчому процесі, у виробленні концепції загальноєвропейських норм соціального захисту? Це можна пояснити так.

Вироблення єдиних понять джерел законодавства соціального захисту допоможе зрозуміти суть соціального захисту, усвідоми­ти, що саме розуміють у тій чи іншій країні під соціальним захистом. Також це пов’язане з відсутністю міжнародного визначення поняття соціального забезпечення: в міжнародних нормативних актах, а також в актах, прийнятих Європейською Спільнотою щодо соціальної політики, цей термін трактується по-різному, інколи заперечуючи один одного. Не можна забувати і про матеріальний бік проблеми, адже різнобічне використання одно­го і того ж інструмента призведе до перекручень та недоречних наслідків, а це в кінцевому результаті спотворить весь соціальний захист. Ось чому потрібно виробити єдину концепцію соціального захисту Європи.

Звичайно ж, не можна сказати, що усі зміни так по-різному трактуються, окремі аспекти все ж таки співпадають у деяких європейських країнах. Так, наприклад, трактування терміну страхування з Конвенції № 102 Міжнародної Організації Праці знайшли своє відображення в деяких законодавчих актах Євро­пейських держав. Це страхування, які пов’язані з медичним об­слуговуванням, безробіттям, старістю, каліцтвом на роботі, ін­валідністю тощо. Як бачимо, міжнародні європейські органи почали виробляти єдину термінологію одного реального змісту, який вкладений у дане поняття, та однакового застосування в практичній діяльності. Останнім часом стало можливим, завдяки цьому, застосування важливих нормативів ЄЄ, а саме № 1408/71, який за своїми принципами почав вписуватися у весь об’єм нормативних актів. І це дуже важливий крок до ви­роблення єдиної концепції соціального забезпечення в Європі.

Наступним штрихом у створенні міжнародної системи соціальної політики повинна бути відповідь на запитання: чи включатиме концепція соціального захисту всі види допомог та ви­плат, чи, навпаки, один заперечуватиме інший, а чи, може, во­ни взаємозамінуватимуться? Важливість даного роз’яснення по­лягає у різноманітності національних систем,  внутрішньодержавних нормативних актів, які не співпадають з міжнародно-правовими договорами, а інколи й суперечать їм. Тому вищі державні органи країн Європейської Спільноти повинні впоряд­кувати та відшліфувати своє внутрішнє законодавство відповідно до вимог міжнародних актів, включити до нього поняття допомоги безробітним, яке в деяких країнах Європи не вважають частиною системи соціального захисту, а усунути деякі ви­плати, які не повинні входити у концепцію соціального захис­ту, наприклад, оплата за навчання.

Звичайно, з цим можна погоджуватися, це можна заперечувати, але зрозуміло одне : без єдиного підходу, консенсусу не буде.

Звернемося ще до одного моменту. У деяких державах соціальна допомога поряд з іншими виплатами, які забезпечують мінімальні засоби для існування (наприклад, прожитковий мінімум), входить у систему соціальної політики держави, а в деяких - ні. Як бути в такому випадку? Адже існують держави зрізним розвитком економіки, з різним валовим доходом, з різним рівнем благополуччя громадян. І це не є тимчасовим явищем. Звичайно, всі мріють про європейське благополуччя, але це утопія, а тому, доки існує дана диференціація, єдиного підходу до соціального захисту в Європі не обминути. І цього, перш за все, вимагає не юриспруденція, а демографія у поєднанні з економічною та соціальною політикою, в оболонці яких і проходять законодавчі процеси.

Але ні в якому разі на потрібно вдаватись до крайнощів і враховувати всі нюанси та особливості кожної країни. Та, зрештою, це нікому не потрібно, і на практиці це зробити практично неможливо. Треба лише вибрати єдину систему соціального захи­сту, яка найповніше відображала б інтереси людей, вдосконали­ти її прогресивними нормами з інших систем і надати їй міжнародного статусу. Вихідною концепцією для ідеальної повинна бути та, яка отримає найвище міжнаціональне визнання, яка побудована на засадах консенсусу, яка увібрала в себе всі прин­ципи права соціального забезпечення.

У побудові міжнаціональної системи соціального захисту в Єв­ропі особливу увагу потрібно звернути на джерела законодавст­ва, які беруть вимоги як з міжнародно-правових актів, так і з соціальних систем. Перш за все, до уваги потрібно взяти міжнародні договори, які були прийняті у даній галузі. Також значне місце повинні зайняти конституційні норми, які відносяться до соціального захисту, а особливо ті статті, які торкаються основних прав та свобод людини. Адже будуючи громадянське правове суспільство, ми повинні закласти в його основу права людини, значну частину з яких складають соціальні права, в то­му числі і право на соціальний захист, яке поглинає в себе право на здоровий спосіб життя, право на їжу, право утворювати профспілки та вступати до них, право на працю, право на справедливу платню, розумне обмеження робочих годин, право на медичне обслуговування, право на адекватний стандарт життя (включаючи соціальне обслуговування) та освіту, а також багато інших прав, без яких у наш час індустріальних революцій та екологічних криз людині не вижити. І цей перелік не може бути вичерпним, адже життя не стоїть на місці, суспільство роз­вивається і тим самим створює собі проблеми, вийти з яких допоможе соціальний захист.

Також у побудові єдиної системи соціального забезпечення неможливо не торкнутися положень, які організовують та коор­динують всю політику захисту. І не питання буде дуже болючим, адже боротьба за владу - це політика, а при політичних баталіях, як правило, найбільше страждає населення. Ось чому в даному питанні потрібно бути обережним, особливо при розподілі влади між центральними та місцевими органами влади.

Європейська Спільнота у виробленні концепції соціального захисту повинна використати не тільки документи, які прямо стосуються соціального забезпечення, а й ті, які охоплюють ін­ші сфери життя, і тим самим створюють ґрунт для дії та засто­сування норм соціального захисту. Що ж мається на увазі? Це статути, адміністративні акти, акти органів управління, колек­тивні договори, контракти про прийом на роботу (трудові дого­вори), закони та декрети, які стосуються підприємництва, та інші нормативні акти, які зачіпають державний і приватний бізнес, а в кінцевому результаті - соціальний захист.

Ось чому у побудові загальноприйнятого для Європи соціального захисту потрібно зосередити основну увагу на тих джере­лах, які містять у собі прогресивні міжнародні та внутрішньо­державні акти. Але все ж таки повинна бути пріоритетність міжнародних договорів. Чому саме міжнародні договори по­винні стати основним джерелом? Це пов’язано з наявністю багатьох розбіжностей між окремими країнами-членами Спільноти, з одного боку - у сфері систем захисту державних службовців і з другого - у сфері приватного бізнесу. І таких прикладів чи­мало. Тільки міжнародні договори можуть скасувати ці розбіжності.

Наступне, на чому пропонуємо зупинитися у виробленні єди­ної концепції соціального захисту в Європі,- це адміністратив­на організація, тобто створення єдиної структури законодавчих, виконавчих та судових органів у сфері соціального забезпечення, які здійснювали б політику захисту, виробляли б плани та забезпечували б заходи щодо покращання соціального станови­ща людей, координували б та організовували б діяльність дер-жав-членів Європейської Спільноти, контролювали б та перевіряли б звітність, а також у випадку необхідності у взаємодії з міжнародними судами захищали б порушені права та свободи осіб, надавали б консультації, роз’яснення з прийняття, зміни та використання законодавства з даних питань.

На цей аспект потрібно звернути особливу увагу не тільки задля кращої організації управління та контролю, а й для вироблення єдиних підходів у підготовці кадрів для даної системи. Адже службовцями, які будуть працювати у цій галузі, повинно керувати не тільки матеріальне заохочення, а й внутрішні переконання та загальнолюдські цінності. їм доведеться обслуговувати і допомагати людям, з якими доля була не милостива калікам, хворим, сиротам, тим, хто вимагає не тільки матеріальної допомоги, але й співчуття та розуміння,

Потреба вироблення однієї системи органів управління та контролю пояснюється ще одним фактом. Досліджуючи дану проблему, не можна не побачити негативної тенденції тих країн, у яких використовують декілька напрямків соціального захисту. Де функціонує декілька систем органів, дуже часто можна спостерігати різноманітне тлумачення державної політики соціального забезпечення, що в кінцевому результаті призводить до неминучих наслідків. Складається ситуація: скільки адміністрацій - стільки ліній соціального захисту. А від цього страждають люди, яких відправляють з однієї інстанції до іншої, у яких одні вимагають одні довідки, а інші - інші, створюючи бюрократичні перепони, а разом з тим підриваючи авторитет самого соціального захисту, тому вважають логічним утворити єдину систему адміністративних органів, в коридорах яких не заблукала б людина, не залишилась б один на один зі своїми пробле­мами.

Отже, досвід аналізу та огляду систем організації соціально­го захисту дає можливість стверджувати про необхідність вироблення єдиної загальної концепції інфраструктури управління та контролю в даній галузі. Особливу увагу потрібно звернути на компетенцію міністерств, відомств, контрольно-наглядових та правоохоронних органів, чітко розмежувати її, а також налаго­дити діяльність засобів масової інформації щодо ознайомлення населення з їх правами та свободами і нарешті вдосконалити механізм фактичного застосування норм права соціального захисту.

Окремої уваги заслуговує сфера індивідуально-конкретного застосування. Потрібно в межах Європейської Спільноти визначитися з конкретними категоріями осіб, яким необхідно надавати допомоги та виплати. Бажано за доцільне усунути розбіжності між загальними системами страхування і системами страхування найманих працівників, а також між обов’язковим та добровільним страхуванням. Потрібно визначитися з довготри­валою проблемою і припинити спекуляцію у виплаті допомог та пенсій. І таких неоднозначних ситуацій у сфері конкретного застосування норм права соціального захисту в реальному житті безліч. Тільки загальна концепція Європейської Спільноти допо-може їх усунути.

За останні роки особливої ваги набуває страхування як один з основних способів забезпечити своє подальше життя після не­щасного випадку. Що це - передбачення чи готування до гіршо­го людини? А може,- безсилля держави перед природою? Ні. Життя є життя, а тому ніхто не може передбачити майбутньо­го. І людина, і держава роблять спробу хоч як-небудь реагувати на „сюрпризи долі“. Ґрунтовний аналіз економіки країн Європи, а також соціологічні опитування, які проводилися в різних країнах, дають підстави стверджувати, що для соціального страхування відкрита дорога в Європейську Спільноту. Адже страхування вигідне як для держави, так і для особи. Але поряд зі всіма перевагами в страхуванні є ряд недоліків, які необхідно усунути на даному етапі. І основним недоліком є відсутність, а в деяких випадках недосконалість механізму регулювання страхо­вих виплат відповідно до інфляційних процесів, до загального прожиткового мінімуму. Передбачають, що при переході до загальноєвропейського ринку праці і ринку товарів цей механізм буде вдосконалюватися пропорційно до зменшення інфляції, що зрештою сприятиме створенню єдиної системи страхування.

Досліджуючи проблему індивідуального застосування виплат та допомог згідно з правом соціального захисту, можна зіткнутися з різними системами випадків, після яких виникає обов’язок у держави видати ці виплати, а також у окремих випадках страхувань здійснити перерахунки.

Прикладом цього можуть бути допомоги безробітним або при­старілим. Виявилося складним у деяких країнах віднести ці ви­плати до сфери дії страхування і навпаки - не у всіх країнах страхування розповсюджується на пристарілих людей та на безробітних. Ці різнобічні тлумачення також необхідно усунути, виходячи з принципів всесторонності та всезагальності соціального захисту.

Торкаючись проблеми дискусій навколо всесторонності та все-загальності соціального захисту, деякі автори розглядають ці принципи у контексті національних традицій та ментальності кожної нації. Дехто з авторів, заперечуючи їм, стверджує, що це лише ширма і небажання заглянути в глибину проблеми. Зви­чайно, і з тими, і з іншими можна погоджуватись, і тим, і ін­шим можна заперечувати, але не погодитись і заперечити не можна тільки єдиному - якщо буде єдина загальноєвропейська концепція підходу до принципів, положень та систем соціально­го забезпечення та соціального страхування, ці розбіжності не виникатимуть.

Система фінансування дещо ускладнює проблему вироблення єдиного підходу до створення загальноєвропейського соціального захисту. Адже до побудови Європейської Спільноти країни підійшли з різним економічним становищем і, враховуючи їх різне географічне положення, не можна недооцінювати ті при­родні умови, в яких вони знаходяться. Також на фінансуванні значно позначилися наслідки екологічних катаклізмів, що в значній мірі поставило в різне матеріальне становище суб’єкти міжнародного права соціального забезпечення. Маючи все це на увазі, можна прийти до висновку, що фінансування, а також сплата членських внесків, потребує глибокого та детального вивчення.

У вирішенні цієї проблеми не обійтись без компетентної оцінки економістів, соціологів та інших спеціалістів. Але зараз вже зрозуміло одне: доки не буде вироблено диференційованого тарифу у єдиній системі фінансування, доки не визначено єди­них джерел надходження, доти фінансування не буде стабільним та ефективним, а отже, не буде досконалим сам соціальний захист.

І нарешті, хотілося б ще раз повернутися і зосередити увагу на юридичному захисті. Адже недостатньо тільки надати права та свободи особі, але й повинні бути також і певні реальні можливості для їх забезпечення, умови їх використання. Маємо на увазі ті юридичні процедури, які у випадку невиконання механізмом реалізації, сприяли б впровадженню принципів права соціального забезпечення в життя.

Тільки тоді, коли людина буде впевнена, що у випадку недо­тримання або незадоволення будь-якого її права у галузі соціального захисту їм допоможе компетентний орган, буде виконане основне завдання - забезпечення та захист людини.

Таким чином, на порозі третього тисячоліття Європейська Спільнота повинна докорінно змінити соціально-економічні відносини, а отже, систему соціальних цінностей. І це не примха долі чи здійснення добрих побажань. Це наслідок дії об’єктив­них процесів, якими керують економічні закони, про які не можна забувати. Адаптовані до безпорадності економічної мізе­рії та безтурботності, пересічні громадяни підійшли до тієї ме­жі, після якої наступає або повна апатія, поєднана зі злочин­ністю або національне підняття, поєднане з відродженням тра­дицій. Так ось, для того, щоб наступило останнє, Об'єднаній Європейській Спільноті потрібно докласти всіх зусиль для орга­нізації конструктивної сили, якою є впевненість у завтрашньо­му дні. А цю впевненість дасть людям захист і, як основний йо­го прояв - соціальне забезпечення. Але забезпечення однакове для всіх і для кожного. А для цього і потрібно виробляти єдину концепцію соціального захисту в Європейській Спільноті.

< Попередня   Наступна >
 
Авторизація
Пошук